Пенсійна реформа України

Вступ.

Система загальнообов'язкового пенсійного страхування - це форма резервування заробітної плати (або інших видів доходів від зайнятості), яка забезпечує підтримку матеріального благополуччя в разі втрати працездатності в старості, через інвалідність або втрати годувальника. Сплачуючи внески на пенсійне страхування, працюючі особи, а також їхні роботодавці об'єднують свої зусилля та ресурси для освіти колективних систем захисту і безпеки, що дає можливість розподілити ризики і збитки між громадянином і суспільством. При цьому забезпечується соціальний зв'язок не тільки між безпосередніми учасниками ринку праці, а й між поколіннями, у тому числі між поколінням працездатних осіб та їх батьками та дітьми.

По механізму  фінансування розрізняють розподільчі  та накопичувальні пенсійні системи. Розподільні системи, які ще називають безрезервнимі, мають на увазі використання поточних надходжень на виплату пенсій пенсіонерам. Надходження при цьому є страхові внески до солідарної системи або спеціальні пенсійні збори та інші обов'язкові платежі, які мають фіскальний характер, або надходять шляхом прямих асигнувань з державного бюджету. У цьому випадку благополуччя пенсіонерів безпосередньо залежить від доходів працюючого населення та фінансової можливості солідарної системи. Гроші розподільної пенсійної системи відносяться до соціальних інвестицій, оскільки будуть забезпечувати загальні зобов'язання і містять всі ознаки соціальних витрат.

Якщо солідарна  система (розподільча) в Україні  функціонує з 2004 року, то принципи накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування) тільки обробляються. Ця система базується на можливості утворення резерву для майбутніх доходів завдяки тому, що надходження коштів спрямовуються не на забезпечення поточних пенсійних виплат, а на інвестування в різні прибуткові проекти. Позитивний інвестиційний дохід має можливість захистити пенсійні заощадження від інфляції, покрити накладні витрати, пов'язані з обслуговуванням пенсійних активів, та утворити фінансове підгрунтя для гідної старості. Накопичувальна складова зумовлює не тільки соціальний, а й економічний інвестиційний ефект від таких пенсійних систем. Кошти, сформовані на накопичувальному пенсійному рахунку учасника системи, будуть його власністю, і підлягатимуть успадкування у встановленому законом порядку.

Накопичувальна  система пенсійного страхування  буде функціонувати паралельно з  солідарною системою і впроваджується на часткове її заміщення. Тобто учасник накопичувальної системи пенсійного страхування (особи, яким на дату запровадження системи виповниться не більше 35 років) буде спрямовувати частину єдиного внеску, що дорівнюватиме 2% від своєї заробітної плати, не в солідарну систему, а на накопичувальний пенсійний рахунок. Щорічно розмір відрахувань єдиного внеску буде збільшуватися на 1% до досягнення 7%. При цьому роботодавець буде сплачувати частину єдиного внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування до солідарної системи. Особам, які є учасниками двох рівнів пенсійної системи - солідарної та накопичувальної, величина оцінки одного року страхового стажу для обчислення пенсії у солідарній системі зменшується з 1,35 до 1,08%, тому працівникам старшого віку, у яких час для накопичення буде невеликим, вигідніше залишатися у солідарній системі, оскільки розмір їх пенсії буде вищим.

Розуміючи, що впровадження нової системи обумовлює «відтік» коштів із солідарної системи, і з  огляду на складну фінансову ситуацію солідарної системи, запровадження  сплати внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування планується почати з року, в якому буде забезпечена бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

 

 

Верховна Рада України 8 липня 2011р. ухвалила Закон №3668-УІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який 9 вересня підписав Президент України Віктор Янукович

Закон „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" набирає чинності з 1 жовтня 2011 р., за винятком положень щодо порядку визначення зарплати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про наукову і науково-технічну діяльність", які набирають чинності з 1 січня 2012 р.

 

Новий закон  передбачає, що всі пенсії, призначені раніше  виплачуватимуться  у  встановлених розмірах без будь яких обмежень , у тому числі і працюючим пенсіонерам.

Зміни, які відбулися з ухваленням Закону № 3668 - УІ" Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи":

1. Щодо пенсійного  віку:

1. установлено єдиний для чоловіків і жінок вік виходу на пенсію. Так, статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  викладено в новій редакції, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років.

