Загальні роложення про фізичну особу

РЗо - резерв зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу продукції;

Пі - планова сума прибутку на одиницю певного виду продукції грн.;

Р - додатково реалізована продукція, тис.грн.;

РЗс - економія від здійснення організаційно-технічних заходів;

С1 – С2 - собівартість одиниці продукції до і після здійснення даного організаційно-технічного заходу, грн.;

ВП - річний обсяг випуску продукції після здійснення заходу, грн.;

РЗч - резерв, одержаний за рахунок зменшення кількості робітників;

Ч - середньорічна чисельність скорочених робітників, осіб;

Зо - середня зарплата звільненого робітника, грн.;

Фс - сума відрахувань на соціальні заходи, грн.;

РЗнтп - резерв за рахунок запровадження організаційно-технічних заходів;

31 - 32 -   витрати на оплату праці стосовно одиниці продукції до і після запровадження науково-технічного прогресу, грн.;

ШПнат - обсяг виробництва продукції після запровадження досягнень в натуральних одиницях виміру;

РЗпм- сума прибутку отримана за рахунок зменшення прямих матеріальних витрат;

Н1 - Н2 - норма витрат прямих матеріальних ресурсів до і після впровадження науково-технічних досягнень у натуральних одиницях;

Цм - ціна прямих матеріальних витрат, грн.;

РЗуп - сума прибутку, отримана за рахунок зниження умовно-постійних витрат;

Скс - сума витрат за однією з комплексних статей, грн.;

ПВуп - питома вага умовно-постійних витрат у статтях витрат %;

Аб - сума амортизаційних витрат у собівартості базового періоду, грн.;

Куп - темп приросту обсягу випуску продукції, коефіцієнт;

РЗя - резерв, отриманий за рахунок підвищення якості продукції;

ПВп - ПВф — питома вага сортів продукції підвищена за рахунок якості та фактична у загальному об'ємі виробленої продукції, %;

Ц - відпускна ціна відповідного сорту, грн.;

     На Агролісгоспі слід врахувати кожен із резервів зростання прибутку, однак найбільшої уваги слід приділити резервам за рахунок зниження витратна виробництво і реалізацію продукції. Про це свідчать ті факти, що за останній період різко зросла собівартість продукції та збільшились витрати на її реалізацію.  

Висновки

Отже, охарактеризувавши проблему розподілу та використання прибутку потрібно відзначити, що у фінансовій політиці підприємства ця проблема займає провідне місце.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами , передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишається після оподаткування, поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Прибуток, що залишився можна розподілити двома шляхами: або спрямовується за межі підприємства, у вигляді виплат власникам чи персоналу підприємства, або залишити на підприємстві і використовувати як фінансове джерело для створення резервного і фінансового фондів.

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими форма­ми. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна роз­глядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спря­мування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і висо­кий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансу­вання, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до проти­лежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товари­ство (підприємство) мусить вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути: 1) ви­плата постійного рівня дивідендів протягом кількох років; 2) ви­плата дивідендів зі щорічним певним зростанням; 3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибут­ку; 4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування Інвестиційних потреб; 5) виплата дивідендів не грошима, а додат­ковим випуском акцій. Кожний з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон’юнктури та фінансового стану підприємства.

В наш час питання розподілу та використання прибутку хвилює керівництво кожного підприємства, адже тільки при правильному його розподілі можна досягти успіху та бажаного результату.

Список використаних джерел

1. Закон України від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств»

№ 283/97//Відомості ВРУ, 1997, №27.

2. Закон України «Про прибуток». Бухгалтерія, 2005- №41.

3. Іщенко Є.В. «Прибуток, як критерій ефективності функціонування підприємства». Економіст, 2005 - № 8 .

4. Кисельова О.О. «Концептуальні засади реформування податку на прибуток». Бухгалтерський облік та аудит, 2005 - №2.

5. Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. Друге видання, перероб. і доп. – К.: «Каравела», 2001. – 298с.

6. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К: Знання-Прес, 2002.-190с.

7. Петрович Й.М. Економіка підприємства: Підручник. – Львів: «Магнолія плюс» - 2004. – 680с.

8. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. Друге видання. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.

9. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. –454с.

10. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001.-540с.

11. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. 2-ге вид. – К.: Каравела,2005. – 568с.

Додаток

№1

                                                                                       Код за ДКУД 3584599

І Фінансові результати