Античні міста поліси

  Будинки опалювалися стаціонарними печами, відкритими вогнищами та керамічними жаровнями різноманітних типів. Останні були основним засобом І опалення, зокрема в парадних приміщеннях, оздоблених розписами. Практично 

Зразки  меблів, котрі були у вжитку в античних містах Північного Причорномор'я 

 
о. О

О

X с О

з*

5 а. С

О

и О X

=ґ

X

СЕ

7. КУЛЬТУРА

невідомо, як виводився дим із печей, однак, судячи з розкопок Ілурата, де в одному з жител над піччю в стіні виявлено спеціальне віконечко, можна вважати, що там могли застосовуватися пристрої типу камінних навісів. У зв'язку з цим слід відзначити виникнення в Північному Причорномор'ї в перші століття нової ери системи опалення лазень гарячим  повітрям  за  допомогою  гіпока-

устів.

  Криті приміщення освітлювалися через  невеликі вікна, що звичайно виходили у внутрішнє подвір'я (на вулицю — рідко, й то на такій висоті, щоб випадковий перехожий не міг у них заглядати; крім того, до них прилаштовувалися дерев'яні віконниці). В перші століття нової ери в Північному Причорномор'ї з'являється, нагадаємо, віконне скло. З настанням темряви запалювалися олійні або лойові світильники (керамічні, зрідка — металеві) найрізноманітніших форм: одно- й багаторіжкові, висячі або поставлені на спеціальні високі підставки, кружальні й ліпні (глиняні), штамповані (металеві) відкриті й закриті, у вигляді людської стопи тощо. На їхніх щитках зображувалися різні жанрові сцени; широко використовувалися орнаментальні мотиви. Більшість світильників були привізні, але вже з елліністичних часів розвивається їх місцеве виробництво. Житла,освітлювалися також смолоскипами та лучинами.

  Великої уваги греки надавали санітарно-гігієнічному благоустрою. У дворах будинків викопувалися колодязі або встановлювалися цистерни для зберігання води (в Ольвії такі цистерни розміщувалися в підвалах). Подекуди в разі можливості влаштовували спеціальні розводки в житлові будинки від каптованих ґрунтових джерел. Частина будинків мала вивідну каналізацію.

Одяг колоністів, судячи із зображень

216 

на рельєфах, був подібний до вбрання жителів Середземномор'я. Виходячи з дому, чоловіки накидали на хітон (нижній одяг) гіматій, жінки — пеплос (і те, й інше — вид плаща). Взуття — шкіряні черевички або туфлі на низькому підборі, а в теплу погоду — сандалії на дерев'яній підошві. В перші століття нової ери поширюється верхній одяг у вигляді каптанів і шароварів. Зокрема, так описує одяг ольвіополіта Каллістрата Діон Хрисостом (кінець І ст. н. е.).

  Широко  побутували різні прикраси — намиста, пронизки, фігурні підвіски — скляні, фаянсові, кам'яні, металеві, дерев'яні, бурштинові. Прикраси робилися у вигляді комах і тварин (скарабей, муха, дельфін, лев тощо), голівок Беса, Силена, Серапіса та ін. Відомі також намиста у формі різних посудин і плодів. Згадаємо також серги, гривни, коралі, пекторалі, браслети, кільця та персні з різними вставками, діадеми, заколки, шпильки, фібули, гребінці.

  Посуд, тара. Серед матеріалів розкопок міст і поселень найбільшу групу становить глиняний посуд. Античні держави Північного Причорномор'я відзначалися розвиненим виробництвом кераміки. Здебільшого це — амфори і простий столовий або кухонний червоно-й сіроглиняний посуд — миски, глеки, рибні блюда тощо або так звана буро-лакова кераміка, іноді з розписом. Вироблялися також світильники, лутерії та ін. У вжитку був і ліпний, головним чином кухонний, посуд. Разом із тим протягом усього існування цих держав до них широким потоком надходили керамічні імпорти з Іонії, Аттіки, середземноморських островів, Олекса ндрії, а особливо — із Синопи та Гераклеї. Найбільший інтерес становлять мальований посуд із Хіоса, Корінфа і трохи пізніші чорнофігурні кіліки, лекіфи, кан-фари, кратери, ойнохої, рибні блюда, де- 

кани, що надходили до Північного Причорномор'я впродовж другої половини VI ст. до н. є. головним чином з Іонії та Аттіки. В V—IV ст. до н. є. узвичаюється чорнолаковий і червонофігурнии посуд. Розписи чорно- й червонофігурної кераміки складалися з орнаментальних мотивів, міфологічних, іноді — жанрових і навіть виробничих сцен. У III — І ст. до н. є. поширюється рельєфно орнаментований посуд, зокрема так звані мег арські чаші, виготоВлювані у формах, їхня характерна поверхня звичайно вкривалася суцільним декором, іноді — жанровими зображеннями. Ці чаші частково виробляли на Боспорі, а можливо, і в інших містах Причорномор'я. В перші століття нової ери розповсюджується червонолакова кераміка — кубки, блюда, миски, глеки, ритони, світильники тощо. Ця кераміка, нерідко із рельєфними зображеннями або в антропо- чи зооморфних формах, надходила до Північного Причорномор'я головним чином із малоазійських та італійських центрів, із північно-східних провінцій Римської імперії.

