Рада співробітництва арабських держав Перської затоки

    Президент Іраку Саддам Хусейн, який також  плекав ідею створення аналогічної  організації, де Ірак мав би відігравати  центральну роль, був явно незадоволений, особливо з огляду на значний сумарний фінансово-економічний потенціал  країн Ради, який ставив Ірак у невигідне  фінансове становище. Обидва Ємени  — НДРЄ (Аден) і ЄАР (Сана) — відкрито опротестували створення РСАДПЗ, відзначивши, кожен зі свого боку, що з усіх держав Аравійського півострова тільки ці дві країни залишилися за межами організації. Вони, фактично, звинуватили  РСАДПЗ у формуванні сили, яка може напасти на дві доведені до бідності єменські держави. ЄАР (Сана) з огляду на довгі та тривалі стосунки з  Саудівською Аравією, образилась на неї. Організація визволення Палестини (ОВП) піддала РСАДПЗ нищівній критиці⁴. 

3. Перші роки  існування

    Перші роки свого існування РСАДПЗ відзначила підвищеною активністю. У 1981 році Міністерська рада уповноважила Султанат Оман підготувати  дослідження з проблем національної безпеки, а Кувейт — з регіональних економічних питань. У тому ж році були на вищому рівні проведені конференції  в травні (Абу Дабі) та листопаді (Ер-Ріяд), далі — в листопаді 1982 року (Бахрейн), листопаді 1983 року (Доха, Катар) тощо. Листопадовий саміт 1983 року схвалив  попереднє рішення Міністерської  ради, яке визначало щорічний бюджет організації в обсязі 25 млн. дол. США, а також затвердив штат працівників  штаб-квартири РСАДПЗ в Ер-Ріяді (не враховуючи вище керівництво) у кількості 238 службовців. За оцінкою багатьох аналітиків, найбільшого тріумфу РСАДПЗ за перші три роки свого існування досягла в галузі зовнішньої політики. Саме під егідою Ради було підписано угоду між НДРЄ (Аденом) та Оманом (27 жовтня 1982 року). На той час вона означала, принаймні теоретично, повернення до зближення між сусідами, двосторонні відносини між якими були ворожими з 1967 року, коли Аден отримав незалежність і обрав марксистську орієнтацію. Південний Ємен спонсорував повстання в Дофарі (Оман), понад десять років продовжував антиоманську пропагандистську кампанію. Ще до офіційної інаугурації РСАДПЗ Кувейт і ОАЕ безуспішно намагались примирити близьких сусідів.

    На  сьогодні сумарне населення країн-членів РСАДПЗ становить понад 25 млн. осіб, сукупний ВНП перевищує 210 млрд дол. США, запаси нафти — 53,5 млрд тонн. Щорічні  прибутки країн РСАДПЗ від продажу  нафти і газу досягли в 1995 році 71 млрд дол. США, а в 2000 році — 114 млрд доларів США. Загальний обсяг  іноземних інвестицій країн-учасниць РСАДПЗ складає, за оцінками, 342 млрд дол. США⁵. 

    3.1 Статут РСАДПЗ 

    25 травня 1981 року на Першій спільній  зустрічі глав урядів шести  країн, якими були Саудівська  Аравія, Кувейт, Катар, Об'єднані  Арабські Емірати (ОАЕ), Бахрейн  та Оман у столиці ОАЕ Абу-Дабі  було підписано Статут і офіційно  проголошено створення РСАДПЗ. Установчий  договір Ради має 22 статті і  підписаний в одному примірнику  арабською мовою.

    У Статуті йдеться про саму організацію, її структуру, мету і завдання, про  порядок прийняття рішень. РСАДПЗ створювалася як організація закритого  типу, тому в її Статуті не розкрито принцип входу членства та виходу з організації.

    У статті II вказано, що штаб-квартира РСАДПЗ знаходиться в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія), а зустрічі Ради мають проводитися  в ній або на території іншої  країни-учасниці (ст.. III).

    Стаття IV вказує, що головною метою створення  цієї організації є взаємна координація  політики її держав-членів у галузі економіки, промисловості, оборони  тощо.

