Микола Амосов – основоположник бiокiбернетичних технологiй

Комп’ютерні моделі інтелектуальної  поведінки «РЕМ» і «МОД» продемонстрували принципову можливість створення нейромереж, які імітують механізми, що породжують складні психічні функції. Ці моделі створювалися як прообрази інтегральних роботів, здатних самостійно оцінювати власний стан і стан довкілля, планувати свою поведінку і приймати необхідні рішення для реалізації чи корекції плану. Це були перші серйозні спроби відобразити засобами нейромережі психологічні аспекти поведінки вищих тварин і людини.

Ознаки насування кризи нейрокібернетики стимулювали роботи, спрямовані на отримання результатів, які могли  б мати практичне, прикладне значення. Для М.Амосова такі дослідження  природним чином виявилися пов’язаними зі створенням макетів автономних рухомих роботів і розробкою нейромережних систем управління. Треба сказати, що на початковому етапі Микола Михайлович був категорично проти такого відволікання на «залізячки». Однак за його підтримки було розроблено і досліджувалося ціле сімейство таких роботів. У їх числі — перший автономний транспортний робот ТАІР, продемонстрований на IV Міжнародній конференції зі штучного інтелекту в Тбілісі.

Після цього було створено ще кілька роботів, на яких перевірялися різні  схеми управління рухом і взаємодії із зовнішнім середовищем.

Досягнуті результати дозволяли налагодити виробництво і використання робототехнічних  систем із розвиненими функціональними  можливостями, однак вітчизняна промисловість  у той час ще не була готова до масового впровадження високих технологій.

У середині 80-х років дослідження  в галузі моделювання мозку пов’язують зі створенням нейрокомп’ютерів. У  широкому сенсі їх розуміли як прообрази  штучного мозку — розумної системи, яка має будуватися і функціонувати аналогічно мозку людини. Реальний стан справ досить швидко змусив звузити розуміння терміна «нейрокомп’ютер» до ототожнення зі штучними нейронними мережами.

Колектив Амосова першим у СРСР розробив нейрокомп’ютер на основі ідеології  ансамблевих стохастичних нейромереж. Результати цих розробок викликали інтерес у японських фірм, і незабаром разом із фірмою WACOM на новітній елементній базі було створено нейрокомп’ютер, що дозволив вирішити ряд складних завдань розпізнавання образів.

Наступні роботи були пов’язані з розробкою нейромережних інформаційних технологій. Попри прикладний характер цих робіт, колектив М.Амосова зберіг прищеплений ним глобальний підхід до проблематики штучного інтелекту, уміння бачити завдання в цілому і накопичувати досвід для наступних проривів.

Микола Михайлович виявляв великий  інтерес до суспільних і економічних  процесів, взаємозв’язку людини та суспільства. Бажання знайти оптимальний  баланс між свободою особистості  та максимальною віддачею в області  суспільнокорисної праці змусили його впритул зайнятися моделюванням соціальних систем.

Якими є переваги й недоліки у  капіталізму та соціалізму, що таке «ідеальне суспільство»? Знайти відповіді  на запитання такого типу М.Амосов гадав  шляхом створення евристичних моделей.

Цей метод полягає в тому, що створюється математична модель складної системи на підставі гіпотези про її структуру та функції. Така модель ув’язує в єдину систему силу-силенну кількісної та якісної інформації, відомої з літератури та власного досвіду.

Психіка людини — система складніша, аніж її організм. Від чого залежить неповторність особистості кожного? Яким чином можна досить точно передбачити, направити поведінку будь-якої людини? Які створити умови, щоб її особистість розвивалася найбільш повно і гармонійно?

Було побудовано першу структурно-функціональну  модель узагальненої людини СОЦІОН. Численні експерименти підтвердили можливість моделювати з достатнім ступенем правдоподібності такі важкоформалізовані властивості людини, як почуття, мотиви, стан душевного комфорту. Було створено модель узагальненої особистості МАН, орієнтовану на те, щоб в автоматизованих системах управління виробництвом спробувати врахувати так званий людський фактор. Дослідження дозволили зробити кілька нетривіальних висновків. Наприклад, що за певних умов підвищення зарплати не приводить до зростання продуктивності праці.

Прагнення М.Амосова збагнути вихідну  базу психічних явищ змусили його звернутися до витоків становлення  особистості, до дитинства. Під керівництвом ученого було проведено дослідження дітей раннього віку для виявлення вихідних мотивів і почуттів, ще не спотворених вихованням, тобто на генетично заданому (або близькому до нього) рівні.

Спостереження за групою дітей, починаючи  з віку 11—12 місяців, тривали понад  чотири роки, тож дослідники могли на власні очі бачити зміни психічних проявів залежно від віку і від впливів довкілля.

Проведені дослідження (досить трудомісткі  і скрупульозні), на жаль, не дозволили  дати відповідь на пряме запитання  — скільки відсотків людських рис закладено від природи, а скільки привнесено вихованням. Швидше за все, такої відповіді не може бути в принципі. Однак у ході досліджень склалося певне уявлення про базові психічні функції, їхній вплив на поведінку. Крім того, отримано масу цікавої інформації, корисної як для теорії становлення особистості, так і для прикладних завдань у галузі виховання.

