Пенсійне страхування в Україні

Спеціальний трудовий стаж, який враховується для надання пільг  при призначені трудових пенсій можна  поділити на два види: а) за особливі умови праці; б) за змістом роботи, тобто характер виконуваної роботи, посада, професія і відповідна галузь народного господарства чи сфера  державного життя, де проходила трудова  діяльність. Спеціальний трудовий стаж, виокремлений за особливим умовами  праці, в свою чергу поділяється  на два підвиди:

- стаж на підземних  роботах, на роботах з особливо  шкідливим і особливо важкими  умовами праці, - за списком №1;

- стаж на інших роботах  зі шкідливими і важкими умовами  праці – за списком №2.

Списки 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються незалежно від відомчого підпорядкування підприємств, де працювали чи працюють особи, які звернулися за пенсією, якщо їхні професії чи посади зазначені в цих списках за відповідними виробництвами і цехами.

До стажу, який дає право  на пільгове пенсійне забезпечення, включається  час виконання робіт безпосередньо  на виробництвах, у цехах, дільницях, відділеннях за професіями й посадами, передбаченими списками №1 і 2, якщо працівники зайняті на цих роботах  повний робочий день. Робота за сумісництвом не зараховується до стажу, який дає  право на пільгове пенсійне забезпечення. [23]

Неперервний трудовий стаж – це тривалість неперервної трудової діяльності, нарахованої за встановленими  відповідними нормативними актами правилами, на тому ж самому підприємстві, установі, організації, галузі. В окремих випадках, передбачених нормативним актами, до нього можуть включатися і інші види суспільно корисної діяльності (навчання, військова служба).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи зараховується  до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей  місяць страхових внесків є не меншою, ніж розмір страхового внеску, обчисленого із мінімальної заробітної плати (мінімальний страховий внесок).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків  є меншою мінімального страхового внеску, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови  здійснення відповідної доплати  до суми страхових внесків таким  чином, щоб загальна сума сплачених  коштів за відповідний місяць була не меншою мінімального страхового внеску. Якщо така доплата не була здійснена, страховий стаж враховується пропорційно, тобто до страхового стажу зараховується  період, визначений за формулою:

ТП = Св:В,

де, ТП – тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу  та визначається в місяцях;

Св – сума фактично сплачених  страхових внесків за відповідний  місяць;

В – мінімальний страховий  внесок за відповідний місяць.

За періоди, які припадають на догляд за дітьми до досягнення трирічного віку, догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом  першої групи, за престарілим, який потребує постійного стороннього догляду  або досяг 80-річного віку, та періоди  строкової військової служби страхові внески, починаючи з 1 січня 2005 року, сплачуватимуться відповідними державними бюджетами у розмірі десяти відсотків  розміру страхового внеску, обчисленого  із мінімальної заробітної плати  із наступним збільшенням його щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру  страхового внеску, обчисленого із мінімальної заробітної плати. Зазначені  періоди враховуватимуться як періоди, за які сплачено страхові внески у  повному розмірі, тобто вважається, що для цих осіб виконані умови  сплати в ці періоди внесків у  сумі, не меншій, ніж мінімальний  страховий внесок. [24]

Періоди до набрання чинності Законом враховуватимуться у  тому ж порядку, що передбачений чинним на той час законодавством, тобто  із урахування пільгового обчислення стажу. Після набрання чинності Законом, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди  страхового стажу враховуватимуться  в ординарному розмірі.

Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру  пенсії, визначається із заокругленням  до п’яти знаків після коми за формулою:

, де:

Кс – коефіцієнт страхового стажу;

См – сума місяців страхового стажу;

Вс – визначена відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» величина оцінки одного року страхового стажу (у  відсотках). За період участі тільки в  солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування – 0,8%.

Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній  системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта  страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнт страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній  системах. Коефіцієнт страхового стажу  з урахуванням періодів до набрання чинності Закону не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу за кожний повний рік роботи на підземних роботах, на роботах  з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці за списком  №1 виробництв, робіт, професій і показників – 0,85. [1, стаття 24-25]

 

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення фінансового забезпечення пенсійного страхування в Україні

3.1 Динаміка  зростання рівня пенсій та  обсягів загальнодержавних пенсійних  виплат в Україні 

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування” [1], який реалізує пенсійну реформу в Україні на 1му (солідарний) та2 му(накопичувальний) рівні.

Характерними ознаками розвитку пенсійної системи періоду 2004 –2008 років є наступне:

- продовження практично  монопольного існування тільки  першого (солідарного) рівня пенсійної  системи України з збереженням  всіх джерел зборів в бюджет  Пенсійного Фонду України, призначених  на 2-му етапі розвитку (1998 –2003 роки);

- перехід до “прив’язки”  мінімальної пенсії до рівня  прожиткового мінімуму для непрацездатних  громадян, який законодавчо регулюється  щорічними законами України про  Державний бюджет [4] – [20];

• відповідного зростання в 3,2 рази абсолютного рівня середньомісячної пенсії по Україні з 182,2 грн./міс (30,0% від середньомісячної заробітної плати) у 2004 році до рівня 590,8 грн./міс (43,7% від середньомісячної заробітної плати) у 2007 році з суттєвим зростанням відносного рівня між середньомісячною пенсією та середньомісячною заробітною платою (Рис.3.1);

- досягнення відносних  показників обсягів загальних  доходів Пенсійного Фонду України  у 2005 - 2007 роках на рівні 13,8 –  14,8 % від обсягу ВВП, що вперше  за період 1992 – 2004 років перевищило  рівень відносних показників  обсягу загальних доходів Пенсійного  Фонду України у 1991 році на  рівні 11,3 % від обсягу ВВП;

- різке зростання дотацій  Пенсійному Фонду України з  Державного бюджету України в  4 рази у 2005 році та в 7 разів  у 2008 році відносно рівня дотацій  2003 року (рис.3.2, 3.3).