  Крім  посуду парадного вжитку, північно-причорноморські  античні держави одержували також  велику кількість імпортної керамічної тари — амфор і піфосів. Амфори доримських часів

  Освіта  й виховання. Фізичне й інтелектуальне виховання, молоді відбувалося головним чином у спеціальних навчальних закладах — гімнасіях. У написах згадуються гімнасії в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Фанагорії, Горгіппії, Танаїсі (в Ольвії відкрито залишки такого закладу). Про масову письменність населення північнопричорноморсь-ких міст свідчать численні графіті на керамічному посуді: різні присвяти, побажання, набори літер, складів, що явля- 

загалом характеризувалися близькими формами й розмірами, хоча кожний центр їх виробництва мав свої особливості. Частина амфор позначалася різноманітними штампованими клеймами з назвою місця виробництва, астинома, власника майстерні тощо. В перші століття нової ери така відносна одноманітність форм і розмірів порушується: поряд із невеликими вузькогорлими з'являються величезні, так звані піфосоподібні амфори. Амфори цього часу не мали рельєфних клейм: замість них на горлі або плічках іноді робили червоною фарбою різні позначки.

  Амфори  широко використовувалися для транспортування  і зберігання вина, олії, зерна, нафти, рибних соусів тощо; в так званих широкогорлих амфорах зберігалися фрукти, риба та інші продукти.

  Разом із керамічним використовувався металевий, а в перші століття нової ери — і скляний посуд. Парадні бронзові, срібні, золоті посудини трапляються при розкопках досить рідко, куди частіше — скляні келихи, миски, різноманітні пляшки, ритони. Всі згадані види металевого і скляного посуду лише частково виготовлялися в Північному Причорномор'ї, більшість знахідок — імпортного походження.

  Досить  значну частину як привізних, так  і місцевих керамічних виробів становили черепиця різних типів, елементи архітектурного декору, а також теракотова скульптура.

ли собою  шкільні вправи. На Березані та в  Ольвії знайдено кілька листів, вирізьблених на свинцевих пластинах,— у них ішлося про повсякденні справи, давалися різні вказівки адресатам тощо. Найцікавіший — уже згадуваний лист Ахіллодора, в якому містяться, зокрема, відомості про соціальну структуру населення Нижнього Побужжя та про зв'язки між Березанським поселенням й Олы

вією.

Велика   увага   приділялася   спорту.

217

популярними були п'ятиборство, їй бій, верхова їзда, стрільба з і одному з ольвійських написів ься: «Анаксагор, син Демагора, стрілу на 282 оргії (521,7 м.— До п'ятиборства входили біг, і, метання списа й диска, бороть-5ре знаними в Північному При-ор'ї були Ахіллеї — спортивні ^я, ідо їх проводила на Тендрівсь-зі Ольвія. В них брали участь івники різних поколінь, іноді — іужбові особи — архонти, страте->аноми. Сюди приїздили не тільки ти, а й греки з Еллади. Взагалі ому полісі мав бути власний ста-роте поки що їхні залишки на )ії України не зафіксовані. жа. Хоч дані стосовно наукової >сті в північнопричорноморських ах дуже обмежені, все ж урив-відомості про тутешніх учених підставу вважати: рівень науки в загалом відповідав рівневі тих ча-II ст. до н. є. були відомі філософ-Зіон Борисфеиіт, філософ Сфер ський, софіст та історик Посідо-ьвіополіт, боспорянин Ісіл, філо-філ, історик Сіріск із Херсонеса, ф Смікр із Боспора, в І ст. н. є.— ф або письменник Стратонік^/Го-і були обізнані з найголовнішими фськими вченнями Греції (так, Крисостом засвідчує знайомство юлітів із творами Платона). Про ість у Північному Причорномор'ї іікарів ми дізнаємося із знахідок »вих медичних інструментів. Збе-я й ім'я одного з них — херсо-Велія Френта, якого в І ст. до н. є. таври.

алогічні  уявлення. У своїй основі колоністів була, звісно, грецькою, кравіше це простежується в VI — о н. є. Але на початку нової ери в [©причорноморських містах поши- 

рюються й негрецькі культи (зокрема культ  римських імператорів). Наприкінці III ст. н. є. на Боспорі з'являється християнство.

  Основу  вірувань становило  багатобожжя. Божества мали різні функції (звичайно по декілька). Серед них були дуже поважні й не дуже, загальновідомі й такі, яким поклонялися тільки в якомусь конкретному місті. Існували також різні окремі вірування (культи плодючості, предків та ін.).

