Рада співробітництва арабських держав Перської затоки

    На  зустрічі керівників держав - членів РСАДПЗ у березні 1994 р. в Ер-Ріаді наголошувалось на необхідності забезпечення безпеки  власними силами та переходу до нової  спільної військової доктрини. Однак  остання не була конкретизована, що стало відображенням того, що у цей період не існувало одностайності думок серед країн - членів РСАДПЗ щодо шляхів підтримки миру та стабільності у регіоні.

    Фактично  взято курс на реалізацію моделі трирівневої  системи зовнішньої безпеки.

    Перший  рівень - зміцнення та розвиток національних збройних сил кожної держави-члена. За розмірами військових бюджетів на душу населення більшість членів РСАДПЗ посідає чільне місце у  світі. Не дивлячись на падіння цін  на нафту, загальні витрати на військові  потреби у 1995 р. сягнули майже 22 млрд. дол., що склало приблизно половину військових витрат на оборону держав Близького Сходу та Північної  Африки. Саудівська Аравія на 1996 р. володіла найбільшими збройними силами серед  членів РСАДПЗ - 105 5 тис. чол. (без врахування 57 тис. Національної гвардії). ОАЕ та Оман мають також відносно численні армії - 64,5 тис. і 43 5 тис. військовослужбовців, відповідно. Загальна кількість кадрових військовослужбовців країн РСАДПЗ складала на 1996 р. 251,6 тис. осіб.

    Другий  рівень - створення у межах РСАДПЗ компактних регіональних об'єднаних  сил швидкого реагування "Щит  півострова" та єдиної системи ППО. У листопаді 1993 р. міністри оборони  держав РСАДПЗ прийняли рішення про  збільшення чисельності сил "Щит  півострова" (які репрезентовані, в основному, Саудівським військовим контингентом) з 8 до 17 тис. чол. і включення  до їх складу підрозділів військово-повітряних та військово-морських сил. У 1996 р. було вирішено довести загальну чисельність  цих сил до 25 тис чол. і створити єдину систему спостереження  та раннього попередження. Перед державами  РСАДПЗ стоїть завдання інтегрування до Саудівської системи ППО і  систем інших країн - членів (системи  ППО "Лямбда" в ОАЕ, кувейтської  радіолокаційної станції тощо).

    Третій  рівень - зміцнення військово-політичних відносин з ключовими центро-силовими державами світу (насамперед, США  та західноєвропейськими країнами). Низка  членів Ради співробітництва, зокрема, Кувейт, Бахрейн, ОАЕ, Катар уклали угоди  про оборону та співробітництво  зі США, Великою Британією й Францією, Кувейт - також з Росією. У червні 1992 р. США та Саудівська Аравія досягли  домовленості про розширення укладеної  раніше і розрахованої на 20 років  угоди про проведення спільних маневрів, включивши до неї деякі нові положення. При цьому Саудівська Аравія, як і раніше, відмовилася дати згоду  на розміщення на своїй території  американських військ. Слід зазначити, що перші два рівні системи зовнішньої оборони мають на даному етапі, по суті, виконувати роль фактору втримання щодо потенційного агресора на період, необхідний для розгортання військ союзників у регіоні. У найближчій перспективі проблеми військово-політичного співробітництва і надалі будуть пріоритетними у діяльності РСАДПЗ. Відповідно до Договору про спільну оборону та економічне співробітництво арабських держав від 13 квітня І 950 р. було створено чотири нові важливі органи Ліги: три - у військовій сфері та один - в економічній. Рада спільної оборони, як зазначено у ст. 6 Договору, діє під безпосереднім керівництвом Ради ЛАД. До її складу входять міністри закордонних справ та міністри оборони арабських країн. До компетенції цього органу належить:

• надання допомоги арабським країнам, що зазнали агресії;
• вживання заходів колективної самооборони для відбиття   агресії та відновлення миру та безпеки;
• об'єднання планів та зусиль арабських країн з цією метою;
• організація співробітництва у сфері підготовки   індивідуальних та колективних засобів оборони для захисту від будь-якої можливої збройної агресії.

    Відповідно  до п. З ст. 7 Договору рішення Ради спільної оборони, які прийняті більшістю  у дві третини голосів, є обов'язковими для всіх держав - учасниць Договору.

    На  основі ст. 5 Договору та Військового  додатку до Договору було створено Постійний військовий комітет з  представників генеральних штабів країн-учасниць. Цей орган став одним  із постійних комітетів ЛАД.

    Компетенція Постійного військового комітету:

1. розробка планів спільної оборони;
2. здійснення заходів з підвищення боєздатності збройних сил країн - учасниць Договору;
3. підготовка планів та організація спільних навчань і маневрів тощо;
4. поточне та щорічне звітування Раді спільної оборони про результати своєї роботи.

    Відповідно  до додаткового протоколу №1 до Договору про спільну оборону та економічне співробітництво 1950 р. було створено Консультативну військову організацію (військова  нарада начальників генеральних  штабів збройних сил країн - учасниць Договору). До функцій цього органу входить контроль за роботою Постійного військового комітету та спрямування  його діяльності. Четвертим органом, який було створено відповідно до ст. 8 Договору 1950 р., стала Економічна Рада (з 1977 р. - кономічна та соціальна Рада) у складі міністрів економіки (або їх представників) країн-учасниць⁹. 
 
