Аналіз показників фінансово-господарської діяльності страхових організацій на прикладі ВАТ Страхове

На підставі даних таблиці 2.7 та формули (12) розрахуємо наступні показники по виду діяльності - страхування майна:
- Розрахуємо прибуток по виду діяльності - страхування майна за 2007 рік:
= 26 243 - 18 350 = 7 893 тис. руб.;
- Розрахуємо прибуток по виду діяльності - страхування майна за 2008 рік:
= 41 128 - 31 673 = 9 455 тис. руб.;
- Розрахуємо прибуток по виду діяльності - страхування майна за 2007 рік при виручці 2008 року:
= 41 128 - 18 350 = 22 778 тис. руб.;
- Розрахуємо прибуток по виду діяльності - страхування майна за 2007 рік при собівартості 2008 року:
= 41 128 - 31 673 = 9 455 тис. руб.;
- Розрахуємо загальне відхилення прибутку від виду діяльності ОСАГО за 2008 у порівнянні з 2007 роком:
= 9 455 - 7893 = 1 562 тис. руб.
На підставі даних показників визначимо вплив зміни факторів виручки і собівартості на зміну прибутку в 2008 році в порівнянні з 2007 роком:
- За рахунок зміни виручки:
Δ = 22 778 - 7893 = 14 885 тис. руб.
- За рахунок зміни собівартості:
Δ = 9455 - 22 778 = - 13 323 тис. руб.
Таким чином, проведений аналіз показав, що в цілому прибуток від виду діяльності - страхування майна в 2008 році в порівнянні з 2007 роком збільшилася на 1 562 тис. руб., За рахунок збільшення виручки в 2008 році на 56,72%, що призвело до збільшення прибутку на 14 885 тис. руб., однак збільшення собівартості на 72,60% зменшило прибуток на 13 323 тис. руб.
Аналогічно проведемо аналіз формування прибутку від виду діяльності - страхування майна в 2009 році на підставі даних таблиці 2.7 та формули (12). Розрахуємо наступні показники по виду діяльності - страхування майна:
- Розрахуємо прибуток по виду діяльності - страхування майна за 2008 рік:
= 41 128 - 31 673 = 9 455 тис. руб.;
- Розрахуємо прибуток по виду діяльності - страхування майна за 2009 рік:
= 47 860 - 34 206 = 13 654 тис. руб.;
- Розрахуємо прибуток по виду діяльності - страхування майна за 2008 рік при виручці 2009 року:
= 47 860 - 31 673 = 16 187 тис. руб.;
- Розрахуємо прибуток по виду діяльності - страхування майна за 2008 рік при собівартості 2009 року:
= 47 860 - 34 206 = 13 654 тис. руб.;
- Розрахуємо загальне відхилення прибутку від виду діяльності ОСАГО за 2008 у порівнянні з 2007 роком:
= 13 654 - 9455 = 4 199 тис. руб.
На підставі даних показників визначимо вплив зміни факторів виручки і собівартості на зміну прибутку в 2009 році в порівнянні з 2008 роком:
- За рахунок зміни виручки:
Δ = 16 187 - 9455 = 6 732 тис. руб.
- За рахунок зміни собівартості:
Δ = 13 654 - 16 187 = - 2 533 тис. руб.
Таким чином, проведений аналіз показав, що в цілому прибуток від виду діяльності - страхування майна в 2009 році в порівнянні з 2008 роком збільшилася на 4 199 тис. руб., За рахунок збільшення виручки в 2009 році на 16,37%, що призвело до збільшення прибутку на 6 732 тис. руб., однак збільшення собівартості на 8% зменшило прибуток на 2 533 тис. руб.
Для наочності відобразимо динаміку зміни прибутку від виду діяльності - страхування майна на малюнку 2.6.

Малюнок 2.6 - Динаміка зміни прибутку від виду діяльності - Страхування майна
Відобразимо отримані результати порівняльного аналізу прибутку від двох видів страхування - ОСАЦВ і Страхування майна за 2007-2009 роки на малюнку 2.7.

