Аналіз системи страхування ЗЕД в Україні

 

 

 

 

 

                      

                             2.3. Страхування іноземних інвестицій

 

Важливим видом страхування  кредитно-фінансових гарантій є страхування іноземних інвестицій, актуальне і має важливе значення для сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки. Страхування іноземних інвестицій забезпечує захист інтересів національних і зарубіжних інвесторів при проведенні фінансово-кредитних операцій у вигляді компенсації збитків у разі невиконання договірних зобов'язань, націоналізації, реквізиції, конфіскації і т.д.

Нині Україна є державою, яка залучає іноземний капітал  на свою територію. Виходячи з цієї ситуації, країна залишиться такою ще тривалий час. Недоліком Закону України „Про режим іноземного інвестування” є перехрещення двох названих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього Закону містять формулювання „згідно за чинним законодавством” без конкретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об’єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й території, що заплутує розв’язання проблем пільгового режиму інвестування, а також положення про кваліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які були б необхідні для системи іноземного інвестування. У ст.. 1 розд. 1 Закону визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями.

 Порядок переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних унаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається тільки Національним банком України, а відповідного законодавчого акта, прийнятого Верховною Радою України, не існує. Це ще один недолік законодавчої бази іноземного інвестування, що діє в Україні.

 Законодавча база  процесу іноземного інвестування  повинна охоплювати всі аспекти  цієї багатогранної діяльності. На сучасному етапі в Україні  законодавчо не визначені процеси  іноземного кредитування, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на землю; не розроблено також меланізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів. І хоча зараз здійснюються певні заходи щодо створення автоматизованої інформаційної системи оперативного пошуку іноземних інвесторів, усе це перебуває в зародковому стані.

 Виходом з цієї  ситуації, є обґрунтування раціональної  інвестиційної політики, в якій  чільне місце посядуть система  державного регулювання й реформування  структури власності на основі приватизації та концепція технічного переоснащення промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Це підвищить інвестиційну активність, але за наявності певних економічних передумов:

 ·  Залучення іноземних інвестицій з урахуванням мети та завдань структурної трансформації промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії;

 · Збільшення обсягів  інвестиційних ресурсів, які формують  виробничий потенціал на новій  науково-технічній базі;

 ·  Ефективного використання інвестицій;

 · Створення динамічного  експортного потенціалу, який може  швидко адаптуватися до кон’юнктури  зовнішнього ринкового середовища;

 · Розвитку внутрішньої  та зовнішньої продукції виробничо-технічного  призначення. 

 Реальна наявність зазначених економічних передумов підвищення інвестиційної активності має стати достатньою основою для обґрунтованого визначення мети залучення іноземних інвестицій у різні сфери вітчизняної економіки. Основними цілями повинні бути такі:

 · Структурна перебудова промислового комплексу;

 · Сприяння досягненню сучасного  технічного рівня розвитку на  основі нових технологій;

 · Розвиток ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих  технологій;

 · Збільшення обсягів експортного  потенціалу України;

 · Подолання залежності економіки  країни від імпорту; 

 · Створення виробництв з  використанням місцевих природних  ресурсів;

 · Сприяння розвитку приватного  сектору. 

 Досягти цього можна за  умови розробки й реалізації  вітчизняної стратегії залучення іноземного капіталу. Особливо назальним і виваженим має бути розв’язання проблеми залучення іноземних інвестицій у період економічної кризи в Україні. При цьому важливо зацікавити зарубіжних партнерів, знайти баланс взаємних інтересів, реалізувати проекти, які економічно вигідні вітчизняним та іноземним партнерам.

Страхові організації  посідають особливе місце в забезпеченні інвестиційного процесу. З одного боку, вони самі здатні виконувати функції  інституційних інвесторів, мобілізуючи  значну частину фінансових коштів юридичних і фізичних осіб та спрямовуючи їх у різні види інвестицій. З іншого боку, за допомогою страхування можна забезпечити стимулювання інвестиційної активності вітчизняних і іноземних власників капіталу шляхом здійснення страхових операцій за видами страхування, що гарантує інвесторам повернення вкладених коштів, а в ряді випадків і відшкодування неотриманого доходу при настанні різних несприятливих подій, що призвели до втрати всіх або частини вкладених сум.

Перш за все слід зазначити, що самі по собі і страхова та інвестиційна діяльність досить широкі і різноманітні щодо набору форм і методів роботи. Тому неминуче постає завдання виділення предмета дослідження та специфіки страхування інвестицій.

Як відомо, інвестиційна діяльність поділяється на три великі групи:

1) споживчі інвестиції;

2) підприємницькі інвестиції;

3) фінансові інвестиції.

     Споживчі інвестиції представляють собою вкладення засобів в предмети особистого користування (житло, гаражі, автомобілі і т.д.) і тому даний вид інвестицій підлягає страхуванню і включає класичні об'єкти страхування (страхування особистого майна, будівель і т.д.). Однак, застосовуваний нами термін "страхування інвестицій" їх не включає. Під страхуванням інвестицій мається на увазі тільки страхування таких інвестицій, які пов'язані з отриманням прибутку, тобто підприємницьких та фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції представляють  собою купівлю активів у вигляді  цінних паперів, як майнових, так і  кредитних, які будуть приносити  інвесторові не тільки прибуток, але і гарантувати певний рівень безпеки вкладення коштів. Самі ризики підрозділяються на певні види. Перш за все розрізняють майнові і кредитні ризики.

Майновий ризик поділяється  на ринковий ризик і підприємницький  ризик. Ринковий ризик являє собою можливість втрати капіталу, пов'язаної зі зміною цін на товари. Підприємницький ризик пов'язаний зі зміною вартості придбаних цінних паперів.

