Античні міста поліси

ТОРІЯ

2. ІСТОРІЯ

іня храмів і міських брам на монетах, формах для ювелірних виробів і сте-ідених у Північному Причорномор'ї П. Л- Корнієнш) 

-о матеріалу,  який дає змогу ви-н цілий  ряд важливих елементів льної  й духовної культури старого населення. Розгорнулися гідро-згічні    дослідження.     Внаслідок гних робіт було  виявлено  сотні их поселень, розкопано різнома-►хітектурно-будівельні об'єкти, ви-і споруди тощо. Завдяки цьому ми тепер досить повне уявлення про огію   та   історію   всіх   чотирьох і поширення античної культури в іому Причорномор'ї — Тіри, Оль-рсонеса й Боспора. Серед дослід-таршого покоління, які працювали івтневий час, відзначимо С. О. Же-| великий внесок у вивчення антич-Півдня   України   зробили   також "риневич, Г. Д. Белов (Херсонес), Славін, О. М. Карасьов, О. І. Ле-.    О.    Каришковський    (Ольвія), Гайдукевич,  В.  Д.   Блаватський, Сокольський (Боспор), О. М. Зо-(монетна справа) та ін. джерела при вивченні історії аніс північнопричорноморських дер-срім так званих артефактів, прав-:відчення давніх авторів. Насампе-іе   «Історія»   Геродота.   Відомості Іівнічне Причорномор'я залишили :   Діодор   Сіцілійський,   Страбон, 

Полієн, Демосфен, Есхін, Діон Хрисо-стом, Птолемей, Овідій, Помпоній Мелла, Пліній та інші стародавні вчені, філософи, письменники, поети. Великий інтерес становлять також перипли — призначені для мореплавців і взагалі для мандрівників подорожні з переліком населених пунктів, річок тощо, та періегеси — землеописи.

  Але найконкретнішими є різні категорії археологічних джерел, які здобуваються при розкопках міст, поселень і некрополів (могильників). Остання категорія пам'яток цінна тим, що включає в себе головним чином так звані закриті комплекси речей із чіткими хронологічними межами. На особливу увагу заслуговують давні написи: лапідарні (вирізьблені на камені), графіті (звичайно прокреслені на керамічному посуді), дипінті (намальовані фарбою на посудинах). Перші відображають значною мірою державну діяльність (різноманітні урочисті, шанувальні декрети, поста-

  Антична колонізація Північного Причорномор'я. ^Перші випадкові відвідини Північного Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок І тис. до н. е.. За літературною традицією найраніше поселення на Березансь-кому півострові (нині острів) могло виникнути близько середини VII ст. до н. є. В першій половині — середині VI ст. до н. є. греки засновують Ольвію (Пів-деннобузький лиман), наприкінці VI — Тіру, Ніконій (на Дністровському лимані), Керкінітіду. Тоді ж у Південно-Західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливо, воно існувало до останньої чверті V ст. до н. е., коли вихідці з Гераклеї Понтійської заснували на його місці Херсонес. У другій 

нови, закони, присвяти на честь найви- «

датніших   громадян   міст-держав,   над- о

гробкові написи), другі відбивають рівень «

писемності, ідеологічні  уявлення рядових X

жителів  (присвяти, побажання, магічні о

заклинання тощо), треті — це в основ- §

ному міри об'ємів, мітки, присвяти та 2:

ін. Важливим джерелом є також монети, ₀

зображення на яких іноді допомагають и

датувати  ті  чи  інші  пам'ятки,  робити X

висновки щодо економічних і політичних 2

процесів, архітектури, ідеологічних уяв- «

лень ТОЩО. ^С

Для історії  мистецтва й характери- §

стики вірувань велике значення мають <

знахідки    статуарної    скульптури    та £

скульптури малих  форм (рельєфів, тера- ^

кот), розписів інтер'єрів жилих примі- м 
щень і могильних склепів. ,

Найчисленнішими з-поміж археоло- ^

гічних  матеріалів  є  архітектурно-буді- я 
вельні пам'ятки, керамічний посуд і тара, 
предмети виробництва та побуту, прикра 
си, зброя, монети та ін.    ,

половині  VI ст. до н. є. виникає більшість міст Боспору: Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Гермонасса, Кепи. Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст, де з'являється багато поселень. Окрім Херсонеса, більшість згаданих міст заснована вихідцями з району малоазійського міста Мілет.

