Туризм в Європі

 

2.2.4 Східне Середземномор’я

Найбільш  динамічно в даному субрегіоні розвивається туристичний ринок Іспанії. Протягом останніх років обсяг туристичних  прибуттів у дану країну щорічно  зростає в середньому на 2,5 %. Аналогічна тенденція характерна для показників доходів у галузі - за період з 1996 до2000 року вони збільшились на 12,5 %.

За результатами досліджень служби Frontur, у 2000 році Іспанія  прийняла 48,2 млн. туристів, що на 3 % більше аналогічного показника попереднього року. За даними ВТО, країна зайняла  третє місце в світі за прийомом туристів та друге - за доходами у галузі.

В середньому, іноземні туристи проводять в  країні 8,3 дні, 71 % з них віддають перевагу готелям. Значна частка туристів (15 %) зупиняється  у знайомих та родичів.

Всередині країни попитом користуються Канарські  та Балеарські острови (21,6 та 21,9 % відповідно). Інша частина туристів віддають перевагу Середземноморському узбережжю  - Каталонії (19 %), Андалусії (13 %) та Валенсії (8,9 %). Серед інших регіонів найбільш часто виділяють Мадрид, що залучає 8,3 % всіх туристів.

Іспанія - країна з розвиненою готельно-туристичною інфраструктурою. За даними Національного інституту зайнятості, в країні налічується близько 15 тис готельних закладів із загальною кількістю койко-ліжок більше мільйона. В цій сфері працює біля 144 тис. осіб.

Разом з  тим, отримують все більшу популярність кемпінги. Цей вид розташування найбільше  популярний у туристів з Франції, Німеччини, Великобританії та у самих  іспанців. Географія відпочинку у  кемпінгах охоплює в першу  чергу Каталонію, Андалусію та Валенсію [12].

Говорячи  про розвиток туристичної інфраструктури Іспанії, не можна не зупинитися на об’єктах, пов’язаних з активним відпочинком. Особливих успіхів країна домоглася  у гольфі. Найбільш великими гольф  – центрами Валенсія, Балеари та Каталонія.

Популярним  напрямом відпочинку у цьому регіоні  є, без сумніву, Франція. В даній  країні темп зростання кількості  прибуттів туристів становить 6,3 % у  рік. Частка країни у світовому туристичному ринку становить 11,7 %.

Найбільш  популярними в даній країні є  екскурсійні програми відвідування французької столиці, літні тури на Лазурне узбережжя, зимові гірськолижні маршрути. Крім того, останнім часом  спостерігається зростання зацікавленості до курортів атлантичного узбережжя  країни. Що стосується літнього відпочинку у французьких Альпах, то він є  досить популярним і в самих французів. Французькі Альпи є цікавими для  туристів, які віддають перевагу активному  відпочинку. В даному регіоні країни переважають наступні види туризму  - гольф, прогулянки на гірських велосипедах, катання на конях та рафтинг.

Третє місце  серед середземноморських країн  за кількістю туристичних прибуттів  займає Італія, поступаючись Іспанії  та Франції. За експертними оцінками, щорічне зростання кількості  іноземних туристів в Італії становить 10 %. У літні місяці 50- 70 % заявок припадає на комбіновані тури і тільки 8 – 10 % туристів купує влітку “чисті”  екскурсійні пакети. Щорічне зростання  кількості прибуттів туристів в  даній країні незначне і становить 0,7 %.

Найбільш  престижним курортом країни вважається Італійська Рів’єра. Будучи продовженням Лазурного Узбережжя, регіон характеризується високим рівнем розвитку туристичної  інфраструктури. Також стабільно  високим попитом користуються курорти  центрального Адріатичного узбережжя  - області Марке. Найбільшою популярністю тут користуються курорти Пезаро і Габічче Маре.

