Интеграционное развитие Азиатско-Тихоокенского региона

АСЕАН+3 або ЕАФТА – зона вільної торгівлі країн АСЕАН плюс Японія, Китай,, Республіка Корея, в перспективі створення Східно-Азіатської Спільноти (САС); АСЕАН+Китай – зона вільної торгівлі, планується створити до 2010 р.; АСЕАН+Японія – зона вільної торгівлі, планується створити до 2012 р.

Постійно зростає вага Китаю у торгівлі країн АСЕАН. У 2005 р. обсяг двосторонньої торгівлі Китай – АСЕАН склав 113 млрд дол., а Японія – АСЕАН – 153 млрд дол. Однак враховуючи щорічний приріст взаємної китайсько-асеанівської торгівлі в 20 %, Японія швидко може поступитися місцем Китаю. За обсягами прямих інвестицій у країни АСЕАН Пекін суттєво відстає від Токіо, у 2005 р. вони склали 570 млн дол. і 3120 млн дол. відповідно. З липня 2005 р. вступили в силу домовленості, досягнуті між Китаєм та АСЕАН, щодо поступового зниження митних бар’єрів торгівлі товарами понад 7 тис. найменувань. До 2015 р. сторони планують створити зону вільної торгівлі –КАФТА, яка за обсягами товарообігу поступатиметься лише ЄС та НАФТА. У зоні вільної торгівлі проживатиме 1,8 млрд чол., а ВВП становитиме 2 трлн дол.[19] Рішення Китаю і країн-членів АСЕАН запровадити зону вільної торгівлі є переконливим свідченням зацікавленості Пекіну у поглибленні регіональної інтеграції. Китайські інтереси до інтеграції з АСЕАН можна поділити на глобальні: перетворити майбутню КАФТу на контрбаланс АТЕС, та тактичні: посилити свій вплив на країни Індокитаю, збільшити потоки інвестицій від китайської діаспори, туризму, каналізувати надмірну робочу силу, а також отримати доступ до енергоносіїв з Індонезії, Малайзії та Брунею. Країни АСЕАН зацікавлені у створенні спільного ринку через розширення можливостей залучення західних інвестицій, збільшення обсягів торгівлі, списання боргів Китаєм, зниження ним торговельних бар’єрів щодо цілої низки товарів, які виробляються в АСЕАН, широкі зобов’язання Пекіну у допомозі розвитку в басейні р. Меконг тощо. Зближенню між КНР та країнами Південно-Східної Азії сприяє фактор не лише економічної взаємовигоди. Китай має спільний кордон з Лаосом, М’янмою та В’єтнамом, підтримує тісні відносини з діаспорою, яка мешкає в різних країнах АСЕАН, є великим експортером зброї до Таїланду та М’янми. У взаємовідносинах Китаю і АСЕАН існують і конфліктні моменти, серед яких – спір за приналежність островів у Південно-Китайському морі, які мають важливе стратегічне положення і багаті на енергоносії. Країни Південно-Східної Азії поставлені перед необхідністю вироблення оптимального варіанту співпраці з КНР. Для них важливо використовувати економічний потенціал Китаю в потрібному руслі економічного розвитку країн регіону. Поступове створення Зони вільної торгівлі дозволить підключити економічні ресурси КНР до завдань оздоровлення економічної ситуації в країнах Південно-Східної Азії . Усунення бар'єрів у взаємній торгівлі несе безперечні вигоди для обох сторін. Країни АСЕАН спробують використовувати надані можливості.

Порівняно з Китаєм Японія сьогодні має дещо менші успіхи у консолідації регіону навколо себе. Однак для Токіо наявність стабільних відносин з країнами АСЕАН має величезне значення. Сааме в країни Південно-Східної Азії у період між договором Плази[20] і фінансовою кризою 1997 р. відбувалося масштабне переміщення японського капіталу і виробничих потужностей. Води Південно-Східної Азії перетинають транспортні шляхи Японії,через які здійснюється морська зовнішня торгівля Японії. Для приваблення країн Південно-Східної Азії Токіо використовує тактику інвестиційної підтримки. Щорічно в рамках Офіційної допомоги розвитку (ОДР) Японія спрямовує мільярди доларів країнам, що розвиваються. Країни Азії є найбільшими реципієнтами цієї допомоги. Так, у 2004 р. З майже 6 млрд дол. двосторонньої допомоги більшу частину отримали країни Східної Азії. Японія залишається у трійці інвесторів країн АСЕАН. Тому саме японським  фірмам надавається перевага при тендерах на будівництво доріг, мостів та інших елементів інфраструктури в державах Південно – Східної Азії. Вона спонсує проекти розвитку в басейні р. Меконг та інших слаборозвинених регіонах, боротьби з тероризмом, піратством та наслідками стихійних лих, а також структурні реформи національних економік[21]. Дипломатія «чекової книжки» підкріплюється ставкою Токіо на двосторонні формати зон вільної торгівлі. Поки що угода підписана лише із Сінгапуром (2002 р.), але ведуться переговори з урядами Філіппін, Південної Кореї, Індонезією, Малайзією, Таїландом[22]. Серед факторів, які негативно впливають на динаміку відносин Японії з країнами Південно-Східної Азії відзначимо невелику місткість японського ринку порівняно з китайським та історичну пам’ять у країнах регіону про роки окупації Японії. На даному етапі Токіо намагається побудувати систему контрбалансування зростаючому впливові Китаю в усій Азії. Через створення зон вільної торгівлі з країнами Південно-Східної Азії Японія і Китай мають політичну мету – зміцнювати відносини з АСЕАН та економічну – не залишитися поза преференційними торговельними угодами.

