Рекреаційний потенціал

Місцеві глини  — прекрасна сировина для виготовлення цементу, цегли і черепиці. Півтораста років тому, за деякими свідченнями, ця черепиця цінувалася за кордоном на рівні марсельської.       

На території  Голопристанського району,. розташоване Кардашинське родовище торфу, освоюється газове родовище Стрілкове на Арабатській Стрілці.       

У багатьох районах, зокрема Каховському, Каланчацькому, Генічеському, Білозерському, розвідані значні запаси хлоридно-сульфатно - натрієвих мінеральних вод. У Приазов'ї, на півострові Чонгар, виявлені унікальні геотермальні води з 36-відсотковим умістом йоду.      

На півночі  правобережної частини області  виявлені запаси фосфоритів і бокситів, а на заході - поклади золота. Діють  Генічеський і Геройський солезаводи.      

В області є  кілька солоних озер, ропа і грязі  яких використовуються у лікувальній  практиці. Це, насамперед, озеро Соляне у Голій Пристані з унікальними "живими" грязями, цілющі властивості  яких відомі далеко за межами країни.      

Останнім часом на Херсонщині виявляють інтерес до енергії сонця і вітру, якої тут більше, ніж будь-де. Діє перша черга Асканійської ВЕС, впроваджуються унікальні геліоустановки. 

Також на території  Херсонської області є декілька бальнеологічних курортів. А саме в Голопристанському районі.   На території району неподалік від села Збур’ївка є штучний гейзер. Температура води на виході зі свердловини — 65 градусів. У її складі — 20% йоду, 14% брому, стільки ж бору, а також — калій, кальцій… Після купання у джерелі відмінне самопочуття, дуже хочеться спати. За відгуками відвідувачів, купання в джерелі і лікування грязями  відмінно допомагає при хворобах суглобів. Купання в джерелі - досить велике навантаження на організм, рекомендується проводити не частіше двох-трьох разів на тиждень.

   Лікувальні грязі озера Соляне сульфідно-мулові, вони порівнюються із властивостями грязі Мертвого моря. Запаси грязі складають 87 тис. м куб.       Хлоридно-натрієва ропа озера Соляне має хімічний склад: хлориди, карбонати. гідрокарбонати, залізо, сірка, калій, бром, йод, магній. Лікувальні грязі та ропні ванни мають протизапальну, знеболюючу, десенсибілізуючу дії, прискорюють регенеративні процеси, поліпшують кровообіг, обмінні процеси в організмі, мають регулюючий вплив на стан центральної нервової системи, підвищують захисні функції людського організму. Тому, саме тут працює цілорічно санаторій "Гопри" , який стаціонарно та амбулаторно може оздоровити до 3000 осіб за рік.[34]

Також на території  області є ще один лікувальний  центр «Сиваш», який славиться своїми характеристика як в Мертвому морі що знаходиться в Ізраїлі.[5,30]

2.2 Природно-антропогені  рекреаційні ресурси Херсонської  області

Всього на території  області знаходиться 79 об’єктів  природно-антропогенного походження. На території області є два з чотирьох біосферних заповідники  в Україні - "Асканія-Нова" і Чорноморський. Є три національно природні парки: Азово-Сиваський, Джарилгацький,Олешківські піски. 26 заказників зальнодержавного і місцевого значення. Також є пам’ятки природи яких налічується 30 штук. Також парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва 13, і 10 заповідних урочищ.(див. Додаток Б) [8] 

"Асканія-Нова" - зелену  оазу в посушливому таврійському  степу в колишньому Дніпровському  повіті (нині Чаплинський район) створив понад 100 років тому відомий на той час землевласник Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн. У ньому і донині збереглися у своєму первісному вигляді незаймані людиною 478 вищих рослин (багаторічних та однолітніх), з яких до Червоної книги України занесено 13 видів. Зокрема, сухолюбиві ковили -українську, Лессінга та волосатик, а також міндаль степовий (або ж бобівник), тюльпан Шренка, васильок Талієва, карагану скіфську. Біосферний заповідник "Асканія-Нова" є природоохоронною науково-дослідною установою міжнародного значення, яка входить до всесвітньої мережі біосферних резерватів і тісно співпрацює з ЮНЕСКО. Унікальне поєднання природних і штучно створених екосистем є базою вивчення змін у довкіллі, розроблення і впровадження в практику системи раціонального співіснування людини з природою.[21,25,31]

До мережі біосферних заповідників світу входить також і Чорноморський, що знаходиться у Голопристанському  районі Херсонської області й  частково в Очаківському сусідньої  Миколаївської. Його загальна площа  перевищує 54 тисячі га, з яких 9448га - це суша, а решта - акваторія Тендрівської, Ягорлицької, Джарилгацької заток. 
        Флора заповідника досить розмаїта - налічується близько 600 видів вищих рослин, з яких 13 рідкісні як і в. Асканії-Новій), занесені до Червоної книги України. Ліси - невеличкі гаї (кілки) з дуба, вільхи, осини та берези, сусідять з піщаними кучугурами. Та особливо багатий і розмаїтий у ньому тваринний світ, зокрема, орнітофауна.[25,28] 

