Аналіз показників фінансово-господарської діяльності страхових організацій на прикладі ВАТ Страхове

Малюнок 1.1 - Схема розрахунку оподатковуваного прибутку
Розділи I та II, а також рядки 070,170, 180-190 форми № 2-страховик містять по суті факторне розкладання маржинального доходу по страхових та інвестиційних операцій. Первинне факторне розкладання виходить із двох каналів формування доходу:
- Доходу від страхових операцій (отримані страхові премії мінус пов'язані витрати);
- Доходу від інвестиційних операцій (розміщення коштів страхових резервів мінус пов'язані витрати).
При цьому страховик розмежовує дохід від інвестування коштів страхових резервів за договорами страхування життя і коштів за договорами страхування іншими, ніж страхування життя. У свою чергу, нетто-премія визначається як різниця брутто-премії і змінних витрат за цим напрямком діяльності (обсяг страхових премій, відданих у перестрахування; сплачені збитки; витрати по веденню страхових операцій). Чистий дохід з інвестицій розраховується як різниця валового доходу з інвестицій та величини витрат, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. [27]
Слід зазначити, що якщо результат від операцій зі страхування життя з економічної точки зору являє собою маржинальний дохід зі страхування життя, то результат від операцій страхування іншого, ніж страхування життя є нетто-комісією страховика по іншим видам страхування. Для отримання величини маржинального доходу за видами страхування іншим, ніж страхування життя, слід до величини нетто-комісії додати величину чистого інвестиційного доходу.
До побічних (нерегулярним) каналах доходів і витрат відносяться:
- Операційні доходи і витрати, крім пов'язаних з інвестиціями;
- Позареалізаційні доходи і витрати;
- Надзвичайні доходи і витрати.
Факторний аналіз фінансових результатів слід проводити на основі принципу «витрати - генератори витрат (показники обсягу - валового доходу)» за окремими напрямками діяльності страхової організації. При цьому взаємозв'язок витрат і валового доходу (генератора витрат) кількісно встановлюється через показник маржинального доходу (різниці валового доходу і витрат) за напрямками діяльності страховика.
Загальна формула факторного розкладання кінцевих фінансових результатів діяльності страхової організації (1) може бути виражена як загальний маржинальний дохід, тобто як сукупність маржинальних доходів по страховим, інвестиційним і фінансовим операціям:
- Сукупний маржинальний дохід за страховим, інвестиційним і фінансовим операціям, який у свою чергу можна розкласти наступним чином (2):
,
де - технічний результат (виручка страховика) за страховими операціями;
де - маржинальний дохід зі страхування життя;
- Страхові премії (внески) за видами страхування - нетто-перестрахування;
ДІЖ - доходи з інвестицій зі страхування життя;
- Сплачені збитки (страхові виплати) - нетто-перестрахування;
- Зміна резервів із страхування життя - нетто-перестрахування;
- Витрати по веденню страхових операцій за видами страхування - нетто-перестрахування;
РІЖ - витрати з інвестицій зі страхування життя;
- Зміна резервів;
- Відбулися збитки - нетто-перестрахування;
- Сальдо за інвестиційними операціями виражено формулою (5):
,
де ДІ - доходи з інвестицій;
РІ - витрати з інвестицій від операцій страхування іншим, ніж страхування життя.
- Сальдо по фінансових операціях виражено формулою (6):
,
де ОД - операційні доходи, крім пов'язаних з інвестиціями;
ОР - операційні витрати, крім пов'язаних з інвестиціями;
УР - управлінські витрати.
Для характеристики фінансової діяльності страховика крім прибутку можуть використовуватися й інші абсолютні та відносні показники. У число найбільш поширених абсолютних показників входять такі індикатори. [22, с. 110]
Сумарна страхова сума характеризує прийняту страховиком відповідальність за ризиками. Розраховується як сукупна сума за всіма договорами або як середня величина.
