Туризм в Європі

По-друге, приморським положенням більшості  європейських країн, багато з яких розташовані  на островах та на півостровах, близько  від великих морських шляхів з  Європи до Азії, Африки, Австралії та Америки.

Цікавим є той факт, що в Європі майже не має міст, які були б  віддалені від моря більш ніж  на 600 км., середня ж віддаленість складає 300 км. Таке розміщення країн  та міст Європи є фактором, що позитивно  впливає на розвиток та туризму в  даному регіоні. Всю історію Великобританія, Нідерланди, Данія, Норвегія, Ісландія, Португалія, Іспанія, Італія, Греція пов’язані  з морем.

Ліси Європи. Ліси в Європі охоплюють площу в 1051 млн. га, складаючи 27 % загальної площі лісів планети та покриваючи 45 % території Європи. Лісистість змінюється від 0,3 % в Ісландії до 72 % у Фінляндії [8].

В Європі представлене широке розмаїття  формацій кореальних, помірних та субтропічних лісів поряд з тундровими та гірськими  лісами. З 70- х років в результаті лісонасаджень площа, зайнята лісами, поступово збільшувалася: в період з 1990 - 2000 років додалося приблизно 9,3 млн. га.

Кліматичні ресурси. Територія Європи характеризується сприятливими кліматичними ресурсами. Клімат Європи зазнає сильного впливу Атлантики. Характерні порівняно невеликі амплітуди середніх місячних температур, тепла зима, доволі багато опадів. В межах європейського регіону є місцеві особливості, що дозволяє виділити три основні кліматичні області: Північну, Середню та Південну.

Площа лісового покриття Європи зросла в період з 1990 по 2000 роки більш ніж на 9 млн. га, що складає приблизно 1 процент

Північна Європа (Скандинавія, Фінляндія, Ісландія). Суворість клімату посилюється не тільки з півдня на північ, але й з віддаленням від Атлантики. Зимові температури в північній Європі в основному від’ємні, трохи вище нуля лише на узбережжі Норвезького моря. На норвезькому узбережжі температура від липня до серпня не спадає, тобто максимум трохи запізнюється. Не піднімається температура від січня до лютого в Бергені, Хельсінкі, Лулео, Нарвіку, Стокгольмі. Опадів більше всього в Бергені, характерно, що в цьому місті середня січнева температура вище нуля, в той час як Петербурзі, що розташований на такій самій широті, вона складає -9⁰.

Клімат Середньої Європи можна охарактеризувати як морський і лише на сході місцями помірно континентальний [17]. Такі невизначені формулювання пояснюються тим, що чітких кордонів в природі взагалі мало, а кліматичні кордони відносяться до числа найбільш нечітких. Від’ємні середні місячні температури спостерігаються лише на сході (Берлін, Вроцлав, Варшава) або в горах та передгір’ях (Мюнхен, Давос, Цуг-Шпітце, Гармиш-Партенкирхен). В цих же місцях більше всього опадів - гори, як часто кажуть, притягують вологу.

Пункт з найбільш характерним морським кліматом - Валенсія, але не Іспанське місто, а маленький острів південному заході берега Ірландії, південніше входу в затоку Динг. Максимальна температура 15⁰ тримається в липні та серпні, мінімальна - 7⁰ - в січні, лютому та березні; річна амплітуда складає таким чином, 8⁰ ; опадів більше 1400 мм, максимум припадає на грудень. Для порівняння - в Лондоні амплітуда температур 14⁰ , тобто майже вдвічі більша, а опадів майже вдвічі менше.

Південна Європа захищена із півночі  горами, клімат там в основному  середземноморський, зима тепла та волога, літо жарке та сухе. Загальна кількість опадів різноманітна - від 400 мм (Афіни, Мадрид, Ієрусалім) - до 1000 мм (Мілан). В Палермо, іспанській Валенсії та Барселоні в серпні на градус тепліше, ніж в липні.

Транспортна система. Транспортна система регіону відноситься в основному до західноєвропейського типа. За дальністю перевезень вона набагато поступається системі США. Однак за забезпеченістю транспортною мережею стоїть набагато попереду, займаючи перше місце в світі.

Досить високою є й густота  руху, велика роль міжнародних й  транзитних перевезень. Порівняно невеликі відстані стимулювали розвиток автомобільного транспорту. Який тепер відіграє головну  роль не лише в перевезеннях пасажирів, але й вантажів.

Мережа залізних доріг в більшості  країн скорочується, а великі новобудови 50 - 70 – х років були характерні лише для окремих країн східної Європи (Польща, Югославія, Албанія).

