Интеграционное развитие Азиатско-Тихоокенского региона

На рубежі 21-го століття світ усе більше звертає увагу на вирішення проблеми екологічної безпеки. Організація приступила до обговорення екологічних угод. До їх числа можна віднести підписання Угоди АСЕАН про транскордонне димове забруднення повітря у 2002 році як спроба контролювати димове забруднення у Південно-Східній Азії. На жаль, це не вдалося через спалах димового забруднення у Малайзії 2005 р. та у Південно-Східній Азії 2006 р. Інші екологічні договори представлені організацією включають Декларацію енергетичної безпеки Східної Азії (Cebu Declaration on East Asian Energy Security), мережа природоохоронної діяльності АСЕАН у 2005 р. (ASEAN-Wildlife Enforcement Network) й Азіатсько-Тихоокеанське партнерство з чистого розвитку та клімату (Asia-Pacific Partnership on Clean Development and Climate), які є відповідями на потенційні наслідки зміни клімату у регіоні.

Підписанням Балійської Угоду II (Bali Concord II) у 2003 році АСЕАН затвердила намір підтримання демократичного миру , який означає, що усі країни-учасниці вважають, що лише демократичні процеси будуть сприяти регіональному миру і стабільності. Крім того, недемократичні держави погодилися з тим що усі країни-учасниці повинні прагнути досягти того ж.

Починаючи з 1997 року у рамках блоку почали створювати організації з метою поглиблення інтеграційних процесів. «АСЕАН плюс три» була першою з них, створена з метою поліпшення існуючих зв'язків з Китайською Народною Республікою, Японією та Південною Кореєю. За цим послідувало створення ще більшої – Саміт країн Східної Азії (East Asia Summit (EAS)), яка включала окрім країн «АСЕАН+3» також Індію, Австралію та Нову Зеландію, щорічний форум (перший був проведений 14 грудня 2005), на якому обговорюються питання про співробітництво країн-учасниць саміту. Група Видних Діячів АСЕАН (ASEAN Eminent Persons Group) була створена 2005 року з метою вивчення можливих успіхів і невдач політики АСЕАН, а також розробки Статуту АСЕАН (ASEAN Charter).

У 2006 році АСЕАН отримала статус спостерігача у Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй . У відповідь на це Організація Об'єднаних Націй отримала статус "партнера АСЕАН по діалогу".

У 2007 році АСЕАН відзначив своє 40-річчя з моменту свого створення і 30-річчя встановлення дипломатичних відносин зі Сполученими Штатами. 26 серпня 2007, АСЕАН, заявила, що вона планує завершити всі свої угоди про вільну торгівлю з Китаєм, Японією, Південною Кореєю , Індією, Австралією та Новою Зеландією до 2013 року, а також про створення Економічного співтовариства АСЕАН (ASEAN Economic Community) до 2015 року. У листопаді 2007 року члени АСЕАН підписали Статут АСЕАН (ASEAN Charter), конституція, що регулює відносини між членами АСЕАН і визнання самої АСЕАН в якості міжнародної юридичної особи. У тому ж році Декларація Енергетичної Безпека Східної Азії (Cebu Declaration on East Asian Energy Security) була підписана членами АСЕАН й іншими членами EAS (Австралія, КНР, Індія , Японія, Нова Зеландія, Південна Корея), яка сприяє енергетичній безпеці шляхом пошуку альтернативних джерел енергії.

27 лютого 2009 була підписана Угода про вільну торгівлю (Free Trade Agreement) регіонального блоку АСЕАН з Новою Зеландією та її близьким партнером Австралією, що стимулювало збільшення сукупного ВВП в 12 країнах більш як на 48 млрд. дол США за період 2000-2020 рр[3].

