Напрями та перспективи розвитку страхування життя в Україні

Що стосується добровільного страхування додаткової пенсії варто зазначити, що пенсійне забезпечення в більшості країн світу здійснюється за рахунок державних пенсійних систем (у межах соціального страхування), пенсійними фондами і страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями. Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов’язуються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком установленим договором страхування.

Страхування життя може бути індивідуальним та колективним. Його комбінують не тільки зі страховими випадками «смерть» і «дожиття», але й зі страхуванням від нещасних випадків.

Обсяги страхової відповідальності за договором страхування життя визначають виходячи зі складу страхових випадків ( ризиків) і страхової суми. Страхову суму при страхуванні життя встановлюють за згодою сторін. Для страхувальника страхування життя тим дорожче, чим більша кількість страхових ризиків охоплена страховим захистом і чим більша загальна величина страхової суми за договором. [13, с. 144].

Отже, різноманітність  видів страхових продуктів зі страхування життя дозволяє вітчизняним  страховим компаніям (страховикам) ефективно провадити свою політику, розвиватися, розширяти свій бізнес, шляхом отримання великої кількості страхових платежів, а клієнтам (страхувальникам) обирати ті програми, які є найбільш прийнятними для них.

 

Розділ 2. Особливості  розвитку ринку страхування

життя в Україні

2.1. Характеристика  етапів становлення ринку страхування  життя

Сучасний український  ринок страхування життя почав  свій розвиток на початку 90-х років, але до сьогоднішнього дня так  і продовжує перебувати на стадії формування. Процес формування страхового ринку життя умовно можна розділити на декілька етапів.

Перший: з 1991 по 1996 рік  – етап занепаду старої системи  страхування життя.

Другий: з 1996 по 2001 рік  – етап зародження українського ринку  страхування життя

Третій: з 2001 року до сьогодні – етап розвитку українського ринку страхування життя. У липні 2001 року вийшла нова редакція Закону України «Про страхування», значна увага в якому була приділена саме страхуванню життя. Аналіз кожного з етапів розвитку вітчизняного страхування життя свідчить про певні здобутки та численні недоліки, притаманні його функціонуванню.

Перші роки незалежності України супроводжувалися важкими  та болючими тенденціями формування ринку, які не обминули і сферу  страхування. Як і для більшості  сфер економіки, у страхуванні відбулися процеси становлення ринкових відносин.

Характерними рисами даного періоду були: постійна зміна  законодавчої бази чи її відсутність.

Незважаючи на велику кількість негативних рис, притаманних  даному періоду, страховикам вдалося досягнути певних позитивних результатів: знову (після радянського періоду) укладаються договори змішаного страхування життя, які страхують збитки від нещасних випадків, на дожиття та від інфляції; частка страхування життя та особистого страхування є досить великою, у 1994 році вона склала половину від усіх страхових платежів. [27, с. 46].

У 1993 році зазнає змін законодавча  база щодо здійснення страхової діяльності. Відтепер вона регулюється Декретом КМУ «Про страхування».

У Декреті не було вимог  щодо переліку страхових випадків, терміну дії договорів страхування життя і граничних обсягів зобов’язань за страхування життя.

Протягом 1991 – 1996 рр. було відкликано ліцензії на право займатися  страховою діяльністю більше третини  діючих на той момент страхових компаній, в тому числі компаній, які займалися страхуванням життя. Очікуваний прогноз кількості лайфових страхових компаній (понад 100) не виправдався. У 1996 році лише 19 компаній, якими було розроблено правила страхування та зроблено розрахунки страхових тарифів, отримали дозвіл займатися страхуванням  життя. [25, с. 95].

Підсумовуючи зміни  у розвитку ринку страхування  життя за перші роки незалежності України, можна сказати, що на початку  ринкових реформ страхування життя  як особлива галузь економіки так і залишалась неврегульованою. Крім того, стало поступово втрачати свої позиції на страховому ринку. Ускладнювала ситуацію відсутність страхового законодавства, яке б регулювало страхову діяльність.

Наступний період у розвитку страхування (1996 – 2001 рр.) став періодом зародження українського ринку страхування життя. Основною подією даного етапу стало прийняття Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року.

