Напрями та перспективи розвитку страхування життя в Україні

 

ЗМІСТ

Вступ.....................................................................................................................................3

Розділ 1. Теоретичні засади становлення  та розвитку страхування життя.

1. Економічна природа страхування життя…………………………………………5
2. Класифікація страхування життя………………………………………………….7

Розділ 2. Особливості  розвитку ринку страхування життя  в Україні.

2.1. Характеристика етапів становлення ринку страхування……………………….11

2.2. Сучасний стан розвитку вітчизняного ринку страхування життя……………..15

Розділ 3. Напрями та перспективи  розвитку страхування життя в  Україні.

3.1.  Напрями протидії страховому шахрайству на ринку страхування життя……………………………………………………………………………………...21

3.2.  Перспективи розвитку страхування життя в Україні……………………………………………………………………………………25

Висновки.............................................................................................................................30

Список використаних джерел...........................................................................................32

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В умовах ринкової економіки, соціальних перетворень  та розвитку міжнародних відносин особливого значення набувають питання страхування  різноманітних сфер господарювання та життєдіяльності людей. Формується по суті нова галузь економічних відносин (страхова індустрія), призначена для надання широкого спектру послуг як підприємствам, так і громадянам.

Послідовний перехід  до ринкової економіки об’єктивно зумовлює зростання потреби у  страховому захисті всіх суб’єктів ринку. Саме наявність такої потреби та реальна можливість її задоволення характеризують ступінь розвитку економіки тієї чи іншої країни, дають уявлення про рівень захищеності її юридичних та фізичних осіб

Актуальність  теми. Страхування життя є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік. Необхідність страхування життя зумовлена ризиковим характером процесу відтворення робочої сили в умовах все більшої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами, погіршення навколишнього середовища. Все актуальнішою в розвинутих країнах, та й в Україні, стає проблема матеріального забезпечення людей похилого віку, питома вага яких в загальній чисельності населення неухильно підвищується.

Вагомий внесок у дослідження теоретико-методологічних засад страхування життя внесли вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, Н.М. Внукова, К.Г. Воблий, Л.В. Временко, О.М. Залєтов, М.С. Клапків, Є.В. Коломін, С.С. Осадець, Л.І. Рейтман, Я.П. Шумелда.

Страхування життя посідає важливе місце серед інших видів страхування, що пов’язано саме з його сутністю, адже найважливішим є життя людини. Наявність страхових полісів у населення є одним з чинників його добробуту і надає людям упевненості у завтрашньому дні. При цьому людина покладається виключно на власні сили для забезпечення свого майбутнього.

Мета і завдання дослідження є оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку.

Досягнення поставленої мети здійснюватиметься через виконання наступних завдань:

1. дослідження етапів розвитку ринку страхування життя в Україні;
2. вивчення економічної природи убезпечення життя;
3. окреслення сучасних тенденцій та визначення перспектив розвитку ринку страхування життя в Україні;

Об’єктом  дослідження є ринок страхування життя в Україні.

Предметом дослідження сукупність економічних відносин, що виникають між суб’єктами страхового ринку в процесі страхування життя громадян.

Методи  дослідження. Теоретико-методологічною базою роботи є економічна теорія, аналіз деяких поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених на економічну природу страхування життя, його сутність та значення. В процесі дослідження застосовувалися методи: порівняльного аналізу, дедуктивний – для пізнання загальних закономірностей процесу формування ринку страхування життя в Україні, системного економічного та статистичного аналізу, узагальнення і аналізу матеріалу; порівняння – для виявлення специфічних особливостей страхування життя.

Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

 

Розділ 1. Теоретичні засади становлення та розвитку страхування життя

1. Економічна природа страхування життя

Страхування життя має давню історію. Люди завжди шукали засобів продовження життя, запобігання втратам від стихійних лих, нещасних випадків, турбувалися за своїх рідних, близьких на випадок їхнього або власного каліцтва, втрати працездатності, смерті. Уже давно люди дійшли думки, що одним з напрямів захисту від наслідків різних несприятливих для життя подій може бути страхування. Еволюція страхування життя міцно пов'язана із суспільно-економічним розвитком тієї чи іншої держави, релігійними, побутовими та особистими інтересами.

Перші українські терміни страхової діяльності з’явилися тоді, коли власне й виник страховий бізнес в Україні – ще наприкінці XIX століття. На той час у документах замість терміну «страхувальник» використовувалась дефініція «обезпечуючий» (той, що забезпечує, вселяє надію); замість «застрахований» – «обезпечений»; особа, на користь якої укладено договір страхування, – «обдарований». Як бачимо, семантичне значення та фонетичне звучання цих термінів сформували почуття надійності, спокою, безпеки, викликали позитивний настрій у громадян України, а відповідно, і довіру, тоді як нинішні терміни – «страхова справа», «страховик», «страхувальник» та інші, на жаль, містять у собі поняття «страху», невизначеності, небезпеки, побоювання. [9, с. 12].

У цивілізованих країнах  світу страхування життя добре  розвинено, йому приділяється багато уваги, особливо з боку держави.

Досвід економічно розвинених країн свідчить, що успішний розвиток довгострокових видів страхування  вимагає значних за розміром інвестицій у статутні фонди та інфраструктуру страховиків, провадження сучасних технологій страхування, надійне розміщення страхових резервів, пільгової податкової політики держави для страхових компаній. [14, с. 185] .

Убезпечення життя є  одним із важливих елементів системи  соціального захисту населення  в розвинених країнах, з рівня розвитку якого можна робити висновок про економічний потенціал країни. Це пов’язано з роллю цього сектора економіки в реалізації пенсійних гарантій населенню та нагромадженні громадянами, незалежно від державних систем пенсійного та соціального страхування, необхідних коштів для існування в старості або в разі непередбаченого припинення активної трудової діяльності.

