Зовнішні пристрої ПК

  Відеоконтролери. Відеоконтролери, або відеоадаптери, є пристроями, що керують моніторами і виведенням інформації на екран. Відеоконтролер розміщується в системному блоці на окремій платі і містить схему керування електронно-променевою трубкою; растрову пам'ять – відеопам'ять, що зберігає відтворену на екрані інформацію та використовує поле відеобуфера в оперативній пам'яті; змінні мікросхеми: постійно-запам'ятовуючий пристрій – матриці знаків; порти введення/виведення.

Основними характеристиками відеоконтролера є:

• можливі режими роботи – текстовий і графічний;
• режими відтворення кольорів – монохромний і кольоровий;
• кількість кольорів або кількість напівтонів у монохромному режимі;
• ємність буферної пам'яті;
• розмір матриці символу – кількість пікселів у рядку і стовпчику матриці, що формує символ на екрані монітора.

   Найважливіша характеристика – ємність відеопам'яті, вона визначає кількість збережених у пам'яті пікселів та їх атрибутів. Розрядність атрибута піксела визначає, зокрема, максимально можливу кількість напівтонів або колірних відтінків, що враховуються при відображенні піксела. Наприклад, для відображення 65 тис. колірних відтінків за стандартом High Color кожний піксел повинен мати 2-байтовий атрибут, а для відображення 16,7 млн. колірних відтінків за стандартом True Color 3-байтовий атрибут. Необхідну ємність відеопам'яті можна приблизно оцінити, помноживши кількість байтів атрибута на кількість пікселів екрана.

  Наприклад, при роздільній здатності монітора у 800x600 пікселів і стандарті True Color ємність відеопам'яті має бути не менш 1 440 000 байт,

Сучасним  загальноприйнятим стандартам відповідають такі відеоконтролери:

• VGA (Video Graphics Adapter) – відеографічний адаптер, іноді його називають відеографічною матрицею (Video Graphics Array);
• SVGA (Super VGA) – удосконалений відеографічний адаптер;
• PGA (Professional GA) – професійний графічний адаптер.

Основні характеристики деяких відеоконтролерів наведені в табл. 1.4.

  Сформоване  графічне зображення зберігається у  внутрішній пам'яті відеоадаптера, яка називається відеопам'яттю. Необхідна ємність відеопам'яті залежить від роздільної здатності та палітри кольорів, тому для роботи в режимах із

Таблиця 1.4. Стандартні характеристики поширених відеоконтролерів для IBM РС-  сумісних комп'ютерів

високою роздільною здатністю та повноцінною  кольоровою гаммою потрібно якомога більше відеопам'яті. Для більшості сучасних відеокарт характерна можливість розширення ємності відеопам'яті, а також відеоакселерація. її сутність полягає в тому, що частина операцій з побудови зображення може відбуватися без виконання математичних обчислень в основному процесорі, а суто апаратним шляхом - за рахунок перетворенням даних у спеціальних мікросхемах відео-акселератора. Відеоакселератори можуть входити до складу відеоадаптера, а можуть постачатися у вигляді окремої плати розширення, що встановлюється на материнській платі і під'єднується до відеокарти. Розрізняють два типи відео-акселераторів – плоскої (2D) та тривимірної (3D) графіки. Перші найбільш ефективні для роботи з прикладними програмами загального призначення і оптимізовані для ОС Windows, другі – орієнтовані на роботу з різними мультимедійними та розважальними програмами.

   4. Принтери

   Принтер – пристрій виведення даних з ПЕОМ, що перетворює інформаційні коди у відповідні їм графічні символи – літери, цифри, знаки тощо – та фіксує їх на папері.

  Принтери  є найбільш розвиненою групою зовнішніх  пристроїв комп'ютера, що налічує до 1000 різноманітних модифікацій (рис. 1.10). Принтери відрізняються між собою за такими ознаками:

• кольоровістю – чорно-білі і кольорові;
• принципом дії – матричні, струминні, лазерні, світлодіодні, термопринтери (твердочорнильні, сублімаційні) тощо;
• шириною каретки – з широкою 375-450 мм і вузькою 25 мм кареткою;
• довжиною друкованого рядка – 80 і 132-136 символів;
• набором символів;
• швидкістю друкування;
• роздільною здатністю. її найбільш вживаною одиницею виміру є dpi (dots per inch – кількість точок на дюйм).

  Друкування  на принтерах може здійснюватися  за символами, за рядками, за сторінками. Швидкість друкування коливається від 10-300 знаків/с в ударних принтерах до 500-1000 знаків/с і навіть до кількох десятків сторінок у хвилину у лазерних принтерах; роздільна здатність – від 3-5 точок на міліметр до 30-40 точок на міліметр у лазерних принтерах. 

Рис. 1.10. Різновиди принтерів

  Матричні  принтери. Найдешевший метод нанести на папір текст або малюнок – матричний друк. У матричних принтерах зображення формується з точок ударним способом, тому їх правильніше називати ударно-матричні принтери.

  В ударних, або голчастих, матричних  принтерах друкування точок здійснюється тонкими голками, що вдаряють по аркушу через барвну стрічку. Кожна голка керується власним електромагнітом. Друкуючий вузол переміщується по горизонталі, і знаки в рядку друкуються послідовно. Багато моделей принтерів виконують друкування під час прямого й зворотного проходів. Кількість голок у друкуючій голівці визначає якість друкування.