Загалом розвиток добровільного  страхування мав позитивні тенденції, а ось рівень розвитку страхування життя був невисоким, нерівномірним, обсяг зібраних премій то різко збільшувався, то навпаки, зменшувався.

Звичайно, дуже багато факторів мали вплив на розширення страхування  життя на українському страховому ринку: низькі грошові доходи населення, відсутність розвинутого ринку цінних паперів, нестабільність рівня інфляції, на який значно вплинула фінансова криза 1998 року. Проте, на тенденції розвитку страхування життя у 1995 – 2001 роках також вплинули нововведення у страховому та податковому законодавстві, що були розглянуті вище.

Підсумовуючи розгляд  даного періоду, треба зазначити, що прийняття Закону дало досить багато позитивних змін у розвитку страхування, незважаючи на порівняно невеликі обсяги страхування в Україні. На цей  період частка українського страхового ринку у світовому складала 0,01%, а у загальноєвропейському – 0,04%, це при тому, що, за оцінками Державного комітету нагляду за страховою діяльністю, страхуванням в Україні було охоплено всього лише 5 – 7% страхового поля.

В Україні існує ціла низка причин, які гальмують розвиток ринку страхування життя та знижують його ефективність (рис. 2). [36].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2 Причини, що гальмують розвиток ринку страхування життя

 

Вирішення частини проблем, що гальмують розвиток ринку страхування  життя в Україні залежить від політичної ситуації. Разом з тим суттєвий вплив на розвиток ринку страхування життя здійснює чинна система оподаткування. Значна частина страхових платежів припадає на фінансове перестрахування, схеми оптимізації оподаткування та короткострокові поліси,  придбані для зменшення бази оподаткування.

Активізація діяльності компаній на страховому ринку зі страхування життя зрозуміла: адже такі компанії займають на ринку капіталу унікальне положення. Причини цієї унікальності полягають у тому що:

• компанії, які укладають договори страхування життя , на відміну від інших фінансових інститутів, мають можливість залучати вільні засоби страхувальників під менший відсоток, тому що таке залучення відбувається на підставі забезпечення страхового захисту;
• договори страхування життя укладаються на тривалий термін, зобов'язання по виплатах віддалені в часі, їх можна з великою імовірністю прогнозувати.

Страхування життя передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій:

• - дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору страхування;
• - смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою);
• - досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсій-не страхування) або віку, визначеного договором страхування (ва-ріант "дожиття").

Як видно з переліку страхових подій, страхові виплати за ними мають становити повну страхову суму. Часткових виплат страхової суми (як у страхуванні від нещасних випадків і медичному страхуванні) договори страхування життя у своєму класичному вигляді не передбачають. Але насправді в нашій країні і за кордоном поширена практика поєднання в одному страховому полісі двох видів страхового покриття: характерного для договорів страхування життя і характерного для договорів страхування від нещасних випадків. Отже, до обсягу відповідальності за довгостроковими договорами страхування життя, крім дожиття й смерті, включається також втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку (травмування, гострого отруєння тощо). Такий комбінований поліс із страхування життя передбачає, крім виплат повної страхової суми за фактом дожиття або смерті, виплату частки страхової суми за фактом тимчасової або постійної втрати працездатності.

Якщо розглядати особливості  страхування життя, то серед них  можна відзначити довгострокове страхування. Згідно з діючими вимогами, договір страхування життя має бути укладений на термін, не менший ніж три роки. Форма страхування виключно добровільна. Неодмінною умовою договору є накопичення страхової суми, поверненість страхових платежів у вигляді викупної суми в разі дострокового припинення дії договору страхування, за діючими договорами страхування життя існує можливість отримати довгострокові кредити на будівництво житла в межах накопичених викупних сум.

Отже, Україна перебуває у стані перебудови соціального захисту населення. Життєвий рівень в Україні є одним із найнижчих у Європі. За оцінками експертів, майже 70% населення проживає за межею бідності. Стара система соціального захисту незахищених верств населення зруйнована,  проте нова в умовах дії ринкових регуляторів недобудована. Частково питання подолання бідності та соціального захисту населення вирішуються шляхом страхування життя,  медичного страхування, обов’язкового загальнодержавного страхування від нещасних випадків чи професійних захворювань, а також страхування інших ризиків фізичних осіб. Це свідчить про розвитку ринку страхування життя в Україні.

