Рада співробітництва арабських держав Перської затоки

    Генеральний Секретаріат

    Головним  виконавчим і адміністративно-технічним  органом РСАДПЗ є Генеральний  Секретаріат, в якому працює понад 300 осіб. Його роботу очолює Генеральний  секретар, який обирається терміном на три роки. Ще за півроку до закінчення повноважень попереднього Генерального секретаря Катар першим з країн  Ради висунув свою кандидатуру на цю вакансію, однак вона була відхилена  на тій підставі, що посада Генерального секретаря РСАДПЗ переходить від  однієї країни до іншої за принципом  ротації в алфавітному порядку. Це, однак, викликало протест Катару, емір якого, шейх Хамад, відмовився від  участі в заключному засіданні 16-ї  сесії керівників РСАДПЗ у грудні 1995 року.

    Структура Генерального Секретаріату

    Генеральний секретар призначається ВР на трирічний  термін з правом переобрання лише один раз. Генсек повинен бути громадянином країни-члена РСАДПЗ і несе пряму  відповідальність за роботу всього Генерального Секретаріату.

    Три помічники Генсека з політичних, економічних та військових питань, а також глава делегації РСАДПЗ знаходяться в Брюсселі. Вони призначаються  МР за рекомендацією Генерального секретаря, а керівники відділів Генерального Секретаріату та їхній персонал призначаються  Генеральним секретарем.

    Функції Генерального Секретаріату

• Підготовка планів та програм зі співпраці та координації політик країн-учасниць
• Підготовка періодичних звітів про роботу організації.
• Контроль за виконанням країнами-членами резолюцій та рекомендацій ВР і MP.
• Підготовка звітів та доповідей за дорученням ВР та MP.
• Підготовка бюджету і закриття рахунків РСАДПЗ.
• Підготовка зустрічей та порядку денного MP.
• Висунення пропозицій Голові MP про проведення при необхідності надзвичайних сесій Ради.

    Адміністративна структура Генерального Секретаріату складається з політичного, економічного, військового, фінансового, адміністративного, правового відділу, відділу зі справ  людини та навколишнього середовища, Внутрішнього аудиторського союзу, Інформаційного центру, Союзу з адміністративного  розвитку, Відділу патентування⁷.

4. Основні напрями діяльності РСАДПЗ

    Мета  діяльності Ради

    Згідно  з Установчим договором метою  та завданнями діяльності Ради

• взаємна координація політики в галузі економіки, промисловості та оборони
• зміцнення зв'язків і розширення сфер співпраці між державами-членами Ради та їхніми народами
• сприяння розвитку індустрії, сільського господарства, науки та технологій
• створення науково-дослідницьких центрів
• заохочення економічної та торгівельної співпраці між представниками приватних секторів країн-членів
• співпраця між державами-членами з метою уніфікації їхніх законодавств у різних сферах
• узгодження політик країн-членів в економічній, фінансовій галузях, сферах комунікації, освіти, науки та культури
• узгодження законодавств країн-членів.

    4.1.

    Економічне  співробітництво  у межах РСАДПЗ

    З моменту створення РСАДПЗ найбільш динамічно почалося розвиватися  співробітництво в економічній  сфері, що значною мірою було зумовлено  наявністю спільного попереднього досвіду: двосторонні економічні угоди, спільні комітети та комісії, різні  спеціалізовані організації, спільні  виробничі проекти тощо. Вже у  червні 1981 р. на зустрічі міністрів  фінансів та економіки Ради була прийнята, а в листопаді 1981 р. санкціонована  Вищою Радою Єдина економічна угода. Цей документ являє собою  програму координації політики держав - членів Ради в економічній, нафтовій, фінансово-валютній та торговельній сферах та спрямована на створення спільного  ринку арабських країн Перської Затоки. Концепція економічної інтеграції передбачає створення вільної торговельної зони, митного союзу, спільного ринку  та економічної єдності.