Малюнок 2.7 - Динаміка зміни прибутку від двох видів діяльності
Проведений порівняльний аналіз показав, що для страхової компанії обов'язкове страхування автоцивільної відповідальності (ОСАЦВ) є прибутковим видом діяльності, ніж вид діяльності - Страхування майна.
На зміну прибутку можуть впливати різні фактори:
- Зміна доходів і витрат (операційних, управлінських);
- Кількість укладених договорів;
- Збільшення настання страхових випадків, поява нових видів страхування;
- Поява нових страховиків на ринку, які можуть запропонувати більш вигідні умови страхування, тим самим переманивши до себе клієнтів.
Розглянемо формування показників рентабельності продажів і рентабельності продукції за видами діяльності.
На підставі даних таблиці 2.6 та формули (13) розрахуємо показники рентабельності виду продукції (діяльності) - ОСАГО за період 2007-2009 року.
Таким чином, проведений аналіз показника рентабельності продукції - ОСАГО за період 2007-2009 року показав, що в 2007 році рентабельність склала 0,35 руб., А в 2008 році склала 0,37 руб., Що вище показника 2007 року на 0,02 руб. Показник рентабельності продукції ОСАЦВ в 2009 році склав 0,34 руб., Що нижче за показник рентабельності продукції ОСАЦВ в 2008 році на 0,03 руб.
Розглянемо формування показника рентабельності продажів за видом діяльності ОСАГО за період 2007-2009 років.
Таким чином, проведений аналіз показав, що рентабельність продажів окремого виду діяльності (ОСАГО) за період 2007-2009 роки має стрибкоподібну тенденцію, а саме показник рентабельності продажів в 2008 році збільшується в порівнянні з 2007 роком на 0,01 руб., В 2009 році в порівнянні з 2008 роком зменшився на 0,02 грн.
На підставі даних таблиці 2.7 та формули (13) розрахуємо показники рентабельності виду продукції (діяльності) - страхування майна за період 2007-2009 року.
На підставі отриманих результатів, розрахуємо відхилення показника рентабельності продукції - страхування майна в 2008 році в порівнянні з 2007 роком:
Таким чином, проведений аналіз показника рентабельності продукції - страхування майна за період 2007-2009 року показав, що в 2007 році рентабельність склала 0,43 руб., А в 2008 році склала 0,30 руб., Що нижче за показник 2007 року на 0, 13 руб. Показник рентабельності продукції - страхування майна в 2009 році склав 0,40 руб., Що вище ніж показник рентабельності продукції - страхування майна в 2008 році на 0,10 руб.
Розглянемо формування показника рентабельності продажів по виду діяльності - страхування майна за період 2007-2009 років.
Таким чином, проведений аналіз показав, що рентабельність продажів страхування майна за період 2007-2009 роки має стрибкоподібну тенденцію, а саме показник рентабельності продажів в 2008 році знизився в порівнянні з показником 2007 року на 0,07 руб., А в 2009 році в порівнянні з 2008 роком збільшився на 0,06 руб.
Для наочності відобразимо отримані результати зміни рентабельності двох видів продукції - ОСАЦВ і Страхування майна за період 2007-2009 років на малюнку 2.8.

Малюнок 2.8 - Динаміка зміни рентабельності продукції - ОСАЦВ і СІ за 2007-2009 роки
На малюнку 2.9 відобразимо результати аналізу рентабельності продажів двох видів продукції - ОСАЦВ і Страхування майна за аналізований період 2007-2009 років.

Малюнок 2.9 - Динаміка зміни рентабельності продажів ОСАГО і СІ за 2007-2009 роки
На закінчення другого розділу дипломної роботи можна зробити висновок про те, що ВАТ «Страхове товариство« Талісман », маючи основним видом діяльності - страхування, в аналізованому періоді з 2007 по 2009 року отримувало прибуток, значення якої під впливом різних факторів змінювалося.
