Природно-заповідний фонд Кіровоградської області. Сучасний стан та перспективи розвитку

Рідкісні й зникаючі рослини: астрагал шерстистоквітковий, ковила волосиста, ірис злаколистий, ірис понтичний, лілія лісова, підсніжник звичайний, сон великий, барвінок малий, валеріана лікарська, звіробій звичайний, конвалія звичайна, льон жовтий та ін. [13, c. 59-62].

Незважаючи на значне господарське освоєння території, тваринний світ області залишається відносно багатим.

Фауна області представлена досить великою кількістю видів ссавців (65 видів): косуля, лось, дикий кабан, заєць-русак, лисиця, вовк, горностай, куниця, ондатра, видра, єнотоподібний собака, їжак, бобер річковий, кріт, кажани, тощо. Багато гризунів. Найбільший представник ссавців в області є лось, найменші – бурозубка і білозубка.

В області значне розмаїття птахів. У видовому відношенні найбільшою групою птахів є горобині, до якої відносяться горобці, шпаки, синиці, ластівки, щиглики, снігурі, а також ґави, сороки. Найбільший за розміром представник цієї групи – крук, а найменший – волове очко, корольок жовтоголовий. Поширені хижі птахи, більшість з них належить до категорії рідкісних тварин. Це яструб великий, канюк звичайний та сокіл-дербник. Зустрічаються типові навколоводні птахи, вони з’являються під час сезонних міграцій. Це – звичайна чайка (чибіс), травник, веретенник великий і зуйок малий. Досить різноманітною групою птахів є також качині, які належать до мешканців водно-болотного комплексу. Найбільш численні представники групи – крижень, чирок-тріскунок, широконіска. Багато чапель. Це – чапля сіра та руда, квак, бугай і бугайчик.

За кількістю видів виділяється також група пастушкових птахів – лиска, курочка водяна, погонич і пастушок. Місцями трапляється деркач, він занесений до Червоної книги України. Досить різноманітною групою є сови: сова сіра, вухата та болотяна, сич хатній, пугач, сипуха ( два останні занесені до Червоної книги України).

Серед земноводних найбільш численні жаби озерна та ставкова, а також кумка червоночеревна. На заліснених територіях переважає жаба трав’яна, трапляються жаба гостроморда і квакша звичайна, рідкісна – ропуха сіра, місцями звичайні часничниця і ропуха зелена. Серед плазунів є ящірка прудка, місцями – ящірка зелена. До групи нечисленних видів відносяться вуж звичайний, ящірка живородяча, черепаха болотяна. Зустрічаються види рідкісні та дуже рідкісні: до перших відносяться вуж водяний, мідянка, полоз жовточеревний та гадюка степова , а до других – полоз лісовий.

Рідкісні тварини та птахи: борсук, свиня дика, заєць сірий, їжак звичайний, козуля європейська, зяблик, славка чорноголова, дрізд чорний, соловейко східний, синиця велика, жулан, малинівка, вівсянка звичайна, сіра чапля та інші [9, c. 77].

Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, із яких 107 — розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини.

Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища — основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.

Культура в Кіровоградській області представлена мережею культурно-освітницьких закладів. В області функціонують 2 театри (Обласний український академічний музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, Кіровоградський обласний театр ляльок), філармонія, 565 закладів культури клубного типу, 485 бібліотек, 30 музичних шкіл, 3 художні школи, 13 шкіл-мистецтв, музичні училища в містах Кіровограді та Олександрії.

В області діють 744 вокально-хорових, 156 фольклорних, 445 театральних, 423 музичних, 423 хореографічних самодіяльних колективи та 572 аматорських колективи малих форм (сольного співу, художнього читання, народної естради, декоративно-прикладного, кінофотомистецтва). 183 колективи мають почесне звання «народний аматорський», «зразково-художній».

В області створено 28 музеїв. Серед них особливо виділяються Кіровоградський меморіальний музей Г.Нейгауза, Олександрійський музей Миру, державний заповідник-музей І.Тобілевича, «Хутір Надія», обласний художній музей, художньо-меморіальний музей О.Осьмьоркіна, Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей ім.І.Карпенка-Карого (Тобілевича).

З метою розвитку національних, культурних і мистецьких традицій в області проводяться такі відомих в Україні заходи, як фестивалі камерної музики «Травневі музичні зустрічі», вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів», Всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», свято фольклору «Невичерпні джерела» та козацької слави, обласні свята духовного співу «Молюсь за тебе, Україно» та національних культур.

