Аналіз системи страхування ЗЕД в Україні

Основними завданнями розвитку страхового справи є:

1) формування законодавчої бази ринку страхових послуг;

2) розвиток обов'язкового і добровільного видів страхування;

3) створення ефективного  механізму державного регулювання  та нагляду за страховою діяльністю;

4) стимулювання перекладу заощаджень населення в довгострокові інвестиції з використанням механізмів довгострокового страхування життя;

5) поступова інтеграція  національної системи страхування  з міжнародним страховим ринком.

6) політична стабільність, економічне зростання і підвищення добробуту населення.

7) наявність платоспроможного попиту організацій і громадян на страхові послуги.

8) формування благоприятствующего розвитку страхування податкового режиму та інвестиційного клімату.

9) вдосконалення нормативної бази страхової справи.

     10)формування страхової культури населення і розуміння економічної доцільності страхування.

11) довгострокове і перспективне планування розвитку страхового бізнесу.

12) залучення стратегічних (включаючи зарубіжних) інвесторів у галузь страхування.

13) забезпечення більшої прозорості страхового бізнесу, у тому числі і через оцінку його на фондовому ринку.

14) самоорганізація страхового бізнесу, розвиток почав самоврядування на основі професійних інтересів страхового співтовариства.

15) ефективна діяльність професійних асоціацій страховиків, страхових посередн

иків і товариств  захисту прав страхувальників.

Страховий ринок України має достатній потенціал для виходу з уповільненого розвитку, при досить гарному управлінні він повинен реалізувати накопичений потенціал.

 

 

       3.2. Методи управління ризиками ЗЕД та шляхи їх мінімізації в Україні

Контроль над ризиком  становить суттєву частину успішної торгівлі. Ефективне управління ризиком  вимагає не тільки уважного спостереження  за розміром ризику, але також стратегію  мінімізації збитків. Для боротьби з ризиками застосовуються відомі методи управління. Для зменшення виробничих ризиків (наприклад, невиконання планових завдань за обсягом і якістю продукції) розробляються відповідні організаційно-технологічні заходи, що включають систему поточного і оперативно-календарного планування, систему управління якістю та інші аналогічні заходи, що мають на меті створення на підприємстві системи, що виключає невиконання планових завдань в строк і належну якість продукції. Для зниження інших ризиків розробляються адекватні заходи, головним критерієм яких є їх ефективність, тобто відношення результату (зменшення збитків або приріст прибутку) до витрат на їх здійснення.

Головна проблема управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності підприємства полягає в управлінні ризиками, настання яких не залежить від зусиль підприємств, які є зовнішніми.

Можна виділити наступні групи методів, спрямованих  на зменшення можливих збитків, викликаних цими ризиками:

1. Страхування

2. Хеджирование как  метод використання біржових  ф'ючерсних контрактів і опціонів.

3. Застосування різних  форм і методів розрахунково-кредитних  відносин, які зводять до мінімуму  ризик неплатежу за поставлені  товари, або неотримання товарів  проти їх оплати. Наприклад, підтверджений  документарний акредитив, різні банківські гарантії, авалювання, заставу та ін.

4. Аналіз і прогнозування  кон'юнктури (попиту, пропозиції, ціни) на зовнішньому ринку, планування  і своєчасна розробка заходів  за рахунок власних і позикових  ресурсів з метою уникнути  можливих збитків, викликаних несприятливими кон'юнктурними змінами.

5. Інші методи (ухилення  від ризику, компенсація ризику  і його наслідків, локалізація  ризику, розподіл (розпусту) ризику).

 

Серед методів управління ризиками в ЗЕД значне місце відводять страхуванню.

За своєю природою страхування - форма попереднього резервування ресурсів, призначених для компенсації збитків від очікуваного прояви різних ризиків. В принципі, це також передача ризику. Стороною, що приймає фінансові ризики в даному випадку виступає страхова компанія. Мета страхування суб'єкта економіки - захист від фінансових наслідків (майнового збитку) внаслідок настання несприятливих подій. Економічна сутність страхування полягає у створенні резервного (страхового) фонду, відрахування в який для окремого страхувальника встановлюються на рівні, що значно меншому сум очікуваного збитку і, як наслідок, страхового відшкодування.

