Античні міста поліси

  Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор'я — так званий римський (середина І ст. до н. є. — 70-ті роки IV ст. н. є.) — характеризується передусім входженням Тіри, Ольвії, Херсонеса до складу римської провінції — Нижньої Мезії. Цей період позначався нестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варваризацією населення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно-економічних зв'язків. Держави Північного Причорномор'я стали для Римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на її східні кордони, що проходили по 

Дунаю. Спостерігається деяке економічне піднесення Тіри, Херсонеса, Боспору, їхня   культура   потроху   романізується.

  У другому періоді існування античних північнопричорноморських міст і їхніх  округ можна виділити три основні етапи. Перший розпочинається в середині І ст. до н. е., коли політика цих міст поступово переорієнтовується на Рим. Спочатку римські війська з'являються на північному узбережжі Понту спорадич-но, але при цьому їхнє втручання в місцеві справи, зокрема в Боспорі та Херсонесі, досить відчутне. Вони допомагають античному населенню в його боротьбі проти оточуючих племен. До цих часів належить і відомий похід, здійснений на допомогу Херсонесу в його сутичках зі скіфами Плавтієм Сільваном ((63) р. н. є.) — правителем Нижньої мезії. Разом із тим північнопричорно-морські держави у II ст. н. є. конфліктували не тільки з варварами, а й із римлянами й навіть між собою (Боспор і Херсонес) . Незважаючи на такі, здавалося б, несприятливі обставини, економіка цих держав поступово виходила з кризи. Відроджується сільська округа Ольвії, виникає значна кількість нових поселень на Боспорі. Функціонують сільські округи Херсонеса й Тіри (частина населених пунктів цих округ належала, очевидно, варварам, однак вони теж працювали на економіку античних міст). Поряд із сільським господарством значного розвитку — особливо в Херсонесі й Боспорі — набувають ремесла та промисли (солеваріння, засолка риби, виноробство). Активізуються торговельні зв'язки з пів-деннопричорноморськими, малоазійськими, італійськими, західнопричорно-морськими містами.

  Другий етап охоплює час від середини II по середину НІ ст. н. е., коли в Тірі, Ольвії, Херсонесі, Хараксі розміщуються постійні загони римських 

військ, а самі ці міста підпорядковуються !* 
Нижній Мезії. В певній політичній за- о 
лежності від Риму перебуває й Боспор. ^ 
В умовах відносної воєнно-політичної * 
стабільності економіка північнопричор- о 
номорських держав досягає найвищого я 
розвитку. д

  Третій — останній — о 
етап розпочинається з другої поло- © 
вини НІ ст. н. е., коли з метою захисту 5 
кордонів Римської імперії від готів гарні- х 
зони римських військ були виведені з її 
Північного Причорномор'я в Подунав'я. ^с 
Навали кочовиків, зокрема готів, фак- § 
тично знищили сільські округи. Майже З 
всі античні держави остаточно припини- а! 
ли своє існування в 70-х роках IV ст. під § 
ударами гунів. Вижили тільки Херсонес - 
і Пантікапей, які згодом увійшли до з* 
складу Візантійської імперії. р

  Державно-політичний устрій. Північ- * нопричорноморські поліси були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства (правда, за великі заслуги перед полісом іноземцям могли надавати такі права). Найвищими органами законодавчої влади були народні збори («народ») і рада. Народні збори, в яких брали участь усі повноправні громадяни, вирішували питання зовнішньої політики, оборони, грошового обігу, забезпечення населення продовольством, надання привілеїв купцям, громадянських прав якимсь особам тощо. Рада готувала ті або інші питання до розгляду на зборах, контролювала дії виконавчої влади, перевіряла ділові якості кандидатів на державні посади. Виконавча влада складалася з різних колегій — магістратур або окремих службових осіб — магістратів. Звичайно найбільшими правами користувалися колегії архонтів, які скликали народні збори, керували іншими колегіями, стежили за станом фінансів. 

165

3. МІСТА, СІЛЬСЬКІ ПОСЕЛЕННЯ, НЕКРОПОЛІ

спеціальні  колегії, котрі займали->чно фінансовими або військо-авами (колегія стратегів), тор-колегія агораномів), благоус-ста (колегія астиномів) та ін. агістрати керували конкретними закладами (гімнасіархи, гла-жретарі, жерці тощо). Діяли й станови, що складалися з кіль-лів. У судочинстві брали участь ідки, обвинувачі.