Обсяг страхових премій відображає розмір поточних фінансових коштів страховика, а також рівень прийнятих зобов'язань. Аналізується в динаміці, за окремими видами страхування і в цілому, в середньому за одним договором.
Сумарні виплати відображають обсяг виконаних зобов'язань, аналізуються в динаміці, за окремими видами страхування і в цілому, по окремих підрозділах.
Обсяги доходів і витрат характеризують фінансові результати страховика в динаміці і по чинниках.
Серед відносних показників, що характеризує фінансову діяльність страхової компанії і найбільш часто використовуваних, можна відзначити наступні.
Рівень виплат за видами страхування розраховується зіставленням фактичних виплат до зібраних страхових премій.
Рівень витрат оцінюється відношенням витрат страхової компанії до обсягу зібраних страхових платежів.
У світовій практиці аналізу господарської діяльності страхових компаній використовуються різні методики рейтингової оцінки страхових компаній. В їх основі лежать відносні показники, що характеризують прибутковість і ліквідність, зокрема відносини:
- Поточних активів до поточних пасивів;
- Грошових коштів до поточних пасивів. Цей показник не є настільки важливим для страхових компаній, але його зниження може служити сигналом для продажу або збільшення інвестицій;
- Страхових премій за ризиками, переданими в перестрахування, до загальної суми страхових премій;
- Частки перестраховиків у погашенні збитків до загальної суми здійснених виплат по страхових подіях;
- Інвестиційного доходу до величини чистих активів;
- Активів до величини власного капіталу. Показує ступінь участі власних коштів в інвестуванні страхових компаній;
- Зобов'язань до власного капіталу. Показує ступінь залежності страховика від позикових коштів;
- Власного капіталу до суми отриманих премій. Показує рівень власної відповідальності страховика за прийнятими ризиками.
Цими показниками не вичерпується арсенал інструментів, що використовуються при оцінці результатів фінансово-господарської діяльності страхових організацій. [20, с. 501]
При підведенні підсумків господарської діяльності страхової організації фінансовий результат визначається за один рік, при оцінці еквівалентності страховика і страхувальника - за той період, який прийнятий за основу при розрахунку тарифу. Фінансовий результат (прибуток або збиток) страхової організації виявляється шляхом зіставлення доходів і витрат страховика.
Теоретично поняття доходу розглядається з таких позицій. У широкому сенсі доходом страховика називається сукупна сума грошових надходжень на його рахунки в результаті здійснення ним страхової та іншої, не забороненої законодавством діяльності. Механізм отримання, склад і структура доходу страхових організацій відбивають галузеву специфіку та стратегію кожного окремого підприємства.
Більш вузьке розуміння доходу характерно для облікової політики. Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Доходи організації» (ПБУ 9 / 99), доходами організації визнається збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за крім вкладів учасників.
При визначенні складу доходів від звичайних видів діяльності, операційних, позареалізаційних, а також надзвичайних доходів страхові організації керуються Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності страхових організацій та Інструкцією щодо його застосування, затверджених наказом Мінфіну Росії від 4 вересня 2001 р., та Методичними рекомендаціями про порядок формування показників бухгалтерської звітності страхових організацій, затвердженими наказом Мінфіну Росії від 12 січня 2001
За ознакою «джерело надходжень» всі доходи страховика поділяються на три групи:
- Доходи від страхової діяльності;
- Доходи від інвестиційної діяльності;
- Доходи від фінансової та іншої діяльності.
Доходи від страхової діяльності формуються за рахунок наступних надходжень:
- Страхові премії (внески) за договорами страхування, співстрахування та перестрахування. При цьому страхові премії (внески) за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, встановленої в договорі співстрахування;
- Суми зменшення (повернення) страхових резервів, утворених у попередні звітні періоди з урахуванням зміни частки перестраховиків у страхових резервах;
- Винагороди за договорами перестрахування, співстрахування;
- Суми відшкодування перестраховиками частки страхових виплат за ризиками, переданими в перестрахування;
- Суми відсотків на депо премій по ризиках, прийнятим у перестрахування;
- Доходи від реалізації з чинним законодавством права вимоги страхувальника (вигодонабувача) до осіб, відповідальних за заподіяну шкоду;
- Суми санкцій за невиконання договорів страхування, визнані боржником добровільно або за рішенням суду;
- Винагороди за надання послуг страхового агента, брокера;
- Винагороди, отримані страховиком за надання послуг сюрвейєра (огляд прийнятого в страхування майна та видачу висновків про оцінку страхового ризику) та аварійного комісара (визначення причин, характеру та розміру збитків при страховій події);
- Сума повернення частини страхових премій (внесків) за договорами перестрахування в разі їх дострокового припинення;
- Інші доходи, отримані при здійсненні страхової діяльності.
З страхових внесків, отриманих за договорами страхування і перестрахування, формуються страхові резерви, призначені для майбутніх виплат за цими договорами. Частина страхових резервів, не використана для виконання зобов'язань за договорами страхування, враховується в доході страховика.
Поряд з наданням страхового захисту страхова організація може виконувати посередницькі функції і отримувати за це винагороду. Так, при передачі ризику в перестрахування первинний страховик отримує комісійну винагороду за надання рафінованого ризику перестраховику. Існує можливість отримання комісійної або брокерської винагороди страховою організацією, що передає ризик на страхування іншої страхової компанії. [20]
До доходів від інвестиційної діяльності належать:
- Доходи від розміщення коштів страхових резервів і власних коштів;
- Інші доходи.
Інвестиційний дохід є важливим джерелом доходу для страхових фірм. У країнах з розвиненим фондовим ринком інвестиційний доход дозволяє перекривати негативні результати по страхових операцій в ризикових видах страхування.
Треба відзначити, що інвестиційна діяльність страхової організації носить підлеглий характер стосовно до страхових операцій. Вони повинні забезпечувати страховику одержання доходу, до числа основних напрямів використання якого належать:
- Виконання зобов'язань з надання інвестиційного доходу вигодонабувачам за довгостроковими договорами страхування життя, у тому числі для виплати бонусів за полісами з участю в прибутку;
- Покриття відсутніх страхових резервів для відшкодування збитків;
- Використання частини інвестиційного доходу на власний розсуд страховика, наприклад на розвиток.
Доходи від фінансової та іншої діяльності.
Доходами, відмінними від доходів по основній діяльності страхової організації, вважається виручка, пов'язана з іншими надходженнями. Залежно від характеру операцій доходи від іншої діяльності поділяються на три основні групи:
- Операційні доходи, які не є результатом основної діяльності, але пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності

- До складу позареалізаційних доходів організації відповідно до пункту 8 ПБО 9 / 99 включаються: штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів, активи, отримані безоплатно, у тому числі за договором дарування, надходження до відшкодування заподіяних організації збитків; прибуток минулих років, виявлена ​​у звітному році, суми кредиторської і депонентської заборгованості, по яких минув термін позовної давності, курсові різниці, сума дооцінки активів, інші позареалізаційні доходи.
- Надзвичайні доходи - надходження, що виникли в результаті непередбачених обставин, зокрема: вартість матеріальних цінностей, оприбуткованих після списання непридатного до відновлення майна організації, пошкодженого в результаті надзвичайних обставин; страхове відшкодування збитків, понесених організацією в результаті надзвичайних обставин;
Уявімо класифікацію доходів у вигляді структури (рисунок 1.2).

Рисунок 1.2 - Класифікація доходів страхової організації
Далі розглянемо витрати страхової організації.
Витрати страхової організації є витрати, які несе страхова організація при здійсненні своєї статутної діяльності. Усі витрати страховика можуть бути класифіковані за різними ознаками і існують різні трактування поняття собівартості страхових операцій.
Собівартість страхових операцій в широкому сенсі означає сукупність всіх витрат страховика на надання страхової послуги, як безпосередніх - страхових виплат і витрат на ведення справи, так і різних відрахувань, передбачених чинним законодавством.
Склад і структуру витрат страховика визначають два економічних процесу: погашення зобов'язань перед страхувальниками і фінансування діяльності страхової організації. У зв'язку з цим в страховій справі прийнята наступна класифікація витрат:
- Витрати на виплату страхового відшкодування і страхових сум;
- Відрахування і резерви внесків;
- Відрахування на попереджувальні заходи;
- Витрати на ведення справи призначені для фінансування діяльності страхової організації. Склад витрат на ведення справи в російських страхових організаціях регламентується Податковим кодексом РФ.
Таким чином, до витрат страхової організації відносяться витрати, понесені при здійсненні страхової діяльності:
- Суми відрахувань у страхові резерви (з урахуванням зміни частки перестраховиків у страхових резервах), що формуються відповідно до законодавства про страхування в порядку, встановленому федеральним органом виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю;
- Страхові виплати за договорами страхування, співстрахування та перестрахування: виплати рент, ануїтетів, пенсій та інші виплати, передбачені умовами договору страхування;
- Повернення частини страхових премій (внесків), а також викупних сум за договорами страхування, співстрахування та перестрахування у випадках, передбачених законодавством та (або) умовами договору;
- Винагороди за надання послуг страхового агента і (або) страхового брокера;
- Витрати з оплати організаціям або окремим фізичним особам наданих ними послуг, пов'язаних зі страховою діяльністю, в тому числі:
1) послуг актуаріїв;
2) послуг фахівців (у тому числі експертів, сюрвейєрів, аварійних комісарів, юристів), що залучаються для оцінки страхового ризику, визначення страхової вартості майна і розміру страхової виплати, оцінки наслідків страхових випадків, врегулювання страхових виплат;
3) послуг з виготовлення страхових свідоцтв (полісів), бланків суворої звітності, квитанцій та інших подібних документів;
4) послуг організацій за виконання ними письмових доручень працівників з перерахування страхових внесків із заробітної плати шляхом безготівкових розрахунків;
- Інші витрати, безпосередньо пов'язані зі страховою діяльністю.
Ведення страхового бізнесу супроводжується відповідними адміністративними витратами. У страховика вони називаються витратами на ведення справи. Ця група витрат складає значну частку в загальній сумі витрат страхової організації. Джерелом фінансування витрат на ведення справи (РВТ) є навантаження в структурі страхового тарифу. У складі витрат на ведення справи виділяються витрати, що мають місце на будь-якому іншому підприємстві, і витрати, що відображають специфіку страхової діяльності. До цієї групи витрат відносяться перш за все, витрат на ведення справи, необхідні для здійснення страхових операцій:
- Комісійні та брокерські винагороди;
- Витрати на оплату праці працівників страхової організації, зайнятих оформленням документації за договорами страхування, та пов'язані з ними відрахування на соціальні потреби;
- Амортизаційні відрахування і витрати на ремонт основних засобів, що використовуються при здійсненні операцій за договорами страхування;
- Оплата послуг експертів, сюрвейєрів, медичних установ;
- Оплата послуг з надання статистичних даних.
Витрати на ведення справ страхової компанії, що не мають безпосереднього відношення до страхової діяльності, включаються до складу операційних витрат. До таких витрат належать:
- Адміністративно-управлінські витрати;
- Представницькі витрати;
- Витрати з добровільного страхування своїх працівників і майна;
- Витрати з утримання загальногосподарського персоналу;
- Амортизаційні відрахування і витрати на ремонт основних засобів управлінського і загальногосподарського призначення;
- Орендна плата за приміщення загальногосподарського призначення;
- Витрати з оплати інформаційних, аудиторських, консультаційних та інших послуг.
За час виникнення витрати на ведення справи поділяються на:
- Витрати, що передують укладанню договору страхування (збір статистичної інформації, витрати на виготовлення бланків);
- Витрати, що виникають на стадії укладання договору страхування (аквізаціонние витрати);
- Витрати, що проводяться протягом терміну дії договору (витрати з передачі ризику в перестрахування);
- Витрати, що виникають при настанні страхового випадку (витрати по розслідуванню та врегулювання страхового випадку).
У складі витрат виділяються постійні. Які відносяться до всього портфелю укладених договорів страхування, та на змінні, які можуть бути віднесені на окремий вид або договір страхування.
У світовій практиці витрати на ведення справи поділяються на:
- Аквізаціонние - витрати, які виробляються з метою укладання нових договорів страхування;
- Інкасові - витрати на оплату праці працівників страхової організації за збір страхових платежів та обслуговування страхувальників;
- Ліквідаційні - виробляються після настання страхового випадку та включають в себе оплату послуг фахівців (сюрвейєрів, аварійних комісарів, юристів тощо) з оцінки збитку і визначення величини страхової виплати; витрати, пов'язані з врегулюванням збитків; транспортні та судові витрати і т . д.;
- Управлінські - витрати, пов'язані власне з керуванням страховою організацією, вони включають в себе оплату праці адміністративно-управлінського персоналу, відрахування в державні позабюджетні соціальні фонди, адміністративно-господарські витрати, оплату консультаційних та аудиторських послуг, витрати на рекламу і т.д.
На підставі перелічених ознак представимо класифікацію витрат страховика в таблиці 1.1
 
Таблиця 1.1 - Класифікація витрат страхової організації

До визначення фінансових результатів проводяться спеціальні розрахунки сум відрахувань до страхових резервів, а також сум повернення страхових резервів, відрахованих у попередні періоди. Страхова організація не повинна прагнути до отримання надприбутків від страхових операцій, оскільки цим порушується принцип еквівалентності взаємовідносин страховика і страхувальника. Більш того, в страховій справі сам термін «прибуток» досить умовний, тому що страхові організації не створюють національний дохід, а лише беруть участь у його перерозподілі. Основним джерелом отримання прибутку страховика є кошти страхових резервів, які в силу своєї економічної природи дають найбільшу й значиму прибуток при інвестуванні. [22]
Витрати страховика в цілому складають собівартість страхової послуги. Величина собівартості має істотне значення при визначенні фінансового результату по страхових операціях і виявленні оподатковуваної бази.
Далі розглянемо показник рентабельності страхових операцій. Показник рівня прибутковості, який визначається як відношення річної суми прибутку до річної суми платежів за будь-якого виду страхування або страхових операціях в цілому. Рентабельність показує, який прибуток отримує страховик з кожної гривні страхових платежів і пов'язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом виконаної роботи з формування страхового фонду. [4]
Для забезпечення платоспроможності страхової організації велике значення має питання про межі рентабельності страхових операцій, в тому числі необхідної рентабельності по інвестиційних і фінансових операцій. Нижчою межею є так званий поріг рентабельності, коли прибуток в цілому по організації дорівнює нулю. У фінансовому менеджменті вважається, що за відсутності «вливань» коштів корпорація може стати банкрутом, якщо рентабельність її операцій нижче «порогу рентабельності». Звідси випливає висновок: страхова організація може дозволити собі в конкурентній боротьбі знизити страхову премію настільки (перейти поріг рентабельності по страхових операціях), наскільки їй дозволяє зробити це реальний прибуток за іншими видами діяльності.
Чим більше збиток за страховими операціями, тим вище повинна бути прибуток за іншими операціями страховика. Інакше кажучи, мінімально допустима рентабельність по нестрахових видами діяльності визначається фінансовим результатом страхових операцій, а загальний результат діяльності повинен бути беззбитковим, тобто повинен бути прибуток. [24]
Таким чином, аналіз фінансово-господарської діяльності страхової організації будується на зіставленні показників, найбільш важливими з яких є фінансовий результат, доходи і витрати організації, рентабельність. Фінансовий результат у страхуванні традиційно визначається на основі зіставлення доходів і витрат за певний період. Такий спосіб застосовується при розрахунку фінансових результатів, що враховуються для цілей оподаткування прибутку страховиків.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що для організації і проведення страхового захисту необхідне знання сутності страхування, основ страхової діяльності, а також знання методики проведення аналізу фінансово-господарської діяльності страхових організацій.

2 Аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ «Страхове товариство« Талісман »
 
2.1 Коротка характеристика підприємства ВАТ «Страхове товариство« Талісман »
 
Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство« Талісман »засновано в 1990 році. Вид основної діяльності: страхування.
Юридична адреса організації: Республіка Татарстан, м. Казань, вул. Миколи Єршова, д. 18.
Хронологія найважливіших подій створення та розвитку Відкритого акціонерного товариства «Страхового товариства« Талісман »:
- 13 грудня 1990 р. на зборах ініціативної групи прийнято рішення про організацію Акціонерного страхового товариства «Талісман»;
- 26 грудня 1990 р. рішенням № 1046 Виконкому Вахітовского райради народних депутатів м. Казані зареєстровано Акціонерне страхове товариство «Талісман»;
- На 1 травня 1991 р статутний фонд - 417 000 руб., Чисельність - 158 осіб, збиток - 129 000 руб.;
- На 1 січня 1992 року статутний фонд - 2 000 000 руб., Чисельність - 165 осіб, прибуток - 432 000 руб., Надійшло страхових платежів - 12367000 руб., Виплачено страхового відшкодування - 4609000 крб.;
- В період з 1999 року по 2003 рік Товариство активно розвиває регіональну мережу, відкриваючи філії в найбільших містах Російської Федерації та Республіки Татарстан: 12 квітня 1999 року - в м. Набережні Челни, 16 квітня 1999 року - у м. Нижній Новгород, 17 січня 2001 року - у м. Саратов, 22 березня 2001 року - у столиці країни м. Москва, 21 серпня 2003 року - у м. Альметьевск;
- На 1 січня 2004 року статутний капітал страхового товариства збільшено до 115 млн. руб.;
- Також 2004 рік для компанії ознаменований такими найважливішими подіями як відкриття філій у м. Санкт-Петербург та м. Зеленодольськ, а також у 2004 році ВАТ «СТ« Талісман »стало членом Російського сільськогосподарського страхового пулу;
- У 2005 році відбулися такі значимі події як: Страхове товариство «Талісман» набрало Російський антитерористичний пул, стало переможцем конкурсів «Кращі товари Республіки Татарстан» і «Сто кращих товарів Росії»; регіональна мережа Товариства поповнилася філіями в м. Тольятті - 16 січня 2005 року, в м. Чебоксари - 20 лютого 2005 року, в м. Йошкар-Ола - 21 лютого 2005 року;
- У 2006 році ВАТ «СТ« Талісман »стало переможцем конкурсів« Кращі товари Республіки Татарстан »,« Сто кращих товарів Росії », а також ВАТ« СТ «Талісман» відзначено званням «Регіональна страхова компанія 2005 року» і Знака якості страхових послуг Всеросійської премії в галузі страхування «Золота саламандра»; також були відкриті філії в Апастовском районі РТ, в м. Уфа, в Алькеевском районі РТ, у Сабінські районі РТ, в м. Буїнському, в м. Чистополь;
- На 1 січня 2007 року статутний капітал товариства збільшено до 515 млн. руб. У 2007 році була відкрита філія в м. Нефтекамськ;
- ВАТ «СТ« Талісман »визнано« Лідером російської економіки за 2006 рік »
ВАТ «Страхове товариство« Талісман »є членом Російського союзу автостраховиків, Союзу страховиків Татарстану. Має у своєму складі 18 філій в 9 суб'єктах РФ (Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Уфа, Тольятті, Йошкар-Ола, Чебоксари, Саратов, Набережні Челни, Алмет'евськ, Нефтекамськ, Чистополь, Бугульма, Буїнському, Зеленодольськ, Апастово, Базарні матако, Шемордан). Філії, що знаходяться в Республіці Татарстан охоплюють своєю діяльністю прилеглі райони, забезпечуючи максимальну присутність компанії в регіоні.
За обсягом зборів страхових премій в Татарстані компанія входить до 1-ої десятку серед 129 страховиків, що працюють в республіці; по Росії - у число 150 перших компаній з 786.
ВАТ «Страхове товариство« Талісман »володіє ліцензією на 16 видів страхування з 23 по класифікації ст. 32.9 Закону «Про організацію страхової справи до», а також ліцензією на перестрахування:
- Страхування від нещасних випадків і хвороб;
- Медичне страхування;
- Страхування засобів наземного транспорту (за винятком засобів залізничного транспорту);
- Страхування засобів повітряного транспорту;
- Страхування засобів водного транспорту;
- Страхування вантажів;
- Сільськогосподарське страхування (страхування врожаю, сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, тварин);
- Страхування майна юридичних осіб, за винятком транспортних засобів і сільськогосподарського страхування;
- Страхування майна громадян, за винятком ТЗ;
- Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;
- Страхування цивільної відповідальності власників засобів повітряного транспорту;
- Страхування цивільної відповідальності організацій, що експлуатують небезпечні об'єкти;
- Страхування цивільної відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг;
- Страхування цивільної відповідальності за заподіяння шкоди третім особам;
- Страхування підприємницьких ризиків;
- Страхування фінансових ризиків.
У структурі доходів компанії в 2009 році (малюнок 2.1), крім доходів по основній діяльності помітну частку, а саме 7%, займають доходи від розміщення депозитів. Доходи від даної діяльності в порівнянні з 2008 роком зросли більш ніж у 3 рази.

Рисунок 2.1 - Структура доходів за 2009 рік
У 2009 році укладено 84 058 договорів страхування, з них договори з фізичними особами становлять 89%, з юридичними - 11%.
У структурі портфеля (рисунок 2.2) переважають такі види страхування: страхування врожаїв - 38%, наземний транспорт - 24%, ОСЦПВ - 23%, страхування тварин і майна за 7%.

Рисунок 2.2 - Структура страхового портфеля
Різноманітність пропонованих програм з особистого страхування, а також з майнових видів страхування, робить ці продукти привабливими і доступними для широкого кола потенційних страхувальників. У той же час, завдяки бездоганній репутації фірми, а також системі знижок і пільг, за більш ніж вісімнадцять років роботи Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство« Талісман » встигло придбати велику кількість постійних клієнтів, у тому числі найбільші промислові та фінансові організації.
ВАТ «Страхове товариство« Талісман »є універсальною страховою компанією. Володіючи значними фінансовими ресурсами і штатом висококваліфікованих фахівців, компанія має державні ліцензії на проведення 16 видів майнового та особистого страхування, що дозволяє їй повністю задовольняти потреби клієнтів в будь-яких страхових послугах.

2.2 Факторний аналіз фінансового результату діяльності страхової організації
 
На підставі теоретичного матеріалу, вивченого в першому розділі даної роботи, розглянемо аналіз формування фінансового результату, а також проведемо факторний аналіз фінансового результату діяльності Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство« Талісман »за аналізований період 2007-2009 рр..
Враховуючи те, що фінансовий результат являє сукупність маржинальних доходів по страховим, інвестиційним і фінансовим операціям, проведемо факторний аналіз кожної з складових фінансового результату.
Розглянемо аналіз маржинального доходу по страхових операціях підприємства.
Для аналізу маржинального доходу по страхових операціях використовуються дані форм № 2-страховик «Звіт про фінансові результати», наведених у додатках А-В за період 2007-2009 рр..
Для цього складемо аналітичну таблицю 2.1.
Таблиця 2.1 - Аналіз формування маржинального доходу по страхових операціях