Конфігурація транспортної мережі регіону досить складна. Однак основний її каркас утворюють магістралі широтного  й меридіонального напрямку, що мають  міжнародне значення.

Річкові шляхи теж мають меридіональний (Рейн) або широтний (Дунай) напрямки. Особливо велике транспортне значення Рейну, по якому перевозиться 250 - 300 млн. тон вантажів в рік. Після вводу в експлуатацію водного шляху Рейн - Майн - Дунай, який поєднав дві найважливіші артерії Європі, значення Рейну у перевезеннях ще більше зросло.

В місцях перетину сухопутних та внутрішніх водних шляхів виникли великі транспортні  вузли. По суті, такими вузлами є  й морські порти, що обслуговують, в першу чергу, міжнародні перевезення. Багато світових портів (Лондон, Гамбург, Антверпен, Гавр) знаходяться в гирлах річок, які пов’язують їх з глибинними районами.

Найбільшим  морським портом в Європі є Роттердам. Вантажообіг Роттердамського порту  складає 250 - 300 млн. тон в рік. Розташований на одному з рукавів Рейну в 33 км від моря, він виконує функцію “морських воріт” для багатьох європейських країн. З глибинними районами він пов’язаний водними шляхами по Рейну та Мозелю, залізничними та шосейними дорогами.

Транспортні мережі окремих країн мають або  радіальну (одно центрову) конфігурацію, як у Франції, де “всі дороги ведуть до Парижу”, або багато центрову, як наприклад, у ФРН [9].

Всі зазначені  вище природно - географічні особливості  європейського регіону та розвиток транспортної мережі, яка є одним  з найважливіших елементів інфраструктури ринку туристичних послуг зумовлюють надзвичайно високу привабливість  даного регіону в туристичному плані.

Європа  - головний район міжнародного туризму. Рекордсменом світу по туризму - Франція, яку щорічно відвідує більше 50 млн. чол. Це означає, що на кожного француза припадає приблизно по одному туристу.

До числа  найбільш популярних у туристичному плані країн належать також Іспанія, Італія, Швейцарія, Австрія, Великобританія, Чехія, Угорщина, Португалія, Греція.

А в таких  мікро державах як Андорра, Сан –  Маріно, Монако обслуговування туристів давно вже є найбільш головним джерелом доходів. Тут на кожного  мешканця припадає по 100 туристів.

В Європі найбільш широко представлені туристично - рекреаційні райони двох типів  - приморські та гірські.

Головним  районом приморського туризму є  Середземномор’я, яке щорічно відвідують від 100 до 150 млн. осіб. Особливо популярним є узбережжя Лагурійського Моря, де знаходиться захищене з півночі  Альпами Лазурне узбережжя (Рів’єра) з центром у Ніцці; узбережжя  Адріатичного моря в Хорватії, узбережжя  Іспанії, Балеарські острови.

Головним  регіоном гірського туризму є  Альпи. Нижній пояс гір використовується головним чином для лікування  та пішохідного туризму, середній - для занять гірськолижним спортом, верхній - для альпінізму.

Поряд з  країнами, які “продають свій клімат”. Туристів та відпочиваючих приваблюють  “старе каміння Європи” - визначні історичні місця її міст.

Своєрідною  “туристичною Меккою” стали Париж, рим, Мадрид, де в липні та серпні місцевих жителів менше, ніж туристів. Значна кількість туристів відвідують також Лондон, Амстердам, Вену, Дрезден, Прагу, Будапешт, Ніццу, Неаполь, Афіни [20].

Однак слід зупинитися також на негативних рисах  природно-географічного стану Європи які впливають, або можуть вплинути в майбутньому на розвиток туристичного ринку в даному регіоні. Крім того, динамічний розвиток туризму має  й зворотній (здебільшого негативний) вплив на природу Європи.

Земельні ресурси. Основними проблемами, що стосуються земельних ресурсів Європи, є планування використання земель з врахуванням відведення сільськогосподарських угідь і територій під міські забудови, а також деградація ґрунтів, викликана їх забрудненням та ерозією.

Неухильне зростання населення, економічні зміни  та економічне зростання протягом останніх 30 років призвели до посилення протиріч між використання земель для потреб сільського та лісового господарства, охорони навколишнього середовища та рекреації, з одного боку, та відведенням  їх для розширення населених пунктів  та розвитку інфраструктури - з іншого.

В щільно населених регіонах Європи 74 % населення  сконцентровано на 15 % її території (дані ЄЄА - 1999 р.). в той же час саме ці області підпадають під найбільш інтенсивне навантаження з боку транспорту, сфери послуг (включаючи туризм) та інших видів діяльності, що супроводжується численними екологічними проблемами.