Всі божества в уявленні греків мали вигляд звичайних людей, однак їм були притаманні певні специфічні атрибути. Наприклад, Аполлон — це стрункий безбородий оголений юнак із лірою, луком і стрілою, кіфарою, лавровою гілкою в руці, з вінком на голові; Артеміда — дівчина-мисливець у короткому хітоні, із сагайдаком за спиною, списом або луком у руці, поруч із нею — присвячена їй тварина — лань; Гермес — чоловік (пізніше — юнак), іноді — у крилатому шоломі, з кадуцеєм в руці, в чобітках (іноді з крильцями); Геракл — могутній чоловік у лев'ячій шкурі та з палицею; Кібела — жінка в баштоподібній короні; сидить на троні, тримаючи в руках тимпан і фіал, а в неї на колінах або біля ніг — левеня. Іконографія античних божеств на Півдні України мала свої особливості. Вони наділялися всіма рисами вдачі, властивими звичайним людям, їхнє життя описується в численних міфах, частина яких пов'язана з Північним Причорномор'ям. Зокрема, з пригодами Ахілла та Іфігенії пов'язуються такі місцевості, як о-в Левка (навпроти дельти Дунаю) й Тендрівська коса — Ахіллів дром (біг). Міфологічні сюжети й персонажі широко відображалися в літературі, театрі, скульптурі, коропластиці, рельєфах, архітектурних деталях (зображення Афіни, Аполлона, Медузи Горгони на щитках фронтальних черепиць), монетах, прикрасах, у монументальному живописі (склепи Боспору) тощо.

  Культи  відправлялися у святилищах, храмах та на олтарях, у житлових будинках, в адміністративних спорудах, на мисах, островах, у печерах, містах. У Північному Причорномор'ї відомі святилища на о-ві Левка, культові ділянки — теме-носи — на Березані, в Ольвії, Німфеї, залишки храмів у різних містах і всюди — залишки олтарів. У жертву прино- 

сили  плоди, злаки, вино, тварин, яких нерідко замінювали виготовленими з глини вотивами. Жертвоприношення відбувалися з усілякої побутової нагоди. На честь божеств, зокрема Аполлона, Діоні-са, Артеміди, проводилися різні свята і спортивні ігри: згадувані Ахіллеї на Тендрівській косі, Гермеї в Горгіппії, ігри на честь Аполлона в Гермонассі та ін. Відправленням основних культів керували жерці. Між північн©причорноморськими містами й такими святилищами Греції, як Дельфи, Делос, Елевсін, існували досить тісні зв'язки.

  У VI—І ст. до н. є. най значнішим з усіх божеств у Північному Причорномор'ї був Аполлон. Він мав різні функції, наприклад, уважався заступником колоністів, організатором нових полісів, захисником від небезпек. Цього бога шанували під багатьма епіклезами. Найпоширеніша з них — Аполлон Л ікар, а в Ольвії, крім того, існував і культ Аполлона Дельфінія. Останній був головним богом у .Гермонассі. Великого значення набули культи Зевса, Афіни, Артеміди, Афродіти, Гермеса в різних епіклезах (Зевс Сотер — Рятівник, Гепарх — Родоначальник, Басилевс — Цар, Елевтерій — Визволитель; Артеміда Агротера— Сільська, Парте-нос — Діва; Афродіта Уранія — Небесна, Глі-кея — Медосолодка та ін.). На Боспорі найпо-пулярнішим став культ Афродіти Уранії, в Херсонесі — Діви, в Херсонесі, Ольвії й Тірі ширше, ніж на Боспорі — культ Афіни. Багато культів стосувалося сільського господарства — Деметри, Кори-Персефони, Кібели, Діоніса (Деметра й Кора-Пер-сефона, крім того, мали відношення до потойбічного світу). Шанувалися також божества, пов'язані з певною місцевістю — річками (Тірас, Гіпаніс, Борисфен) або містом (Херсонес). Поряд із культами божеств існували й культи героїв, зокрема Ахілла й Геракла. Інші божества та герої грецького пантеону (Асклепій, Гігієя, Гефест, Гестія, Геката, Гера та ін.) також були відомі в Північному Причорномор'ї, але не набули загального значення.

  Зміни в пантеоні північнопричорноморських міст у перші століття нової ери  виявилися в певному зменшенні  ролі грецьких божеств і героїв, універсалізації їхніх функцій, втраті впливу деяких із них (таких, наприклад, як Аполлон Лікар, Аполлон Дельфіній, Артеміда, Геракл, А фіна, Деметра). Натомість починають відігравати значну роль божества та герої, котрі, за міфами, були зв'язані з Північним Причорномор'ям (зокрема Ахілл). Набувають поширення культи Асклепія, Гігієї, Посейдона.