Враховуючи, що значну частину страхового портфеля займає ризикові види страхування, підприємству ВАТ «Страхове товариство« Талісман »слід розглянути в якості пріоритетних напрямків розвитку:
- Поліпшення андеррайтингу та створення збалансованого страхового портфеля;
- Оптимізації перестрахового захисту;
- Інвестування коштів страхових резервів в гарантовані фінансові інструменти.

3 Основні напрямки вдосконалення страхової діяльності
 
3.1 Шляхи поліпшення фінансових результатів діяльності страхових організацій
 
З метою поліпшення фінансових показників страхової організації адміністративному та економічному відділу організації слід зосередити увагу на таких напрямках діяльності:
- Поліпшення андеррайтингу та створення збалансованого страхового портфеля;
- Оптимізація перестрахового захисту;
- Інвестування коштів страхових резервів в гарантовані фінансові інструменти.
Розглянемо більш детально ці напрямки діяльності страхових організацій.
Важливість андеррайтингу для страхової компанії пов'язана з тим, що це та діяльність, яка дозволяє компанії взяти ризик на страхування незбиткове ціною. [17]
Дослівно «Underwriting» перекладається з англійської як «підписання під» чим-небудь, під будь-якими умовами. Андеррайтинг, в широкому сенсі, - є бізнес-процес страхування, що полягає:
- У прийнятті на страхування або відхилення від ризиків, властивих даному об'єкту з метою формування або коригування умов страхового покриття, умов договору страхування та визначення страхових тарифів, що забезпечують задані значення збитковості за видом страхування і страхового портфелю в цілому;
- У розробці методичних матеріалів щодо захисту всього або частини страхового портфеля;
- У розробці і контролі виконання страхувальником рекомендацій щодо зниження прийнятих на страхування ризиків.
У свою чергу, андеррайтер - це кваліфікований спеціаліст або спеціальна організація, що діють від імені страховика і мають від нього повноваження приймати на страхування або відхиляти запропоновані об'єкти страхування (ризики), визначати тарифні ставки і конкретні умови договору страхування цих об'єктів (ризиків), виходячи з норм страхового права і планованих фінансових результатів у межах наявних повноважень. Андеррайтинг - це професійний вид діяльності у страхуванні. [24]
Однак у багатьох російських страхових компаніях продажу та андерайтинг знаходяться у фронт-офісі. При цьому всі розмови про конфлікт між продавцями страхових послуг і андеррайтерами є відображенням того факту, що співробітники продають підрозділів хочуть укладати будь-які договори страхування (збиткові і рентабельні), а компанії потрібні лише рентабельні поліси. Страховикам, якщо вони себе такими вважають, потрібно зрозуміти просту істину - з зростанням рівня збитковості на страховому ринку можливості для цінового демпінгу істотно скорочуються. Саме професійно вибудуваний андеррайтинг дозволяє забезпечити рентабельність страхових операцій.
Необхідність відокремлення андеррайтингу диктується рядом причин:
- Оцінка ризику - це основа економічної безпеки СК, тому займатися цим повинні full-time співробітники, для яких андеррайтинг є професійним видом діяльності;
- Необхідне створення гнучкої системи «ціноутворення» на страхові послуги;
- Необхідний контроль за структурою і збитковістю портфеля по продуктах, каналах продажів і цільовим клієнтським сегментам.
Бізнес-процес «андеррайтинг» включає в себе процедури ідентифікації об'єкта страхування, оцінки ризиків, прийняття рішення про страхування об'єкта, визначення переліку основних та додаткових умов договору.
Метою створення професійного андеррайтингу є збільшення з урахуванням імовірнісних критеріїв настання страхових випадків позитивної різниці між отриманою нетто-премією і зробленою страховою виплатою за договорами страхування, укладеними протягом певного періоду часу. [34]
Таким чином, грамотно збудований процес андеррайтингу дозволяє створити більш збалансований страховий портфель, а значить підвищити рентабельність страхових продуктів, тим самим збільшити підсумкові фінансові результати.
Наступним інструментом поліпшення фінансових показників діяльності страхових організацій є - перестрахування.
Перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і нормальної діяльності будь-якого страхового товариства. Перестрахування з його особливими методами і практикою, дозволяє приватним страховикам забезпечувати страхування все більших сум і приймати на себе невідомі раніше ризики, які є результатом технічного розвитку, не ризикуючи при цьому збанкрутувати. [33]
Перестрахування - захищає прямого страховика (цедента) від можливих фінансових втрат, якщо б йому довелося проводити виплати за укладеними договорами страхування, не маючи перестрахового покриття.
Правові засади проведення перестрахування в Російській Федерації визначені в главі 48 Цивільного кодексу Російської Федерації (ГК РФ) і Законі Російської Федерації від 27.11.92 р. № 4015-1 "Про організацію страхової справи в Російській Федерації" (в ред. Федеральних законів від 31.12 .97 р. № 157-ФЗ і від 20.11.99 р. № 204-ФЗ). Окремі приватні питання перестрахування регулюються також нормативними актами Департаменту страхового нагляду Мінфіну Росії та іншими відомчими нормативними актами.
Відповідно до ст.13 Федерального закону «Про організацію страхової справи в Російській Федерації» перестрахуванням є страхування одним страховиком (перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальниками в іншого страховика (перестраховика). Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Законодавством допускається послідовне укладенням двох або декількох договорів перестрахування (п. 4 ст. 967 ГК РФ): прийнявши на себе ризик перестраховика, перестрахувальник у свою чергу може передати його іншій перестраховикові і т. д. по ланцюжку. При цьому кожен перестрахувальник може передавати ризик або повністю, або частково, залишаючи собі частину ризику - так зване власне утримання. [36]
Процес передачі ризику в перестрахування називається перестрахувальної цесією. Перестраховика, що передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, що приймає ризик, - цессіонером (цесіонарієм).
Подальша передача ризику називається ретроцесій. Відповідно страхову компанію, яка транслює ризик, називають ретроцедентом, а приймаючу - ретроцессіонером (ретроцессіонаріем).
Від перестрахування слід відрізняти сострахование (ст. 953 ГК РФ і ст. 12 Федерального закону "Про організацію страхової справи в Російській Федерації"). Якщо об'єкт страхування застрахований за одним договором страхування спільно кількома страховиками, то вважається, що він прийнятий ними у сострахование. Відносини кожного страховика (співстраховика) із страхувальником з юридичної точки зору вважаються прямим страхуванням і регулюються відносяться до нього нормами права. Співстраховика, як правило, солідарно відповідають перед страхувальником (вигодонабувачем) за виплату страхового відшкодування, якщо договором не передбачено інше. Іноді співстраховика можуть призначити одного з них співстраховиків-лідером, який наділяється розширеними правами і обов'язками. [25]
Різниця між Співстрахування та перестрахування полягає в тому, що в співстрахування одна з сторін за договором - це завжди страхувальник. У перестрахуванні ж беруть участь виключно страхові організації, що перерозподіляють прийнятий на себе прямим страховиком ризик страхувальника між собою.
Роль перестрахування для забезпечення фінансової стійкості полягає в наступному:
- З його допомогою страхові організації можуть сформувати у себе більш збалансований портфель договорів;
- Перестрахування дозволяє скоротити ризик виникнення у страховика збитків від проведення страхових операцій, допомагаючи компенсувати коливання страхових виплат за роками;
- Сприяє збільшенню можливостей страховика укладати договори страхування на великі страхові суми;
- Дозволяє страховикам регулювати співвідношення між власним капіталом і обсягом зобов'язань без відмови від договорів страхування.
