Аналіз системи страхування ЗЕД в Україні

                                                            Зміст

                                            

                                                         Вступ

Основною метою даної наукової роботи є аналіз системи страхування ЗЕД в Україні та визначення перспективних шляхів її розвитку, ознайомлення з ризиками, які виникають під час зовнішньоекономічних операцій, шляхи їх запобігання та зменшення.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

• Розглянути концепцію управління ризиками у ЗЕД, визначити значення страхування в цій концепції;
• Провести аналіз системи страхування ЗЕД в Україні;
• Визначити основні проблеми та тенденції розвитку страхування ЗЕД в Україні.

Розвиток міжнародних  господарських зв`язків суб`єктів  господарювання обумовив необхідність ефективного захисту майнових інтересів  суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від різноманітних ризиків, викликаних випадковостями і силами природи.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою процес реалізації міжнародних  господарських, торгових, політичних відносин, включаючи обмін товарами, різні  форми економічного співробітництва, спеціалізацію, кооперацію виробництва, надання послуг та спільне підприємництво.

Страхування у зовнішньоекономічній діяльності пов'язано з обслуговуванням  специфічних страхових інтересів  експортерів і імпортерів товарів  і послуг, учасників міжнародних  економічних відносин. Наростання в  останні роки кількість міжнародних торгових угод привело до ускладнення форм договорів. Разом з тим, зростає і рівень ризику при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Як показує практика, повністю виключити ризики, навіть при зробленому формі договірних відносин, неможливо. Їм можна тільки протидіяти різними способами. До числа найбільш поширених відноситься страхування - механізм, за допомогою якого відбувається перерозподіл ризиків.

Страхування зовнішньоекономічних операцій з боку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в Україні на договірних засадах і є добровільним, якщо інше не передбачено законами України. Згідно с Законом України «Про страхування» Ст.7 є перелік видів обов`язкового страхування. Страхування зовнішньоекономічних операцій здійснюється в Україні щодо ризиків, які існують у світовій практиці.

      Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, та іншими), а також іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції. Вибір страхової компанії здійснюється суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності самостійно.

Для більшості видів  страхування укладання договорів  є добровільним. Однак сам характер угод про товарні поставки, підряди на будівництво та перевезення, про оренду того чи іншого майна, як правило, враховує страхування як неодмінну передумову дії договору. Залежно від змісту відповідних контрактів витрати на страхування може нести будь яка із сторін; вона вибирає страхову компанію та умови страхування, орієнтуючись на власні інтереси та інтереси вітчизняних страхових організацій.

     Існує багато ризиків, як внутрішніх так і зовнішніх, які в свою чергу поділяються на політичні, юридичні, маркетингові, валютні, макроекономічні та ін. Вони, в свою чергу, поділяються ще на декілька видів.

     Геополітичне становище і сформовані міжнародні економічні зв'язки в силу об'єктивних причин підводять Україну до європейських та світових інтеграційних процесів. Проте ефективне включення України в ці процеси в даний час багато в чому залежить від грамотності конкретних підприємств у питаннях ведення зовнішньої торгівлі та міжнародного співробітництва. Питань укладення договорів між учасниками міжнародної торгівлі найчастіше приділяється недостатня увага. Знання ж всіх нюансів страхування в цій сфері дозволить вивести торгівлю на більш високий рівень, зменшити витрати часу на вирішення питань про розподіл втрат при виникненні страхового випадку і тим самим стимулювати подальші розвиток зовнішньоекономічної діяльності. Актуальність даних питань в сучасних умовах і зумовила вибір даної теми.

 У роботі розглядаються ризики, пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, аналізується концепція управління ризиками у ЗЕД, основні проблеми та тенденції розвитку страхування ЗЕД в Україні та шляхи його вдосконалення, наводиться обгрунтування необхідності розвитку страхування як найбільш поширеного способу зниження ризиків.

Робота складається  з трьох частин, в яких послідовно досліджується питання страхування ЗЕД , його суть, принципи та способи досконалення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         1. Загальна характеристика страхування ЗЕД

                                 1.1.Етапи розвитку страхування у світі 

Страхування має тривалу історію, протягом якої воно з некомерційного еволюціонувало в комерційний тип.    

