Розвиток співпраці України і Європейського Союзу в 1991 – 1998 роках

за весь час  незалежної Української держави. Домінуючими  статтями українського імпорту є  продукція машинобудування , автотранспортні засоби, електротехнічні вироби, тканини. Якщо в 1995 році обсяги приватних німецьких інвестицій в Україні зросли на 28.3 млн. доларів,

то тільки за перший квартал 1996 р. вони збільшилися  на 44. 3 млн. доларів.

Зараз Німеччина посідає друге місце після США серед іноземних інвесторів України.

2-4 вересня  1996 р. відбувся візит Федерального  канцлера ФРН Гельмута 

Коля , якого  супроводжували 35 провідних німецьких  бізнесменів ( такі впливові фірми як « АВВ», « Сіменс», « Даймлер – Бенц» та ін.).

Вони привезли з собою пакет проектів , які  стосуються в основному енергетичної галузі, а також сфери зв’язку  і комунікацій, переробки сільськогосподарської  продукції.

Німеччина надає  Україні консультативну допомогу для  розбудови демократії та ринкової економіки. У Києві регулярно бували німецькі економісти і фінансисти , котрі проводили консультації у НБУ ,

Міністерстві  фінансів, міністерстві зовнішніх економічних  зв’язків і торгівлі.

Розвивалася у зазначений період  і культурна  співпраця між Україною та

Німеччиною. Зокрема, підписано угоди про співпрацю  між українським і німецьким  телебаченням . В різних землях Німеччини  проводяться виставки українських  майстрів, виступають творчі колективи  та окремі виконавці . У ході візиту в Україну Г. Коля німецьким музеям повернуто

значну кількість  гравюр високої мистецької вартості, які належать Дрезденській галереї, а Німеччина повернула Україні  цінні книги з бібліотеки київського митрополита Флавіана, ікону та скіфське дзеркало.

Відбувалася певна співпраця й з іншими країнами Євроспільноти, зокрема з Великобританією. У вересні 1992 р. відбувся перший офіційний

візит міністра закордонних справ України до Великобританії, під час якого  проведені переговори з представниками британських міністерств,

ділових кіл  країни, підписано перші двосторонні  документи.  На початку 1993 року Лондон відвідав Президент України Леонід Кравчук . Було підписано договір  про основи співробітництва між  двома країнами.

Важливе значення для України мав травневий ( 1995р.) візит міністра фінансів Кеннета Кларка до Києва. Вирішувалося питання надання Україні фінансової допомоги . ЄС виділив Україні позику 200 млн. ЕКЮ.

У вересні 1995 року Київ відвідав міністр закордонних  справ Великобританії Малькольм  Ріфкінд . Він зробив доповідь « Україна в європейському контексті» і назвав нашу державу «ключовою державою європейської безпеки «.  Розвиваються україно – британські економічні стосунки. Велика Британія експортує до України енергетичні генератори ,виробниче обладнання, косметику, хімічні вироби, продукти. У свою чергу Україна постачає до Британії  метали, текстиль, телекомунікаційне обладнання, цукор, олію, кондитерські вироби. 12 – 14 грудня 1995 року відбувся візит Президента України Леоніда Кучми до Великобританії.

Важливим результатом цього візиту стало підписання угоди між Україною та Радою директорів Європейського банку реконструкції і розвитку ( про міжнародні автотранспортні перевезення і Меморандум

про взаєморозуміння  щодо конфіскації доходів , одержаних  злочинним шляхом . [ 18, 460 ]

Налагоджувалися стосунки також між Україною та Францією. На початку 1997 року Президент Л. Кучма  відвідав цю країну з офіційними візитом  . Президенти обох країн прийняли рішення про утворення комісії

з  торгівельно  – економічного співробітництва . Президент Франції

висловив впевненість  про продовження фінансування ЄБРР будівництва

енергоблоків  на Хмельницькій та Рівненській АЕС . [ 18, 464]

                 На початку травня 1995 року Л. Кучма відвідав також і Італію.

          Як стратегічні визнані такі напрямки співпраці між двома країнами як

        галузі економіки , промисловості, сільського господарства, екології.           Перспективними є стосунки України з Австрією як з країною, котра має розвинену промисловість та високопродуктивне сільське господарство [18 , 469]

Аналізуючи  економічне та культурне  співробітництво  між Україною та

країнами  Євросоюзу , слід звернути увагу на такі важливі тенденції :

 1.   Глобалізація світового господарства, уніфікація національних економік на засадах ГАТТ/СОТ, економічні тенденції в державах - членах ЄС щодо консолідованого єдиною грошовою одиницею Європейського Союзу, потенційна взаємовигідність вільної торгівлі є важливими факторами економічної інтеграції та розвитку торгівлі між Україною і ЄС.

Базовим документом, що визначає засади економічної інтеграції України до ЄС та засади розвитку торгівлі, є Угода про партнерство та співробітництво.