На сучасному етапі Асоціація спрямовує свою діяльність на поглиблення регіональної інтеграції та прийом з цією метою нових членів: створення до 2003 р. Азіатської зони вільної торгівлі (АФТА); встановлення загального пільгового митного тарифу на деякі види продукції; створення регіону миру, свободи і нейтралітету, а також зони, вільної від ядерного озброєння; поглиблення співробітництва, особливо з Австралією, Канадою, Європейським Союзом, Республікою Корея, Японією, Новою Зеландією та США; поглиблення співробітництва в таких нових для АСЕАН сферах, як безпека, фінанси, телекомунікації, туризм, транспорт, сільське господарство, навколишнє середовище; зміцнення інститутів АСЕАН.

1.2 ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ АСЕАН

Асоціація держав Південно-Східної Азії АСЕАН була створена п'ятьма державами (Бруней, Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіп-піяи) у 1967 р., які підписали Декларацію АСЕАН (Бангкокську декларацію). Основні цілі та завдання АСЕАН, проголошені у цій декларації[4]:

1.      Прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку у регіоні за допомогою спільних зусиль для того, щоб зміцнити основу для процвітаючого та мирного співтовариства країн Південно-Східної Азії;

2.      Сприяння регіональному миру і стабільності на основі дотримання поваги до справедливості і верховенства права у відносинах між країнами регіону і прихильність принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй;

3.      Активізація співробітництва та взаємна допомогу з питань, що становлять взаємний інтерес в економічній, соціальній, культурній, технічної, наукової та адміністративній областях;

4.      Надання взаємної допомоги шляхом підготовки кадрів, проведення науково-дослідницьких робіт у галузі освіти, професійної, технічної та адміністративної сферах;

5.      Більш ефективна співпраця для широкого і ефективнішого використання сільського господарства і промисловості, розширення торгівлі, у тому числі вивчення проблем міжнародної торгівлі сировинними товарами, поліпшення їх транспортування і зв'язку, а також підвищення рівня життя своїх народів;

6.      Сприяння досліджень Південно-Східної Азії, а також

7.      Підтримка тісного і взаємовигідного співробітництва з існуючими міжнародними та регіональними організаціями з аналогічними цілями і завданнями, і вивчення можливостей для ще більш тісної співпраці між ними.

В 1976 р. цю декларацію було доповнено Угодою про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії, у якій містяться основоположні принципи взаємовідносин всередині країн-членів АСЕАН:

1.      Взаємна повага до незалежності, суверенітету, рівності, територіальної цілісності та національної самобутності усіх народів;

2.      Право кожної держави вести своє національне існування без втручання ззовні, диверсій чи примусу;

3.      Невтручання у внутрішні справи один одного;

4.      Врегулювання розбіжностей або спорів мирним шляхом;

5.      Відмова від застосування сили;

6.      Ефективна співпраця між собою.

              У листопаді 2007 року на 13-му саміті АСЕАН була прийнята Хартія АСЕАН, яка є конституцією Асоціації держав Південно-Східної Азії. Значення цього документа надзвичайно велике для поглиблення подальшого розвитку інтеграційних процесів усередині АСЕАН. Статут надає АСЕАН новий правовий статус та структурно-організаційну основу.

              Вищим органом АСЕАН є Конференція глав держав та урядів (ASEAN Summit), яка збирається два рази на рік, а також у разі потреби. Конференція має забезпечувати політичне керівництво і прийматиdecisions on key issues pertaining to the рішення з ключових питань, що стосуються realisation of the objectives of ASEAN, important реалізації цілей АСЕАН, вирішення важливихmatters of interest to Member States and all питань, що представляють інтерес для держав-членів. Також призначає Генерального Секретаря АСЕАН, має право сформувати або розпустити міністрів, а також інші органи та інститути АСЕАН[5].

Центральний керівний орган – Координаційна Рада (ASEAN Coordinating Council), до складу якої входятьASEAN .oreign Ministers and meet at least twice a year. Міністри закордонних справ і збирається не рідше ніж 2 рази на рік. Координаційна Рада підгодовує засідання Конференції АСЕАН, координує здійснення угод і рішень Самміту, тісно співпрацює та координує діяльність інших органів АСЕАН.