    Про членство в Раді у статті V зазначено; "Державами-членами Ради є шість  країн, які брали участь у зустрічі міністрів закордонних справ, що проводилась в Ер-Ріяді 4 лютого 1981 року".

    Статті VI—XVI подають організаційну структуру  РСАДПЗ. Стаття VI говорить, що керівними  органами організації є:

    1. Вища Рада з підпорядкованою  їй Комісією з питання врегулювання  суперечок.

    2. Міністерська рада.

    3. Генеральний Секретаріат.

    Статті VII, VIII і IX визначають, що керівним органом  організації є Вища Рада, яка складається  з глав держав-учасниць. Основним завданням  цього органу є визначення пріоритетів  політики організації, прийняття рішень та доведення їх до виконання підпорядкованим  органам.

    У статті X зазначено, що для врегулювання диспутів створюється спеціальна Комісія  з урегулювання суперечок, яка підпорядковується  Вищій Раді і до якої можуть входити  члени ВР.

    Про виконавчий орган організації, яким є Міністерська рада, йдеться в  статтях XI, XII і XIII. У них зазначається порядок прийняття рішень Міністерською  радою, порядок проведення зустрічей, основні завдання та обов'язки, головними  серед яких є прийняття конкретних рішень та рекомендацій щодо розширення і поглиблення співпраці між  країнами-членами РСАДПЗ.

    Статті XIV, XV і XVI присвячені Генеральному Секретаріату. У них зазначено, що Генеральний  Секретаріат є виконавчим і адміністративно-технічним органом, що забезпечує роботу ВР і МР. Склад Секретаріату призначається Генеральним секретарем, хоча сам Генсек — Вищою Радою.

    Для виконання своїх завдань і  обов'язків організація та ід персонал користуються привілеями та імунітетами (ст. XVII). Рада та її інститути на території  держав-учасниць мають привілеї та імунітети, необхідні для виконання  функцій та завдань. Представники країн-членів в організації при виконанні  своїх функцій, а також її персонал користуються дипломатичними привілеями.⁶ 

    3.2 Організаційна структура РСАДПЗ 

    Організація та структура РСАДПЗ є близьким відзеркаленням моделі політичних систем країн-членів Ради. Власне кажучи, група міністрів  з кожної країни-учасниці може функціонувати  як рада. Стаття VI Статуту організації  визначає, що її керівні органи

1. Вища Рада (ВР) з підпорядкованою їй Комісією з врегулювання суперечок.
2. Міністерська рада.
3. Генеральний Секретаріат.

    Вища  Рада

    Основним  органом, який визначає і втілює політику РСАДПЗ в життя, є Вища рада (ВР) на рівні глав держав. ВР збирається не рідше, ніж щопівроку, почергово  в кожній країні-учасниці РСАДПЗ за порядком арабського алфавіту, але  позачергові сесії можуть відбуватись  і частіше за ініціативою будь-кого з глав держав-учасниць РСАДПЗ. Самітами ВР є зустрічі один раз на кожні  два роки. Сесія ВР вважає легітимною, якщо на ній були присутні 2/3 країн-учасниць. Посаду голови РСАДПЗ впродовж року обіймає  глава держави, на території якої скликалась чергова сесія. Першим головою  організації, її Генеральним секретарем під час інаугурації РСАДПЗ у травні 1981 року в Абу Дабі було обрано Абдалла-га Якуба Бішару, який до того понад десять років представляв Кувейт в ООН і мав репутацію блискучого політика, особливо в юридичних питаннях щодо статусу Палестини. Ще в листопаді 1982 року на саміті РСАДПЗ у Бахрейні Бішара відзначив, що "РСАДПЗ є сучасним втіленням споконвічного прагнення до єднання... Поняття національних кордонів і звичаєвих бар'єрів є чужими імпортними товарами із Заходу". Президент ОАЕ шейх Заїд ібн Султан Аль Нагаян займав посаду голови РСАДПЗ в 1993 році.

    Функції та завдання Вищої Ради

• приймати рішення з усіх стратегічно важливих питань
• відповідати за загальне планування політики в усіх галузях співробітництва
• визначати політичні, військові та економічні пріоритети діяльності
• призначати Генерального секретаря Ради
• затверджувати бюджет Секретаріату організації
• схвалювати основи співпраці країн-членів з третіми державами та міжнародними організаціями
• визначати правила діяльності Комісії з урегулювання суперечок і призначати її персонал
• вносити поправки до Статуту організації
• визначати правила внутрішнього розпорядку РСАДПЗ
• розглядати і вивчати доповіді Генерального секретаря
• розглядати рекомендації та доповіді Міністерської ради.

