Linux у роботі вчителя

Таблиця 1.2

Команда	Що робить	Синтаксис
1	2	3
Cd	Змінює каталог	Cd <directory>; <directory> - каталог, в який перейти.
Ls	Показує інформацію про файли в каталозі	Ls <file1> ... <fileN> Де <file1> ... <fileN> імена файлів або каталогів, информацію про які треба показати. Велика кількість опцій . Найбільш часто використовуються: -F (для представлення інформації про типи файлів), і -l (показує інформацію про размір файлів, правах доступа і .д.).

 

 

Продовження табл. 1.2

1	2	3
Cp	Копіює файл(и) в файл або каталог	Cp <file1> ... <fileN> <destination> Де <file1> ... <fileN> імена копіюємих файлів, а <destination> файл або каталог, в який копіюють.
Mv	Переміщає файл(и) в інший файл або каталог	Mv <file1> ... <fileN> <destination> Де <file1> ... <fileN> імена переміщюємих файлів, а <destination> файл або каталог, в який переміщюють
Rm	Видаляє файли	Rm <file1> ... <fileN> Де <file1> ... <fileN> імена видаляємих файлів.
Mkdir	Створює нові каталоги	Mkdir <dir1> ... <dirN>
Rmdir	Видаляє пусті каталоги	rmdir <dir1> ... <dirN> Де <dir1> ... <dirN> видаляємі каталоги
Man	Показує сторінку керівнитства по данній комані чи ресурсу.	man <command> Де <command> ім’я команди чи ресурса, про який потребується інформація
More	Показує вміст названих файлів по-екранно	more <file1> ... <fileN> Де <file1> ... <fileN> відображаємі файли
Cat	Конкатенація файлів. Також використовується для выдачі повного змісту файлу разом	cat <file1> ... <fileN> Де <file1> ... <fileN> показуємі файли

 

 

 

 

Продовження табл. 1.2

1	2	3
Echo	Повторює аргументи	echo <arg1> ... <argN> Де <arg1> ... <argN> "повторяемі" аргументи.
Grep	Показує всі строки в названом файлі(лах), які вміщає заданий образець	grep <pattern> <file1> ... <fileN> Де <pattern> - образець и <file1> ... <fileN> - файли, в яких проводиться пошук

 

Мови програмування і утиліти

Linux забезпечує повну UNIX-середовище програмування, включаючи всі стандартні бібліотеки, програмний інструментарій, компілятори, відладчики, які ви зустрічаєте і в інших UNIX-системах. У світі UNIX більшість додатків і системних програм робляться на Сі чи Сі. Стандартним компілятором для Сі та Сі в Linux служить GNU gcc, який є сучасним компілятором, що підтримує багато опцій. Він здатний компілювати Сі так само, як Objective-C, інші об'єктно-орієнтовані діалекти Сі

Крім Сі та Сі багато інших компілятори та інтерпретатори були перенесені в Linux, такі як Smalltalk, FORTRAN, Pascal, LISP, Scheme і Ada, Perl і shell-подібний командна мова, що включає підтримку розробки найпростіших додатків в "X Window".

У Linux був перенесений просунутий відладчик gdb, що дозволяє покроково виконувати програми у пошуках помилок або аналізувати крах програм за допомогою дампів пам'яті. Gprof - утиліта профілювання, що показує, де ваша програма при виконанні витрачає більше часу. Текстовий редактор Emacs дозволяє здійснювати інтерактивне редагування. Інші інструменти, включаючи GNU make і imake використовуються для управління компіляцією великих програм; RCS - система для захисту і супроводу вихідних текстів.

Linux містить динамічні бібліотеки (DLL), які дозволяють заощаджувати місце, оскільки вони викликаються тільки під час виконання. Ці бібліотеки дозволяють також прикладного програмісту перевизначати функції, включаючи свої коди.