    Серед важливих заходів з реалізації угоди  можна виділити перехід до єдиної стратегії у сфері видобутку  та збуту нафти; скасування тарифів  у відносинах між країнами - членами  РСАДПЗ; введення єдиних тарифів на товари, що ввозяться із країн, які  не є членами Ради; прийняття закону про свободу пересування громадян та товарів у державах-членах; вироблення єдиної аграрної стратегії тощо.

    У 1985-1986 рр. було ухвалено два важливих рішення з погляду поглиблення  та розширення інтеграційних процесів: концепція єдиної стратегії економічного розвитку (1985) та постанова про розробку єдиної концепції реалізації економічної  угоди (1986). Єдина стратегія економічного розвитку має базуватися на наступних  принципах:

• диверсифікація джерел прибутку внаслідок поступового зниження опори на нафту та зростання ролі ненафтових секторів у створенні національного продукту;
• стимулювання процесу індустріалізації в кожній державі члені РСАДПЗ із врахуванням можливостей кожної окремої країни та зменшення розриву у рівнях промислового розвитку між державами "шістки";
• надання пріоритетів галузям виробництва, які базуються на використанні національних природних ресурсів і виробляють конкурентоспроможну продукцію для зовнішнього ринку або продукцію, орієнтовану на внутрішньо-регіональний ринок;
• стимулювання приватного сектору у сфері створення ефективних промислових об'єктів;
• участь урядів країн - членів РСАДПЗ у створенні високорентабельних виробництв.

    Було  запропоновано сконцентрувати увагу  на розвитку таких перспективних  галузей промисловості, як нафтопереробна, нафтохімічна, галузь чорної та кольорової металургії, деякі види переробної промисловості. До того, у кожній із країн-членів робився наголос на розвиток однієї з галузей (окрім  нафтопереробки та нафтохімії), які  існували у всіх країнах - членах РСДДПЗ. Наприклад, у Бахрейні - на розвиток алюмінієвої промисловості, у Катарі - металургійної тощо. Країни-члени  створюють спільні підприємства у цих галузях або інвестують кошти у розширення вже існуючих там виробництв. Важливу роль у  реалізації цього проекту мало створення  підприємств з виробництва промислової  продукції за ліцензіями (наприклад, фармакологічна фабрика в ОАЕ, завод  зі зборки японських вантажівок у  Саудівській Аравії). Деякі економічні проекти мають важливе стратегічне  значення: обладнання морських портів, будівництво нафтопроводів до узбережжя  Оману, Червоного моря і через  територію Туреччини та Йорданії, стандартизація нафтових споруд і нафтопереробних  заводів, створення єдиної системи  газо- та водопостачання тощо.

    Для прискорення реалізації накреслених  цілей було створено Союз торгівельних та промислових палат РСАДПЗ, який мав на меті підвищення рівня співробітництва  між приватними секторами країн-членів та сприяння їх більш широкій участі у промисловому розвитку.

    4.2. Валютно – фінансова діяльність

    У валютно-фінансовій сфері співробітництво  здійснюється між організаціями (включаючи  комерційні банки) не тільки з метою  спільного фінансування проектів, але  й для координації фінансової політики у цілому. Національні банки  держав РСАДПЗ відповідно до рішень наради у верхах (м. Маскат (Оман), грудень 1995 р.) мають можливість відкривати, свої філії в усіх країнах-членах цієї організації. Створюються спільні  банки і страхові компанії, заплановано  введення єдиної розрахункової системи.

    Було  вжито заходи з лібералізації  взаємної торгівлі. З 1 березня 1983 р. набула чинності угода про введення безмитної  торгівлі сільськогосподарськими та промисловими товарами національного виробництва. Обсяг торгівлі між країнами РСАДПЗ ще невеликий, але має тенденцію  до швидкого зростання. У період з 1985 по 1995 р. експорт виріс на 53 %, у  той час, як імпорт збільшився на 45 %. Були також введені єдині мита на продукцію, що імпортується не з  країн РСАДПЗ. Держави - члени РСАДПЗ послідовно приймають заходи, спрямовані на створення митного союзу, запланованого  згідно із рішеннями Вищої Ради (Абу-Дабі (ОАЕ), грудень 1998 р.) на 2001 р.

