Порядок та умови призначення страхових допомог

  План

  Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ  I. Поняття допомог та їх види (класифікація)…………………..………4

Розділ  II. Матеріальне забезпечення в системі страхування…………………11

2. 1. Допомога  з тимчасової втрати працездатності………………………..11

2. 2. Допомога  по вагітності та родах……………………………………….15

2. 3. Матеріальне  забезпечення на випадок безробіття……………………18

  2.4.Страхові  допомоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань………………………22

Висновки…………………………………………………………………………28

Список  використаної  літератури………………………………………………30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

    Тема  моєї курсової роботи «Порядок та умови  призначення страхових допомог». Актуальність даної теми в тому, що однією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення ефективної пенсійної системи.

    Метою роботи є дослідження сучасної соціальної політики, характеристика порядку та умов призначення страхових допомог, стану виконання виплат передбачених законодавством України про страхування.

 Перш за все хочеться сказати, що на сучасному етапі розвитку та формування ринкових відносин, одним з найголовніших напрямів діяльності нашої держави є вирішення питань соціального страхування як основи соціального забезпечення її громадян. Конституцією України нашу державу проголошено як соціальну, тобто її соціальна політика повинна спрямовуватись на створення належних умов для достойного рівня життя і вільного розвитку особистості. Соціальне страхування як складова частина соціального захисту відіграє значну роль у житті громадян України, особливо тих, хто втратили можливість забезпечувати себе самостійно.

  Необхідність  соціального страхування обумовлена потребою у формуванні таких соціальних фондів, за рахунок яких працездатним громадянам можна було б гарантувати їхнє фінансове забезпечення у разі тимчасової втрати працездатності або втрати роботи. Перерви у роботі, викликані об'єктивними причинами (хворобою, травмами, вагітністю, безробіттям тощо) не можуть бути оплачені за рахунок фонду заробітної плати, тому держава зобов'язана створити такі умови, за яких втрачені доходи були б компенсовані суспільством за рахунок спеціальних джерел. Визначення джерел, принципів, умов формування відповідних соціальних фондів та порядку їхнього використання на вказані цілі здійснюються у процесі створення і функціонування системи соціального страхування. 

Розділ  I. Поняття допомог та їх види (класифікація).

    У ст. 46 Конституції України закріплене право громадян на соціальний захист. Воно забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Закріплення в Конституції гарантій соціального захисту відповідає положенням міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права; Конвенції про права дитини.

  Допомоги  – один з видів соціального  забезпечення. Як об’єкт дослідження  вони розглядаються у працях багатьох учених. Одним із напрямів таких  досліджень було виведення поняття  допомог. Цим усувалася прогалина  законодавства, оскільки у ньому  не міститься визначення цього поняття.

  Вперше  поняття допомог було досліджене В. С. Андрєєвим. На його думку, допомоги – це всі, крім пенсій, грошові виплати аліментарного характеру з фондів для непрацездатних, які являють собою підтримку громадянам у встановлених законом випадках. Крім двох ознак, які виділяє сам автор – підтримка громадян у встановлених законом випадках та виплата допомог з фондів для непрацездатних, можна виділити і третю ознаку – аліментарний характер допомог¹. Розвиток поняття допомог відбувався у напрямі введення у нього нових ознак. Так, на думку Р. І. Іванової, допомоги – це всі грошові, періодичні, соціально-аліментарні виплати, які мають характер державної допомоги і надаються громадянам у випадках і на умовах, передбачених законом з компенсаційною чи іншою метою. І. В. Гущін вважає, що допомоги – це одноразові або щомісячні грошові виплати громадянам та їхнім сім’ям аліментарного характеру за рахунок коштів держави, акумульованих у відповідних суспільних фондах споживання з метою відновлення втраченого заробітку, покриття або відновлення додаткових видатків громадянам чи надання засобів для існування. Отже допомогам властиві також такі ознаки як мета їх надання та тривалість виплат. Введення цих ознак у визначення поняття допомог не випадкове. Мета надання допомог розкриває ту роль, яку виконують вони у праві соціального забезпечення, а вказівка на тривалість їх виплати дозволяє розмежувати поняття допомог та пенсій як видів соціального забезпечення.

  Допомоги  надаються з метою заміни втраченого заробітку з поважної причини, для  покриття додаткових витрат (надаються  разом з головними джерелами  існування) і з метою надання  засобів для існування, якщо таких  немає. Розвиток законодавства про  допомоги з прийняттям Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачає надання допомог з метою забезпечення цього прожиткового мінімуму. Оскільки прожитковий мінімум надається з метою забезпечення нормального функціонування організму людини, то на нашу думку, метою надання допомог повинно бути не лише надання засобів для існування, а забезпечення прожиткового мінімуму. До страхових допомог належать виплати з фондів соціального страхування, що надаються з компенсаційною чи іншою метою особам у разі настання для них страхового ризику².

  Система страхових ризиків, що є підставою  для виникнення права на страхові допомоги, доволі широка. Найбільш поширеними вважаються тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи, народження дитини та догляд за нею, безробіття, часткове безробіття, смерть особи, нещасний випадок  на виробництві та професійні захворювання. Всі ці обставини спричиняють  повну або часткову втрату заробітку  чи іншого доходу та позбавляють людину фінансової основи її життєдіяльності, а тому можуть поставити на межу фізіологічного виживання. З метою  запобігання цим негараздам законодавство передбачає надання допомог за кошти страхових фондів.

