Зовнішні пристрої ПК

  Для українського та російського алфавітів  розміщення літерно-цифрових клавіш відповідає розташуванню клавіш на друкарських машинках з російським шрифтом (стандарт ЙЦУКЕН): абревіатура складається з перших шести літер у верхньому рядку літерної клавіатури.

  Для забезпечення введення з клавіатури українських й російських літер  потрібний відповідний драйвер, який має бути заздалегідь завантажений в оперативну пам'ять і залишатися в ній постійно, до вимкнення комп'ютера, тобто резидентно.

  Переключення  клавіатури в режим введення українських та російських літер – символів кирилиці – і зворотний перехід на введення латинських літер здійснюються натискуванням двох спеціальних клавіш – для різних драйверів клавіатури по-різному, але найчастіше <Ctrl> + <Shift>.

  Для літерно-цифрових клавіш існує поняття  регістру, тобто режиму їх використання:

• на верхньому регістрі вводяться великі літери, а на нижньому – малі, а також спеціальні символи і цифри, розміщені на верхній і нижній частинах клавіші відповідно;
• на російському або українському регістрі вводяться символи кирилиці, а на латинському – латиниці. Регістри можуть використовуватися в різних комбінаціях, наприклад, верхній – латинський, нижній – російський або український тощо.

  Вибір режиму «нижній/верхній» виконується  за допомогою клавіш <CapsLock> (Capitals Lock - фіксація прописних літер) і <Shift> (Shift – зрушення, заміна). Клавіша <CapsLock> фіксує режим введення великих або малих літер. У режимі великих літер світиться індикатор <CapsLock> нагорі клавішної панелі. Клавіша <Shift> змінює режим клавіатури на протилежний, поки вона натиснута. Клавіша <Space> вводить пробіл у рядок символів.

    Клавіші управління курсором – стрілки – розташовані в крайній правій частині клавіатури. Для зручності роботи вони продубльовані на клавіатурі ще раз. Їх можна розбити на такі групи:

• мала цифрова клавіатура;
• клавіші для зручного перегляду тексту на екрані і його редагування;
• клавіші керування курсором.

   Клавіші малої цифрової клавіатури можуть бути використані удвох режимах:

1. у режимі керування курсором;
2. у режимі введення цифр, знаків математичних операцій і крапки.

  Вибір режиму здійснюється з допомогою клавіш <NumLock> і <Shift>. Клавіша <NumLock> фіксує режим введення цифр, a <Shift> змінює «цифровий» режим роботи на режим керування курсором в той час, коли натиснута <NumLock>.

  У режимі введення цифр, математичних знаків і крапки світиться індикатор <NumLock> над цифровою панеллю.

  У режимі керування курсором користувачу  часто стають в пригоді клавіші  <PgUp>, <PgDn>. <Home>, <End> для переведення курсора «на екран назад», «на екран вперед», на початок поточного текстового рядка, на його кінець тощо. Призначення цих клавіш відрізняється залежно від програм, у яких вони використовуються.

  Курсором  називається символ, що вказує позицію на екрані дисплея, у якій буде відображатися черговий виведений на екран символ.

2. Спеціальні керуючі клавіші, їх називають також службовими, розташовані по боках літерно-цифрової клавіатури – <Alt>, <Ctrl>, <Shift>. Самостійного значення вони не мають, використовуються в комбінаціях з іншими клавішами. Наприклад, натискування комбінації <Ctrl>+<Alt>+<Del> приводить до «м'якого» перезавантаження комп'ютера.
3. Функціональні клавіші <F'1> – <F12> розміщені у верхній частині клавіатури і призначені для різноманітних спеціальних дій; вони програмуються і для кожного програмного продукту мають своє призначення.

  У більшості програм прийнято, що клавіша  <F1 > пов'язана з викликом довідки. При завантаженні програми за натисканням <F1> надається загальна довідка зі стислим описом режимів функціонування програми і призначенням функціональних клавіш у ній. Під час роботи з програмою за <F1> видається контекстно-залежна довідка, тобто підказка щодо режиму або функції, що реалізується програмою в певний момент часу.