Однак слід пам'ятати, що страховик, який перестраховує чи не 100% прийнятого ризику, залишаючи мінімальне власне утримання або не залишаючи його взагалі, навряд чи заслуговує довіри. Це означає, що або у нього не вистачає власних коштів, і тому власне утримання, розмір якого за законом не може бути вище 10% власних коштів, виходить невеликим (у цьому випадку, страхувальник має подумати, чи варто мати справу з неспроможним у фінансовому відношенні страховиком , оскільки є небезпека, що він не зможе швидко виплатити повну суму відшкодування, яку зможуть йому відшкодувати тільки перестрахувальники), або така позиція - продумана політика страховика, що заробляє гроші не на страхуванні як такому, а на отриманні перестрахувальної комісії, тобто фактично виступає як посередник на користь великих перестрахувальників, в тому числі закордонних (в цьому випадку для страхувальника, можливо, дешевше обійдуться послуги іншого страховика). Щоб уникнути цього Департаментом страхового нагляду Мінфіну Росії розроблена нова редакція Правил розміщення страховиками страхових резервів, затверджена наказом Мінфіну Росії від 22.02.99 р. № 16Н і набула чинності 25.04.99 р., в якій передбачено ряд обмежень на частки перестраховиків у страхових резервах прямого страховика, в тому числі обмеження з перестрахування за кордоном. [36, с. 17]
Перестрахування може здійснюватися як спеціалізованими перестрахувальними товариствами, так і звичайними страховиками. У розвинених країнах переважно використовуються послуги спеціалізованих перестраховиків, в той час як на російському ринку поки немає в достатній кількості потужних у фінансовому відношенні перестрахувальних організацій, тому в Росії перестрахування ведеться в основному звичайними страховими компаніями.
Таким чином, метою перестрахування є, перш за все, встановлення однорідного страхового портфеля за допомогою поділу та вирівнювання ризиків. Звичайно, ця мета може бути досягнута і більш простим шляхом - відхиленням небажаних ризиків. Проте останнє представляється невигідним з точки зору конкуренції.
Російське законодавство в питаннях регулювання перестрахування вкрай обмежена. Можна сказати, перестрахування в Росії поки що ніяк не регулюється законодавством. Департамент страхового нагляду встановлює вимоги наявності спеціальної ліцензії для проведення виключно перестрахування, а також наявності мінімального статутного капіталу в розмірі не менше 50 тис. МРОТ (на сьогоднішній день - 5 млн. руб.). Перестрахування розглядається як елемент зміцнення фінансової стійкості страховика: у разі прийняття на страхування великих ризиків страховик зобов'язаний передати їх частку, що перевищує власні можливості, у перестрахування. [17]
Далі розглянемо найбільш важливий інструмент поліпшення фінансового стану страхових організацій - інвестиційну діяльність.
Результати інвестиційної діяльності страховика, пов'язаної з розміщенням коштів резервів, надають таке істотне вплив на фінансовий стан компанії, що часто можна стверджувати: прибуток або збиток за результатами фінансового року - наслідок і найбільш яскраве відображення правильності обраної інвестиційної політики.
З практики багатьох зарубіжних страхових компаній відомо, що власне технічний результат від проведення (страхових операцій може бути збитковим (перевищення страхових виплат і витрат страховика над отриманою сумою страхових премій), що з лишком покривається прибутком, отриманої від інвестицій. Однак якщо результатом діяльності є прибуток , то порядок її розподілу встановлюється акціонерами або учасниками, що реально не зачіпає інтересів страхувальників, якщо, звичайно, умовами страхування їм не гарантовано участь у прибутку страховика. Однак отриманий збиток може спричинити за собою неплатоспроможність (банкрутство) страховика та невиконання зобов'язань за договорами страхування, що викличе справедливі претензії страхувальників, в тому числі і до органів федеральної виконавчої влади, які не забезпечили належного контролю за діяльністю страховика.
Саме тому порядок інвестування коштів страхових резервів регламентується чинним російським законодавством: Федеральним законом "Про організацію страхової діяльності в РФ", Правил розміщення страхових резервів, затвердженими Росстрахнадзором 14 березня 1995 № 02-02/06, а також нормативними актами Центрального банку РФ, Міністерства фінансів Росії, інших законів і законодавчих актів, що регулюють порядок здійснення угод, пов'язаних з інвестиційною діяльністю.