Linux ідеальний для створення UNIX-додатків. Підтримуються різні стандарти на зразок POSIX.1, що дозволяють легко переносити програми, написані для Linux, на інші системи. Студенти, які вивчають комп'ютерні науки, можуть використовувати Linux для навчання програмуванню в UNIX і вивчення таких аспектів, як архітектура ядра.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Система “X Window”

Система "X Window" (або коротко просто Х) - стандартний графічний інтерфейс для UNIX-машин. Це потужна середовище, підтримує багато додатків. Використовуючи "X Window", користувач може одночасно мати на екрані кілька вікон, при цьому кожне має незалежний login. Часто використовується миша, хоча вона не обов'язкова. Було написано багато специфічних Х-додатків, таких як ігри, графічні утиліти, інструментарій для програмування і документування і т.д. З Linux і X ваш комп'ютер - чудова робоча станція. Використовуючи протоколи TCP / IP, можемо дивитися в себе X-додатки, що їх на інших машинах. Система "X Window" була спочатку створена в MIT і вільно поширювалася. Існує багато й комерційних додатків, що розширюють можливості "X Window". Для Linux є система "X Window", відома як XFree86; версія X11R5 вільно поширюється для UNIX-систем типу Linux. XFree86 підтримує широкий спектр відео пристроїв, включаючи VGA, Super VGA, різні відео адаптери з прискорювачами. Це повний комплект "X Window", що містить сам сервер, багато прикладних програм і утиліт, програмні бібліотеки та документацію. Стандартні Х-додатки включають xterm (емулятор терміналу, що використовується у більшості текстових додатків в X Window); xdm (X-менеджер, який обслуговує login); xclock (подання простих годин); xman (X-орієнтоване керівництво по Linux) і т.д . Важко перелічити всі програми X, доступні в Linux, але базовий комплект XFree86 включає "стандартні" додатки, які містяться у вихідній версії MIT. Але є і багато чого іншого, теоретично, все написане для "X Window" має відверто компілюватися і для Linux. Інтерфейс "X Window" великою мірою контролюється менеджером вікон (Window manager). Ця програма відповідає за розміщення вікон, зміна їх розмірів, розміщення іконок, переміщення вікон, вид віконних рамок і т.д. Стандартний дистрибутив XFree86 включає twm, класичний віконний менеджер MIT, але також є й більш сучасні менеджери, такі як Open Look Virtual Window Manager (olvwm). Серед користувачів Linux популярний fvwm. Це невеликий менеджер вікон, що вимагає в два з гаком рази менше пам'яті, ніж twm. Він забезпечує тривимірне уявлення обрамлення вікон і віртуальний робочий стіл (desktop) - якщо користувач спонукає миша до краю екрана, все зображення зміщується, ніби дисплей має великі розміри, ніж насправді. Fvwm більш традиційний і дозволяє реалізувати всі функції доступу як з клавіатури, так і від миші. Багато дистрибутиви Linux містять fvwm, як стандартний менеджер вікон.

1.6 Робота в мережі

Linux підтримує два базових мережевих протоколу UNIX: TCP / IP і UUCP. TCP / IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol) є безліч мережевих парадигм, що дозволяють системам по всьому світу зв'язуватися з єдиної мережі, відомої як Internet. З допомогою Linux, TCP / IP і підключення до мережі ви можете спілкуватися з користувачами і машинами всього Internet через електронну пошту, новини USENET, передачу файлів FTP і т.п. У Internet багато машин під Linux. Більшість мереж TCP / IP використовують Ethernet, як фізична транспортний засіб. Linux підтримує багато популярних карти Ethernet і інтерфейси. Однак, оскільки не у всіх є вдома плата Ethernet, Linux також підтримує SLIP (Serial Line Internet Protocol), що дозволяє зв'язуватися з Internet через модем. Для використання SLIP ви повинні мати доступ до SLIP-сервера, машині пов'язаної з мережею і, що забезпечує вам вхід в Internet. Багато фірм та університети надають SLIP-сервіс. Якщо ваш Linux має Ethernet і модем, ви можете сконфігурувати систему як SLIP-сервер для інших хостів. NFS (Network File System) дозволяє вам використовувати файли спільно з іншими машинами мережі. FTP (File Transfer Protocol) дозволяє передавати файли між машинами. Інші програми включають sendmail - систему передачі та отримання електронної пошти з використанням протоколу SMTP; базується на протоколі NNTP, системі електронних новин типу C-News і INN; telnet, rlogin і rsh - дозволяють увійти і виконати команди на інших машинах мережі; finger - дозволяє отримувати інформацію про інших користувачів Internet. Фігурально висловлюючись - існують тонни різних додатків для протоколу TCP / IP. Повний спектр різних програм для читання пошти і новин існує в Linux, це, наприклад: elm, pine, rn, nn та tin. Система забезпечує стандартний програмний інтерфейс, тому будь-яка програма, що використовує TCP / IP, може бути легко перенесена на Linux. X-сервер Linux також підтримує TCP / IP, дозволяючи відображати їх на інших машинах прикладні програми на вашому дисплеї. UUCP (UNIX-to-UNIX Copy) - найстаріший механізм передачі файлів, електронної пошти та електронних новин між UNIX-машинами. Класично, UUCP-машини зв'язуються один з одним по телефонних лініях через модем, але UUCP може використовувати в якості транспортного засобу і зв'язок по TCP / IP. Якщо у вас немає доступу через TCP / IP або SLIP-сервера, ви можете сконфігурувати свою систему так, щоб посилати і отримувати файли і електронну пошту з використанням UUCP.