іій. Назва міста походить, мож-імені ойкіста. Розташовувалося лівому березі Дністровського поблизу сучасного с Роксолани. [ий переселенцями з Іонії в ос-ретині VI ст. до н. е., Ніконій бою невеликий поліс, що скла-власне міста і близько десятка жних сільських поселень із звою забудовою. Основу еконо-новило землеробство. В V ст. до ;оній випускав власну литу мо-юбраженням сови. Підтримував ьні зв'язки з містами Іонії, Ат-грівною Грецією, південнопон-и містами, а особливо з Істрією ією. В VI — першій половині і н. є. забудовувався землянко-ітлами, які згодом, у V—IV ст. ., змінюються будинками зви-грецького типу. На другу поло--IV ст. до н. є. припадає розквіт ши, зокрема, зводяться оборонні , Близько третьої чверті IV ст. до коній занепадає, що пов'язане, ), з діями полководця Олекса нд-:донського — Зопіріона. В III— іо н. є. занепад посилюється, естям галатів та інших варвар-ілемен місто остаточно гине. ст. н. є. життя в ньому відновлю- 

  З часом у державно-політичному житті відбувалися зміни. Так, поліси Боспору Кіммерійського в 480 р. до н. є. об'єдналися під владою Археанактидів у єдине Боспорське царство, хоча й після цього залишалися практично самостійними в своїх внутрішніх справах. А коли в перших століттях нової ери Херсонес, Ольвія й Тіра увійшли до складу Нижньої Мезії (див. вище), вони теж зберігали місцеве самоврядування. 

ється. На жаль, цей період майже не досліджений.

  Розкопками  відкриті рештки землянкових і звичайних наземних (із підвалами) будинків грецьких типів, а також залишки оборонної стіни. Некрополь досі не виявлено.

  Тіра. Назва міста походить від грець 
кої назви Дністра — Тірас. Місцерозта- 
шування залишків Тіри — околиця су 
часного Білгорода-Дністровського 
Одеської області. Колонія заснована 
вихідцями з Мілета наприкінці VI — 
на початку V ст. до н. є. Збереглося 
И—12 га території давнього городища, 
частина якого, зокрема нижнє місто, 
зруйнована водами Дністровського ли 
ману. В розвитку Тіри виділяються два 
основні періоди: еллінський (від засну 
вання міста до середини І ст. до н. є.) 
і римський (від середини І ст. до н. є. до 
70-х років IV ст.), які розділяє гетська 
навала під проводом Буребісти. Час пер 
шого розквіту починається з V ст. до н. є. 
і триває до III ст. до н. є. Тіра карбу 
вала власну монету. З кінця II ст. до н. є. 
і до 70-х років І ст. до н. е., можливо, 
входила до складу Понтійської держави 
Мітрідата VI Євпатора. За римського 
імператора Доміціана (81—96 рр. н. є.) 
увійшла до складу Нижньої Мезії; з II ст. 

Тіра. Уявний вигляд житлового будинку кінця ІП — початку IV ст. н. є. (графічна реконстр. С. Д. Крижицького, рис. М. М. Ієвлєва)

н. е. в Тірі розміщуються підрозділи V Македонського, І Італійського й XI Клавдієвого легіонів, а також, мабуть, римська Мезійська ескадра. В середині НІ ст. н. є. Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й римський гарнізон залишає місто. Тоді ж воно зазнає нищівного руйнування готами, проте життя в ньому триває ще до 70-х років IV ст. н. є. (в цей час тут мешкають головним чином вихідці з черняхівських племен). Населення Тіри займалося переважно посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотарством, меншою мірою — ремеслами. Подібно до інших полісів, Тіра мала сільську округу. В елліністичну епоху (IV—III ст. до н. є.) на узбережжях Дністровського лиману налічувалося близько 80 сільських поселень. В основному тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу. Садівництво й виноградарство, очевидно, були 

малр_розвинені. При дослідженнях Тіри, 5* 
Ніконія та навколишніх поселень, на о 
відміну від інших античних північно- 2 
причорноморських центрів, не знайдено Е 
жодної виноробні. о