Виконавчим органом є Общинні Ради АСЕАН (ASEAN Community Councils), до складу яких входять Співтовариство політичної безпеки АСЕАН (ASEAN Political-Security Community), Економічне співтовариство АСЕАН (ASEAN Economic Community)і Соціально-культурне співтовариство країн АСЕАН (ASEAN Socio-Cultural Community). Кожний орган має у своїй компетенції відповідний міністерський орган (Sectoral Ministerial Body). Кожна держава самостійно призначає своїх представників до Ради. Усі три органи повинні забезпечувати виконання відповідних рішень Конференцій глав держав та урядів, координують роботу відповідних секторів, представляють доповіді та рекомендації на Самміті з питань, що входять до їх компетенції[6].

Секретаріат АСЕАН очолює Генеральний секретар, якого призначають на Коференції глав держав та урядів терміном на п’ять років. Його основні завдання: полегшувати і контролювати прогрес уimplementation of ASEAN agreements and виконанні угод і рішень АСЕАНdecisions, and submit an annual report on the, представляти щорічний звіт проwork of ASEAN to the ASEAN Summit; роботу АСЕАН на Коференції АСЕАН, (c) participate in meetings of the ASEAN Summit, брати участь у засіданнях саміту АСЕАН, the ASEAN Community Councils, the ASEAN Общинних Рад АСЕАН,Coordinating Council, and ASEAN Sectoral Координаційної Ради АСЕАН, Ministerial Bodies and other relevant ASEANміністерських органів та іншихmeetings; нарадах, (d) present the views of ASEAN and participate inпредставляє АСЕАН і бере участь уmeetings with external parties in accordance with міжнародних зустрічахapproved policy guidelines and mandate given.

              Кожна країна-член АСЕАН призначає Permanent Representative to ASEAN with the rank ofПостійного представника до Комітету Постійних представників, які мають статус послів. Завдання цих представників підтримувати роботу Рад АСЕАН та міністерських огранів, координувати свою діяльність з Генеральним Секретаріатом з усіх питань, які стосуються їх роботи, сприяти співпраці АСЕАН із зовнішніми партнерами, а також виконувати функції, які може призначити Координаційна Рада.Ambassador based in Jakarta.

              Національний Секретаріат АСЕАН (ASEAN National Secreteriats) виступає в якості національного координаційного центру. Він координує здійснення прийнятих рішень АСЕАН на національному рівні, координує та надає підтримку на національному рівні у підготовці до нарад АСЕАН, сприяє підвищенню поінформованості громадськості та створенню товариства АСЕАН.

              Орган з прав людини (Asean Human Rights Body) створений АСЕАН для заохочення і захисту прав людини та її свобод.

              Метою регіональний форум АСЕАН є утвердження цілей та принципів Договору про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії як загальновизнаного кодексу поведінки. Членами форуму є: члени АСЕАН, країни—партнери АСЕАН по діалогу (Австрія, Європейський Союз, Японія, Республіка Корея, Канада, Нова Зеландія, США), країни—партнери АСЕАН по консультаціях (Китай, Росія). Штаб-квартира організації знаходиться в Джакарті (Індонезія).

4

2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В АСЕАН

2.1 ОСНОВНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В АСЕАН

Країни Асоціації держав Південно-Східної Азії взяли курс на інтеграцію і лібералізацію в регіоні Південно-Східної Азії, і розвиток міжрегіонального співробітництва. Прийнято ряд угод, які створили основи інтеграційних процесів у Південно-Східній Азії. У рамках АСЕАН укладені домовленості про створення Зони вільної торгівлі Асоціації (АФТА)[7]. Перехід до Зони вільної торгівлі з 2003 року передбачав зниження більшості тарифів у торгівлі між країнами-членами АСЕАН та застосування інтеграційної системи преференцій у рамках АСЕАН. З метою досягнення більш сприятливого клімату в галузі промисловості та інвестиційної політики в Південно-Східній Азії прийняті рамкова угоду про Зону інвестицій (АІА) та Схеми промислового співробітництва АСЕАН (АІКО).

