Загальні роложення про фізичну особу

1

РОЗПОДІЛ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Вступ  …………………………………………………………..3

Розділ І  Прибуток, як основний показник діяльності                 підприємства

1.1          Прибуток – основне джерело фінансування розвитку підприємства.  …………………………………………….5

1.2          Розподіл прибутку підприємства. ……………………….9

1.3          Огляд використаних джерел.  …………………………...16

Розділ ІІ Розподіл та використання прибутку на Коломийському спеціалізованому агролісгоспі ОП «Івано-Франківськоблагроліс»

2.1 Характеристика Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОП «Івано-Франківськоблагроліс». …………..17

2.2 Аналіз розподілу прибутку на Коломийському спеціалізованому агролісгоспі ОП «Івано-Франківськоблагроліс» . ……………………………………...23

2.3 Шляхи підвищення ефективності використання

прибутку. ………………………………………………………25

Висновки   .................................................................................29

Список використаних джерел ………………………………..31

Додаток  ……………………………………………………….32

                                     Вступ

За умов ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торговельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживачів їхньої  продукції, змушує виробника враховувати інтереси і побажання покупців і виробляти продукцію, яка їм потрібна.

Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом. Отже, щоб запобігти цьому підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції.

Одним із інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення і поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух  усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня дала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, слід постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства. Також слід відслідковувати виконання плану за прибутком у цілому і в розрізі окремих видів прибутків та збитків , оцінювати рівень рентабельності продукції і підприємства, робити підрахунок резервів зростання прибутку і рентабельності.

Можна зробити висновок, що прибуток є головним показником ефективності діяльності підприємства, оскільки він являється джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Предметом мого дослідження виступає Коломийський спеціалізований агролісгосп  ОП «Івано-Франківськоблагроліс». А також розподіл та використання прибутку на даному підприємстві, проблеми, які виникають у зв’язку з цим та основні шляхи їх подолання.

Метою моєї курсової роботи,  насамперед є висвітлення і пояснення  основних ключових понять, які відіграють головні ролі в розподілі та використанні прибутку. Оскільки розподіл та використання прибутку є не менш важливим ніж його формування, то його поділяють на два принципові напрямки: 1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи, на соціальну підтримку тощо; 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку. Останній спрямовується на створення резервного  та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Дослідження використання та розподілу прибутку має дуже важливе значення для кожного підприємства, для забезпечення його прибутковості, платоспроможності та рентабельності.

Розділ І. Прибуток, як основний показник діяльності підприємства

1.1 Прибуток – основне джерело фінансування розвитку підприємства

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток.

Прибуток – це частина доходу, що залишається на підприємстві після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншими видами діяльності.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником оцінки ефективності функціонування кожного суб’єкта господарської діяльності, оскільки саме в прибутку відображаються результати всіх сторін діяльності: виробництво і реалізація, якість і асортимент, ефективність використання виробничих ресурсів і собівартість.

Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямами його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Він становить основу економічного розвитку підприємства, відображає довгострокову мету його діяльності.

Стабільний і стійкий рівень прибутку – це:

      основа удосконалення матеріально-технічної бази підприємства, забезпечення всіх форм інвестування;

      головне джерело зростання ринкової вартості підприємства;

      гарант виконання підприємством своїх зобов’язань;

      індикатор конкурентоспроможності та кредитоспроможності;

Крім цього прибуток є найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюється відрахування від одержаного підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольнити не тільки його фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я, проведення екологічних заходів тощо.

Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Прибуток класифікують за відповідними ознаками (Див. рис. 1.1)

Рис. 1.1

На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства, а й за рахунок багатьох інших факторів. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично аналізувати формування, розподіл та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб’єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків).

Головними завданнями аналізу фінансових результатів  підприємства є:

      систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку;

      виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;

      вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

      виявлення резервів збільшення прибутку;

      розроблення заходів для використання виявлених резервів;

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться за даними звіту ф. №2 «Звіт про фінансові результати», ф.№1 «Баланс підприємства» та даними бухгалтерського обліку.

Згідно  з П(с)БО №3 «Звіт про фінансові результати» розрізняють такі види прибутку:

1.      валовий прибуток – різниця між чистим доходом (виторгом) від реалізації продукції і собівартістю реалізації продукції;

2.      фінансові результати від операційної діяльності  - валовий прибуток плюс інші операційні доходи, мінус адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати;

3.      фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування – фінансові результати від операційної діяльності плюс дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи, мінус фінансові витрати, витрати від участі в капіталі, інші витрати;

4.      фінансові результати від звичайної діяльності – фінансові результати від звичайної діяльності мінус податок на прибуток від звичайної діяльності;

5.      чистий прибуток – фінансові результати від звичайної діяльності плюс надзвичайні доходи мінус надзвичайні витрати та податки від надзвичайного прибутку;

Структурно-логічну схема формування прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку можна зобразити рисунка (див.рис.1.2)

Рис.1.2

1.2 Розподіл прибутку підприємства

       Розглядаючи прибуток як джерело фінансування зростання підприємства доцільно детальніше зупинитися на проблемах аналізу його розподілу між суб’єктами володіння і розпоряджання, тобто на сфері економічних взаємовідносин між державою й окремими підприємствами щодо їх фінансового результату.