2. Розвиток процесу економічної інтеграції полягає у лібералізації і синхронізованому відкритті ринків ЄС та України, взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, запровадженні спільного правового поля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників. Економічна інтеграція базується на координації, синхронізації та відповідності прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС і передбачає ліквідацію обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму, сформування основних економічних передумов для набуття Україною повноправного членства у ЄС.       

       3.  Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах - членах ЄС.

Адаптація законодавства  України передбачає реформування її правової системи та поступове приведення у відповідність із європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, а також інші галузі, визначені Угодою про партнерство та співробітництво. Важливим чинником реформування правової системи України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти.

4. Політичну консолідацію у контексті стратегії України на європейську інтеграцію слід розглядати у двох площинах.

Зовнішньополітична  консолідація спрямована, насамперед, на зміцнення європейської безпеки. З одного боку, вона включає всебічне входження України в європейський політичний, правовий, економічний, інформаційний, культурний простір. З іншого - ідентифікацію політики ЄС щодо України, відокремлення її від політики ЄС щодо Росії та підтримку державами Європи та світовим співтовариством стратегії інтеграції України до ЄС. У цьому контексті важливим є співробітництво з Європейською Комісією, Європарламентом та іншими загальноєвропейськими інституціями, а також поглиблення відносин з окремими державами - членами ЄС. Істотною складовою зовнішньополітичної консолідації слід вважати згоду ЄС на поступове залучення України до міжрегіональних ініціатив Союзу. Одним з реальних внесків на шляху до зближення політичних позицій України та ЄС було б досягнення згоди щодо спільної позиції в ООН з глобальних міжнародних питань.

Внутрішньополітична консолідація базується на виборі, зробленому українським суспільством на користь інтеграції до ЄС. Вона включає, насамперед, зміцнення демократії та верховенства права в державі. Європейська  інтеграція сприятиме становленню  громадянського суспільства в Україні і дальшому формуванню української політичної нації як повноправного члена сім'ї європейських націй. Важливим елементом внутрішньої консолідації є формування у суспільстві прихильності до ідеї набуття у майбутньому членства в ЄС як реальної можливості забезпечити гідне майбутнє для України та її громадян.

5. Поряд із згаданими напрямами європейської інтеграції, культурно-освітній та науково-технічний займають особливе місце, зумовлене потенційною можливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційному процесі саме на цих напрямах. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери.

Інтеграційний процес на відповідних напрямах полягає  у впровадженні європейських норм і стандартів у освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науковотехнічного середовища.

Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від  технічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залучення українських вчених та фахівців до загальноєвропейських програм наукових досліджень.

Підводячи підсумки цього розділу  нашого дослідження  можемо зробити такі висновки :

• Встановлення співпраці між Україною та Євроспільнотою розпочалося

                  у 1991 році – відтоді як Україна  здобула державну незалежність ,яку

                  народ підтвердив на референдумі 1 грудня 1991 року, а Євросоюз

                    закликав нашу державу підтримувати з ним «відкритий

                    і  конструктивний діалог»;

• Розвиток співпраці між Україною та ЄС відбувався поетапно,зокрема організовувалися зустрічі на найвищому рівні між високо посадовцями

України та ЄС , зустрічі Україна – Трійка ЄС, засідання спільних комітетів , організація самітів , де обговорювалися питання про організацію подальшої співпраці ;

• Ключовим моментом у взаємовідносинах « Україна – Європейський Союз» стало підписання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Євроспільнотою, котру було підписано 14 червня 1994 року у Люксембурзі , оскільки цей документ визначив стратегічні напрямки співпраці між нашою державою та Євросоюзом, окреслив

перспективи подальших взаємостосунків;

• Важливими були економічні , торгівельні, культурні аспекти взаємодії

України та окремих держав Європи у 1991 -1998 роках , оскільки

вони  наповнили  конкретним змістом ідеї, котрі задекларовано  у угодах та прийняті під час зустрічей  і самітів;

• У концептуальному плані період 1991-1998 років є дуже важливим у стосунках між Україною та Об'єднаною Європою , оскільки в той час

був закладений фундамент цих відносин, Європа ближче познайомилася з Україною( хоча цю роботу ще слід проводити активніше), її економічним, культурним, інтелектуальним, людським потенціалом, що може послужити перспективою у цих відносинах,

зрештою відбулося  налагодження стосунків на міждержавному  рівні,

проте для  виведення цієї співпраці на вищий  рівень, потрібно ще виконати великий  обсяг роботи, особливо зі сторони України та її правлячої верхівки. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІІ

АНАЛІЗ  НОРМАТИВНО – ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ ПРО СПІВПРАЦЮ  МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОСОЮЗОМ

Будь –які міждержавні відносини врегульовуються  нормативно – правовими документами . Впродовж певного періоду часу , відтоді

як Україна  розпочала співпрацю з ЄС ,законодавчим органом України

теж було напрацьовано ряд таких документів.

Узагалі ж  згадану нормативно – правову  базу можна умовно поділити на дві  групи : 1. Законодавчі документи, прийняті Україною 2.Документи про співпрацю, підписані між нашою державою та ЄС.

Щодо першої групи документів, то їх перелік виглядає так (береться до уваги період 1991 -1998 років) :