Формування та використання прибутку та витрат страховика

      У разі потреби страховик може робити запити про відомості, пов’язані  зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і  організацій, що володіють інформацією  про обставини страхового випадку, а також може самостійно з’ясовувати причини й обставини страхового випадку. Законодавство зобов’язує підприємства, установи й організації надсилати страховикам відповідь на запит про відомості, пов’язані зі страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому, згідно із Законом України «Про страхування», страховик несе відповідальність за їх розголошення.

      Дуже  важливе значення має термін сплати страхових сум і страхових  відшкодувань на користь страхувальника (застрахованого, правонаступника). Згідно із Законом України «Про страхування» страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, тільки-но стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати. Виплату страховик має здійснити у передбачений договором термін. Він несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

      Якщо  це передбачено договором страхування, то в загальний обсяг виплат включається також відшкодування страхувальникові витрат, які він поніс при настанні страхового випадку, щоб запобігти збиткам або зменшити їх.

      Фізичним  особам виплати здійснюються як готівкою, так і безготівково: з каси страхової компанії; переказом на банківський рахунок отримувача; переказом за місцем роботи.

      Юридичні  особи, як правило, отримують страхові виплати в безготівковій формі, переказуванням відповідних сум  з банківського рахунка страхової  компанії на банківський рахунок страхувальника.

У разі дострокового припинення договору страхування  законодавство України забороняє  повернення коштів готівкою, якщо страхову премію було внесено в безготівковій  формі.

      Наступна  група витрат страховика — витрати  на обслуговування процесу страхування і перестраховування. У практиці західних страхових компаній ці витрати поділяють на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні.

Аквізиційні витрати — це витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Вони можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійну винагороду страховим посередникам (брокерам, агентам) за укладання й обслуговування договорів страхування; відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов’язані з виконанням їхніх обов’язків; оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики; витрати на виготовлення бланків страхової документації; витрати на рекламу і т. ін.

      Інкасаційні витрати — це витрати, пов’язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання страхових премій у готівковій формі; витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій; на оплату банківських послуг, пов’язаних з інкасацією страхових премій.

      Ліквідаційні  витрати — це витрати, пов’язані з урегулюванням збитків. Вони включають оплату послуг спеціалістів зі з’ясування причин і визначення розміру збитків, завданих об’єктам страхування; витрати на нагромадження відповідної інформації; оплату банківських послуг, пов’язаних зі здійсненням виплат страхового відшкодування; витрати на проїзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події і назад; судові витрати; поштово-телеграфні витрати з даного страхового випадку; відрахування в резерв збитків тощо.

Зазначені витрати разом із страховими виплатами  — це специфічні витрати. Саме вони відрізняють витрати страховика від витрат інших суб’єктів господарювання.

      Остання група витрат — витрати на утримання страхової компанії — це такі самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який господарюючий суб’єкт. Вони включають заробітну плату персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв’язку; витрати на придбання канцелярських і господарських товарів, рекламу, відрядження, утримання й обслуговування автотранспорту, амортизаційні відрахування та інші витрати, які, згідно з чинним законодавством, відносять до складу операційних витрат страховика.

З огляду на структуру тарифної ставки зауважимо, що витрати на обслуговування процесу  страхування і перестраховування  та витрати на утримання страхової  компанії, тобто всі витрати на ведення справи, звичайно становлять 20—25 % страхового тарифу, тоді як на виплати страхових сум і страхового відшкодування припадає від 60 до 80 %.

      У практиці українських страховиків  інкасаційні витрати у складі специфічних витрат страховика не виокремлюються. Закон України «Про страхування» свого часу запровадив такий склад витрат страховика:

виплати страхових сум та страхових відшкодувань; відрахування в централізовані страхові резервні фонди (наприклад, у ті самі два фонди Моторного (транспортного) страхового бюро України, про які йшлося в підрозд. 1.1); відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;витрати на проведення страхування (тобто звичайні витрати на утримання фірми і здійснення її основної діяльності).

      Окрім витрат, які забезпечують виконання страховиком його основної діяльності (страхування і перестрахування) і на основі яких визначається собівартість страхової послуги, страхова компанія має витрати, пов’язані із забезпеченням інвестиційної та фінансової діяльності, тобто витрати з управління своїми активами та пасивами. Характер цих витрат залежить від конкретних видів та структури активів і пасивів страховика. Здебільшого такі витрати складаються з оплати послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів. Порівняно з доходами від інвестиційних операцій, ці витрати виглядають досить незначними, проте вони існують. Так само як і витрати, пов’язані з одержанням доходів від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій. Усі перелічені види витрат страхова компанія бере до уваги при визначенні фінансових результатів своєї діяльності.

 

3. Особливості розвитку страхового ринку України

 

1. Загальні  тенденції розвитку страхового ринку  України

     Незважаючи  на кризові явища у фінансовому  секторі вітчизняної економіки 2009-2010 рр., кількість компаній, які надають страхові послуги, не зазнала значного скорочення (рис. 1.2). Так, з початку 2009 р. кількість страховиків зменшилась на 26 одиниць (або на 5,4% від загальної кількості), в тому числі: СК «Life» - на 5 одиниць (або на 6,7%), СК «Non-life» - на 21 (або на 5,2%). Для 9 місяців 2010 р. характерним було збільшення кількості страхових компаній.