    На  шляху до економічної інтеграції зроблені лише перші кроки. Проте  характерними рисами економічної інтеграції у межах РСАДПЗ є відносно високі темпи проведення інтеграційних  заходів, домінанта проектів у сфері  виробництва, а не обігу, що створює  сприятливі умови для формування єдиного процесу відтворення  у регіональному масштабі. На нараді у верхах (Абу-Дабі, грудень 1998 р.) було затверджено єдину стратегія  промислового розвитку та довготермінова економічна програма на період до 2025 р⁸.

4. Військово-політичне співробітництво

    Військово-політичне  співробітництво є одним із ключових напрямків діяльності РСАДПЗ, що значною  мірою зумовлено особливим місцем регіону Перської затоки у системі міжнародних відносин завдяки його геостратегічному положенню, унікальним нафтовим ресурсам та підвищеній нестабільності. Не дивлячись на те, що РСАДПЗ не розробила всеохоплюючої доктрини забезпечення безпеки у регіоні, основні положення підходу країн - членів Ради до цієї проблеми були визначені та сформульовані на нарадах керівників держав - членів РСАДПЗ у Бахрейні (листопад 1982 р.) та у Дохі (листопад 1983 р.), а також в угоді про спільну оборонну стратегію, яку було затверджено в листопаді 1984 р. Було висунуті наступні тези:

• опора на власні сили при розв'язанні проблеми забезпечення безпеки і стабільності у регіоні та відмова від військової допомоги держав, які є членами НАТО чи Варшавського Договору;
• колективна відповідальність за забезпечення миру та стабільності у регіоні; сприйняття загрози одному із членів - держав Ради як загрози всім членам РСАДПЗ;
• неприпустимість іноземної військової присутності у регіоні;

    спільні підготовка кадрів у військовій сфері  та організація збройних сил;

    диверсифікація  джерел закупівлі зброї.

    У межах реалізації положень спільної оборонної стратегії найбільш важливими  заходами були:

• прийняття рішення щодо формування об'єднаного військового командування;
• створення на кшталт сил швидкого реагування спільних збройних сил РСАДПЗ (до 10 тис. чол.), які одержали назву "Щит півострова";
• формування спільної системи ППО, яка має у розпорядженні сучасне озброєння та обладнання (у тому числі й американські системи АВАКС);
• проведення спільних військових маневрів;
• озброєння національних армій сучасними видами зброї;
• розвиток власної військової промисловості.

    Агресія Іраку проти Кувейту у 1990 р. засвідчила нагальну необхідність створення у  посткризовий період нової, більш ефективної системи підтримки стабільності та безпеки у зоні Перської затоки. Це питання було поставлено вже на зустрічі країн - членів РСАДПЗ у грудні 1990 р. та у спеціально прийнятій "Декларації Дохі", а в лютому 1991 р. генеральний  секретар Ради сформулював нову концепцію  РСАДПЗ у військовій сфері, яка базувалася на двох основних елементах:

• створення боєздатних армій на національному рівні, які з часом мають бути підпорядковані спільному командуванню;
• формування та розгортання у зоні Перської затоки міжарабських сил з підтримання миру.

    6 березня 1991 р. країнами - членами  РСАДПЗ, а також Єгиптом та  Сирією (так звана формула 6-2) було  парафовано Дамаську декларацію, яка включала положення економічного, політичного та військового характеру  і передбачала можливість приєднання  до неї будь-яких арабських  країн з метою спільних дій  у межах формування нового  світопорядку. У декларації наголошувалось, що єгипетські та сирійські  військові контингенти, які знаходяться  у Саудівській Аравії та на  території інших аравійських  держав, можуть стати ядром для  створення міжарабських сил з  підтримання миру, які б гарантували  збереження безпеки у зоні  Перської затоки. Однак незабаром  до цього важливого положення  декларації було внесено суттєве  доповнення, а саме: кожна із держав - членів РСАДПЗ має право за  своїм бажанням вдатися до  допомоги сирійських та єгипетських  військ, які у травні 1991 р. були  виведені з території Саудівської  Аравії та Кувейту.