Серед головних проблем, які довелося вирішувати керівникам країн об'єднання, був розрив у рівнях розвитку між членами АСЕАН. З вступом до Асоціації нових членів та її розширенням економічний простір став неоднорідним через відмінності в рівні розвитку між її старими і новими членами. Відповідно до загальних домовленостей країни АСЕАН взяли на себе зобов'язання про сприяння рівному економічному розвитку, скорочення бідності та економічного дисбалансу, подолання диспропорцій у рівнях економічного розвитку країн регіону, перш за все між «старими» і «новими» членами «десятки». Якщо для «нових» країн зміцнення співпраці з іншими членами альянсу означало прискорення соціально-економічного розвитку, то для всіх країн АСЕАН - це можливість підтримки політичної стабілізації і безпеки в регіоні. Багатим країнам Асоціації абсолютно невигідно мати бідних сусідів ні в політичному, ні в економічному сенсі.

Вирішення цієї задачі йде за двома основними напрямками. З одного боку, відсталі країни втягуються в економічну інтеграцію і за рахунок лібералізації та зближення економік отримують можливість збільшити темпи економічного розвитку, а з іншого - створення регіональних проектів у рамках АСЕАН по реалізації значних економічних програм також полегшує процес зближення країн Асоціації. На початку XXI століття намічено здійснити ряд інтеграційних проектів, що мають велике значення у розвитку регіонального зближення. Так, у 2001 році на саміті в Брунеї Лаосу, М'янмі і Таїланду було виділено п'ять мільйонів доларів США на розвиток річкового транспорту в басейні річки Меконг, сільського господарства і на впровадження високих технологій. Можливість реалізації проекту будівництва залізничної трансазіатської магістралі «Сінгапур - Китай» та проекту розвитку басейну річки Меконг буде сприяти спільному використанню основних транспортних артерій регіону. Проект будівництва нової шосейної дороги від Таїланду через Лаос до морського узбережжя В'єтнаму стане найважливішим внеском у розвиток інфраструктури у рамках Асоціації. Принципове значення мала реалізація таких великих проектів, як «Ханойські план дій», «Ініціатива асеановської інтеграції», «Програма розвитку басейну річки Меконг» та інші, покликані зменшити існуючі економічні відмінності. По суті, всі вони є механізмом реалізації перспективної програми розвитку АСЕАН до 2020 року, яка визначила основні параметри соціально-економічного розвитку на тривалу перспективу.

Як вже йшлося вище, основою створення Економічного Співтовариства АСЕАН (АЕС) є Зона вільної торгівлі АСЕАН (АФТА), загальний зовнішній пільговий тарифний план для вільного руху товарів у рамках АСЕАН. Зона вільної торгівлі АСЕАН (АФТА) являє собою угоду країн-членів АСЕАН, мета якої поглиблення інтеграції країн АСЕАН в єдину виробничу базу та створення єдиногоa regional market of 500 million people. регіонального ринку для 500 мільйонів людей. Угоду АФТА підписали 28 січня 1992 у Сінгапурі шість членів АСЕАН, а саме Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур і Таїланд. В'єтнам вступив у 1995 році, Лаос та М'янма у 1997 році, Камбоджі у 1999 році. Країн, що вступили згодом, не повністю задовольняли зобов'язання АФТА, але вони офіційно вважаються частиною АФТА, так як повинні були підписати угоду після вступу в АСЕАН. Ці країни отримали більш тривалі терміни для прийняття усіх умов угоди АФТА. Загалом формування торгового блоку мало значущий позитивний вплив на торговельні потоки між його членами.

Для досягнення Економічним співтовариством АСЕАН створення єдиного ринку та виробничої бази, яка зробить АСЕАН більш динамічним і конкурентоспроможним регіоном, є створення сприятливої атмосфери для вільного потоку інвестицій. Вільний і відкритий інвестиційний режим має ключове значення для підвищення конкурентоспроможності країн АСЕАН шляхом залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ), а також інвестицій усередині АСЕАН. Стабільний приплив інвестицій сприятиме і забезпечить динамічний розвиток АСЕАН.