  Матричні  принтери, які колись вважалися стандартним  обладнанням, нині займають досить скромне місце на ринку Але коли йдеться про одночасний друк кількох екземплярів документа або про швидкісну видачу великих обсяг друкованої продукції, цим пристроям досі немає рівних. Ці принтери справляються з друком на папері "незручних" типів, наприклад, на щільних картках або в банківських книжках. Також ці принтери є найбільш економічними засобами швидкісного друку листів на бланках для великих підприємств і державних установ.

Матричні принтери можна поділити на три категорії:

1) принтери для режимів невисокого навантаження. їх ціна становить менше 150 дол. США. Такі принтери підходять для підприємств, де необхідний дешевий матричний друк з малою інтенсивністю виведення даних;

2. принтери для виведення кількох документів одночасно. Ціна – від 500 дол. США за пристрій з невеликою швидкістю друку, до 2000 дол. США - за високопродуктивну машину, яка може друкувати п'ять і більше документів одночасно. До цієї категорії належать спеціалізовані принтери, які друкують на картках, банківських книжках та інших носіях з щільного матеріалу;
3. високопродуктивні принтери. Ці апарати мають ціну від 3500 дол. США і вище. Вони призначені для великих підприємств, які мають значні обсяги роздрукування документів, де ключовими факторами є швидкість і надійність друку.

  Лазерні принтери. За лазерною технологією застосовується електрографічний спосіб формування зображень, що використовується в однойменних копіювальних апаратах. Лазер служить для створення надтонкого світлового променя, що викреслює на поверхні попередньо зарядженого світлочутливого барабана контури точкового електронного зображення. При цьому електричний заряд "стікає" із засвічених променем лазера точок на поверхні барабана. Після прояву електронного зображення порошком барвника – тонера, що налипає на розряджені ділянки, виконується друкування – перенесення тонеру з барабана на папір і закріплення зображення на папері розігрівом тонера до його розплавлення.

  Лазерні принтери забезпечують найбільш якісний  друк з роздільною здатністю до 50 точок/мм (1200 dpi) і швидкість друкування до 1000 знаків/с. Широко використовуються кольорові лазерні принтери.

  Струминні принтери. Струминні принтери – безударні друкуючі пристрої. Технологія струминного друкування полягає в тому, що для нанесення картинки або тексту на папір чорнила швидко нагріваються, і вони, розширюючись, вилітають назовні, роздруковуючи на папері крапки. Така технологія передбачає застосування дешевих друкуючих головок, що надає можливість досить часто їх міняти. Виробники принтерів не дійшли єдиної думки, наскільки часто слід заміняти друкуючу головку: одні вважають, що тільки в разі глобального засмічення, інші – кожного разу при зміні картриджа.

  Останнім  часом в удосконаленні струминних принтерів досягнутий певний прогрес: створені моделі, що забезпечують значну роздільну здатність і високу швидкість друкування при відмінній якості, що наближається до якості лазерного друкування.

  Твердочорнильні принтери. Твердочорнильні принтери заправляються шматочками сухої фарби. Тут об'єднано кілька технологій зі своїми кращими рисами в одну. Заклавши у відсіки принтера різноколірні блоки фарби, схожої на суху гуаш, за лічені секунди можна отримати аркуш ідеальної поліграфічної якості. Основа твердочорнильного друку полягає в тому, що чорнила розплавляються безпосередньо перед нанесенням на папір. Головний компонент фарби –звичайний віск, який дуже швидко плавиться, а потрапляючи на папір, відразу застигає. У цілому ж технологія повторює струминну: мікроскопічні різнокольорові крапки наносяться на папір і утворюють на ній малюнок.

  Основна перевага – в бездоганній, професійній якості друку. Однак, на жаль, поки ще ця технологія занадто дорога.

  Сублімаційні  принтери. Поза сумнівом, у найближчому майбутньому в офісі твердочорнильний принтер стане незамінним помічником. Існує й домашній варіант такого пристрою – фотопринтер сублімації. Ця технологія відзначається якістю роздрукованих копій: вона часто краща, ніж у фотолабораторіях.

  Узагалі технології сублімаційних і твердочорнильних принтерів можна об'єднати в єдину – термодрук. Але призначення в таких апаратів різне, і оптимальна якість відбитків в сублімаційних принтерах досягається не за рахунок чіткості і правильності нанесення крапок на папір, а навпаки, за рахунок змішування, накладення сусідніх крапок одна на одну. Саме завдяки цьому прояву технології вона так цінується фотографами.

  В основному в сублімаційних принтерах  використовуються плівкові чотиришарові картриджи. У спеціальному ролику розташована плівка, на яку нанесені три основні кольори і захисний шар. Принтер розігріває послідовно кожний кольоровий шар плівки і чорнила, випаровуючись, потрапляють на фотопапір. Щоб шари не стерлися, поверх чорнил наноситься захисний шар.

  Для друку на сублімаційних принтерах  слід застосовувати спеціальний  папір, який при нагріванні змінює свою структуру: з'являються мікроскопічні отвори, фарба з плівки потрапляє в них, а при охолодженні ці отвори закриваються. В результаті отримується зображення, яке знаходиться в самому папері, а не на ньому.

  До  мікропроцесора принтери різних технологічних  типів можуть підключатися і через паралельний, і через послідовний порт. Паралельні порти використовуються для підключення принтерів, які сприймають інформацію відразу по байту. Послідовні порти служать для підключення принтерів, що сприймають інформацію послідовно по одному біту. Такими є, наприклад, адаптери ranyRS-232C.