  Колонізація Північного Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації VIII—VI ст. до н. є. Вона зумовлювалася рядом причин, найголовніша з яких — відносне перенаселення, коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені. «Зайві» люди змушені були шукати ліпшої долі в Інших місцях, не так щільно заселених. Греки — засновники північнопричорноморських міст були в основній своїй масі малозаможними землеробами, частково — торгов- 

161

 

н. є.) розпочинається поступовий розквіт держав; міста розростаються й набувають вигляду, звичайного для античних полісів із розвиненою наземною, в тому числі житловою, забудовою. В них зводяться монументальні споруди, оборонні мури й башти.; Запроваджується карбування власної монети. Посилюються торговельні й культурні зв'язки з античним світом. Так, можливо, приблизно в середині V ст. до н. є. Ольвію відвідав «батько історії» — Геродот (підстави для такого припущення дає аналіз його розповіді про скіфського царя Скіла, який мав в Ольвії власний палац). Античні північ-нопричорноморські міста непогано відомі в метрополіях, вони згадуються в різних периплах.

•місилками  та ін. На ранньому етапі сво-і на новій батьківщині вони займалися м господарством — сіяли пшеницю, ячмінь, озводили сади, городничали, заводили худо. Інші їхні тогочасні заняття — реміс-горгівля — були другорядними. Отже, гре-юнізація Північного Причорномор'я мала г аграрний характер (хоча, звісно, деякі и покидали Грецію з інших причин,— ад, зазнавши поразки у воєнних і соціаль-ичних конфліктах). Слід наголосити: «колонізація» в даному випадку треба і лише як господарське освоєння греками ко Причорномор'я, причому мирне, всім, де вони осідали — на морських і лиман-грежжях — тоді ніхто не проживав. Ново-іі колонії не залежали від міст-метрополій, цтримували з ними добрі стосунки, навіть я угоди щодо взаємного сприяння в торгів-ння рівних прав громадянам обох полісів, ними єдині культи й літочислення.

лонії в основному засновувалися, дь, упорядковано, коли ще в юлії обирали або призначали ке-а групи колоністів — ойкіста. На іакладання нового міста розмежо-іся ділянки під будівлі й сільсь-юдарські території, відводилися для культових і громадських познак іноді колонізація могла мати ійний характер.

реселенці освоювали, по суті, тіль-шіироку (приблизно  5—10 км) морського й лиманного узбереж-эму вони аж ніяк не могли зашко-і чомусь кочовикам причорномор-степів. Виняток у цьому відношен-новлять Херсонес, поблизу якого їли таври, й деякі міста Азіатсь-іоспору, поряд з якими жили пле-синдів і меотів. Але будь-яких нь про сутички між колоністами та генами ми не маємо. ггичні держави Північного Примор'я. Освоєння грецькими переселен-узбережжя Північного Причор-'я відбувалося поступово, в цілому іямі із заходу на схід. VI ст. до н. є. >м було часом заснування більшо- 

сті північнопричорноморських держав. Кожна з них мала власну історію, але оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом, а також із варварським оточенням, в їхньому розвитку простежується багато спільного. Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди й кілька етапів.

  Перший період тривав від другої половини VII і приблизно до середини І ст. до н. є. Він характеризувався тісними культурними та економічними зв'язками як із материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлювалося відносною стабільністю загальноісторичного розвитку. В матеріальному й духовному житті колоністів абсолютно домінували еллінські традиції, завдяки чому цей період можна умовно назвати грецьким, або єл-лінським. Слід, проте, мати на увазі, що саме в цей час створюється Боспор-ська держава, до складу якої увійшли не тільки еллінські поліси, розташовані навколо Керченської протоки, а й племена згадуваних вище синдів і меотів. Це дає підставу вважати Боспор греко-варвар-ською державою, правителі котрої були, напевно, місцевого походження. Характерно: варваризація майже не відбилася на культурі й побуті населення боспорсь-ких міст та їхніх сільських округ. Загалом кількість варварів серед мешканців північнопричорноморських античних колоній була незначною.