       
 
 
 
 
 
 

Рисунок 1.2–Динаміка кількості страховиків в Україні протягом 2009-2010 рр.

Рисунок 1.3 – Активи страховиків у 2009-2010 рр.

      Незважаючи  на деяке скорочення кількості операторів на ринку страхових послуг, сукупні  активи страховиків продовжують  зростати (рис. 1.3), однак говорити про високі темпи такого зростання поки що не доводиться. Так, середні квартальні темпи приросту сукупних активів складали 713,5 млн. грн. (менше 1,6 млн. грн. на одного страховика), або 1,7% (див. табл. 1.1 ).

                                     Таблиця 1.1 - Середній квартальний приріст активів страховиків у 2009-2010 рр. 

 
 
 
 
 
 

      В табл. 1.2 приведено інформацію про зміну активності страховиків на ринку в 2010 р. порівняно із 2009 р. за показниками кількості укладених договорів, зібраних страхових премій, здійснених виплат та рівня виплат. 
 

                                                Таблиця 1.2 – Основні показники страхової діяльності у 2009-2010 рр. 

     

 

      Як бачимо,  протягом 9 місяців 2010 р.  у порівнянні з аналогічним  періодом 2009 р. динаміка основних показників ринку страхування свідчила про  такі тенденції:

• на 29,6% збільшилась кількість укладених договорів, при цьому кількість договорів, укладених з фізичними особами, зросла на 34,3%;
• на 8,8% збільшились обсяги надходжень валових страхових премій, а обсяг чистих страхових премій зменшився на 3,8%;
• на 20,3% зменшились валові страхові виплати (відшкодування), а обсяг чистих страхових виплат - на 14,8%.

          1.3.2  Страхові премії

     Валові  премії. На рис. 1.3 показано динаміку валових премій, зібраних страховиками протягом 9 місяців 2010 р. у порівнянні з аналогічним періодом 2009 р. Як бачимо, в кожному з трьох кварталів 2010 р. обсяг валових премій був дещо вищим, ніж за аналогічні періоди 2009 р. 
 
 

 
 

Рисунок 1.3 – Динаміка валових страхових  премій, млн. грн. 

      Однак, при цьому протягом першого півріччя обсяг залучених премій від страхувальників -фізичних осіб був дещо меншим, ніж у першому півріччі 2009 р., що відповідним чином вплинуло на динаміку їх частки у сукупному портфелі премій (табл. 1.3), яка знизилась із 30,6% до 28,2% на кінець третього кварталу 2010 р. 
 

Таблиця1.3 – Динаміка валових премій 

       
 
 
 
 
 
 
 
 

     В цілому    розмір валових премій від фізичних осіб був приблизно  на тому самому рівні, що і у 2009 р., від  юридичних осіб – зріс на 1,2 млрд. грн. (або на 12,7%).

     Нижче  на  рис.  4 показано  структуру  зібраних  валових  премій  у розрізі видів страхування за типами ризиків. 

     

Рисунок 1.4 – Структура валових премій в розрізі видів страхування за типами ризиків. 

     Як  бачимо, протягом трьох кварталів  відбулись деякі структурні зрушення, однак це не вплинуло на розстановку  місць за розмірами часток у сукупному обсязі валових страхових премій. Так, на першому місці, як і на початку 2010 р., перебуває КАСКО та «автоцивілка» (26% від загального обсягу), на другому - страхування майна (15%), на третьому -страхування фінансових ризиків (12%).

     Нижче на рис. 1.5 показано динаміку валових страхових премій страховиків, які займаються страхуванням, іншим, ніж страхування життя, в розрізі видів страхування. Як бачимо, протягом трьох кварталів 2010 р. залучених валових премій було дещо більше, ніж за аналогічний період у 2009 р. 

  

Рисунок 1.5 – Динаміка валових страхових премій страхових компаній в розрізі видів страхування , млн. грн. 

     З табл. 1.4 бачимо, що в цілому валові премії по «Life» збільшились на 1,26 млрд. грн. (або на 9,3%). Найбільше в абсолютному виразі зросли премії за добровільним майновим страхуванням - на 618,6 млн. грн., а у відносному - за добровільним страхуванням відповідальності (+38,7%). 

      Таблиця 1.4– Динаміка валових страхових премій страхових компаній в розрізі видів страхування 

 

      Чисті премії. Нижче на рис. 1.6 показано динаміку чистих страхових премій страховиків, які займаються страхуванням, іншим, ніж страхування життя, в розрізі видів страхування. Як бачимо, протягом трьох кварталів 2010 р. залучених чистих премій (на відміну від валових) було дещо менше, ніж за аналогічний період у 2009 р., що свідчить про збільшення передачі ризиків на перестрахування. 

 

Рисунок 1.6 – Динаміка чистих страхових премій страхових компаній в розрізі  видів страхування , млн. грн. 
 

      З табл. 1.5 можемо побачити, що в цілому чисті премії по «Non-life» зменшились 350 млн. грн. (або на 3,9%). Найбільше в абсолютному виразі зросли премії добровільним майновим страхуванням - на 938,7 млн. грн. (або на 15,3%).

                            Таблиця 1.5 – Динаміка чистих страхових премій страхових компаній в розрізі видів страхування