Отже, страхування життя  – це підгалузь особистого страхування, в якій об’єктом страхових відносин можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з дожиттям застрахованого до певного віку або строку, а також настання інших подій у житті застрахованого. Такі страхові відносини здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником. [3, с. 208].

Основною метою здійснення страхової діяльності страховою  компанією є захист майнових інтересів  суб’єктів економіки, підтримуючи  їх економічний добробут.

З економічної точки  зору страхування – це механізм захисту, що забезпечується шляхом формування, нагромадження та використання страхових резервів страховиками за рахунок внесків страхувальників.

Отже, страхування передбачає два основних механізми надання  страхового захисту споживачам: перший полягає у перерозподілі акумульованих у страховому фонді ресурсів, другий – у накопиченні цих ресурсів.

Убезпеченню життя в  умовах ринкової економіки притаманні такі функції:

• формування соціально-орієнтованого суспільства з убезпеченим майбутнім;
• соціального страхування;
• сприяння поліпшенню демографічної ситуації;
• інвестиційна;
• кредитна;
• мотивації персоналу суб’єктів господарювання (саме люди і їх зацікавленість в роботі – це основний капітал, від якого залежить результат).

Отже, страхування життя  має потужний соціально-економічний  ефект для розвитку суспільства й економіки, який полягає у його здатності одночасно позитивно впливати на розвиток економіки, впливаючи на розширене відтворення та його стабільність, та на суспільство, зберігаючи та примножуючи доходи населення.

Галузь страхування життя відіграє дуже важливу роль у вирішенні питань соціального та пенсійного забезпечення. Кошти, що отримують страховики зі страхування життя, є надійним джерелом дешевих та довгострокових інвестиційних ресурсів, які так необхідні для розвитку всієї економіки України, а особливо високотехнологічних, наукомістких проектів.

 

1.2. Класифікація страхування життя

Класифікація страхування — це наукова система розподілу страхування на різні сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, підвиди, форми, адже без класифікаційної впорядкованості неможливо проводити ані теоретичні дослідження, ані практичну діяльність.

Мета класифікації страхування полягає в розподілі усієї сукупності страхових відносин на ієрархічно пов'язані ланки таким чином, щоб кожна наступна ланка була частиною попередньої.

Виходячи з цього, в  теорії страхування виділяють декілька класифікаційних ознак:

• історичні, при яких можна прослідкувати еволюцію страхування взагалі та його окремих видів, форм страхових організацій протягом тривалого історичного періоду;
• економічні, на які впливають економічні умови здійснення страхування в конкретній країні, ступінь розвитку страхової справи
• юридичні, що визначають умови та форми проведення страхування, спираючись на внутрішню законодавчу базу та міжнародні угоди, підписані державою.

Види страхування можна  групувати різноманітними способами. Оскільки мова йде про страхування  життя найбільш зручним і для  багатьох відомим та зрозумілим є  метод класифікації за об’єктом страхування: розрізняють групи видів особового страхування: страхування життя, пенсійне, медичне, страхування від’їжджаючих за кордон, страхування від нещасних випадків. В структурі страхування життя іноземні страхові компанії виділяють наступні види страхування: страхування з нагромадженням та без нагромадження, див. рис.1.

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1. Класифікація страхування життя

 

У межах ліцензії на страхування  життя вітчизняні страхові компанії реалізують такі види страхових продуктів: змішане страхування, страхування  дітей, страхування до шлюбу, довічне страхування, страхування додаткової пенсії. Змішаним страхуванням називають такий вид страхування життя, який об’єднує в одному договорі і на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, страхування на випадок втрати страхувальником здоров¢я від нещасного випадку. [6, с. 75]. При страхуванні дітей страхувальниками є батьки або інші родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески, а застрахованими – дитина від її народження до 18 років. У цьому випадку страхувальна угода здійснюється на випадок смерті, втрати здоров¢я, дожиття до повноліття (18 років) між двома сторонами: страхувальником є одна особа, а застрахована (дитина) – друга особа. Страхування до вступу в шлюб (весільне) передбачає, що договір може бути укладений із батьками (усиновителями) та іншими родичами дитини, опікунами (піклувальниками), тобто з фізичними особами, а також з юридичними особами. При укладанні договору з фізичною особою страхова компанія оговорює її вік (наприклад, від 18 до 72 років з умовою, що на момент закінчення договору цій особі буде не більше як 75 років) і стан здоров'я. У страхуванні до вступу в шлюб необхідно розрізняти строк страхування і вичікувальний період. Строк страхування визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору страхування. Період між закінченням строку страхування і 21 роком вважається вичікувальним періодом. Договори довічного страхування життя поширюються на фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах, наприклад у віці від 20 до 70 років, і не укладаються з інвалідами І групи. Страхувальником визначається особа (фізична або юридична), яка при настанні страхового випадку одержить страхову суму. [3, с. 215]. При довічному страхуванні життя страховик бере на себе зобов’язання по виплаті страхової суми, встановленої в договорі страхування, вигодонабувачу (спадкоємцю) застрахованого після його смерті. Поліс довічного страхування на випадок смерті забезпечує додатковий дохід. На страховий резерв, сформований зі страхових внесків, щорічно нараховуються відсотки, що приєднуються до страхової суми. У випадку дострокового припинення договору, у зв’язку зі смертю застрахованої особи, спадкоємцям повертається сума сплаченої страхувальником премії.