4

3.2. СТАН ІНТЕГРАЦІЙНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ- УЧАСНИЦЯМИ БЛОКУ АСЕАН

На сьогодні важко передбачити можливість безпосередньої участі України у діяльності торговельно-економічних об'єднань країн Південно-Східної Азії, але це не означає, що вони повністю зачинені для співробітництва. Україна має дипломатичні відносини зі всіма країнами ПСА. Вирішальним чинником інтеграції нині стає не відмінність природно-географічних, соціокультурних умов розвитку чи їх інституціонального оформлення, а спільність економічних інтересів та інформаційно-технологічного взаємозв'язку.

Статистика зовнішньої торгівлі України за п’ять місяців 2008 року свідчить, що експорт до країн Азії порівняно з попереднім періодом зріс у 1,6 разу. Слід також взяти до уваги, що сукупний обсяг українського експорту до країн-членів АСЕАН є більшим за цей показник із Китаєм, Південною Кореєю, Японією та Індією[23].

Україні слід посилити політико-економічні зв’язки з регіоном. Так, плануються заходи в рамках Спільної міжурядової комісії з питань співробітництва між Україною і Таїландом, створення Ділової ради, організацію бізнес-форумів у двох країнах за допомогою УСПП, Української і Тайської Торгово-промислових палат, а також Федерації тайської промисловості, та створення Тайського центру у Києві. Угоди про повітряне сполучення та уникнення подвійного оподаткування між Україною та В’єтнамом практично не реалізуються. Залишається декларацією угода про співробітництво між НБУ та Державним банком В’єтнаму, хоча відносна фінансова стабільність і фактична відмова від практики бартерних розрахунків створюють сприятливі умови для співпраці саме у цій сфері. Через відсутність в обох країнах першокласних банків і страхування зовнішніх трансакцій підприємці змушені вдаватися до послуг посередників. Свого часу Україна та В‘єтнам вели переговори щодо створення зони вільної торгівлі. Проте, після активізації участі В’єтнаму у процесах регіональної інтеграції, зокрема в рамках Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН),

в’єтнамська сторона у вересні 2002 р. припинила діалог з цього питання. Між тим, економічні реалії вимагають спрощення ведення зовнішньої торгівлі навіть з такими нестратегічними партнерами, як В’єтнам. Подальшому розширенню української присутності у регіоні сприяло б також відкриття прямого авіасполучення між Києвом та Бангкоком і Сінгапуром; ліній морських вантажоперевезень із заходженням українських суден до найбільших портів регіону. Вирішенню низки питань у даному аспекті могла б сприяти Торгово-промислова палата України. Першочергову роль у покращенні міждержавних відносин України з країнами ПСА має відігравати

владнання протиріч у торгівлі низькотехнологічними та сировинними товарами. Перш за все, це стосується українського металургійного експорту в регіон[24]. Щоб уникнути антидемпінгових та інших протекціоністських заходів з боку країн-споживачів українського металу, для України необхідно укріплювати взаємовигідні торговельні відносини з країнами ПСА – як через двосторонні відносини, так і в рамках міжнародних організацій (перш за все, СОТ), міжнародних та регіональних альянсів, які мають можливості лобіювати інтереси металургійних виробників на світовому ринку. На рівні окремих виробників необхідно забезпечити захист своїх інтересів, тим більше, що саме в Південно-Східній Азії є успішні прецеденти такого захисту.

Просуванню українського експорту на всезростаючий ринок Південно-Східної Азії перешкоджає відсутність державної підтримки; українська система вимог до оплати експортованої продукції, суттєві відмінності до розрахунків у зовнішній торгівлі (так, В’єтнам і сьогодні схиляється до бартерних розрахунків, а в Україні існують законодавчі заборони щодо бартеру), незацікавленість більшості українських трейдерів в укладанні контрактів на прийнятних для південноазіатських підприємств умовах (поставка на умовах СІФ і СФР, акредитивна форма оплати). Крім того, перепоною розширення торгівлі є неможливість закуповувати українські товари (наприклад, судна і літаки) в кредит[25].