У Linux величезна кількість всіляких додатків, що і слід очікувати від такої "різнобічної" операційної системи. Основна орієнтація Linux була на персональні UNIX-обчислення, але вона швидко змінюється. Все більше його використовують в бізнесі і навчанні, все більше з'являється на ринку різноманітних комерційних додатків. У Linux є кілька реляційних баз, включаючи Postgres, Ingres, і Mbase. Це повномасштабні професійні системи управління базами даних типу клієнт-сервер, схожі на наявні на інших платформах UNIX. Є також комерційна база - rdb. Прикладні наукові пакети включають FELT (Finite Element Analysis Tool); gnuplot (аналіз даних та креслення); Octave (пакет символічних обчислень, схожий на MATLAB); xspread (калькулятор типу spreadsheet); xfractint (X-варіант популярного рекурсивного генератора Fractint); xlispstat (пакет статистики) та багато іншого. Інші додатки містять Spice (проектування і аналіз ланцюгів) і Khoros (аналого-цифрова обробка сигналів та візуалізація). Зрозуміло, є ще багато додатків, які були або будуть перенесені на Linux. Linux забезпечує повний програмний UNIX-інтерфейс, зручний в якості вихідної бази для будь-яких додатків в будь-якій науковій області. Як і інші операційні системи, Linux не стоїть осторонь від комп'ютерних ігор. Це і класичні текстові "підземельне" ігри, на зразок Nethack і Moria; ігри типу MUDs (Multi-User Dungeons, які дозволяють взаємодіяти багатьом користувачам), а також темрява ігор в X, таких як xtetris, netrek і Xboard.

 

Розділ 2. Створення лабораторних робіт

2.1  Робочий стіл та робота з вікнами в ОС Linux.

План

1. Запуск Linux.

2. Елементи робочого  столу.

3. Вибір та активізація  об'єктів.

4. Вікна та робота  з ними.

5. Налаштування робочого  столу та панелі.

6. Вимикання комп'ютера.

Теоретичні відомості

1.  Запуск Linux. Щоб   увійти  в  ОС Linux,  необхідно   зареєструватися.  Для

цього кожний користувач системи повинен мати власний  обліковий запис —  ім'я (інша назва логін) та пароль. Ці дані можна  одержати в адміністратора системи - найголовнішої особи в системі, яка має  системне  ім'я  root. Використовувати ОС

Linux можна у двох  режимах:

•  графічному;

•  командному   (інші   назви   текстовий,   консольний, термінальний).

Часто користувачі надають  перевагу  графічному режиму. Для них створено

декілька  різних  графічних  оболонок.  Найпопулярніші KDE  та Gnome.  Під  час реєстрації  користувач  може  вибрати  відповідний  режим  роботи,  вид  графічної оболонки та мову її інтерфейсу для спілкування  із системою.

2.  Елементи  робочого  столу.  Після  успішної  реєстрації  на  весь  екран

розгорнеться вікно, яке  називається робочим столом (Рис.2.1).

Рис. 2.1. Сільниця KDE

Робочий  стіл  (інша  назва  стільниця)  -  це  тло,  на  якому  розміщені

піктограми-картинки  об'єктів. Столів  може  бути  декілька.  У стандартному виконанні  на  столі  внизу  є  панель  з  кнопками.  Перша  кнопка -  системна (стартова) кнопка відповідної графічної оболонки.