 

2.3 Особливості оздоровчої  туристично-рекреаційної діяльності  в Європі

2.3.1 Лікувально-оздоровчий  туризм і рекреаційні ресурсі  Європи

Серед країн, у яких даний напрямок туризму  одержало розвиток, лідирує Чехія. Бальнеологічний  курорт Карлови-Вари (колишній Карлсбад) щорічно відвідують близько 50 тис. чел. з 70 країн. Популярністю користуються й інші чеські курорти: Теплиці, Яхимов (перший у світі радоновий курорт), Марианске-Лазне, Франтишкові-Лазне, Лугацовице, Янске-Лазне. Численні виходи мінеральних  вод перетворили у світовий центр  водолікувального купання маленьку Угорщину. Зараз кожний третій, приїжджаючий у країну, їде на води. Серед них  багато німців, американців, австрійців, самих угорців. У Польщі найбільш відомі бальнеологічні курорти Балтійського узбережжя: Свиноуйсцье, Камень-Поморски, Колобжег. Лікувально-оздоровчий туризм розвивається в Болгарії, Румунії, Словаччині, Словенії, Хорватії. У Росії унікальні  запаси і якість мінеральних вод, розвинені традиції курортного відпочинку, але матеріальна база, як правило, низької якості. Основний курортний  район - Кавказькі Мінеральні Води Курорти  Західної Європи виявилися трохи  потісненими на ринку лікувально -оздоровчої діяльності, але мають  старі традиції. Курорти Віші (Франція), Баден-Баден і Висбаден (ФРН), Бат (Великобританія), Спа (Бельгія), Багдастайн (Австрія), Давос і Санкт-Мориц (Швейцарія) були популярні вже в ХIХ в.

На південно-сході  Європейського туристського регіону  здавна лікують кліматом, водами і  брудами Мертвого моря, де природа  створила унікальні умови для  сполучення відпочинку с лікуванням і оздоровленням організму.

2.3.2 Організація купального туризму

У межах  Європейського регіону сформувалися кілька рекреаційних районів приморського відпочинку. Головний з них - Середземноморський. Для нього характерно: перевага лінійної форми рекреаційного освоєння території (уздовж морського узбережжя), більша роль островів, виражена сезонність туристських потоків с перевагою літнього (купального) сезону, створення переважно великих комплексів с високою концентрацією туристів. Але в 1980-і рр. з'явилася нова тенденція формування невеликих по розмірах туристських центрів, що більше відповідає потребам сучасного активного туризму й краще вписується в навколишнє природне середовище. Із країн Середземномор'я по розмаху туристської діяльності виділяються Іспанія, Італія, Франція, Греція. Головні райони міжнародного туризму в Іспанії - узбережжя Середземного моря, Канарські й Балеарські острова. Головний туристський район Франції - Блакитний берег (Французька Рив'єра) із широко відомими морськими курортами Ніцца, Канн, Антфб.

В один з  найважливіших туристських районів  Середземномор'я перетворилося Адріатичне узбережжя Хорватії. Тут перебувають  такі відомі морські курорти, як Дубровник, Сплит.

Усе більше популярними стають курорти Туреччини. Найвідоміший з них Анталія.

 

Висновок

 

Підсумовуючи все вказане вище, зробимо наступні висновки стосовно розвитку оздоровчо-рекреаційної діяльності в Європі.

На характер та динаміку розвитку туристичного обміну впливають ряд  факторів, які можна згрупувати у  такі основні групи:

1) історико – політичні - стабільність внутрішньої політики та зовнішньополітичних відносин, розширення міжнародних політичних відносин, спрощення паспортного та митного режимів;

2) природно – географічні-ландшафтні та кліматичні умови, екзотичність флори та фауни, наявність джерел мінеральних вод тощо;

3) соціально – економічні - є основними та включають: характер суспільно – економічного устрою, ступінь розвитку виробничих сил, індустріалізацію та науково – технічну революцію, осяг та структуру вільного часу в населення, його матеріальний стан, трудову діяльність, культурний рівень, професійну та освітню структуру населення тощо.