  На  архаїчному етапі першого періоду (друга половина VII — початок V ст. до н. є.) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами Східного Середземномор'я, зокрема Іони. Типовою є землянкова житлова забудова більшості північнопричорноморських полісів, хоча вже у VI ст. до 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Розташування  античних держав, міст і поселень на північнопричорноморському узбережжі  (упорядкування карти С. Д. Крижицького, рис. М. М. Іевлева):

1 — головні міста держав; 2 — містечка; 3 — сільські поселення; 4 — територія Босфорського царства; 5 — територія  Херсонської держави; 6 — територія ОльвійськоІ держави; 7 — територія Тірської держави

н. е. у найбільших із них будуються храми (Ольвія, Пантікапей), формуються комплекси агор и (площа, навколо якої розміщувалися адміністративні, громадські будівлі, крамниці, культові майдани, вівтарі тощо). Зароджуються ремесла, промисли, розвивається торгівля, виникає монетна справа. В цей час започатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців із навколишніми племенами кочовиків. Античні міста в VI ст. до н. є. ще не мали укріплень (їхні залишки, датовані кінцем VI — початком V ст. до н. е., виявлені лише в Ті-рітаці).

  На  другому — класичному — етапі першого періоду (початок V — друга третина IV ст. до 

163

 

во середземноморські держави, зокрема мають усвідомлювати економічне знатного Причорномор'я, його роль у по-трополій зерном, шкірою, рабами тощо. равляють спеціальну експедицію в Потіє) під проводом Перікла, після чого ічорноморських міст в останній третині є. входить до складу Афінського Мор-эу. До сфери торговельних зв'язків, крім міст й Аттіки, втягуються поліси Пів-ричорномор'я,— такі як Синопа та Ге-зв'язки засвідчуються не лише пам'ятка-льної культури (посуд, керамічна тара, іаси, скульптура тощо), а й численними йми написами, зробленими північнопри-ькими полісами на честь найактивніших політичних діячів. Декрети про надання >г іноземцям знаходять в усіх колоніях раїня. З них ми довідуємося, наприклад, іт до Афін зерна з Боспору, який досяг ного розвитку в IV ст. до н. є. н час значно посилюються кон-кочовиками та племенами Лісо-о відбилося в численних знахід-іметів античного імпорту в похо-скіфів  і   на  їхніх   поселеннях, о тісні зв'язки з варварським на-и, нагадаємо, мав Боспор. Оль-сливо, якийсь час перебувала в «алежності від скіфського царя , срібна монета якого карбува-ле в цьому місті. >икінці другої третини IV ст. в у    античних    північнопричорно-х держав спостерігається недов-криза,   спричинена   головним звнішньополітичними факторами а, розпадом  Великої Скіфії та ією військ Олександра Македон-античні джерела  згадують під і,о н. є. облогу Ольвії військами дця      Олександра—Зопіріона). починається        останній еллінського     періоду [іст Північного Причорномор'я — і с т и ч н и й   (остання третина редина   І   ст.  до   н.   е.),   який у   позначається   максимальним чним   розвитком,    піднесенням ~>го господарства, ремесел, торгів- 

лі, культури в цілому. Проте вже з другої половини III ст. до н. є. (на Боспорі — пізніше) поступово назріває криза. Агресія скіфів у Західному Криму, пересування варварських племен у Нижньому Побужжі та Подніпров'ї призводять до занепаду сільські округи античних міст — їхню основну економічну базу, спричинюють значні воєнні сутички, в тому числі з Херсонесом. Ольвія змушена була сплачувати данину різним місцевим царям, зокрема Сайта-фарну, а у II ст. до н. є. навіть потрапляє в напівзалежність від кримської Малої Скіфії.

  У II ст. до н. є. поширюється будівництво невеликих укріплених фортець на Боспорі, що свідчить про ускладнення воєнної обстановки. Наприкінці II ст. до н. є. Ольвія, Херсонес, Боспор підпадають під зверхність Понтійської держави Мітрідата VI Сенатора. Північне Причорномор'я було для понтійського царя головним джерелом одержання сировини, продовольства, людських ресурсів, худоби тощо. Все це він використовував у своїй боротьбі з Римом (ця боротьба стала переломним моментом в історії Східного Середземномор'я, а також населення басейну Чорного моря). У виснажливій війні торгівля, ремесла, сільське господарство античних північнопричорноморських держав почали занепадати. Врешті-решт вони повстали проти Мітрідата і в 60-х роках І ст. до н. є. домоглися незалежності.