Біорозмаїття. Європа характеризується широким розмаїттям екосистем - від Атлантичного узбережжя до російських степів, від кореальних лісів і тундр Скандинавського півострова до лісів і чагарників Середземномор’я.

Оскільки  сільськогосподарські землі займають 45 % території Європи, площа природних  місць існування видів на більшій  частині території обмежена.

Природні  ландшафти значно змінюються під  впливом людини, який полягає, зокрема, в будівництві доріг та розвитку міст, зміні прибережних ліній  та річних русел.

В результаті природне середовище існування видів  значно зменшилося та стало досить фрагментарним. Відносно недоторканими  залишилися тільки місця в Скандинавських країнах та країнах Східної Європи [3].

Ареали  поширення білого ведмедя, вовка, бізона являють собою лише залишки. З  іншого боку, види, існування яких безпосередньо  пов’язане з діяльністю людини, лише виграли. Збільшилась кількість  коршунів, жайворонків, зайців, чайок, внаслідок їх поширення в місцях звалищ.

Водні ресурси. На території Європи водні ресурси розподілені нерівномірно. Середній річний стік змінюється від 3000 мм в Західній Норвегії до 100 – 400 мм на більшій частині Центральної Європи та менше 25 мм в Центральній та Південній Іспанії.

Напруженість  водного режиму в Європі наведена на рис. 1.1.

 

Рис. 1.1 - Напруженість водного режиму в Європі (водозабір у % до поновлюваних ресурсів). Джерело: UNDP, UNEP, World Bank and WRI 2000

 

При недостатній інформації про  коливання водних ресурсів інформації про тенденції змін якості води відносно багато. Проблеми забруднення води - серйозне питання у всіх країнах Європи. І хоча в Західній Європі досягнуто певного прогресу в зменшенні забруднення, в країнах Центральної та Східної Європи ситуація менш обнадійлива.

Європа практично оточена напівзамкненими  і замкненими морями, такими як Адріатичне, Середземне, Чорне, Азовське, Каспійське, Балтійське та Біле. Обмежений водообмін  таких морів з відкритим океаном  робить їх досить чутливими до забруднення, яке надзвичайно зросло в період з 70-х - 90 – років, хоча в деяких районах в останні 10 років ця тенденція була призупинена або навіть порушена.

Відкриті береги Атлантики відчувають вплив забруднення, що надходить  із суші, а також в результаті морського видобутку нафти та газу, морських перевезень та аварійних  виливів нафти.

Атмосферне повітря. Забруднення повітря - здавна визнана в Європі проблема загрози здоров’ю населення та екосистемам. Європейська Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані була підписана ще в 1979 році та вступила в силу в 1983 році. Її мета - скорочення антропогенних викидів у повітря шкідливих речовин.

Нещодавнє вивчення впливу забруднення  повітря на здоров’я людини а Австрії, Франції та Швейцарів показало, щорічно  забруднення повітря від автомобілів  в цих трьох країнах викликає 300 тис випадків захворювання на бронхіт  серед дітей, 15 тис випадків госпіталізації від серцевих нападів, 395 тис приступів  астми у дорослих та 162 тис у  дітей.

Основним видом діяльності, що зумовлює забруднення повітря - транспорт, використання розчинників, промисловість тощо.

Швидке зростання кількості  автомобілів робить транспорт все  більш важливим та несприятливим  фактором проблеми якості повітря в  країнах Європи. І не останню роль тут відіграє використання транспорту туристами для здійснення подорожі.

В цілому в останні роки спостерігається  тенденція зменшення забруднення  повітря в Західній Європі. Ясно, що скорочення викидів досягнуте  завдяки національним та локальним  заходам. Вони використовуються щоб  досягнути цілі, прийняті європейською Конвенцією про транскордонне забруднення  повітря на великі відстані та її Протоколами, а також завдяки директивам ЄС, пов’язаним із забрудненням повітря (обмеження  емісій в атмосферу деяких забруднюючих речовин та різними директивами  по транспортним викидам). Крім того, позитивно  вплинуло використання не етилованого  бензину та дизельного пального більш  високої якості та покращення конструкцій  машин.

Однак, не дивлячись на помітний прогрес, багато цілей по скороченню забруднення  повітря і досі не досягнуті.

Стихійні лиха. Лиха природного та антропогенного характеру відбуваються по всій Європі та часто супроводжуються значними втратами для оточуючого середовища, людськими жертвами [2].