Некомерційний тип страхового захисту охоплює всю первісну історію людського суспільства - від найдавніших часів його первісного стану до теперішнього часу (у формах державного соціального забезпечення і товариств взаємного страхування).     

Першою, інстинктивною, неусвідомленою захисною реакцією людей на різні  небезпеки були неекономічні форми, наприклад релігія - звернення до богів за допомогою і порятунком. У міру накопичення історичного досвіду неекономічні форми уникнення небезпек і загроз стали доповнюватися економічними. Об'єднання не тільки матеріальних благ, але і грошових коштів, для створення запасних страхових фондів, стало закономірним в умовах рабовласництва і феодалізму, і збереглося у формі товариств взаємного страхування.     

В основі страхування лежить притаманне людям надання одна одній у  несприятливих умовах. Особливістю  історично першою організаційної форми  страхування - взаємного страхування - є те, що в ньому страхувальник і страховик об'єднані в одній особі, і воно має некомерційний характер.   

Найпростіші форми взаємного страхування  у вигляді товариств, взаємодопомоги відомі з глибокої давнини. Ще кочівники  Древнього Сходу, які займалися скотарством і караванну торгівлею, в разі падежу тварин спільно відшкодовували збитки членів свого племені. Тут спостерігається застосування раскладочние системи відшкодування шкоди, тобто компенсаційні внески збиралися тільки після настання страхового випадку.        Будівельники пірамід, палацу біблійного царя Соломона організовували каси взаємодопомоги на користь отримали каліцтво або загиблих від нещасного випадку. Аналогічно надходили гладіатори, Візничого, раби, легіонери в Стародавньому Римі, платили вступні внески у свої професійні колегії. З цих внесків проводилися виплати отримали каліцтво або родичам загиблих.

Проте після краху Римської імперії  страхування прийшло в занепад, і лише з XI - XII ст. воно починає відроджуватися в рамках торгових та інших гільдій і міських ремісничих цехів як угоду про взаємну допомогу при нещасних випадках. З часом усередині гільдій і цехів взаємне страхування починає розділятися на майнове від стихійних лих (корабельну аварію, повінь, пожежа, падіж худоби, крадіжка) і особисте (хвороба, інвалідність, смерть), і спостерігається перехід від відшкодування збитку із загальної скарбниці до системи регулярних внесків .  В епоху середньовіччя існував некомерційний тип страхування. У середні століття першими в організації взаємного транспортного страхування стали флорентійські, венеціанські і генуезькі купці, що вели у XII - XV ст. активну морську торгівлю з країнами Близького Сходу. До початку XIV ст. відносять перші згадки і спеціальних гарантійних листах, в яких купці, що продали свій товар перед відправкою його в інше місто, навіть на своєму кораблі, зобов'язувалися викупити товар назад у випадку благополучної доставки, але за більш високу ціну. Різниця в ціні і була платою за ризик, що отримала назву «премія» (від лат. preamium). Заміна у страхуванні позичкових операцій гарантійними листами викликалася забороною церкви на лихварство. Тут вже можна говорити про професійний, комерційному страхуванні

Можна виділити три основні етапи розвитку комерційного страхування в Європі:          

     I етап (XIV - XVII ст.) пов'язаний з епохою так званого первісного нагромадження капіталу;            II етап (кінець XVII - XIX ст.) зв'язується з епохою вільного підприємництва та вільної конкуренції;       

    III етап (кінець XIX - середина XXвв.) зв'язується з епохою монополізації підприємницької діяльності та концентрації капіталу, а пізніше страхування розвивається у встановленому національними законами і міжнародними угодами порядку.      

Поступово склалися національні та міжнародний ринки страхування в умовах досить жорсткої конкуренції. На початку XXI ст. новий імпульс міжнародного розвитку страхування надає відкриття найбільших національних ринків - Китаю та Росії. Підвищення добробуту населення Індії робить її страховий ринок все більш привабливим для транснаціональних страхових компаній. Боротьба за ринки і на ринках цих трьох країн багато в чому визначатиме розвиток страхування в найближчі десятиліття. 