Значна увага в останні десятиріччя приділяється виявленню та збереженню рідкісних видів рослин та тварин. Кожний природний вид – це неповторний витвір природи з притаманними лише йому біологічними властивостями. Втрата його – незворотна, тому збереження біологічного різноманіття є нині однією з найважливіших проблем світового масштабу.

В останні роки велика увага приділяється виявленню і збереженню рідкісних видів рослин, зокрема і в нашій області. Щоб зберегти дикорослі види Європи у 1991 – 1992 рр. вийшов у світ Європейський Червоний список рослин, що знаходяться під загрозою зникнення. У флорі Кіровоградщини виявлено три види занесених до Європейського списку, 29 видів, що занесені до Червоної книги України.

Види з Європейського червоного списку: гвоздика прибузька, астрагал шерстистоквітковий, козельці українські. Всі ці види представлені на природно-заповідних територіях де й охороняються.

Мережа природно-заповідного фонду області включає в себе 178 заповідних територій та об’єктів на загальній площі 11265,78 тис. га. Із них 26 природно-заповідні території загальнодержавного значення. Процент заповіданості в області на даний час становить 1,2%.

Заповідні території виділені у природоохоронних цілях з метою збереження природного різноманіття існуючих ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, а також для підтримки загального екологічного балансу та збереження фонового моніторингу довкілля, які нині перебувають під загрозою знищення через надмірну експлуатацію ландшафтів.

Приро́дно-запові́дний фонд Кіровогра́дщини складається з 51 об'єкту: 1 дендрологічний парк загальнодержавного значення, 8 заказників загальнодержавного значення, 17 заказників місцевого значення, 2 пам'ятки природи загальнодержавного значення, 10 пам'яток природи місцевого значення та 13 заповідних урочищ місцевого значення. Загальна площа — 13 074,21 га.

Аналізуючи кількість природно-заповідних територій Кіровоградської області по районно, слід зазначити, що найбільша кількість природно-заповідних територій розташована в Долинському районі (20), Онуфріївському (18) та Новомиргородському (16) районах. Найменша кількість об’єктів природно-заповідного фонду становить в Ульянівському, Вільшанському, Гайворонському районах.

Булгаківська балка [13]

Неподалік від с. Піщане у Бобринецькому районі на площі 78 га розташувався ботанічний заказник місцевого значення «Булгаківська балка». Територія заказника має дуже почленований рельєф і займає мальовничу балку на правому березі р. Сугоклеї. На схилах балки є численні виходи граніту, нерідко у вигляді кам'яних брил.

Рослинний покрив цих ділянок представлений петрофітними комплексами. Значне місце в них займає авринія скельна, яка привертає увагу своїм жовтим суцвіттям. Поруч можна бачити яскраво-жовті плями очитку їдкого і блідо-жовті суцвіття ендемічного виду — очитку Борисової. У розщілинах між камінням відмічені молодило руське і малопоширений в регіоні пухирник ламкий. Із чагарників трапляються карагана кущова, зрідка — мигдаль степовий і кизильник чорноплідний. Слід відмітити зростання на кам'янистих схилах тюльпану південно-бузького і еону чорніючого, занесених до Червоної книги України. У рослинному покриві ділянки переважають степові угруповання, представлені це- нозами типчаку, стоколосу безостого, тонконогу вузьколистого; зрідка зустрічаються ковилові угруповання. На нижніх частинах схилів у смузі чагарників найбільш поширені глід та терен, рідше трапляються жостір проносний, шипшина, бруслина європейська і бузина чорна.

У заказнику наявний цікавий фауністичний комплекс. Тут мешкають такі птахи, як жайворонок малий, щеврик польовий, чекан чорноголовий, дрізд співочий, просянка, куріпка сіра, перепел, одуд, сорока та ін. Із ссавців трапляються їжак звичайний, ховрах плямистий, лисиця звичайна. З плазунів відмічена гадюка степова — вид, занесений до Червоної книги України. Заказник «Булгаківська балка» має цінний природний комплекс з цікавими флористичним та фауністичним комплексами.

Веселі Боковеньки (дендропарк) [13]

Весе́лі Бокове́ньки — це дендропарк, що розташований у Долинському районі Кіровоградської області. Є складовою частиною селекційно-дендрологічної станції тієї ж назви. Площа парку — 109 га (з селекційно-дендрологічною станцією — 543 га).