Відповідно до Основ цивільного законодавства РФ проведення спільної діяльності передбачається шляхом об'єднання майна та зусиль для отримання позитивного соціального ефекту. Практично спільна діяльність страховиками проводиться за допомогою передачі частини страхових резервів на набуття безпосередньо або через посередницьку організацію товарів з метою подальшої реалізації споживачам, що фактично є чи торгово-посередницькою діяльністю, або видачею позики страховиком.
Аналіз інвестиційної діяльності страхових організацій в частині розміщення страхових резервів, а також вивчення практики її проведення показали, що встановлення жорстких процентних співвідношень сум, що інвестуються в різних напрямках, в умовах постійно мінливої ​​суми страхових резервів недоцільно. У зв'язку з цим була розроблена нова система визначення відповідності результатів інвестиційної діяльності страховиків чинному законодавству.
З метою дотримання принципу диверсифікації передбачено мінімальну кількість об'єктів вкладень, залежне від фактичних розмірів інвестованих коштів. [36]
У відсутності розвиненого фондового ринку і ринку нерухомості проблеми вибору інвестиційної політики вимагають від страховика, з одного боку, крайньої обережності, а з іншого - необхідності користуватися тим, що реально пропонує фінансовий ринок, а не розраховувати на формування ідеального інвестиційного портфеля.
Таким чином, розглянуті напрямки діяльності відіграють важливу роль у поліпшенні фінансового стану страхових організацій та всього страхового ринку в цілому.
3.2 Шляхи вдосконалення страхової діяльності
 
Російський страховий ринок на його пострадянському етапі вже давно склався і функціонує як ринок постачальників. Саме в результаті такої модернізації, суттю якої стало підпорядкування інтересів страхувальників інтересам постачальників і націленість на переважний розвиток примусового страхування в різних формах, вітчизняне страхування виявилося в зачарованому колі стагнації, зниження суспільної значущості і пасивного прямування за коливаннями макроекономічної кон'юнктури.
Час функціонування існуючої моделі вітчизняного страхового ринку довело, що так званий «великий вітчизняний страховий капітал» як і раніше залишається нестійким, «працює», головним чином, не на самозростання, а на освоєння грошей клієнтів. Капіталізація всього російського страхового ринку як і раніше залишається на рівні капіталізації одного не найбільшого міжнародного страховика. І це не тільки наслідок системної кризи і макроекономічної нестабільності кінця минулого століття, але і результат надмірної орієнтації вітчизняних постачальників на реалізацію своїх тимчасових фіскальних інтересів.
У цих умовах представляється необхідним розробити і реалізувати комплекс заходів, спрямованих на стимулювання розвиваючої ринок конкуренції між постачальниками страхових послуг. Ринок розвиває тільки така конкуренція, при якій сформовані умови для реалізації інтересів споживачів. Зокрема, це завдання може бути вирішена шляхом державної підтримки розповсюдження поки ще широко не представлених на російському страховому ринку товариств взаємного страхування, розвитку нових форм організації страхового фонду - «мікрострахування», розвитку ініціатив Федеральної антимонопольної служби (ФАС) щодо обмеження існуючої практики акредитації страховиків в банках у пряму законодавчу заборону подібних форм партнерства. [42]
Представляється, що ключ до досягнення стратегічно важливою для справжнього розвитку вітчизняного страхування мети полягає у вдосконаленні відносин між споживачами і постачальниками страхових послуг. Створення ефективного механізму рівноправного взаємодії між ними, механізму, який забезпечував би оптимальне поєднання їх інтересів при забезпеченні пріоритету інтересів споживачів, має стати головною ланкою стратегії розвитку вітчизняного страхового ринку, а вирішення пов'язаних з цим завдань набуває першочергового значення.
З цих позицій повинні бути модифіковані та самі склалися на сучасному ринку форми, процедури та інститути взаємодії між споживачами і постачальниками страхових послуг, і умови їх практичного застосування. У зв'язку з цим особливу увагу привертає така категорія як «інфраструктура страхового ринку». У застарілій системі страхових відносин інфраструктура традиційно розглядається і використовується як інституційний механізм реалізації інтересів постачальників страхових послуг.