Підвищення пенсійного віку для жінок буде здійснюватися поступово за такою схемою:

до досягнення 60 віку,  право на пенсію за віком мають жінки 1961 р. народження і старші після досягнення ними такого віку:

 55 років — які народилися до 30 вересня 1956 р. включно;

   55 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1956 до 31 березня 1957 р.;

   56 років — які народилися з 1 квітня до 30 вересня 1957 р.;

   56 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1957 до 31 березня 1958 р.;

    57 років — які народилися з 1 квітня до 30 вересня 1958 р.;

    57 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1958 до 31 березня 1959 р.;

    58 років — які народилися з 1 квітня до 30 вересня 1959 р.;

   58 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1959 до 31 березня 1960 р.;

   59 років — які народилися з 1 квітня до 30 вересня 1960 р.;

   59 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1960 до 31 березня 1961 р.;

    60 років — які народилися з 1 квітня до 31 грудня 1961 р. ;

2. передбачено компенсатор більш пізнього виходу на пенсію. Так, статтю 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 3 такого змісту:

"Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку";

3)у період до 1 січня 2015 р. збережено вік виходу на пенсію жінок після досягнення 55 років. Таке право матимуть лише ті жінки, які звільнилися з роботи та за наявності страхового стажу не менш як 30 років. У цьому випадку розмір їхньої пенсії, обчислений відповідно до ст.27 та з урахуванням ст.28 цього Закону, зменшується на 0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію (п.7² Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Приклад. Жінка має право на пенсію після досягнення 56 років, проте вона виявила бажання одержувати пенсію в 55 років 6 місяців. Розмір пенсії, обчислений відповідно до ст.27 з урахуванням ст.28 Закону 1058, становить 1500 грн. До виплати така жінка одержуватиме 1455 грн, тобто пенсія зменшується на 3 % (по 0,5 % за 6 місяців дострокового виходу на пенсію).

У разі коли така жінка до досягнення віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто  з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого ст.26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії;

 

2. Щодо стажу:  збільшено вимоги до страхового стажу, за наявності якого особа набуває права на пенсію за віком, по інвалідності та в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, для призначення пенсії за віком потрібно мати не менш як 15 років страхового стажу (ст.26);

для призначення  пенсії за І групою інвалідності, а  також у період до 1 січня 2016 р. для  призначення пенсії за II групою інвалідності залежно від віку, в якому особу визнано інвалідом, або на день звернення за пенсією слід мати від одного року до 10 років страхового стажу (ст.32 та п.4² Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"),

Для призначення пенсії за III групою інвалідності та пенсій в разі втрати годувальника, а також починаючи з січня 2016 р. для призначення пенсії за II групою інвалідності на день звернення за пенсією, або залежно від віку, в якому особу визнано інвалідом (чи в якому настала смерть годувальника), слід мати від одного року до 14 років страхового стажу (ст.32 і 36 та п.4² Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"),

Особи, визнані інвалідами (незалежно від групи) після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому ч.1 ст.26 названого Закону, тобто не менш як 15 років;

 

3. Збільшено вимоги до страхового стажу, що дає право на встановлення мінімального розміру пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Так, абзацами першим і другим ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності в чоловіків 35 років, з в жінок 30 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Норми щодо збільшення страхового стажу для визначення мінімального розміру пенсії не поширюються на пенсіонерів, яким пенсію призначено до ухвалення Закону "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" за винятком тих, яким пенсія перераховуватиметься відповідно до п.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Для зазначених осіб:

мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", установлюється за наявності в чоловіків 25 років, а в жінок 20 років страхового стажу; '

збільшення пенсії, передбачене абзацом другим ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", установлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам (п.З Перехідних положень Закону "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та п.4¹ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування");

    4. Збільшено вимоги щодо вислуги років для призначення пенсій відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і "Про прокуратуру".

    Право на пенсію за вислугу років незалежно від віку відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" матимуть військовослужбовці, ЯКЩО вони звільнені зі служби:

 до 30 вересня 2011 р. і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 до 30 вересня 2012 р. і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 до 30 вересня 2013 р. і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 до 30 вересня 2014 р. і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 до 30 вересня 2015 р. і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 до 30 вересня 2016 р. і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 до 30 вересня 2017 р. і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 до 30 вересня 2018 р. і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 до 30 вересня 2019 р. і на день звіль- не»м мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 до 30 вересня 2020 р. і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 р. або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Отже, право  на пенсію буде визначатися з урахуванням календарної вислуги років.

У Законі України "Про прокуратуру" право на пенсію за вислугу років незалежно від віку матимуть прокурори і слідчі за наявності на день звернення вислуги років не меншої від:

по 30 вересня 2011 р. — 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менш як 10 років;

з 1 жовтня 2011 до 30 вересня 2012 р. — 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менш як 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 до 30 вересня 2013 р. — 21 року, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих - прокуратури не менш як 11 років;

з 1 жовтня 2013 до 30 вересня 2014 р. — 21 року 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менш як 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 до 30 вересня 2015 р. — 22 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прежуратури не менш як 12 років;

з 1 жовтня 2015 до 30 вересня 2016 р. — 22 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менш як 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 до 30 вересня 2017 р. — 23 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менш як 13 років;