- підвищення пенсій згідно  новому закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» привело до суттєвої  нестачі власних коштів Пенсійного  Фонду України, що потребує  значних дотацій з Державного  бюджету України. Так в загальному  бюджету доходів Пенсійного Фонду  на 2008 рік в 141 млрд. грн. частка  надходжень з Державного бюджету  -2008 становить 34 млрд. грн. (рис.3.2).

На рис.3.4. - 3.5 наведені результати аналізу темпів росту номінальних  та реальних( з врахуванням темпів споживчої інфляції - рис.3.4) доходів  Пенсійного фонду України та, відповідно, аналіз темпів росту номінальної  та реальної середньої пенсії відносно базового рівня 1998 року.

Як показує аналіз макропоказників  економіки України за 1998 – 2007 роки, наведений графіками на рис.3.4:

• базовий індекс інфляційного дефлятора ВВП (еквівалентно відносному рівню росту номінальної вартості «кошика споживчих товарів та послуг») становить у 2007 році 3,09 відносно рівня 1998 року;
• відповідно, базовий індекс росту реального ВВП України з врахування понижуючого інфляційного дефлятора ВВП становить у 2007 році 1,85 відносно рівня 1998 року;

враховуючи, що,за даними Держкомстату України [85], рівень реального ВВП  України у 1998 році відносно рівня 1990 року становив 40,9%, відповідно, у 2007 році рівень реального ВВП України  становив 75,6% відносно рівня 1990 року.

 

Рис.3.1. Динаміка зростання  номінального рівня середньої пенсії та середньої заробітної плати по Україні у 1998 –2008 роках

Рис.3.2. Динаміка абсолютного  росту номінальних доходів Пенсійного Фонду України з всіх джерел надходження  в 1996 – 2008 роках.

Рис.3.3. Динаміка базового темпу  росту номінальних доходів Пенсійного Фонду України відносно рівня 1998 року (загальних, власних та дотацій  Державного бюджету)

Рис.3.4. Динаміка інфляційного дефлятора ВПП та рівня росту  реального ВВП в Україні за період 1998 –2007 років

З врахуванням результатів  проведеного макроаналізу економіки  України, на рис.3.1, 3.5 наведені результати дослідження:

• росту номінальної середньої пенсії у 1998 -2007 роках;
• росту реальної середньої пенсії у 1998 – 2007 роках;
• темпів росту номінальних та реальних доходів Пенсійного фонду України у 1998 – 2007 роках.

Як показує спільний аналіз графіків рис.3.1, 3.5:

• рівень абсолютного розміру середньої пенсії змінився з 52,23 грн./міс. на початок 1998 року до рівня 749,4 грн./міс. на початок 2008 року;
• базовий темп росту номінальних доходів Пенсійного фонду з всіх джерел (до рівня 1998 року) у 2007 році становить 1 186,8%, тобто номінальні доходи зросли в 11,87 рази;
• базовий темп росту рівня номінальної середньої пенсії по Україні відносно рівня 1998 року у 2007 році становить 1 434,8%, тобто номінальна середня пенсія зросла в 14,35 рази, що перевищує темп росту номінальних доходів Пенсійного фонду України та свідчить про зростання відхилення фактичних пенсій від середнього розміру;

базовий темп росту рівня  реальної середньої пенсії по Україні (з врахуванням інфляції відносно рівня 1998 року) у 2007 році становить 363,0%, тобто реальна пенсія з рівня 1998 року зросла тільки в 3,63 рази.

Рис.3.5. Динаміка темпу росту  номінальної та реальна середньої  пенсії в Україні за період 1998 –2008 років.

 

ВИСНОВКИ

 

Згідно статті 46 Конституції  України визначено, що громадяни  мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або  тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у  старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових  внесків громадян, підприємств, установ  і організацій, а також бюджетних  та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду  за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є  основним джерелом існування, мають  забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого  законом.

Основу пенсійної системи  в Україні складає система  державного пенсійного забезпечення, яка охоплює всіх непрацездатних осіб похилого віку, інвалідів, осіб, які  втратили годувальника, виплати, яким провадяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, компенсаційних виплат, додаткових пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Враховуючи те, що система пенсійного страхування  є складовою загальної фінансової системи країни, вона функціонує на основі єдиних макроекономічних показників розвитку України, зокрема таких  як демографічна ситуація. Стан використання трудового потенціалу, досягнутий рівень розвитку економіки і соціальної сфери та інших чинників, а також  очікуваних тенденцій зміни цих  чинників у перспективі.

Реформування системи  пенсійного забезпечення в Україні  було зумовлене низкою проблем макроекономічних і демографічних. Одна з них полягала у тому, що значно зростала кількість  пенсіонерів, а інша в низькій  зайнятості населення та поширення  практики надання пільг із сплати пенсійних внесків, що суттєво послаблювало фінансову базу пенсійної системи. З урахуванням усіх цих чинників в Україні було проведено реформу  у трьох напрямах: реформування солідарної системи, створення обов’язкової накопичувальної  системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.