Головні  об'єкти  ОС -  файли  та  каталоги.  Сукупність  цих  об'єктів  утворює файлову  систему  комп'ютера.  Піктограми  графічно  репрезентують  об'єкти  і також є об'єктами. Вони мають вигляд підписаних мініатюрних картинок. Підпис —  це  назва  піктограми. Назву  піктограмі  дає  користувач. Картинку,  назву  та  її розміри можна змінювати. В графічних оболонках дії з об'єктами зводяться до дій з їхніми піктограмами.

Одним  із видів піктограм  є посилання  (ярлики). Посилання  мають  стрілку в правому  нижньому  куті.  Посилання -   це  короткі  файли,  де  записано  шлях  до виконуваних  файлів  певних  програм,  інших  файлів,  каталогів  чи  спеціальних системних  служб  (сервісів).  Для  кожного  об'єкта  можна  створити  декілька посилань  і  зручно  їх  розмістити  у  файловій  системі.  Активізація  посилання активізує  власне об'єкт. Вилучення посилання не призведе до вилучення об'єкта.

Посилання  слугують для  швидкого  запуску програми чи  відкривання  каталогу  з будь-якого місця файлової системи.

Для доступу до файлової системи користувача слугує піктограма Домівка. За

замовчуванням  під  час  її  активізації  у KDE  автоматично запуститься програма Konqueror,  яка призначена  для навігації у файловій  системі.  Під навігацією розуміють послідовність дій відкривання і закривання каталогів з метою переходу до потрібного.

3. Вибір та активізація  об'єктів. Щоб виконати будь-яку  дію над об'єктом,

його  насамперед  потрібно  вибрати.  Вибрати (виокремити)  об'єкт  за  допомогою миші просто — достатньо навести покажчик миші на об'єкт  і клацнути над ним лівою клавішею миші. Активізувати об'єкт можна одним із способів:

•  двічі  клацнути  лівою  клавішею  миші  над  піктограмою  об'єкта  чи  його

посиланням;

•  клацнути  правою  клавішею  миші  над  піктограмою  чи  посиланням  та

вибрати команду Відкрити за допомогою...;

•  вибрати для запуску  потрібну програму з меню;

•  виокремити піктограму об'єкта та натиснути на клавішу Enter.

Якщо  об'єкт —  це  каталог,  то  його  активізація  означає  відкриття  каталогу, якщо програма, то його активізація веде до запуску програми на виконання, якщо файл, то файл відкриється програмою, в якій він був створений.

4. Вікна та робота  з ними. Засобом відображення  інформації в графічному

інтерфейсі є об'єкт  — вікно (рис. 2. 2).

Над  об'єктами  чи  графічними  елементами  вікна  визначені  певні  дії (їх

вивчатимемо далі), які  можна виконати різними способами  за допомогою:

1)  головного меню;

2)  панелі інструментів;

3)  контекстного меню.

Рис 2.2. Вікно програми Konqueror

Контекстне  меню  об'єкта  містить  команди,  визначені  лише  над  вибраним об'єктом.  Щоб  отримати  контекстне  меню  елемента,  треба  клацнути  над  ним правою клавішею миші.

Розміри  вікна можна  змінювати —  збільшувати  чи  зменшувати. Для  цього покажчик  треба  навести  на  межу  вікна,  клацнути  лівою  клавішею  миші  й,  не відпускаючи  її, перетягнути межу в потрібному напрямку. Щоб  змінити розміри відразу  в  двох напрямках —  горизонтальному  та  вертикальному, -  курсор  треба навести  на  один  із  кутів  вікна  і  перетягнути межі  вікна.  Змінити  розміри  вікна, зокрема  вручну (що  знадобиться,  коли  не  функціонуватиме  миша),  можна засобами системної кнопки вікна, яка є у рядку заголовка.

Перемістити  вікно  на  екрані можна методом  перетягування  заголовка  вікна або засобами системної кнопки.

Вікно  можна  згорнути  до  вигляду  кнопки  на  панелі (мінімізувати),

розгорнути  на  весь  екран (максимізувати),  надати  йому  попереднього  вигляду (повернути  у  попередній  стан)  чи  закрити,  клацнувши  на  відповідній  кнопці  у рядку  заголовка  у  верхньому  правому  куті  або  скориставшись  системною кнопкою.  Якщо  двічі  клацнути  над  заголовком  вікна,  то  на  екрані  залишиться заголовка.