  Розкопками  виявлені залишки жит- £ 
лових кварталів IV ст. до н. є.— IV ст. ^ 
н. є. та оборонних споруд кінця IV ст. ₀ 
до н. є.— середини III ст. н. є. Серед £ 
останніх особливий інтерес становить Я 
комплекс римської цитаделі площею да 
близько 2,5 га (виникла в II ст. н. е.). 2 
Від неї збереглися дві вежі, чотири кур- ^с 
тини та однокамерна будівля вексиляції § 
І Італійського легіону. Пізніше на решт- 5 
ках цих споруд виникає так званий * 
«післяготський житловий будинок». §

  Некрополь Тіри ще не знайдено, хоча -й відомі окремі поховальні пам'ятки, з* зокрема склепи перших' століть нової р ери. На жаль, досі практично не вивчено * "сільську округу міста.

  Борисфеніда (від грецької назви Дніпра — Борис фен). Грецьке поселення на півострові (нині, нагадаємо — острів) Березань, найраніша в Північному Причорномор'ї апойкія, заснована грецькими переселенцями у другій половині (можливо, ще близько середини) VII ст. до н. є. На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом, який згодом — можливо, наприкінці третьої чверті VI ст. до н. є.— був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія. В першій половині VI ст. до н. є. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борис-фен іди. Остання повнокровно існує й у V ст. до н. е., а з кінця IV ст. до н. є. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в перші століття нової ери (хоча вже ніколи не досягає рівня другої половини VI—V ст. до н. е.). Починаючи з останньої чверті VI ст. до н. є. Борисфеніда входила до 

167

приводилися в рух гончарні своїми розмірами гончарні значно переважали залізороб-еталообробні. Тут, очевидно, госовуватися й рабська праця, і-ергастерії належали як окре-адянам, так і полісам. :хнічним рівнем будівельної нічнопричорноморські міста не [ся перед метрополіями. Ідеть-обування й обробку каменю, і, столярні, опоряджувальні їхніку будування, виробництво їо. Уявлення про ці види гос-Гї діяльності ми складаємо на л овід них знахідок різноманіт-іетів, інструментів для їх виго-

місць видобування  сировини

йпоширеніших  домашніх реме-

еали  чинбарство й продукуван-

гих виробів, ткацтво, прядіння,

(існували    й    спеціалізовані 

майстерні). Побутували тканини з льону, конопель, вовни. В прядінні вживалися веретена з керамічними пряслицями) Залишки ткацьких верстатів у Північному Причорномор'ї досі не виявлені, але їхнє існування засвідчують численні знахідки грузил різних розмірів і ваги.

 {Було  розвинуте косторізне ремесло, яке забезпечувало населення голками, шилами, прикрасами, накладками на меблі, скриньками, піксидами тощо.

  Мало  місце склоробство. В його розвитку вирізняються два основні періоди. До рубежу ер виготовлялися вироби із скляної пасти — кольорові намиста, невеличкі посудини туалетного або культового призначення, а в перші століття нової ери вже відомі скляні кубки, чаші, флакони тощо, а також віконне склоуСклоробні майстерні або зіпсовані скляні речі відкриті в ряді північно-причорноморських міст, зокрема на Ягорлицькому    поселенні     (VI—V    ст. 

до н. е.) та в Херсонесі (перша половина І тис. н. е.). Добре збереглися рештки такої майстерні І ст. н. е. в Алма-Керме-ні, де розташовувався загін XI Клав дієвого легіону.

^^Сїльське  господарство відігравало в економіці  північнопричорноморських держав  найбільшу роль. Питома вага його галузей у різних місцях неоднакова. Так, у Херсонесі та на Боспорі значного розвитку набули садівництво й виноградарство. В херсонеських садибах сади займали близько 14 % усієї площі, а на Боспорі навіть існувало місто Кепи, назва якого означає, нагадаємо, «Сади». Культивувалися груші, яблуні, смоковни-ці, волоський горіх. І на Боспорі, і в Херсонесі розкопано багато виноробень. В Ольвії ж виноградарство було розвинене менше, й то, мабуть, головним чином тільки в перші століття нової ери. Однак у цілому повсюди найважливішою галуззю залишалося виробництво зерна. 
 
 
 

а.

с

С X

0-

о

X о, с

о

І-о