  Існують три таких фонди у системі  соціального страхування, які виплачують страхові допомоги. Це — Фонд соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

  Кожен із названих фондів соціального страхування  надає різні за цільовим призначенням допомоги, що можуть відрізнятися колом  одержувачів, умовами надання та розмірами виплат. Але важливо  зазначити, що ці допомоги надаються  у грошовій формі.

  У науці права соціального забезпечення немає єдиних підходів саме стосовно форми допомог. Одні вчені вважають, що допомоги необхідно надавати лише грошима, інші допускають можливість поєднання  при цьому грошової та натуральної (одяг, продукти харчування тощо) форми  допомог³.

  З останньою пропозицією важко  погодитися хоча б тому, що страхові допомоги є одним із видів соціального  страхування, а воно зазвичай зорієнтоване на надання саме грошових виплат. Крім того, уся система соціального  страхування створена і діє з  метою акумулювання та розподілу  через страхові фонди коштів на потреби  соціального забезпечення. Тому, щоб  легалізувати натуральні допомоги, необхідно  було б реформувати органи соціального  страхування, наділивши їх невластивими тепер функціями збору та розподілу  натуральних видів забезпечення. Все це вимагатиме додаткових і небажаних  витрат, які можна, наприклад, спрямувати на підвищення розмірів вже існуючих видів страхових допомог.

  Не  зайвим буде нагадати й те, що страхові допомоги для більшості громадян України є заміною втраченого з поважних причин заробітку. А тому вони становлять матеріальну основу життєзабезпечення особи й гарантують їй належний рівень споживання матеріальних благ та послуг. Якщо при цьому врахувати, що кожна людина — це особистість  з індивідуальною системою смаків та уподобань, то закономірно, що лише грошові  допомоги дозволяють їй вільно розпоряджатися наявними у неї ресурсами, купувати одяг і харчування, які найбільш необхідні для неї чи для її сім'ї.

  Грошова форма страхових допомог сприяє незалежності їх отримувачів від  органів соціального захисту  і, крім того, знімає будь-яку відповідальність з держави за забезпечення особи  всім необхідним з метою підтримки  рівня її життя.

  Щодо  тривалості виплат допомог, то тут також  єдиної думки не має. Р.І.Іванова  вважає, що всі допомоги – це періодичні грошові виплати. З такою думкою не погоджуються І. В. Гущін, Т. М. Кузьміна та інші автори, які справедливо вказують на періодичність та одноразовість виплат допомог. Прикладом періодичних допомог може бути адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, яка відповідно до ч.1 п.14 Положення “ Про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям ” надається на шість місяців, а якщо у сім’ї є працюючі громадяни, то вона виплачується протягом трьох місяців⁴. Прикладом одноразової допомоги є одноразова допомога при народжені дитини, яка надається, відповідно до ст.20 Закону України “ Про державну допомогу сім’ям з дітьми ”⁵.

  Отже, узагальнюючи викладені вище ознаки, під страховими допомогами треба розуміти одноразові чи періодичні грошові виплати аліментарного характеру, які надаються на умовах і в розмірах, передбачених законодавством, з метою надання додаткових коштів до основних засобів існування чи заміни втраченого з поважної причини заробітку або з метою забезпечення прожиткового мінімуму, за рахунок відповідних фондів чи коштів державного та місцевих бюджетів.

  Створена  в Україні система страхових  допомог є доволі розгалуженою та неоднорідною. Існують різні за своєю  природою та призначенням грошові виплати, що можуть бути класифіковані за багатьма критеріями. Найпоширенішим вважається поділ страхових допомог за фондами  їх надання. При цьому важливо наголосити, що кожен зі страхових фондів здійснює виплату декількох видів страхових допомог.

  Так, Фонд соціального страхування з  тимчасової втрати працездатності надає:

• допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);
• допомогу по вагітності та пологах;
• допомогу при народженні дитини;
• допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• допомогу на поховання, яка, щоправда, не надається на поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві.

  Фонд  загальнообов'язкового державного соціального  страхування України на випадок  безробіття передбачає виплату:

• допомоги по безробіттю, у тому числі одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяльності;
• допомоги по частковому безробіттю;
• матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
• допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

  Фонд  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  виплачує:

• допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
• одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті застрахованої особи;
• щомісячну страхову виплату у разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку застрахованої особи;
• допомогу дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
• виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу роботу;
• виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;
• одноразову допомогу у разі смерті застрахованої особи;
• витрати на поховання застрахованої особи;
• щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого.

  Іншим критерієм, що зазвичай використовуються для класифікації страхових допомог, є тривалість їх виплати. На відміну  від пенсій, страхові допомоги мають  короткотерміновий характер, а тому поділяються на:

• одноразові допомоги. Тривалість їх виплати вичерпується разовим наданням грошових коштів застрахованій особі. Прикладом може бути допомога на поховання;
• періодичні допомоги. Вони надаються протягом певного періоду (допомога по безробіттю)⁶.

  Існує класифікація страхових допомог  і за колом одержувачів. За цією ознакою  вони поділяються на такі, що надаються  застрахованим особам, та особам незастрахованим  у системі соціального страхування⁷. Наприклад, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено виплату допомоги по безробіттю не лише застрахованим особам, а й особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. За підставами виникнення права на страхові допомоги виділяють допомоги у зв'язку з настанням ризику безробіття, часткового безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів тощо.