      Через розподіл прибутку реалізується одна з його найваж­ливіших функцій-стимулювання діяльності підприємств. Перш ніж бути використаним для фінансування зростання підприємства, прибуток розподіляють між сторонами, що забезпечують його створення. Кількість сторін, які його привласнюють, у першу чергу залежить від організаційно-правової форми підприємства. Якщо це підприємство державне чи приватне, то частину прибутку привласнює держава у вигляді податків, зборів або платежів. Решту прибутку на умовах оперативного управління (казенне підприємство), повного господарського відання (державне підприємство) привласнює або засновник на правах власності (приватне підприємство, товариство), або ця частина прибутку залишається у розпорядженні підприємства,

     Як правило, держава привласнює частину прибутків, використовуючи два канали для їх вилучення (див. рис. 2.1).

     Першим каналом є сплата підприємствами майнових податків: податку на рухоме і нерухоме майно, внесення плати за землю, а за наявності надприбутків - рентних платежів.

    Другий канал - перерахування підприємствами до бюджету податку на прибуток.

1

Рис.2.1

     Дещо складнішим є процес розподілу прибутку в товариствах закритого типу та відкритих акціонерних товариствах. У такому випадку е ще одна сторона, що претендує на частину прибутку товариства, - акціонери.

      Межа розподілу прибутку на централізовану і децентра­лізовану частини, що визначає розмір джерел задоволення загальнодержавних інтересів та відокремлених інтересів підприємств, є рухомою. Визначають цю межу соціально-економічні вимоги періоду розвитку національної економіки та потреби держави і регламентує чинне законодавство.

       Останнім часом Держкомстат України не відображає у статистичних щорічниках інформацію про тенденції розподілу і використання прибутку підприємствами різних галузей економіки як загалом, так і між суб’єктами володіння і розпоряджання зокрема. Статистичні дані на рівні областей дещо викривляють реальну картину такого розподілу, бо на ці процеси впливають не лише економічні, а й інші чинники. Однак пропорції у розподілі прибутку і його використанні навіть за таких умов, на нашу думку, можуть частково відобразити реальний стан використання одного з найважливіших власних ресурсів у промисловості.

      Значимість аналізу, розподілу і використання чистого прибутку зумовлена тим, що від результатів цього розподілу

залежать не лише темпи розвитку підприємства на основі самофінансування, а й забезпечення інтересів власників, задоволення матеріальних та соціальних потреб персоналу (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2

      І етап

     ІІ етап

      Як видно з рис. 2.2 для визначення розміру чистого прибутку підприємства необхідно прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, зменшити на суму виплат неподаткового характеру. Тобто прибуток після сплати податків до бюджету можна зменшити на суму санкцій за рішенням арбітражного суду або на суму повернення основного боргу за раніше отриманими кредитами, сплати процентів за про термінування термінів користування кредитами та ін.

       Решта суми прибутку, що є у розпорядженні підприємства, - це чистий прибуток, який воно і використовує самостійно.

       Наступним етапом аналізу розподілу і використання чистого прибутку підприємства є аналіз формування системи фондів, резервів та спрямування його на інші потреби.

       Визначення напрямків використання чистого прибутку належить до компетенції самого підприємства і його засновників (акціонерів).

      Сучасна господарська практика передбачає наступні напрямки використання чистого прибутку.

      1 .Фонд Інвестування підприємства (фінансування витратна науково-дослідні роботи, розробку й освоєння нових видів продукції і технологій, модернізацію обладнання, рекон­струкцію і модернізацію діючого виробництва, придбання і створення нематеріальних активів, поповнення обігового капіталу).

      Це один із найвагоміших напрямків використання чистого прибутку, що забезпечує відтворювальні процеси на підприємстві.

      Пропорції розподілу чистого прибутку залежать від конкретних обставин, завдань, які ставить перед собою підприємство.

       2.Фонд фінансування витрат, пов’язаних із соціальними
потребами (витрати на експлуатацію соціально-побутових об’єктів,
що є на балансі підприємства), будівництвом об’єктів невиробничого
призначення, проведенням оздоровчих та інших заходів.

3.Фонд стимулювання персоналу підприємства  (матеріальне
заохочення працівників: виплата одноразових премій за
виконання важливих виробничих завдань, надання одноразових
матеріальних допомог, преміювання за створення, освоєння і
впровадження нової техніки тощо).

Фінансування соціально-культурних потреб і стимулювання персоналу підприємств - є традиційні напрямки використання чистого прибутку підприємствами. До таких витрат, що фінансуються за рахунок прибутку, більшість економістів ставиться позитивно. Однак окремі з них переконані, що часткове задоволення за рахунок фінансового результату соціальних потреб колективу, матеріальне заохочення працівників є витратами без будь-якої користі для суспільства. Тому чистий прибуток, як і скрізь у світі, мусить мати лише два напрямки використання: виплата доходу на вкладений капітал та інвестування розширеного відтворення капіталу.