Фінансова діяльність страхової організації

    Відповідь  на  це  питання  включає  не  лише  необхідність  проведення  аналізу  й  оцінки  -  середовище  та  прогнозування  того, як  воно змінюватиметься у  часі, а  й  створення  такої  системи  управління, яке б  постійно  підтримувало  відповідність  між  середовищем, характером та результатами  діяльності  страхової  організації. Ключовим  елементом  цієї  системи є підсистема управління  фінансовою  стійкістю страхової  організації.

    Страхова  організація діє  на  певному  ринку  (страховому) реалізує  певний товар  (страхову  послугу) з  певними  витратами, що  залежить  від  її  потенціалу  (науково-технічного, організаційного, економічного). Характер діяльності  страхової  організації  відповідатиме середовищу, коли  страховик  реалізуватиме  потрібну  даному  ринку  послугу   і  при  цьому  результат  його  діяльності  відповідатиме  сподіванням  керівництва. Цей  стан  забезпечується  якісним  і  своєчасним  виконанням  усіх  управлінських  функцій: прогнозування  планування, організації, мотивації, координації  і  контролю, а  також  відповідним  рівнем  складових  потенціалу: кваліфікації  спеціалістів, матеріально-технічної  бази, технології  страхування  тощо.

    У  разі  порушення  відповідності  сподіваний  результат  не  буде досягатися  і, відповідно, страхова  організація  зазнаватиме  збитків  як  матеріальних, так  і  у  вигляді  зниження довіри  до  неї.

    Причини, що  зумовлюють  невідповідність, можуть  бути  різноманітними, але  всі  вони  поділяються  на дві  групи  і  поточні  й  стратегічні.

    До  поточних  причин  треба  віднести  всі  ті, які  впливають  на зниження  економічності  страхової  послуги  та  просування  її  на  ринок (погана  організація  реклами, недостатнє  використання  потенціалу, зниження  якості  внаслідок  організаційних  проблем  тощо)

    До  стратегічних  причин  відносять  ті, які  впливають  на досягнення  цілей  страхової  організацій: помилка у  визначенні  платоспроможного  попиту, помилку  у  виборі  рівня  характеристик  страхової послуги, помилкове  обрання  часу  виходу  страхової  послуги  на  ринок тощо.

           Поточні  невідповідності   усуваються  засобами  оперативного  управління.

    Стратегічна  невідповідність  може  бути усунута  за допомогою таких дій, як  коригування  або  зміна, цілей  страхової  організації, здійснення диверсифікації, створення  нових  організаційних  форм управління  і  т. д.

    Чільне  місце  у  системі  антикризового  управління  страховиком належить широкому  використанню механізмів фінансової  стабілізації. Успішне  застосування  цих  механізмів дає  змогу  ліквідувати  наслідки кризи  та  прискорити темпи  економічного  розвитку.

    Фінансова стабільність в умовах кризової ситуації включає ряд етапів:

    І. Відновлення платоспроможності  страховика за рахунок здійснення низки невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які генерують неплатоспроможність.

    2. Відновлення фінансової  стійкості  до  безпечного  рівня  та накреслення  шляхів  її  зміцнення  за  рахунок  використання  тактичних механізмів  фінансової  стабілізації. 

    3. Зміна  фінансової  стратегії   з  метою  прискорення   економічного зростання.

      Найбільшу увагу  у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію  в  умовах  кризової  ситуації, слід  приділити  етапу  відновлення  і  зміцнення  рівня  фінансової  стійкості  страхової  організації  запоруки  усунення неплатоспроможності  й  фундаментальної  основи  фінансової  стратегії  на  прискорення  економічного  зростання.

    Розрізняють  статичну  і  динамічну  фінансову  стійкість  страхових організацій.

    Першу  ототожнюють  зі  спокоєм, пасивністю, другу  -  зі  стабільним розвитком  страховика.

    На наш  погляд, найвищою формою  стійкості  є  стійкість  спротив. Це  стан  рівноваги, який  зберігається  попри  вплив  зовнішніх  і  внутрішніх  факторів, що  виводять  страховика  зі  стану  фінансової  рівноваги.

    Виділяють  ще  зовнішню, внутрішню  та  "успадковану"  стійкість.

