Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2012 в 21:36, курсовая работа
Актуальнісь теми роботи полягає у вивченні історії Монгольської держави, особливо Чингісхана. Історія монгольського народу починається з Чингісхана. Злиття численних і неміцних груп кочівників, що невпинно між собою ворогували, в єдине військове і політичне ціле, таке, що раптово виникло і опинилося здатним підпорядкувати собі всю Азію, було справою рук могутньої особи Чингісхана. Монгольська епоха мала глибоко проникаючий вплив на історію і культуру Азіатського материка. Вона не тільки супроводжувалася гігантськими військовими походами і політичними переворотами, але і дала вихід багатьом культурним течіям, що відкрили нові можливості для Сходу і Заходу. Але оскільки всі створені монголами і об'єднані ними національності розпалися, тоді як на Сході китайська культура, а на Заході іслам зберегли свої позиції.
ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНЕ І КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ МОНГОЛІЇ ЗА ЧИНГІСХАНА…………………………………………………9
РОЗДІЛ 2. ВІЙСЬКОВІ ПОХОДИ ЧИНГІСХАНА 1205 – 1227 РОКАХ. ….24
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...39
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………..42
Провів позитивні реформи в Військовій сфері. Армія в тому вигляді, в якому вона була утворена в 1206 р., як і раніше ділилася на тумены, хоча головна роль все більше переходила до імперської гвардії «кешик». Кешик існувала вже у військах тюркських ханів і при таких монгольських ханах, як Тогрул. Але в період правління Чингісхана вона перетворилися на особливу військову силу.
За його правління активно пропагуєть культурні надбання Монголії. На перший план він ставить віру в божеста. Монголи також якоюсь мірою шанували сонце, вітер і сторони світла, якими володіли свої духи. Вогонь вважався елементом, що очищав від всякої нечесті. Шатер померлої людини і все його майно очищали, проносячи речі між двома вогнищами. Особливо це було необхідно в тому випадку, якщо покійний загинув від удару блискавки. Чужоземних послів, перш ніж ті з’являлися перед ханом, також проводили між двома вогнищами. Вогню не можна було торкатися ножем, м’ясо також не можна було діставати з казана ножем або різати його біля казана. Існували і інші заборони, такі, наприклад, як заборона мочитися в проточну воду або купатися в проточній воді; порушення цих заборон каралося стратою. Всі ці звичаї зародилися в глибокій старовині, коли люди прагнули задовольнити злих духів і вберегти своє плем’я від «зурочення». Їх повинні були дотримуватися всі, і монголи, і ті, хто відвідував табір монголів.
Монгольська релігія відносилася до типу шаманських. Шаманство було широко поширене серед всіх північних кочівників і інших народностей Північної Азії. Шаман, або на монгольскій «кам», був чаклуном, провісником і лікарем – одним з перших фахівців у розподілі праці, що намітився серед людства. Передбачалося, що він служить посередником між світом мертвих і живих, духів і людей. Монголи вірили в існування незліченної безлічі духів, серед яких були і духи предків. Кожному природному об’єкту і явищу відповідав свій дух; духи мешкали у землі, у воді, у рослинах і на небі; від духів залежало все життя людей.
Така особистість, як Чингісхан, що зміг обєднати під своїм скіпетром велику кількісь монгольських племен і зберегти їхню цілісність. Збільшучи свої території . шляхом завоюванням, він покозав себе, як геніальний полководець.
На мою думку за Чингісхана Монголія перетворилась на могутню, розвинену країну.
1. Владимирцов Б. Я. Работы по истории и этнографии монгольских народов. Серия: Классики отечественного востоковедения. – М.: Восточная литература, 2002. – 557 с.
2. Вернадский Г. В. Монголы и Русь. – М.: Аграф, 1997. – 480 с.
3. Вернадский Г. В. Что даль России монголы // Родина. – 1997. – № 3-4.
– С. 23 – 44.
4. Гальман М. И. История культури, историографыя Монголии в трудах М. Биры. Обзор // Восток. – 2004. – № 5. – С. 184 – 193.
5. Гиббон Е. Завоевание Чингисхана и монголи пространстве от Китая до Польши // Гиббон Е. История упадак и розрушения Римской империи. В 7 т. Т. 7. – С.Пб., 1999. – 345 с.
6. Горшинский И. Тайны империи Чингисхана / И. Горшинский – М.: Вече, 2004. – 479 с.
7. Грумм-Гржимайло Г.Е. Западная Монголия и Урянхайский край. В 2 т. Т. 2. – Л., 1926. – 584 с.
8. Груссе Г. Чингисхан: Завоеватель вселенной. – М.: «Молодая гвардия», 2000. – 285 с.
9. Джувейни М. О порядках, заведенных Чингисханом после его появления, и о Ясах, которые он повелел. – С.Пб., Восточная литература, 1990. – 329 с.
10. Иванин М. И. О военном искусстве и завоевании монголо-татар и среднеазиатских народов при Чингисхане и Тамерлане. – С.Пб., Восточная литература , 1975. – 342 с.
11. История Монгольской Народной Республики. – М., Наука, 1983.
– 576 с.
12. Калашников И. Жестокий век. – Алма-Ата: Жазуши, 1985. – 554 с.
13. Капица М. С. Ещо раз о роли Чингисхана в истщрии // Вопросы истории. – 1988. – № 7. – С. 12 – 18.
14. Кляшторский С. Г., Султанов Т. И. Казахстан. Летопись трех тысячелетий. – Алма-Ата: Рауан, 1992. – 446 с.
15. Кичанов К. И. Жизнь Темучжина, что думал покорить мир. – М., 1995. – 487 с.
16. Кощеев В.Б. Еще рас о чисельнности монгольского войска в 1220 году // Вопросы истории. – 1993. – № 10. – С. 131 – 136.
17. Лущай В. «Велика Яса» – історична пам’ятка монгольського законодавства // Історія в школі. –2002. – № 11 – 12. – С.6 – 13.
18. Монгольское государство при Чингисхане и его приемниках // Всемирная история в 24 т. Т 8. / редкол.: И. А. Алябьева, Т. Р. Джум и др. – Минск: Литература, 1996. – 547 с.
19. Рашид ад-Дин. Сборник летописей. История Монголов. История Чингисхана. В 3-х чч. Ч. 2 . – С.Пб., 1990. – 532 с.
20. Трубецкой Н. С. Наследство Чингисхана. – М.: Аграф, 2000. – 256 с.
21. Фарадж Григорий А. О законах, постановленных Чингисханом. – С.Пб., 1990. – 657с.
22. Филлипс Е. Д. Монголы. Основатели империи Великих ханов. – М.: Центрополиграф, 2004. – 174 с.
23. Хара-даван Е. Чингисхан как полководец и его наследство. – Алма-Ата: Рауан, 1992. – 567 с.
Информация о работе Социально-економичне и культурне життя Монголии за Чингисхана