    Щодо  голосування, то кожний член Вищої Ради (їх є шість) має один голос. Рішення  і резолюції з непроцедурних  питань мають прийматися одноголосно, а з процедурних — можуть схвалюватися більшістю голосів.

    Комісія з врегулювання суперечок

    Підпорядковується Вищій Раді. На кожний окремий випадок  призначається склад Комісії ad-hoc. Якщо виникає непорозуміння щодо тлумачення чи імплементації Статуту РСАДПЗ і якщо така суперечка не вирішена в межах Вищої чи Міністерської Ради, то Вища Рада може передати справу в Комісію врегулювання суперечок, яка в разі

    Міністерська  рада

    Міністерська  рада на рівні міністрів закордонних  справ є основним виконавчим органом  РСАДПЗ. Вона проводить свої засідання  щоквартально. Можуть проводитися також  і надзвичайні сесії за вимогою  будь-якої країни-учасниці організації. Зустрічі Міністерської ради вважаються законними, якщо на них були присутні 2/3 країн-членів Ради. Міністерську раду впродовж року очолює міністр тієї країни, в якій в останнє проводилася  нарада голів держав РСАДПЗ.

    Функції Міністерської ради

• Вироблення рекомендацій, спрямованих на розширення і поглиблення співробітництва між країнами-членами.
• Заохочення кооперації між представниками приватного сектора країн-учасниць, їхніми торговельно-промисловими палатами.
• Підготовка порядку денного і попередній перегляд питань, які виносяться на засідання Вищої Ради.
• Призначення за поданням Генерального секретаря організації його заступників.
• Періодичне заслуховування й затвердження звітів про роботу Генерального секретаря РСАДПЗ.
• Розвиток співпраці між Торговими палатами країн-учасниць.

    Голосування в Міністерській Раді. Кожний член Міністерської ради має один голос. Рішення і резолюції з непроцедурних  питань повинні прийматися одноголосно, а з процедурних можуть схвалюватися більшістю.

    При Міністерській раді функціонують різні  комісії:

• Комісія з питань економічного та фінансового співробітництва, її напрями діяльності:

    1) розвиток співробітництва у валютно-фінансових  питаннях;

    2) заохочення руху капіталів і  людей між країнами-учасницями;

    3) заохочення розвитку торгівлі;

    4) сприяння розвитку транспортних  зв'язків та комунікацій.

• Комісія соціального та економічного планування. До функцій комісії належить розвиток співробітництва в галузі соціального та економічного планування, координація національних планів розвитку країн-учасниць.
• Комісія з питань спільної оборони й безпеки.
• Військово-промислова комісія.
• Комісія з питань нафти. З огляду на її особливу важливість, сформована зі складу міністрів закордонних справ, нафти та фінансів країн-учасниць. Комісія координує всі аспекти планування видобутку нафти і газу, виробництва продуктів нафтохімії, їхнього збуту, встановлення цін і транспортування, вироблення єдиної нафтової політики щодо третіх країн та міжнародних організацій.
• Комісія з промислового співробітництва. Координує плани індустріалізації, надаючи їм значення взаємодоповнюючих і взаємовигідних. Іншим завданням Комісії є вивчення питань стандартизації промислового законодавства. Комісія розробляє також заходи, які заохочують виробників у країнах-учасницях розширювати випуск продукції для задоволення потреб членів РСАДПЗ.
• Комісія з культурних і соціальних питань. Основними завданнями комісії є розвиток співробітництва в галузі освіти, культури, охорони здоров'я, підготовки кадрів та соціального забезпечення, а також вироблення єдиної для всіх держав-учасниць політики у вказаних галузях.
• Консультативна комісія. її персонал складається з тридцяти громадян країн-учасниць РСАДПЗ (по 5 осіб з кожної), обраних на 3-річний термін за критерієм досвіду та кваліфікації. її основним завданням є вивчення питань, доручених Вищою Радою.