Дослідження в галузі біологічної  та медичної кібернетики, одним із засновників  якої був Микола Михайлович, продовжують  розвиватися в різних напрямах, а  їхні результати широко використовуються не лише в практичній медицині, біології, соціології. Виключною є роль цих робіт у становленні та розвитку інформаційного суспільства, інтелектуальних інформаційних технологій, високих технологій у машинобудуванні, приладобудуванні й інших галузях.

Його колектив, який по праву називають  «амосовським відділом», продовжує  працювати в Міжнародному науково-навчальному  центрі інформаційних технологій і  систем Академії наук та Міністерства освіти й науки України, створеному шість років тому на базі одного з відділень Інституту кібернетики.

Своєрідну оцінку роботи свого відділу  дав сам академік Амосов на одній  з останніх зустрічей із його працівниками. Саме в цей час формувалася  фонотека для проведення робіт з  ідентифікації особистості по голосу. Микола Михайлович погодився записати свій голос, але від читання тексту з книги чи журналу відмовився. Замість цього він сказав: «Я сьогодні отримав величезне задоволення. Я зустрівся з моєю не те щоб явною молодістю, але, принаймні, згадав минуле, досить далеке від мого нинішнього становища старості. Я зустрівся з працівниками мого колишнього відділу біокібернетики й отримав найбільше задоволення від того, що в цьому відділі ще збереглися традиції пошуку істини. Істини, що сама по собі являє собою цілком незалежну від усіх умов цінність.

Я побачив, що ще й нині, через, напевно, уже сорок років після створення  цього відділу, його працівники досі зберегли цю пристрасть. Вони не стали  процвітаючими громадянами нашого суспільства, не завели персональних автомобілів, не зробили якоїсь великої кар’єри, але вони зберегли найголовніше: жагу осягнення істини. І ось це вселяє в мене велике задоволення і надію на те, що і наша країна, і наш народ ще не зовсім пропав у всіх цих перипетіях і може досягти ще багато чого».

Президія Національної академії наук заснувала премію імені Миколи Амосова, яка буде присуджуватися за видатні  досягнення в галузі біокібернетики, проблем штучного інтелекту і  розробки відповідних інформаційних  технологій, а також в галузі теоретичної медицини, трансплантації та кардіології.

Академік Амосов до останніх днів свого життя був радником дирекції Інституту кібернетики імені  Глушкова і ставився до цього дуже серйозно. Микола Михайлович у своїх судженнях і порадах завжди був ясний і небагатослівний, у ньому жила велика віра в можливості кібернетичних підходів при вирішенні різноманітних проблем, у тому числі і проблеми побудови інформаційного суспільства в нашій країні.

4. Висновок

Так пройшло життя. Що в ньому  було саме головне? Напевно - хiрургiя. Операцiї на стравоходi, легенях, особливо на серцi, робив хворим при погрозi швидкої смертi, часто в умовах, коли нiхто iнший їх зробити не мiг; особисто врятував тисячi життiв. Працював чесно. Не брав грошей. Звичайно, у великого Амосова були помилки, iнодi вони закiнчувалися смертю хворих, але нiколи не були наслiдком його халатностi. Він навчив десятки хiрургiв, створив клiнiку, потiм iнститут, у яких прооперовано понад 80 тисяч тiльки серцевих хворих. А до того були ще тисячi з iншими хворобами, не говорячи вже про поранених на вiйнi. Хiрургiя була його стражданням i щастям.

 

Всi iншi заняття були не настiльки ефективнi. Хiба що пропаганда "Режиму обмежень i навантажень" принесла користь  людям. Книга "Роздуми про здоров'я" розiйшлася в декiлькох мiльйонах примiрникiв. Те ж стосується i повiстi "Думки i серце" яка була видана тридцятьма мовами. Напевно, тому, що вона теж замикалася на хiрургiю. На страждання.

 

Кiбернетика служила лише задоволенню  цiкавостi, якщо не вважати двох десяткiв пiдготовлених кандидатiв i докторiв наук.

 

Діяльність Верховнiй Радi була швидше вимушеною, служила пiдтримцi престижу клiнiки. Шкоди людям це не принесло, i користi – теж. Микола Михайлович не кривив душею, не славословив влади, але i проти неї не виступав, хоча i не любив комунiстiв-начальникiв. Проте вiрив у "соцiалiзм iз людським обличчям" доки не переконався, що ця iдеологiя утопiчна, а лад неефективний.

 

У особистому життi він намагався бути чесним i добре ставився до людей. Вони йому відплачували тим же.

 

“Чи щасливий?”,— запитував сам  у себе Микола Амосов. І конспектував сакраментальне: “На свiтi щастя  немає, а є спокiй та воля...”  Свою автобіографію Амосов закінчив словами: “Життя прожите не марно. Але  якщо б можна було почати все спочатку, я обрав би те ж саме — хірургію і на додаток — мудрствування над “вічними питаннями” філософії — істина, розум, людина, майбутнє.”

Амосов був. Амосов залишається.

 

5. Використані джерела:

• http://www.zn.kiev.ua/nn/show/470/43990/
• http://kreschatic.kiev.ua/?id=21981&page=6
• http://www.icfcst.kiev.ua/Amosov/biography_u.html
• http://www.icfcst.kiev.ua/Amosov/amosov2002-12_u.html
• http://www.icfcst.kiev.ua/museum/Amoteacher_u.html
• http://likar.info/health/article_print.php?artid=2062