Розвитку відносин України з найбільш розвинутими країнами ПСА могли б сприяти оптимізація національного правового та нормативно-інституційного режиму здійснення експортних операцій; вдосконалення механізму фінансування та кредитування виробників-експортерів; налагодження ефективної системи страхування експортних операцій, забезпечення достатньої правової підтримки національного виробника, стимулювання інвестиційної діяльності як національних, так і іноземних фізичних та юридичних осіб в експортоорієнтованому секторі економіки за допомогою податкових, фінансових та організаційних механізмів, підключення наукових установ України до міжнародних науково-технологічних програм. Основу маркетингової стратегії має становити здійснення ділових контактів одночасно як "зверху" (на рівні державних установ), так і "знизу" (серед потенційних замовників та виконавців), враховуючи пріоритети інноваційного розвитку партнерів. Умовою успіху українських компаній, які хочуть працювати на південноазійському ринку, є обізнаність з його специфікою.

Для успішного просування продукції необхідна присутність вітчизняних експортерів на пріоритетних ринках за допомогою створення мережі власних представництв, філіалів, дочірніх компаній. Для ознайомлення південноазійстких споживачів з українським національним продуктом слід активніше застосовувати такі заходи, як участь у міжнародних виставках, ярмарках, проведення конференцій, презентацій, симпозіумів тощо. Прискорена інформатизація зв’язків України з країнами регіону може бути досягнута за умови створення комплексної інформаційної бази в сфері зовнішньоекономічної діяльності й державного моніторингу експортно-імпортних операцій, єдиної інформаційної бази даних тендерів в країнах ПСА; впровадження в практику господарської діяльності міжнародних стандартів бухгалтерського і статистичного обліку, стимулювання підключення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності до міжнародних інформаційних мереж.

Досягнення цілей зростання та оптимізації торгівлі України з країнами ПСА значною мірою залежить від розвитку міждержавних відносин, технічного спрощення здійснення експортних операцій (кредитування, розрахунки, інформаційне забезпечення, можливість кооперації), державної підтримки власних експортерів.

Стратегічно важливим центром України у розвитку співробітництва з країнами АСЕАН є Сінгапур. Як країна з обмеженим власним попитом, Сінгапур зорієнтований, головним чином, на реекспорт товарів і послуг (саме тут розташована п’ята за обсягами міжнародних операцій біржа у світі та друга в регіоні). Лише 50% загального обсягу українського експорту до Сінгапуру споживається безпосередньо цією країною. Дана особливість має суттєве значення з точки зору розуміння внеску Сінгапуру в розвиток торговельних відносин України з регіоном. Через Сінгапур українські товари надходять до п’яти інших провідних експортерів ПСА (Індонезії, Таїланду, Малайзії, Філіппін і В'єтнаму), які  разом із Сінгапуром за обсягами експорту, зокрема, високотехнічних виробів, вийшли на рівень ЄС із відповідним зростанням купівельної спроможності. Важливим для України є укладення із Сінгапуром Угоди про вільну торгівлю. Це збільшить доступ до ринків країн ПСА, дасть транзитні переваги через відчутне збільшення проходження територією України товаропотоків і послуг на напрямку Схід – Захід, збільшить конкурентну привабливість порівняно з іншими сусідніми країнами у розв’язанні логістичних завдань південноазіатських компаній-експортерів на східно- та західноєвропейських напрямках.

Серед важливих результатів взаємодії країн є підписання із Сінгапуром Угоди про уникнення подвійного оподаткування, започаткування переговорів про укладення Угоди про вільну торгівлю, набуття чинності Угоди про захист інвестицій та Угоди про скасування візових вимог для власників дипломатичних і службових паспортів. Укладені угоди про співробітництво між Українським національним комітетом міжнародної ТП та її Сінгапурським представництвом, а також із Сінгапурською бізнесовою федерацією. На початку квітня 2008 року підписані Меморандуми про порозуміння між Українським центром сприяння іноземному інвестуванню та Міжнародною корпорацією Сінгапуру, між Українським експортно-імпортним банком та ECICS Limited, сінгапурською агенцією з надання експортних кредитів. За даними Сінгапуру, обсяги українського експорту у 2008 році наближалися до 1 млрд. сінгапурських доларів (близько 730 млн. доларів США). За цим показником Україна випереджає такі країни-члени ЄС, як Фінляндія, Португалія, Данія, Чеська Республіка, Угорщина, Болгарія, Польща і наближається до рівня Росії та Іспанії. Доля експорту України становить близько 50% від сукупного обсягу експорту до Сінгапуру семи східноєвропейських країн-членів ЄC. Позитивні тенденції попередніх років зберігаються і нині. Питома вага сінгапурських інвестицій (від загального обсягу інвестицій в Україну з країн АТР) становить близько 42%.