Переважна розвиток добровільного страхування передбачає активізацію роботи учасників ринку щодо вдосконалення взаємодії між споживачами і постачальниками страхових послуг, досягнення якісно вищого рівня таких відносин. «Взаємодія» є основним змістом відносин добровільного страхування. У сучасних умовах основним шляхом підвищення ефективності взаємодії між споживачами і постачальниками страхових послуг є робота з формування, підтримці і зміцненню довіри споживачів до страхування і страховикам. Довіра, як форма прояву зацікавленості, є результатом практичного врахування інтересів споживачів і страховиків у страховій угоді. Тому впливати на рівень довіри необхідно професійно організованою роботою з виявлення та обліку їх інтересів в страхових відносинах. Суть актуальною ідеології розвитку страхування - в імперативному значенні професійно організованої роботи суб'єктів страхового ринку щодо формування зацікавленості у споживачів у страхуванні та створення у постачальників. Для забезпечення стратегічного прориву у розвитку вітчизняного страхування представляється необхідним, перш за все, вирішити завдання активізації ролі інфраструктури страхового ринку шляхом зміни якості ринкових відносин, які складають її зміст.
У свою чергу, робота з активізації ролі споживачів вимагатиме також істотної зміни ролі всіх елементів інфраструктури страхового ринку: страхових посередників, аварійних комісарів, сюрвейєрів, актуаріїв, форм інформаційного забезпечення учасників страхових відносин, механізмів впровадження та використання IT - технологій і т.д. [16, с. 156]
Розвиток страхової посередницької діяльності. Першочергове значення для реалізації концепції розвитку вітчизняного страхування має розвиток страхової посередницької діяльності.
У рамках моделі страхового ринку, в якій головне місце відводиться страхування в його добровільній формі, страхові посередники покликані відігравати провідну роль. Механізмом розвитку такого ринку повинна стати конкуренція за нові групи споживачів, які повинні залучатися в страхові відносини на основі врахування їх інтересів. Основою функціонування такого ринку є поєднання інтересів споживачів і постачальників страхових послуг. Локомотивом ж цієї розвиваючої ринок конкуренції і головним засобом забезпечення поєднання інтересів споживачів і постачальників страхових послуг як бази його сталого зростання і повинна стати діяльність страхових посередників. Реалізації цієї мети і повинна бути підпорядкована діяльність страхових посередників на ринку переважно «добровільного» типу. Цьому повинні відповідати форми регулювання та стимулювання їх діяльності.
В даний час діяльність страхових посередників і, перш за все, страхових брокерів стикається в Росії з серйозними проблемами. У свою чергу, невирішеність цих проблем стає серйозною перешкодою на шляху здорового розвитку вітчизняного страхування в цілому.
Правове регулювання та договірне забезпечення посередницької діяльності повинні відповідати потребам розв'язання страховими посередниками актуальних завдань розвитку реального страхування в нашій країні і тим бізнес-процесів, з допомогою яких ці рішення можуть бути досягнуті. Аналіз сучасних ринкових відносин показав, що ринку необхідні і страхові посередники, які є представниками тільки страховиків, і незалежні страхові посередники, які мають можливість представляти у страхових угодах і страхувальників, і страховиків:
- «Пов'язаний» страховий посередник (агент) - страховий посередник, який забезпечує організацію страхового захисту інтересів споживачів страхових послуг, представляючи одного або декількох страховиків, які несуть повну відповідальність за його дії;
- Незалежний страховий посередник (брокер), що діє на користь страховиків та / або інших осіб, здійснюючи розробку програм захисту від ризиків, підбір споживачів і постачальників страхових послуг, укладання, виконання, розірвання та поновлення відповідних договорів між ними.
У відповідності з європейським досвідом незалежні посередники зазвичай підлягають обов'язковій реєстрації, і їх діяльність контролюється державою або уповноваженими ним структурами. [36]
В даний час, з точки зору змісту стоять перед вітчизняним страхуванням завдань, російський страховий ринок являє собою більш складне явище, ніж ринки розвинених європейських країн. У російських умовах найбільш доцільною представляється політика поетапного введення норм регулювання, в принципі відповідають вимогам Директиви ЄС з страховим посередникам. Порядок допуску страхових посередників для роботи на ринку може вдосконалюватися на основі спеціальної програми формування та розвитку сучасних форм посередницької діяльності, яка повинна бути частиною нової концепції розвитку вітчизняного страхування.
Для стимулювання діяльності страхових посередників, розширення та підвищення стійкості її відтворювальної бази необхідно прийняти ряд законодавчих заходів щодо вдосконалення оподаткування. Зокрема, слід виключити діяльність страхових посередників за поданням інтересів страхувальників та / або страховиків зі сфери застосування (оподаткування) податку на додану вартість (ПДВ), надати страховим посередникам можливість для цілей оподаткування обчислювати доходи, виходячи з фактичного надходження грошових коштів.
У цілому, вдосконалення страхового та податкового законодавства у зазначеному вище напрямі сприятиме активізації головних продуктивних сил вітчизняного страхового ринку і стане важливим фактором розвитку реального страхування в нашій країні.
Для розвитку вітчизняного страхування принципово важливо, щоб система присвоєння рейтингів страховикам була реально спрямована на захист інтересів страхувальників - у цьому полягає сьогодні головна вимога до методики присвоєння рейтингів надійності страховиків. Практика показує, що «комерційні» рейтингові агентства (включаючи закордонні), для яких, як правило, замовником є ​​страховик, з об'єктивних і суб'єктивних причин не можуть в необхідній мірі враховувати інтереси споживачів в процесі надання своїх, які є суто інформаційними, послуг.
Необхідна розробка науково обгрунтованих методичних рекомендацій з оцінки готовності страховиків виконувати зобов'язання перед споживачами. Представляється, що держава могла б доручити розробку цих рекомендацій компетентної науково-дослідної організації з можливістю залучення провідних наукових фахівців страхової галузі.
Методичні рекомендації повинні враховувати необхідність оцінки не лише кількісних показників діяльності страховиків, а й готовності страховиків сплачувати відшкодування споживачам страхових послуг. При цьому методичні рекомендації повинні бути доступні для розуміння непрофесійним користувачам через їх оприлюднення, а також повинні періодично оновлюватися і враховувати як інформацію про тенденції розвитку ринку в цілому, так і про оцінюваної компанії зокрема.
Застосування нового порядку рейтингування призведе до посилення ефективності діяльності рейтингових агентств та їх більшої орієнтації на страхувальників, що стане передумовою для професіоналізації споживання страхових послуг і важливим кроком у справі подолання кризи довіри споживачів до страховиків. Результатом цього в довгостроковому періоді буде формування передумов для позитивного розвитку ринку реального страхування.
Необхідність удосконалення діяльності оцінювачів, сюрвейєрів, аварійних комісарів (експертів-техніків). Оцінювачі, сюрвейєра, аварійні комісари (експерти-техніки) взаємодіють із споживачами та постачальниками страхових послуг на найважливіших етапах реалізації страхових відносин: при прийомі ризику на страхування, при виконанні договору страхування і в процесі врегулювання виникаючих збитків.
Шляхи вдосконалення діяльності оцінювачів, сюрвейєрів і аварійних комісарів (експертів-техніків):
- Уточнення правового статусу сюрвейєрів і аварійних комісарів на російському страховому ринку. Для забезпечення оптимального поєднання інтересів споживачів і постачальників страхових послуг на ринку необхідно чітко визначити функціональний і, відповідно, правовий статус сюрвейєрів і аварійних комісарів. Формування правових інститутів сюрвейєрів і аварійних комісарів створить необхідні передумови для забезпечення рівного доступу страхувальників і страховиків до послуг цих категорій фахівців спеціалізованих структур;

http://ua-referat.com