Особливістю туристичного ринку Європейського  регіону є те, що країни Європи приймають  близько 60 % гостей зі всього світу, і  тільки лише 50 % всіх надходжень від  туризму у світі припадає на їх частку. Успіх Європи пояснюється  наступними факторами:

- великий сегмент населення має значні реальні доходи;

- велика частка населення деяких європейських країн, наприклад, Німеччини, Франції, Великобританії, віддають перевагу відпустці за кордоном, але не дуже далеко від своєї країни, тобто в тому ж самому Європейському регіоні;

- оскільки мешканці окремих країн, які входять до складу ЄС, можуть вільно пересуватися територіями інших членів ЄС, подорожі всередині ЄС є досить популярними. 74 % зареєстрованих у країнах ЄС подорожей припадає на частку самих країн - членів ЄС.

- наявність великої кількості культурно - історичних пам’яток, створених природою та людиною;

- попит на міжнародні туристичні подорожі задовольняється сильною індустрією туризму та необхідною інфраструктурою.

Нині на ринку туристичних послуг в європейському регіоні, окрім  бурхливого розвитку, характерним є  розширення напрямів туристичних подорожей. Нині поки що до числа таких, що найбільше відвідуються туристами, належать західноєвропейські країни.

Статистика туризму показує, що динамічно розвивається туристичний  ринок середземноморського регіону. Причому найбільша динаміка спостерігається  на ринку туристичних послуг Іспанії.

Протягом останніх років обсяг  туристичних прибуттів у дану країну щорічно зростає в середньому на 2,5 %. Аналогічна тенденція характерна для показників доходів у галузі - за період з 1996 до 2008 року вони збільшились на 12,5 %.

Що стосується видів туризму  в Європі. То можна зробити висновок, що розвиненими в даному регіоні  є всі види туризму.

Останніми роками найбільшим попитом  користуються культурний туризм, ідею якого вперше було представлено у 1995 році за підтримки ЄС та Федерації  комітетів по туризму Європейських міст; та агротуризм, який вперше з’явився на туристичному ринку Європи у 70 –  ті роки, коли гостро постало питання  екології у багатьох великих містах та у людей виникла потреба  у спілкуванні з природою, у  чистому повітрі, природній тиші та натуральних продуктах харчування.

Сьогодні даний вид туризму  в Європі розвивається швидкими темпами  та в деяких країнах приваблює  основну частину туристичного потоку. В якості прикладу можна привести такі країни як Італія, Франція, та Ірландія.

 

Список використаних джерел

 

1. Александрова А.Ю. "Экономика и территориальная организация международного туризма", из-во МГУ, 1996.
2. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор). М., 2000.
3. Александрова А.Ю. Международный туризм.- М.: Акспект-Пресс, 2001.
4. Александрова А.Ю. Международный туризм. М., 2001.
5. Биржаков М. Б. Введение в туризм. М.-СПб., 2001.
6. Восточная Европа // Турбизнес. - № 06 (27). 2000.
7. Дмитриевский Ю.Д. "Туристские районы мира" Изд. Смоленск. - 2000.
8. Комаров М.П. Инфраструктура регионов мира. - Спб., 2000
9. Косолапов А.В., Руденко Л.Л.Туристское страноведение. Европа.- Владивосток: ДВГАЭУ, 1998.- 192 с.
10. Масляк П.О. Країнознавство Підручник. - К.: Знання, 2008. - 292 с.
11. Менеджмент туризма: Экономика туризма / под ред. Квартальнова В.А.. М., - 2001.
12. Мироненко Н. С. Страноведение. М., 2001.
13. Мир в 2000 году / The Economist publications/ русскоязычное издание журнала "Эксперт", Москва, 2000.
14. Окладникова Е.А. Международный туризм. География туристских ресурсов мира: Учебное пособие. - М., СПб.: ИФК Омега-Л; Учитель и ученик, 2002. - 384 с.
15. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: Экономика туризма. М., 2000.
16. Плоткина Н.П. География туризма. Азия. - Владивосток: ДВГАЭУ, 2001.- 192 с.
17. Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение. - М.: Советский спорт, 2001.- 288 с.
18. Стафійчук В.І. Рекреалогія: Навч. посібник. – 2-ге вид. – К.: Альтерпрес, 2008. – 264 с.
19. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 312 с.
20. Экономика современного туризма: под ред.доктора экономических наук Г.А. Карповой. Москва, Санкт-Петербург, Издательский Торговый Дом "Герда", - 1998.