    В умовах  командно-адміністративної  системи  господарювання  страхові  організації  звикли  до  зовнішньої  фінансової  стійкості, тобто сталості  фінансового  середовища, що  досягнута управлінням  із зовні. Для  ринкової  економіки  характерна  внутрішня  фінансова  стійкість страховика, в  основі  якої  лежить  управління  за  принципом  зворотного зв'язку, тобто  активне  реагування  управління  на  зміну  зовнішніх  і внутрішніх  факторів.

    "Успадкована"  фінансова стійкість - результат наявності певного запасу міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різних змін дестабілізуючих факторів.

    У  загальному  вигляді  стратегічне  управління  фінансовою  стійкістю  являє  собою діяльність, яка  полягає  у  виборі  сфери  та  образу  дій щодо  досягнення довгострокових  цілей  страхової  організації  в  умовах зовнішнього  середовища, що  постійно  змінюється. Стратегічне  управління  - ділянка діяльності  вищого  керівництва  страхової  організації, головним  завданням  якого  є  визначення напрямів  і  траєкторій  розвитку  страховика, поставка  цілей, розподіл  ресурсів  і  всього  того, що  дає  страховикові  конкурентні  переваги.

    Розглянемо  загальну  схему  процесу  стратегічного  управління         фінансовою  стійкістю  страховика, яка дає  уявлення  про  етапи, зміст робіт  і  логічну  послідовність  їх  виконання.  Особливостями  цього  процесу   є:

    -  складність   і  неможливість  повного  описання  об'єкту  аналізу, внаслідок  чого  переважають   неструктуризовані  завдання;

    -  наявність  значної  кількості   частково  керованих  або   некерованих  змінних;

    -  критерії  вирішення  завдань,  що  чітко  не  встановлені   й уточнюються  керівництвом у  момент  їх  вирішення.

    Загальну  схему  процесу  стратегічного  управління  фінансовою стійкістю  страховика  подана  на  рисунку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Процес  управління  фінансовою  стійкістю  страховика

 
 
 
 
 
 

    Ключовим  елементом  стратегії  управління фінансовою  стійкістю страховика  є  етап діагностування й структуризація  проблем, на  якому здійснюється  перетворення  стратегічних  цілей у систему довгострокових  і  короткострокових  цілей, через  які  намагатимуться  впливати  на рівень  ділової  активності  страховика. Тобто  проводиться  ланцюгова структуризація  цілей: стратегічні  цілі  управління  фінансовою стійкістю страховика  -  оперативні  цілі  управління фінансовою  стійкістю страховика  -  тактичні  цілі  управління  фінансовою  стійкістю  страховика.

    Процес  управління  фінансовою  стійкістю  страховика є ключовим  елементом  стратегії  управління фінансовою  стійкістю страховика  є  етап діагностування  й  структуризація  проблем, на  якому здійснюється  перетворення  стратегічних  цілей у  систему  довгострокових  і  короткострокових  цілей, через які намагатимуться  впливати  на рівень  ділової активності  страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація  цілей: стратегічні цілі  управління  фінансовою стійкістю страховика  -  оперативні  цілі  управління фінансовою  стійкістю страховика  -  тактичні  цілі  управління  фінансовою  стійкістю  страховика.

    Процес  управління  фінансовою  стійкістю  страховика  грунтується на  знаходженні  та  формуванні  мети, яка  подається  як  вирішення  поточних  завдань  і  довгострокових  планів  забезпечення  стійкості  фінансового  середовища  страхової  організації. Цілям  притаманні  такі  якості, як  підпорядкованість, розгорнутість, співвідносна  важливість.

    Ієрархія  цілей  стратегії  управління  фінансовою  стійкістю  страхової  організації  подається  зазвичай у  вигляді  "дерева  цілей", тобто  системи  цілей.

    Мета  надає  осмисленості  будь-яким діям. Загальний  ланцюг  тут такий: мета  - завдання  - плани  - завдання  виконавцям  - контроль  за виконанням.

    Отже, необхідність  виділення  цілей  зумовлена: мета  -  вихідний момент  будь-якої  управлінської дії  в  системі  управління  фінансовою стійкістю страховика;

    мета  -  основа  побудови  критеріїв  оцінки  рівнів  фінансової

    стійкості  страховика;

    мета  -  основа  вияву  фінансових  проблем  страховика  і  вироблення рішень  щодо  їх  подолання.