Кредитний ризик поділяється на ризик, пов'язаний зі зміною облікової  ставки банківського відсотка, і інфляційний ризик. Як правило, чим менш ризикові цінні папери з точки зору майнових ризиків, тим вони є більш ризиковими з погляду ризиків кредитних.

Однак, форми страхування на фінансовому  ринку характеризуються тим, що вони включені в саму модель функціонування ринку, який без них ефективно діяти просто не зможе: це - регулювання фінансового ринку, "хеджування", котирування цінних паперів, розміщення цінних паперів через інвестиційні компанії і солідні дилерські фірми та багато іншого.

Дуже важливим є питання  про розмір страхового покриття при  страхуванні угод з купівлі цінних паперів. Тут можливі кілька варіантів:

1) страхується річний  дохід інвестора на рівні, яке  забезпечується безризиковим вкладенням  капіталу;

2) страхується вся  величина, що дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактично отриманими виплатами в рахунок дивіденду;

3) страхується дохід  за 3-5 і більше років, поки фактично  отриманий дохід інвестора з  цінних паперів не досягне  відповідного (3-х - 5-ти кратного і вище) безризикового доходу на вкладений капітал;

4) страхується ризик  втрати капіталу, вкладеного в  купівлю акцій, у розмірі номінальної  вартості акцій або фактично  сплачених сум;

5) страхується не тільки  ризик втрати коштів, витрачених  на придбання акцій і інших паперів, але загублена прибуток у розмірі прибутку за безризикових вкладень капіталу (або фактичних виплат за попередній рік).

Страхування професійної  відповідальності осіб, які працюють на фінансовому ринку, не є власне страхуванням інвестицій, але виступає у вигляді страхування діяльності, тісно пов'язаної з інвестиційним процесом.

 

 Підприємницькі інвестиції представляють собою вкладення коштів безпосередньо до здійснення того чи іншого конкретного інвестиційного проекту. Страхування підприємницьких інвестицій відрізняється тим, що поширюється тільки власне на інвестиційний процес, тобто процес вкладення та освоєння коштів, і не зачіпає об'єктів, побудованих в результаті цього вкладення.

 

До таких видів можна  віднести :

• страхування будівництва (виконання будівельних робіт),
• страхування на випадок зриву поставок матеріалів під час будівництва,
• страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              2.4. Перестрахування ризиків ЗЕД

 

Залежно від ступеня свободи перестраховика і перестраховика щодо передачу і прийом в перестрахування окремих ризиків виділяють факультативне і облігаторне перестрахування.

Факультативне перестрахування

При факультативної формі  перестрахування передавальна компанія (страховик, цедент, перестрахувальник) прийняті на страхування ризики передає іншій або іншим страховим компаніям в перестрахування у розмірах, що перевищують встановлений нею ліміт власного утримання. Передавальна компанія може передавати в перестрахування і більшу чи меншу частину і весь ризик в цілому, не маючи при цьому ніяких зобов'язань по відношенню до цих іншим страховим компаніям, яким вона пропонує цю передачу. Зі свого боку перестрахувальники також не мають ніяких зобов'язань перед передавальної стороною: вони можуть прийняти ризик повністю або частково, можуть виставити зустрічні умови або відмовитися від прийому ризику.

 Договір факультативного перестрахування являє собою індивідуальну угоду, що стосується, як правило, одного ризику. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу які беруть участь у ньому сторонам: цеденту - у вирішенні питання, скільки слід залишити на власному ризикові (власне утримання), перестраховикові - у вирішенні питань прийняття ризику в тому чи іншому обсязі. З урахуванням наданої свободи прийняття рішень при укладенні кожного договору перестрахування перестрахувальні платежі стягуються індивідуально, незалежно від суми страхових платежів, отриманих цедентом.  Зазвичай розмір платежів за надані гарантії в порядку факультативного перестрахування надається виходячи з ситуації на перестрахувальному ринку. Принципи визначення перестрахувальних платежів часто зовсім інші, ніж принципи, використовувані при обчисленні (калькулюванні) початкових страхових платежів.  Відмітна риса факультативного перестрахування в тому, що як цеденту, так і перестраховикові надана можливість індивідуальної оцінки ризику і залежно від цього прийняття певного рішення: цеденту - про передачу ризику, перестраховикові - від прийняття ризику.

 Негативна сторона  факультативного перестрахування  в тому, що цедент повинен передати  частину ризику до початку  відповідальності за цей ризик. 

До факультативного  перестрахування страхові компанії вдаються досить часто в таких  випадках, коли:

* ризик настільки великий, що виходить за рамки (ліміти) діючих договорів перестрахування;

*   ризик не підпадає під умови діючих договорів;

* передавальна компанія  вважає за необхідне перестрахувати  частину відповідальності за  власним утримання. Найбільш важливим показником у факультативному перестрахуванні є власне утримання цедента по пропонованому ризику. При наявності загальних відомостей про фінансовий стан і страхової політики цедента, власне утримання цедента з будь-якого ризику відображають його думку про ризик і є хорошим орієнтиром для перестраховика в оцінці ризику.

Облігаторне перестрахування.

 Договір облігаторного  перестрахування зобов'язує цедента  в передачі певних часток у  всіх ризиків, прийнятих на  страхування. Передача цих часток  ризиків перестраховикові відбувається тільки в тому випадку, якщо їх страхова сума перевищує певний заздалегідь власне участь страховика. З іншого боку, договір облігаторного перестрахування накладає зобов'язання на перестраховика прийняти запропоновані йому в перестрахування частки цих ризиків.