Поряд зі страхуванням застосовують також інші методи управління ризиками. Для управління ризиками, пов'язаними  з падінням цін на біржові товари, фондові цінності, а також несприятливим падінням курсу валют, широко застосовуються різні методи хеджування.

Перевага хеджування - можливість оперативного прийняття  рішень, порівняно невисока вартість. До недоліків слід віднести щодо вузький  спектр дії (тільки цінові параметри угод на товари, фондові цінності і валюту), складність використовуваних прийомів, які вимагають високого рівня кваліфікації фахівців. Це дозволяє використовувати цей метод, як правило, на великих підприємствах і при великих обсягах зовнішньоекономічних операцій.

Окрема область управління ризиками в ЗЕД пов'язана з  розрахунково-кредитними відносинами  і передбачає використання досить великого різноманіття форм і методів.

До основних з них  відносяться:

- застосування безвідкличного підтвердженого документарного акредитива при розрахунках за постачання товару;

- використання банківських  гарантій (наприклад, авалювання  переказних векселів - тратт та  ін.).

Перевага даного механізму  зниження ризиків - простота і доступність  використання для учасників ЗЕД, недолік - відносна дорожнеча даного типу послуг.

Перелічені методи не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і  можуть істотно зменшити їх. Значною  мірою ризики можуть запобігти шляхом ефективного внутрішньофірмового управління (наприклад, диверсифікацією діяльності та ін.). Найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхуванням, хеджуванням, застосуванням сучасних методів управління, форм і методів розрахунку у зовнішньоекономічних операціях.

 

Шляхи мінімізації  ризиків

В умовах командна адміністративної економіки звикли до того, що економічна обстановка формується "зверху" у  вигляді набору певних норм і правил. Звичайно, така жорстка система централізованих установок і приписів сковувала ініціативу, пригнічуючи інтерес і творче начало. Але вона вносила, принаймні, уявну чіткість, забезпечувала нав'язаний "порядок".

Ринок ж є, насамперед, економічна свобода. А за економічну свободу доводиться платити. Адже волі одного підприємця супроводжує одночасно і свобода інших підприємців. До того ж підприємець-конкурент взагалі схильний витісняти свого опонента з ринку. Тому, хочемо ми цього чи ні, але доводиться мати справу з невизначеністю і підвищеним ризиком.

У цих умовах завдання полягає в тому, щоб займатися  справою з свідомо предвидимым  результатом, шукати справу без ризику. При цьому підході до ринкової  економіці можна взагалі опинитися  поза справи. Треба не уникнути неминучого ризику, а передбачати його, прагнучи знизити до можливого низького рівня.

Ризик - імовірнісна категорія, і в цьому сенсі найбільш обґрунтовано з наукових позицій характеризувати і вимірювати його як ймовірність виникнення певного рівня втрат. При всебічній оцінці ризику слід було б встановити абсолютна або відносна значення величини можливих втрат, ймовірність виникнення такої величини.

Вищий ступінь ризику призводить до необхідності пошуку шляхів її мінімізації. Ці дії ведуться у  двох напрямках:

1) уникнути появи можливих  ризиків;

2) зниження ризику  впливу на результати діяльності.

Більшість рішень про  уникнення ризику застосовується на стадії прийняття рішень. Приймаючи  таке рішення можна повністю уникнути можливих втрат, але це не дозволить  отримати обсяг прибутку, пов'язаний з ризикованою діяльністю.

При цьому треба мати на увазі, що:

- уникнути можливих  ризиків може бути просто неможливо;  зокрема, що стосується ризиків  цивільної відповідальності;

- уникнути одного ризику  може призвести до виникнення інших;

- можливий обсяг прибутку  від заняття певною діяльністю  може значно перевищувати можливі  втрати в разі настання пошукової  ситуації, пов'язаної з даним видом  діяльності.

Звичайно, у реальному  житті важко уникнути ризику. Значну його частину фірмі доводиться брати на себе. Однак деякий ризик приймається тому, що він неминучий, а інші - що несуть в собі потенціал можливого прибутку.

Прийняття ризику на себе може бути двох видів:

1) заплановане прийняття  ризиків;

2) незаплановане прийняття  ризиків.

У першому випадку  фірмі відома частота можливих втрат, і ці втрати покриваються з поточного  доходу, якщо в цілому вони невеликі. У даному випадку мова йде про  самостраховании, тобто створення  фірмою спеціального резервного фонду (фонду ризику) за рахунок відрахувань від прибутку на випадок виникнення непередбаченої ситуації. Самострахування доцільно в тому разі, коли вартість застрахованого майна відносно невелика в порівнянні з майновими і фінансовими критеріями всього бізнесу, а також коли ймовірність збитків надзвичайно мала.

У другому випадку, при  незапланованому прийняття ризику фірмі доводиться покривати втрати з будь-яких ресурсів, що залишилися після понесених втрат. У цьому  випадку, якщо втрати великі, як наслідок приходить скорочення розміру прибутку.

Ефективним способом мінімізації ризику є скорочення втрат шляхом поділу (сегрегації) і  об'єднання (комбінації) ризиків. Поділ  ризику, як правило, здійснюється за рахунок  розподілу активів фірми. Суть його полягає в скороченні максимально  можливих втрат за одна подія, але при цьому одночасно зростає кількість випадків ризику, які можна контролювати.

Методами мінімізації  ризику (як було зазначено в попередньому розділі) можуть бути також: диверсифікація, передача ризику, страхування ризику та інші. Страхування ризику являє собою по суті передачу певних ризиків страхової компанії, яка виступає в ролі трансферту. Ресурси для покриття втрат отримують від страхових організацій швидше, ніж з будь-якого іншого джерела, за винятком ресурсів усередині самого бізнесу.

В той же час не можна  забувати, що даний метод мінімізації ризику має ряд обмежень:

По-перше, це ціна. Нерідко  премія, запитувана страховиком за прийняття на себе ризику, перевищує  ту ціну, яку принциповий страхувальник  вважає за розумною трансферт цього ризику.

По-друге, обмеженням використання страхування є неможливість застрахувати деякі види ризиків, оскільки вони не приймаються. Так, якщо ймовірність  настання ризикового події дуже велика, то страхові фірми не беруться страхувати дані види ризику або вводять непомірно високі платежі.

Говорячи про заходи щодо мінімізації ризиків, необхідно  мати на увазі, що, перш ніж звертатися за допомогою в інші організації, фірма повинна використовувати  всі можливі внутрішні джерела  зниження ризику:

1) перевірити потенційних партнерів;

2) грамотно скласти  контракт угоди;

3) планувати і прогнозувати  діяльність фірми;

4) ретельно підбирати  кадри фірми.

Таким чином, є досить багато методів і шляхів мінімізації  ризику. Вибір і використання вимагає  серйозного обліку економічній ситуації, що склалася, а також наявність певних умов.

 

 

 

 

 

 

 

               3.3. Перспективи розвитку страхування в Україні на 2011 рік

 

Розвиток страхування  зовнішньоекономічної діяльності на Україні  неможливе без розвитку страхового ринку України. Перспективи розвитку страхування в Україні на 2011 рік такі:

Останні кілька років  класичний страховий ринок України  динамічно розвивався, показуючи  кожен рік 30-40% зростання.  Активну  банківське кредитування, яке сприяло  збільшення купівельної спроможності людей, зростання економіки, формування страхової культури і рівня довіри до страхових компаній, дало можливість страховикам впроваджувати перспективні і довгострокові проекти, створювати і реалізовувати досить широку лінійку страхових продуктів, швидко розвивати регіональні мережі, налагодити систему навчання персоналу, сформувати агентську мережу.  Як відповідь на розвиток страхового ринку України, активно почали розвиватися брокери, повірники, кредитні спілки, фінансові консультанти та інші види посередників. Однак швидке зростання ринку породив безпечність страховиків багато в чому відійшли від класичних підходів ведення бізнесу. Основні проблеми - це недостатні резерви, перевантажені портфелі моторними видами страхування (КАСКО і ОСАЦВ), часто активна демпінгова політика, недостатня підготовка продавців для роботи на відкритому ринку прямих продажів фізичним особам.