Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Января 2012 в 15:08, реферат
Провал антиконституційного перевороту вСРСР (19—21 серпня 1991 р.) створив зручні умови для повного проголошення незалежності Української держави. Це стало можливим завдяки багатовіковій самовідданій боротьбіукраїнського народу за свою незалежність. Всенародний референдум 1 грудня 1991 р., на якому 90,32 відсотки громадян проголосували за підтвердження Акту незалежності України та одночасні вибори президента країни (ним став Леонід Кравчук, 1990—1994) завершили процес становлення молодої держави.
200 було поранено, 31 липня 2002 р. відбулася аварія на “передовій” шахті ім.Засядька з
численними людськими жертвами. Комісія встановила, що аварія трапилася внаслідок
економії на техніці безпеки директором Юхимом Зв'ягільським. Всього за останні роки на
шахтах України загинуло близько 4 тис. чол.
Осінній 2002 р. наступ опозиції змусив Леоніда Кучму вдатися до реверансів в сторону
Росії.
Серед підписаних договорів особливу
стурбованість демократичної
пропозиція утворити з Росією спільний нафто-газовий консорціум — чергова спроба
підпорядкувати собі стратегічну галузь української економіки.
Внутрішньополітична боротьба у 2002 р. вийшла за рамки країни. Як наслідок цього —
переговори "Нашої України" Віктора Ющенка із польськими та російськими політиками, що
продемонстрували її міжнародне визнання. На цьому фоні українські "сили пітьми" —
СДПУ(о)
та інші олігархічні партії опинилися
у фактичній міжнародній
Іншою стороною внутрішньополітичної ситуації 2002 р. було загострення боротьби за владу між трьома клановими угруповуваннями: київським (СДПУ (о), Віктор Медведчук,
- 248 -
Григорій Суркіс), донецьким (Партія регіонів, Ренат Ахметов, Віктор Янукович) та
дніпропетровським (партія “Трудова Україна”, Сергій Тигипко, Віктор Пінчук).
В нагороду за підтримку, надану владі під час недавніх виборів, у листопаді 2002 р.
донецький клан в особі губернатора Віктора Януковича, отримав посаду голови уряду (10-й
прем'єр міністр за 11 років незалежності). Спроба змінити одночасно і Голову Нацбанку
продемонструвала, що роздача посад в Україні — це лишень плата за лояльність до
Президента і нові призначення ні в якій мірі не залежить від професійних якостей того чи
іншого чиновника. Загалом, у новому складі уряду, як ніколи, не знайшлося місця для
представників національно-демократичних сил. Як продовження політики загравання з Росією
сприймається призначення віце-прем'єр міністром з гуманітарних питань одіозного
колишнього першого глави Адміністрації Президента (1994—1995 рр.) Дмитра Табачника,
історика за фахом.
В цих умовах не припиняються вимоги певних політичних кіл Сходу та Півдня України
офіційно запровадити російську мову, як другу державну.
За визнанням Ярослава Грицака, українська мова в Україні "є мовою упослідженої
меншості — нею розмовляє, згідно соціологічних досліджень 1994 р., лише 44 відсотки
населення України. За винятком хіба що Західної України, у великих містах (включно з
Києвом) панує двомовність при фактичній перевазі російської мови. Це диктує відповідні
пропорції у культурній продукції: в Україні на 100 громадян української національності
припадає 7 україномовних видань, а на 100 громадян російської національності — 54
російськомовних видання. Справа полягає не лише у сфері поширення української мови. Не
менш важливим є те, що українці мають нижчий соціальний статус: пересічний українець має