На початковому етапі  розвитку комерційного страхування відбувалося:   по-перше, послуга по страховому захисту перетворилася на предмет продажу і купівлі, тобто в товар, який приносить продавцю прибуток;      по-друге, страхова діяльність перетворилася в особливу галузь зароджується ринкового господарства;        

   по-третє, розпочалося цивільно-правове оформлення страхових угод (договір, поліс, Венеціанський кодекс);        

по-четверте, були закладені основи таких перспективних видів, як страхування ренти і кредитів .        Формування нових видів і операцій страхування в XIV ст., пов'язане зі страхуванням заради отримання прибутку, здійснилося насамперед у страхуванні морських перевезень в Італії. Ставши батьківщиною морського комерційного страхування, Італія стала і країною виникнення інших видів комерційних страхових угод: страхового парі, страхування позик через позичкові каси та церковні позичкові банки, страхування ренти через державні позики, що отримали назву «Тонтин».  Ці події лягають в основу висновку про перетворення страхування в «спеціальний страховий промисел ».        

    До кінця першого етапу становлення комерційного страхування починається перехід мануфактурної стадії промислового виробництва в фабричну. Це призвело до того, що приватні неассоціірованние (одноособові) страховики виявилися не в змозі обслуговувати нові об'єкти і ризики, пов'язані з ними. Створюються передумови до зародження різних страхових товариств (асоціацій) - організаційно-правових форм групового підприємництва. 

   У період другого етапу становлення комерційного страхування морське страхування як частина майнового страхування продовжує лідирувати. З'являються асоційовані й акціонерні страхові товариства.    

  Якщо причинами розвитку морського страхування залишалися стихія, піратство тощо, а також і нові причини, пов'язані з технічними факторами, то урбанізація в країнах Європи викликала потреби в інших видах майнового страхування. У 1666 р. в Англії з'явилися численні акціонерні страхові товариства від вогню. У Німеччині це страхування пішло іншим шляхом - шляхом створення публічного страхування від вогню.   

  Основи комерційного страхування життя склалися на 100 років пізніше морського і вогневого. Першим товариством страхування життя на основі математичного інструментарію стало англійське страхове товариство «Еквітебл». Створене в 1762 р., воно використовувало у страхуванні життя математично обгрунтований інструментарій. Його ефективність виявилася настільки високою, що до 1830 р. в Англії функціонувало вже 35 великих товариств страхування життя і десятки дрібних.       

  Приблизно в цей же період (середина XVIII ст.) виникає потреба майнового страхування в сільському господарстві від градобою рослин та падежу худоби. Другий етап комерційного страхування еволюціонував на основі потреб великого машинного виробництва, зростанні маси найманих працівників та відповідальності підприємців перед ними та іншими верствами населення..   Третій етап розвитку комерційного страхування збігається з другою промисловою революцією (остання третина XIX - початок XX ст.) і початком переходу від століття до століття пара електрики (рубіж 50-60-х рр..)  Реакцією на ризикові наслідки промислової революції стає подальше нарощування фінансових потужностей страхових компаній і перехід до монополізації у цій галузі інфраструктури.     

        

 

         Посилення ролі держави на третьому етапі комерційного страхування простежується за трьома напрямками:         

         - держава сама виступає на страховому ринку як страховик і конкурент недержавного сектора;         

         - деякі держави (Італія, Уругвай) спробували націоналізувати всі страхування;           

         - окремі держави встановили урядовий контроль над страховою діяльністю в країні.         

         Подібний інтерес держави викликається перш за все тим, що страхування забезпечує нормальний процес відтворення, який може бути перерваний страховими випадками стихійної або суспільної природи. Далі страхування поступово перетворюється на потужне джерело кредитних ресурсів у країні. Нарешті, страхування перетворилося на потужний нейтралізатор соціальної напруженості завдяки появі таких його видів, як страхування безробіття, депозитне, пенсійне, від різних захворювань і т.д. Все це робить страхування привабливим для держав, і тому воно стає важливою частиною їхньої економічної політики.