    Правильно  сформульовані  цілі  управління  фінансовою  стійкістю страховика  повинні  задовольняти  такі  вимоги:

    1)  конкретність  -  означає, що  при  вивченні  мети управління фінансовою  стійкістю  страховика  необхідна  точність  відображення  її змісту, обсягів  і  часу;

    2)  вимірність  -  означає, що  мета  управління  фінансовою  стійкістю  страховика  має  бути  представлена  кількісно  або  яким-небудь іншим  способом для оцінки  ступеня    її  досягнення;

    З)  досягненість  -  означає, що  цілі  управління фінансовою  стійкістю  страховика  мають  бути  реальними, не  виходити  за  межі  можливостей виконавців;

    4)  узгодженість  -  означає, що  цілі  управління  фінансовою  стійкістю  страховика  слід  розглядати  не  ізольовано, а у  взаємозв'язку;

    5)  гнучкість  -  означає  необхідність  внесення  коригувань  відповідно  до  змін, що  відбуваються у  фінансовому  середовищі  страховика.

    Взаємозв'язок  вимог  - складне  завдання, бо  деякі  з  них  суперечать  одна  одній  (наприклад, конкретність  суперечить  гнучкості). Протиріччя  можна усунути, якщо  брати до  уваги  й аналізувати  не  лише первинні, а  й  вторинні  фактори.

    В умовах  формування  ринкового  середовища  перед  вітчизняними страховиками  стоїть  проблема  формування  ефективної  антикризової  фінансової  політики. Тому  в  процесі  формування  стратегії  управління фінансовою  стійкістю  страховика  як  стратегічна  мета  виступає  проблема зміцнення фінансової  стійкості  страхової  організації.

    Пропонуємо  таку  структуру  цілей  стратегії  управління фінансовою стійкістю  страховика.

    Вибір  альтернативних  стратегій управління  фінансовою  стійкістю страховика  передбачає  розгляд  можливих  варіантів, оцінку  їх  реальної  ефективності  і  розробку  на  цій  основі  взаємопов'язаного  комплексу  заходів. Слід наголосити, що  при  оцінці  ефективності  цих  заходів  необхідно  брати до  уваги  не  лише  локальний  ефект, а  й вплив прийнятих  рішень  на  кінцеві результати.

    Здійснювати  економічний  вибір  -  це  обробити    серію  інформаційних  повідомлень  для  прийняття  рішень  про дію, яка  стане  сигналом для  інших  одиниць  під  час  прийняття  рішень. Фундаментальною  проблемою  прийняття  рішень  є  невизначеність, яка  має  місце  через  недосконалу   інформацію.

    Інформація  - ключовий  елемент  механізму  управління  фінансовою стійкістю, який формує  систему  уявлень, необхідних  при  прийняті рішення.

    На  цьому етапі дається узагальнююча оцінка впливу всіх факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, виявляються ситуації і стратегічні завдання, можливі (альтернативні) способи їх вирішення.

    Супроводження  реалізації  програми управління дає  змогу  оперативно  оцінювати  її  виконання  і  при  необхідності  вносити  відповідні корективи. Цей  етап  забезпечує  зворотний  зв'язок  у  процесі  управління  і  є  особливо  важливим у  зв'язку  з  виникненням  відносно  нових проблем, специфічних  для  перехідного  етапу  до  ринку.

    Однією  з  таких  проблем  є  небезпека  прийняття невдалого  або малоефективного  рішення  через  відсутність  або  низьку  якість  прогнозної  інформації  про  стан  мікросередовища, мезосередовища, макросередовища  та  мегасередовища.

    Друга  проблема  полягає  у  відтермінуванні  або  відмові  від  прийняття  ефективних  рішень  у  зв'язку  з  дефіцитом  ресурсів.

    Деякі  проблеми, що  супроводжують  поточну  діяльність  страховика, перетворюються у  стратегічні  несподіванки. Це  означає, що:

    -  проблема  виникає  несподівано;

    -  проблема  ставить  нові  завдання;

    -  виникає  неготовність  прийняти  оперативні  контрзаходи. Найбільші  поточні  труднощі, викликані  несподіванками, виникають  при  синтезі  усіх  трьох  факторів: