Вибір інноваційної стратегії підприємства. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства

  Визначення  базового ринку, на якому підприємство планує вести конкурентну боротьбу, потребує розподілу ринку на частини, що складаються зі споживачів з подібними  потребами й поведінковими або  мотиваційними характеристиками та створюють сприятливі можливості для  нововведення. Підприємство може запропонувати  інновацію всьому ринку або сфокусуватися  на одному чи кількох специфічних  сегментах 
у межах базового ринку. Ідентифікація цільових груп споживачів являє собою процес сегментації, який розбиває базовий ринок на частини, однорідні щодо потреб, купівельних звичок.

  Формування  місії, про яку йшлося вище, —  перший крок визначення базового ринку  та його сегментації, який описує роль підприємства, його основну функцію  в перспективі.

  Для проведення сегментації Ейбелл [6] пропонує використання змінних, які, по суті, створюють тривимірну схему вимірювання базового ринку (рис. 1.5).

  Ідентифікація змінних (функції, споживачі, технології) та їх комбінація дає змогу отримати можливі ринки (сегменти) нового продукту.

Рис. 1.5. Змінні сегментації базового ринку

  І. Ансофф [3] додає до трьох зазначених чинників ще один — географія регіону, і пропонує певну послідовність в аналізі змінних сегментації, яку можна застосувати для визначення порядку виокремлення того чи іншого сегмента (рис. 1.6). 

Рис. 1.6. Порядок виокремлення ринкового сегмента

  Сегментація базового ринку на окремі продуктові ринки зосереджує інноваційні зусилля  підприємства на таких ключових елементах:

• споживачах, потреби яких необхідно задовольнити новою продукцією;
• наборі вигід, яких очікують ці споживачі від нововведення;
• конкурентах, яких необхідно перевершити.

  Аналіз  ситуації на ринку неможливий без  ретельного вивчення конкурентної боротьби на ньому, визначення її джерел та оцінки ступеня впливу конкурентних сил.

  Конкуренція у сфері інноваційної діяльності — це своєрідний конкурс інновацій з непередбаченими результатами під час вирішення науково-технічних, соціально-економічних та інших проблем. Необхідність розвитку конкуренції в інноваційній сфері зумовлена її особливостями:

• конкуренція — головний чинник сприйнятливості підприємства до технічних інновацій;
• конкуренція стимулює підприємство до пошуку ідей 
  нових продуктів і послуг, які зможуть задовольнити потреби ринку;
• конкуренція змушує оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища.

  З точки зору інноваційного процесу  конкуренцію можна розглядати як функціональну, видову і предметну  [9].

  Функціональна конкуренція зумовлена тим, що одні й ті самі потреби можна задовольнити за допомогою різних товарів і послуг. Кожна фірма намагається розробити новий, ефективніший спосіб задоволення потреб. Функціональна конкуренція існує і тоді, коли фірмі вдається створити унікальний продукт, бо завжди існує інший спосіб задоволення потреб.

  Видова  конкуренція — наслідок існування схожих товарів, які задовольняють одну й ту саму потребу, проте відрізняються величиною окремих техніко-експлуатаційних параметрів.

  Предметна конкуренція виникає тоді, коли один одному протистоять ідентичні товари, що відрізняються лише якістю виробництва, але можуть бути й однаковими за якістю.

  М. Портер [10] пропонує характеризувати стан конкуренції на ринку, використовуючи п’ять конкурентних сил (рис. 1.7).

  Конкурентними силами є:

  1) суперництво між фірмами, які виробляють продукти-субститути;

  2) можливість появи нових конкурентів на ринку;

  3) здатність постачальників матеріалів для підприємства диктувати свої умови;

  4) здатність споживачів диктувати свої умови;

  5) суперництво між конкуруючими підприємствами в галузі. 

Рис. 1.7. Модель п’яти сил конкуренції М. Портера

  Фірми, які мають високий вплив, науково-технічний  потенціал, успішніше конкурують на ринку завдяки вдосконаленню  та оновленню своєї продукції. Якщо рівень технології відносно низький і не дає змоги виробляти товари в кількостях, достатніх для задоволення попиту, то це послаблює гостроту конкуренції між фірмами, і навпаки, нові технології, що використовуються підприємствами, поглиблюють конкурентну боротьбу.

  Модель  п’яти сил конкуренції М. Портера є необхідним інструментом для систематичного аналізу конкурентної ситуації на ринку, на який планується виводити новий продукт.

  Інноваційна стратегія підприємства буде тим  ефективнішою, чим більше вона буде забезпечувати захист від п’яти  конкурентних сил та сприяти створенню  додаткових конкурентних переваг.

  Конкурентна перевага — це така характеристика, властивість нового продукту, технології, яка створює для підприємства певну перевагу над своїми безпосередніми конкурентами. Ці характеристики можуть стосуватися як продукту, так і додаткових послуг, які супроводжують продукт, — форм виробництва, збуту, що є специфічними для нового продукту.

  У загальному вигляді характеристики конкурентної переваги можна розподілити  на дві категорії:

  1) «зовнішні» конкурентні переваги, що базуються на відмінних якостях продукту, які створюють цінність для споживача;

  2) «внутрішні» конкурентні переваги — ґрунтуються на переважанні підприємства у зниженні витрат виробництва, управління, яке створює цінність для виробника.

  Інноваційна стратегія, яка спрямована на створення  зовнішніх конкурентних переваг, має  базуватися на маркетингових інноваціях; стратегія, що сприяє створенню внутрішніх конкурентних переваг, має бути в  більшій мірі стратегією інновації  виробничого та організаційного, управлінського характеру.

  Таким чином, інноваційна стратегія не буде справді ефективною, якщо вона не враховує ситуації на підприємстві, не створює істотної переваги над  конкурентами та не забезпечує розвитку підприємства в довгостроковій перспективі. Із чотирьох альтернативних варіантів  інноваційної стратегії варіант  з найвищим потенціалом з усіх вищезгаданих критеріїв є найприйнятнішим.

  Отже, при визначенні найбільш привабливої інноваційної стратегії організації дотримуються певних критеріїв, серед яких найважливішими є:

• відповідність можливостям і загрозам зовнішнього середовища;
• відповідність цілям організації і сумісність з її місією;
• досягнення конкурентних переваг за рахунок використання сильних сторін фірми і слабкості конкурентів, нейтралізації або компенсації слабких сторін підприємства і сильних сторін (переваг) конкурентів;
• наявність необхідних ресурсів, наукового, технічного, виробничого, кадрового потенціалів;
• досягнення балансу між усіма структурними підрозділами фірми;
• використання ефекту синергізму інноваційної діяльності як єдиної системи 
  

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства

 

      У процесі управління потенціалом підприємства слід проводити оцінку достатності інноваційного потенціалу з метою розроблення адекватної стратегії його реалізації і розвитку.

     Оцінка достатності інноваційного потенціалу передбачає аналіз кожної з виділених складових: ринковий потенціал; інтелектуальний потенціал; кадровий потенціал; технологічний потенціал; інформаційний потенціал; інтерфейсний потенціал; науково-дослідницький потенціал.

     Вихідні  дані наведені в таблиці 2.1. 

     Таблиця  2.1 - Вихідні дані для оцінки інноваційного потенціалу підприємства  

Назва показника		Од. виміру		Попередній  період	Поточний період
1. Кількість працівників		Чол.		1008	1023
2.Кількість працівників до 45 років		Чол.		635	641
3.Кількість працівників з вищою освітою		Чол.		877	888
4.Товапрна продукція		Тис. грн		74592	75036
5. Витрати   на   впровадження   нових технологій і нової техніки		Тис. грн		30583	30866
6. Загальна кількість нових рішень		Шт.		2202	2337
7. 3агальна кількість видів продукції		Шт.		23	25
8. 3агальна      кількість      незалежних свідоцтв		Шт.		313	319
9. 3агальна   кількість   технологій   на підприємстві		Шт.		7	8
10. 0бсяг інформації,  необхідний для прийняття рішень		М Байт		175933	180095
11. Кількість    інженерно-технічних    і наукових працівників		Чол.		745	764
12. Кількість використовуваних прогресивних сучасних технологій		Шт.		4	5
13. Кількість винаходів		Шт.		2437	2551
14. Кількість звільнених працівників		Чол.		232	238
15. Кількість найменувань нових видів продукції		Шт.		16	18
16.Кількість незалежних  свідоцтв  на користь прийняття рішень	Шт.		3438		3441
17. Кількість    перекваліфікованих    за останні  5 років працівників	Чол.		353		366
18.Кількість  технічних і технологічних рішень  на рівні винаходів	Шт.		14624		14777
19. 0бсяг  інформації, що є у розпорядженні ОПР	М Байт		15037		16063
20. Обсяг  релевантної інформації	М Байт		7819		7990
21. Витрати  на НДДКР	Тис. грн		664		705
22. Витрати  на використання науково-технічних  досягнень	Тис. грн		384		400

 
 

     Вихідні дані по кожному підприємству подаються у вигляді матриці (а_ij), тобто таблиці, в якій рядками записані номери показників (і=1,2,3,...,n), а стовпчиками - назви підприємств, що розглядаються (j=1,2,3,...,m).

     За кожним показником визначається найкраще значення серед аналізованих підприємств. З показником кращого підприємства порівнюють показники інших підприємств шляхом розрахунку відносних оцінок (δ_ji). Вони розраховуються за формулою:

,                                                                                                   (2.1)                                          

      якщо більшому значенню надається перевага,

,                    (2.2)

        якщо меншому значенню показника надається перевага,

       де П_ji- значення і-го показника по j-му підприємству; П - найменше значення показника (коефіцієнта) з усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо аналізуються дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство); П - найбільше значення показника (коефіцієнта) з усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо аналізуються дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство). Якщо П =0, то δ_ji прирівнюється до нуля.

 

1. Ринкова складова

 

       Відображає ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім умовам, створеним ринковим середовищем.

       Про ослаблення ринкової складової інноваційного потенціалу свідчать: зменшення частки ринку, що займає підприємство; ослаблення конкурентних позицій і здатності протидіяти конкурентному тиску; зниження можливостей підприємства адаптуватися до змін на ринку відставання від вимог ринку тощо.

      За ринкову складову інноваційного потенціалу несе відповідальність служба маркетингу підприємства.

     Оцінка інноваційного потенціалу виконується так. Фактори ринкового середовища і фактори, що визначають внутрішні можливості підприємства, як у методі SWOT- аналізу, поділяють на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості розвитку і загрози розвитку, для підприємства - сильні і слабкі сторони його діяльності.