 

    Висновки 

    Рада  співробітництва арабських держав Перської затоки — це регіональна  організація , яка була створена в  травні 1981 р. і до складу якої входять  Бахрейн, Катар, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман та Саудівська Аравія. Основними цілями даної організації  є сприяння гармонізації, інтеграції та поглибленню зв’язків між державами-членами  в усіх галузях, розробка однакової  політики в різноманітних сферах, таких як економіка, фінанси, торгівля, митний контроль, туризм, законодавство, управління, а також стимулювання наукового та технологічного прогресу в промисловості, добувній галузі, сільському господарстві, шляхом створення науково-дослідних  центрів та спільних підприємств, а  також шляхом підтримки співробітництва  в приватному секторі.

    З моменту створення РСАДПЗ найбільш динамічно почалося розвиватися  співробітництво в економічній  сфері, що значною мірою було зумовлено  наявністю спільного попереднього досвіду: двосторонні економічні угоди, спільні комітети та комісії, різні  спеціалізовані організації, спільні  виробничі проекти тощо. Вже у  червні 1981 р. на зустрічі міністрів  фінансів та економіки Ради була прийнята, а в листопаді 1981 р. санкціонована  Вищою Радою Єдина економічна угода. Цей документ являє собою  програму координації політики держав - членів Ради в економічній, нафтовій, фінансово-валютній та торговельній сферах та спрямована на створення спільного  ринку арабських країн Перської Затоки.

    Військово-політичне  співробітництво є одним із ключових напрямків діяльності РСАДПЗ, що значною  мірою зумовлено особливим місцем регіону Перської затоки у системі  міжнародних відносин завдяки його геостратегічному положенню, унікальним нафтовим ресурсам та підвищеній нестабільності. Не дивлячись на те, що РСАДПЗ не розробила  всеохоплюючої доктрини забезпечення безпеки у регіоні, основні положення  підходу країн - членів Ради до цієї проблеми були визначені та сформульовані на нарадах керівників держав - членів РСАДПЗ у Бахрейні (листопад 1982 р.) та у Дохі (листопад 1983 р.), а також в угоді про спільну оборонну стратегію, яку було затверджено в листопаді 1984 р. Аналіз сучасного стану міжнародних відносин у Перській затоці, дослідження факторів дестабілізації  дає можливість зробити висновок, що  проблема безпеки Затоки в майбутньому буде залишатися важливим негативним чинником як на регіональному, так і на глобальному рівні.

    Реальна система безпеки Перської затоки може бути утворена лише на основі консенсусу та спільної розробки комплексного підходу  до проблеми безпеки з боку всіх держав. Головним напрямом діяльності щодо підтримання миру й стабільності в регіоні Перської затоки та нейтралізації  як внутрішніх, так і зовнішніх  загроз повинна стати  розробка політичних механізмів забезпечення безпеки.

    Країни, що входять до даного регіону, можуть спільно протистояти загрозі  безпеці шляхом налагодження між  собою таких відносин, що передбачали  б як двосторонні, так і багатосторонні зобов’язання, а також зобов’язання кожної країни щодо регіону в цілому. Регіональна система безпеки, до якої мають бути залучені усі держави  регіону, в тому числі Іран та Ірак, повинна підтримувати передусім  внутрішньосистемну стабільність, регулювати територіальні, релігійні, етнічні,  економічні та інші протиріччя, тобто  бути налаштованою проти внутрішніх та регіональних загроз. Сприятливий  вплив на безпеку Перської затоки мала б тенденція до розширення РСАДПЗ за рахунок Ірану та Іраку, що прискорило б процес утворення в Затоці єдиної регіональної системи. Розвиток подій  дає підставу зробити висновок, що в історичній перспективі цей  процес  напевно стане неминучим, але поки що це питання віддаленого  майбутнього.

    Утворення ефективно діючої системи безпеки  Перської затоки є неможливим без  нормалізації загальної ситуації на Близькому Сході, врегулювання близькосхідного  конфлікту.  
 
 

    Список  використаної літератури 

1. http://kimo.univ.kiev.ua/MOrg/88.htm
2. http://pidruchniki.ws/11510513/ekonomika/rada_spivrobitnitstva_arabskih_derzhav_perskoyi_zatoki_rsadpz
3. Актуальные проблемы деятельности международных организаций / Отв. ред. Г. И. Морозов. — М.: МО, 1982.
4. Борисов А. Большая нефть — большая политика // Азия и Африка сегодня. — 2000. — № 7. — С. 24.
5. Гайдуков Л. Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика 1980—2000. — К.: Либідь, 2001. — 621 с.
6. Герчикова И. Н. Международные економические организации: регулирование микрохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. — М.: Консалтбанкир, 2000. — С.432-435
7. Проблемы регулирования международных торгово-еко-номических отношений: Сборник научных трудов / Под ред. И. Н. Герчиковой — М.: МГИМО, 1986. С. 231
8. Шреплер Х.-А. Международные организации: Справочник. — М.: МО, 1995. С. 78