  Блок  клавіатури в ПК, крім самої клавіатури, містить контролер клавіатури, розміщений у системному блоці, автономно від материнської плати комп'ютера. Контролер складається з буферної пам'яті і схеми керування. Він підключається до материнської плати з допомогою інтерфейсу і здійснює:

 • сканування, або опитування, стану клавіш;

 • буферизацію, або тимчасове запам'ятовування, до двадцяти окремих кодів 
клавіш на час між двома сусідніми опитуваннями клавіатури з боку мікропроцесора;

 • тестування, або перевірку працездатності, клавіатури при вмиканні комп'ютера.

   3. Відеосистема ПК

   Відеосистема  комп'ютера складається з відеомонітора, або дисплея, і відеоконтролера, або адаптера. Відеомонітор – це зовнішній пристрій комп'ютера. Відеоконтролер розміщують у системному блоці П ЕОМ на відеокартці, яка встановлюється в рознім материнської плати.

  Відеомонітори. Відеомонітор, або дисплей, або монітор – пристрій відображення текстової і графічної інформації на екрані; у стаціонарних комп'ютерах – на екрані електронно-променевої трубки (ЕПТ), на рідкокристалічному екрані (Liquid Crystal Display - LCD), у портативних – тільки на рідкокристалічному.

  До  складу монітора на базі електронно-променевої трубки входять панель ЕПТ, блокрозгортки, відеопідсилговач, блок живлення та ін.

  У моніторах на рідких кристалах – безбліковий плоский екран і низька потужність споживання електричної енергії – 5 Вт. Для порівняння: монітор з електронно-променевою трубкою споживає 100 Вт.

  У дисплеях на рідких кристалах поляризаційний фільтр створює дві різні світлові хвилі. Світлова хвиля проходить крізь рідкокристалічну комірку. Кожен колір має свою комірку. Рідкі кристали являють собою молекули, що можуть перетікати як рідина. Ця речовина пропускає світло, але під дією електричного заряду молекули змінюють свою орієнтацію. Існує три види дисплеїв на рідких кристалах:

1. монохромний з пасивною матрицею;
2. кольоровий з пасивною матрицею;
3. кольоровий з активною матрицею.

  У дисплеях на рідких кристалах із пасивною матрицею кожною коміркою керує електричний заряд, або напруга, який передається крізь транзистор ну схему у відповідності з розташуванням комірок у рядках і стовпцях матриці екрана. Комірка реагує на імпульс напруги, що надходить.

  У дисплеях з активною матрицею кожна  комірка керується окремим транзисторним ключем. Це забезпечує вищу яскравість зображення, ніж у дисплеях із пасивною матрицею, оскільки кожна комірка знаходиться під дією постійного, а не імпульсного електричного поля. Відповідно активна матриця споживає більше енергії. Крім того, наявність окремого транзисторного ключа для кожної комірки ускладнює виробництво, що збільшує їх ціну.

  Основними характеристиками монітора є розмір діагоналі, частота регенерації, роздільна здатність та клас захисту.

  Розмір  екрану моніторів усіх різновидів визначається розміром його діагоналі в дюймах – від 9 (23 см) до 42 дюймів (106 см). Чим більший екран, тим дорожчий монітор. Найбільш поширеними є розміри 14, 15, 17, 19 та 21дюйми. Монітори великого розміру краще використовувати для настільних видавничих систем і графічних робіт, в яких слід бачити всі деталі зображення. Оптимальними для масового використання є 15- та 17-дюймові монітори.

  Важливою  характеристикою монітора є частота регенерації, або частота його кадрової розгортки. Частота регенерації вимірюється в герцах (Гц). Зміна зображень, або кадрів, на екрані з частотою 25 Гц сприймається оком як безупинний рух, але очі при цьому через мерехтіння екрана швидко втомлюються. Для більшої стійкості зображення і зниження втоми очей у сучасних якісних моніторах підтримується частота зміни кадрів на рівні 75-100 Гц, при цьому зростає смуга частот відеосигналу і частота рядкової розгортки досягає 40-50 кГц. Сьогодні мінімально допустимою вважається частота в 75 Гц, нормальною – 85 Гц, комфортною – 100 Гц.