 

2.2. Сучасний стан розвитку вітчизняного ринку страхування життя

Зміни в розвитку страхування  життя та специфіці діяльності окремих страховиків, перш за все, тісно пов’язані з уведенням 4 жовтня 2001 року доповнень і змін до Закону України «Про страхування». Ці зміни сприяють розвитку страхування, маючи позитивний вплив також і на страхування життя.

Щодо страхування життя, то найважливішими є такі норми Закону: вимоги до статутного фонду, так мінімальний розмір статутного фонду – 1,5 млн. євро за курсом, встановленим НБУ; з метою стимулювання укладення договорів громадянами валюта договору страхування життя може бути національною чи вільноконвертована та встановлюватися за згодою сторін; валюта повинна відображати фактичні зобов'язання страховика; розширено можливості страховиків, які здійснюють страхування життя (страховики життя можуть надавати кредити своїм клієнтам); компанії зі страхування життя повинні вести персоніфікований облік договорів страхування життя.

Важливими показниками, що характеризують загальний розвиток ринку страхування життя та й в цілому страхового ринку, є: сукупні обсяги премій та виплат, розміри статутних фондів страхових компаній, їх власного капіталу й активів, страхових резервів; частка страхування у ВВП країни, рівень виплат, частка ризиків, що передаються в перестрахування та ступінь присутності іноземного капіталу.

Кількість страхових  компаній (СК) станом на 31.12.10 становила 456, з яких 67 СК зі страхування життя (СК "Life") та 389 СК, що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя (СК "non-Life"). За 2010 рік кількість

страхових компаній збільшилась  на 6 СК.

Стан страхового ринку визначається обсягом зібраних страхових премій. Загальна сума валових страхових платежів (премій, внесків), отриманих страховиками при страхуванні життя за січень – грудень 2009 року становила       827,3 млн. грн., що на 24,5% менше, ніж за відповідний період 2008 року (2008 р. –           1095,6 млн. грн.). (див. Додаток А).

Структура валових надходжень страхових платежів (премій, внесків) за

січень – грудень 2009 року має такий вигляд:

1. 641,4 млн. грн. (або 77,5%) – платежі, що надійшли від фізичних осіб;
2. 185,5 млн. грн. (або 22,4%) – платежі, що надійшли від юридичних осіб;
3. 0,4 млн. грн. (або 0,1%) – платежі, що надійшли від перестрахувальників.

У 2009 році на 53,5% зменшилась кількість застрахованих фізичних осіб          (461880 застрахованих фізичних осіб у порівнянні з 992457 застрахованими фізичними особами у 2008 році). Станом на 31.12.2009 було застраховано 3130316 фізичних осіб.

Валові страхові платежі (премії, внески) при страхуванні  життя за 2010 рік становили 906,5 млн. грн., що на 9,6% більше, ніж за 2009 рік . (див. Додаток Б).

Структура валових надходжень страхових платежів (премій, внесків) за 2010 рік:

1. 754,8 млн. грн. (або 83,3%) – що надійшли від фізичних осіб;
2. 151,2 млн. грн. (або 16,7%) – що надійшли від юридичних осіб;
3. 0,5 млн. грн. (або 0,1%) – що надійшли від перестрахувальників.

У 2010 році на 45,2% збільшилась  кількість застрахованих фізичних осіб (670 576 застрахованих фізичних осіб у порівнянні з 461 880 застрахованими фізичними особами у 2009 році). Станом на 31.12.10 було застраховано 2 890 205 фізичних осіб.

У структурі валових  страхових премій, у 2009 році, за видами страхування найбільша частка страхових премій належить договорам накопичувального страхування – 676, 0 млн. грн. (або 81,7 %).

У 2010 році у структурі валових страхових премій за видами страхування найбільша частка страхових премій також належала договорам накопичувального страхування – 683, 5 млн. грн. (або 75, 4 %), спостерігаємо незначне зростання показника ( див. Додаток В).

Проводячи аналіз страхового ринку України, ми можемо побачити, що на ньому існують як позитивні, так і негативні процеси і тенденції. В досліджуваний період одним із позитивних показників залишається рівень страхових премій. Не зважаючи на його зменшення протягом останніх років, страховому ринку притаманна тенденція позитивного росту рівня страхових премій.