Закладено парк 1893 р. М. Л. Давидовим за проектом українського художника-пейзажиста І. І. Падалки. У будівництві парку брав участь відомий паркознавець О. Є. Регель, консультували роботи академік Г. М. Висоцький та дендролог Є. Л. Вольф. Лісові посадки проводились під керівництвом губернського лісничого О. О. Яцкевича. Власник парку М. Л. Давидов працював над його створенням протягом 30 років. Парк був створений в ландшафтному стилі, де було посаджено біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід на берегах річки Боковенька на площі 109,3 гектари.

У 1916 р. М. Л. Давидов подарував парк Російському географічному товариству. В 1930 році дендропарк був переданий Українському науково — дослідному інституту агролісомеліорації, який в 1934 році організував в парку опорний пункт. Була розпочата робота з випробовування екзотів у лісових культурах і полезахисних лісових смугах та селекції цінних порід — дубів, горіхів, ліщини, тополі. Роботи з селекції горіха волоського очолив Ф. Л. Щепотьєв та продовжив П. П. Бадалов, який вивів зимостійкі, урожайні швидкорослі гібриди горіхів та зимостійкі крупноплідні, а в ряді випадків - тонкошкаралупні форми фундука.

У 1960 р. парк набув статусу пам'ятки садово-паркового мистецтва.

У 1993 році на честь століття з часу заснування, дендропарку надано ім'я його засновника — М. Л. Давидова. В вересні 1999 року підприємство було передано до складу Кіровоградського обласного управління лісового господарства.

З лютого 2007 року установа отримала назву Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр «Веселі Боковеньки».

Каскади (урочище) [13]

«Каска́ди» — урочище в Маловисківському районі Кіровоградської області, геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Площа — 2,5 га.

Урочище знаходиться в долині річки Буки (права притока Плетеного Ташлика) на південний захід від села Злинка Маловисківського району, за 10 км від залізничної станції Капустине.

Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище є прикладом типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених в у своєму природному місці розташування.

В Каскадах знаходиться місце виходу на поверхню масивної глиби нижньопротерозойських гранітів і мігматитів — елементів Українського щита, найдавнішої тектонічної структури України. Час їх утворення датується близько 2 мільярдами років тому. Припускають, що в I тис. до н. е. брили могли виконувати функцію скіфського святилища, оскільки на стінах нині затоплених печер раніше можна було розгледіти окремі знаки.

У рослинному та ценотичному відношенні урочище дуже різноманітне. Тут збереглись рослинні угрупування петрофітних, чагарникових та лучних степів. Дев'ять видів рослин урочища занесено до Європейського Червоного списку та Червоної книги України; 3 види раритетних рослин мають статус міждержавного й 6 — державного рівня охорони, присутні тут численні регіональні рідкісні види та формації.

В урочищі мешкає багато видів рідкісних тварин, що зникають. 58 представників фауни урочища охороняються Бернською конвенцією, 14 занесені до Червоної книги України.

Когутівка (заказник) [13]

В околицях с. Ятрань Новоархангельського району, в мальовничому місці злиття річок Синюха та її притоки Ятрань, розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Когутівка» площею 120 га. На лівому березі Синюхи та правому березі Ятрані багаточисельні відслонення гранітів утворюють стрімкі скелі.

В основному тут поширена петрофітна рослинність. На цих ділянках переважає молодило руське, оригінальні розетки якого утворюють суцільні плями. Жовтий аспект доповнюють очитки їдкий та звичайний, рідше — очиток Борисової. Привертають увагу рожево-жовті суцвіття цибулі Вальдштейна. Між камінням можна побачити сріблясто опушені розетки з жовтими квітами, що належать малопоширеному виду гранітних відслонень авринії скельній. В розщілинах між камінням знайшли затишний притулок невеликі папороті — аспленій північний і пухирник ламкий. По краях кам'яних брил зростають малопоширені види чагарників, такі, як кизильник чорноплідний і спірея звіробоєлиста.

Лісова рослинність на території заказника займає значні площі і розміщується на пологих берегах річок. В прирусловій частині відмічена рідкісна для Кіровоградщини заплавна діброва з дубом до 80 років. Лісові схили займає ясспево-дубовий ліс із домішкою в'яза і клена татарського. Серед різнотрав'я трапляється червонокнижний вид із зеленувато-пурпуровими квітами — коручка чемерниковидна. Тут також можна побачити такі рідкісні види, як гадюча цибулька занедбана з синьо-фіолетовими квітами і шоломниця висока.