  Частота розгортки в моніторі має бути узгоджена з частотними характеристиками відеоадаптера. Більш зручні мультичастотні монітори, які автоматично настроюються «під адаптер». Наприклад, поширені мультичастотні монітори з частотами кадрової і рядкової розгорток відповідно 50-120 Гц і 30-60 кГц.

Відеомонітори можуть працювати у двох режимах – текстовому і графічному.

  У текстовому режимі зображення на екрані монітора складається з символів розширеного набору ASC II, сформованих знакогенератором. У текстовому режимі можна створити примітивні графічні зображення, гістограми, рамки з використанням символів псевдографіки.

  У графічному режимі на екран виводяться більш складні зображення і написи з різними шрифтами і розмірами літер, сформовані з окремих мозаїчних елементів – пікселів {pixel – скорочення від picture element – «рисований елемент»).

  Така  характеристика моніторів, як роздільна здатність, пов'язана з розміром піксела, виміряється максимальною кількістю пікселів, розміщених по горизонталі й по вертикалі на екрані монітора. Роздільна здатність одночасно залежить від характеристик монітора і відеоадаптера.

  Найпоширеніші значення роздільної здатності сучасних моніторів – 640 х 480, 800 x 600, 1024 x 768, 1152 х 864, 1600 х 1200, але реально можуть існувати й інші значення.

  Важливою  характеристикою монітора, що визначає чіткість зображення на екрані, є розмір зерна, або точки (dot pitch), люмінофора екрана монітора. Чим менше зерно, тим вища чіткість зображення і тим менше стомлюються очі користувача. Величина зерна моніторів має значення від 0,41 до 0,18 мм.

  Зауважимо, що в моніторів з великим зерном не може бути досягнута висока роздільна здатність. Наприклад, екран з діагоналлю 14 дюймів має ширину 265 мм, для одержання роздільної здатності у 1024 точки за горизонталлю розмір зерна не повинен перевищувати 265/1024 = 0,22 мм, інакше пікселі будуть «зливатися» і зображення не буде чітким.

  Клас  захисту монітора визначається стандартом, якому відповідає монітор відповідно до вимог техніки безпеки. Нині загальноприйнятими вважаються міжнародні стандарти ТСО-92, ТСО-95, ТСО-99, ТСО-03, які обмежують рівні електромагнітного випромінювання, ергонометричні та екологічні норми, межами, безпечними для здоров'я людини.

  У IBM PC-сумісних комп'ютерах можуть використовуватися різноманітні типи моніторів - як монохромні, так і кольорові.

Нині найчастіше використовуються кольорові RGB-монітори.

  RGB-монітори (від англ. Red/Green/Blue - «червоний/зелений/синій») використовують для кожного з цих колірних сигналів свій провід. Вони досить якісні, мають високу роздільну здатність і графіки, і кольорів. RGB-монітори працюють разом з кольоровим графічним контролером.

  У портативних комп'ютерах часто використовуються відеопанелі різного типу, наприклад  електролюмінесцентні, рідкокристалічні та ін.

  Серед інших характеристик моніторів  слід зазначити наявність плоского або опуклого екрана. Плоский монітор має такі переваги: у нього велика прямокут-ність зображення, менші відблиски, оптимальний рівень високочастотного радіовипромінювання. Останній збільшується зі збільшенням смуги частот відео-сигналу, але значно зменшується при гарному екрануванні.

  Монітори  з низьким рівнем випромінювання маркіруються позначкою LR (Low Radiation). Монітори із захистом екрана від електростатичних полів належать до типу AS (AntiStatic). Монітори з системою енергозбереження належать до типу G (Green).

  Зазначені в таблиці характеристики моніторів  забезпечуються тільки при їх роботі з певними відеоконтролерами.