Азово-Сиваський національний природний парк  заснований у 1927 році як державний заповідник. Національний парк має цікаву колекцію екзотичних тварин, які живуть на Бірючому острові. Ті, хто захоплюються полюванням можуть придбати ліцензію на відстріл оленів, навіть муфлонів. Крім цього, на косі Бірючий острів є дикі пляжі.[28,29,31]    

На півдні України є  своє Мертве море - "Гниле море" - затока Сивашу. Один з п'яти екстремально солоних водоймищ. Надзвичайно солона вода, великі площі мілких лагун, озер, островів створюють неповторний ландшафт.     

Урочище Буркути фантастичне за своєю красою місце, де розташовані дубові ліси, болота, солончаки. У цій місцевості немає доріг, готелів, їдальні та інших послуг цивілізації. Любителі природи та історії зможуть перенестись на дві з половиною тисяч років назад. Тут ви можете побачити останній куточок описаної Геродотом Гілеї - великого дубового лісу.[31]  

Острів Джарилгач  - це найбільший незаселений острів у Європі Центральній. Вже за декілька десятків метрів відкривається безбережна панорама мілководних озер, мушельних кос. Уявіть собі картину: вранці прокинувшись ви можете побачити стадо оленів, які пасуться за три метри від табору. Чудовий піщаний пляж довжиною 50 км. Тонка мушельова коса, відокремлює теплу лагуну від моря. Багато сонця, світла, чисте море, гарні умови для підводного мисливства.[33,40]

Нижньодніпровський національний природний парк . Це третій у Європі природний об'єкт такого типу і таких масштабів - 50 тис. гектар. Сотні озер, проток, лиманів, "планів".Риболовство у тому числі підводне на двометрових сомів, чарівні пісні солов'їв, запашна рибальська юшка, все це надовго запам'ятається. Тут можливо полювати на фазанів, качок, лисух, кабанів, здійснити похід на туристичних байдарках від м. Каховки до гирла Дніпра.[45,46]

2.3 Суспільно-історичні   рекреаційні ресурси Херсонської  області

        До суспільно-історичних  рекреаційних ресурсів доцільно насамперед віднести: історико-археологічні, архітектурно-громадські, архітектурно-культові, героїко-патріотичні, науково-пізнавальні, мистецькі, комплексні.[16,19]

Надзвичайно багатими та різноманітними є історико-археологічні ресурси  Херсонської області. Вони пов’язані  з різними історичними періодами  і представлені:

1. Леонтієвською пізньопалеолітичною стоянкою та її кременевими знаряддями (9 тис.р. до н.е.) поблизу с. Михайлівки Нововоронцовського району.

2. Неолітичною стоянкою  поблизу с. Катри Горностаївського  району (VI – IV тис.р. до н.е.).

3. Унікальними поселеннями  епохи раннього металу (IV тисячоліття до н.е.) поблизу смт В.Лепетиха та с. Михайлівки Нововоронцовського району.[2]

4. Кургани та  антропоморфні стели епохи бронзи – ямної та катакомбної культур (найбільш відомі – поблизу с. Широкої Балки та с.Чорнобаївки Білозерського району; с. Катри Горностаївського району). Історичну пам’ятку про кіммерійців – представників епохи бронзи на терені краю – несуть поселення біля сучасних сіл Солонці Цюрупинського району та Заводівки Горностаївського району.[27]

Рабовласницький лад на території краю пов’язаний насамперед із легендарними скіфами  та греками. Знамениті скіфські “царські”  кургани та їх багаті археологічні знахідки приурочені до північних районів області – В.Рогачицького та В.Олександрівського, а також нижнього Дніпра. Понад 2,5 тис. років тому сучасне Херсонське Причорномор’я було колонізовано елінами. Найбільш відомим було м. Ольвія, знахідки з якого зберігаються в обласному краєзнавчому музеї. Отже, найдавніші історико-археологічні пам’ятки приурочені до наступних ареалів: найдавніші стоянки – В. Лепетиський і Н. Воронцовський райони; давні стоянки – Білозерський та Горностаївський райони; поселення кіммерійців – Цюрупинський та Горностаївський райони; скіфські кургани – Н. Воронцовський, В. Рогачицький, Бериславський, В. Олександрівський, Каховський, Голопристанський (всього понад 120 пам’яток, понад 30 поселень і городищ); грецькі колонії-міста – Голопристанський та Цюрупинський.[41]

Значні археологічні знахідки належать також до епохи  та історії кочових народів –  гуннів (Цюрупинський, Бериславський  райони), половців – практично по всій території області.[2]

Цюрупинськ  відомий також як місто-наступник давньоруського міста Олешшя, яке вперше згадується в літописі 1084 р. Відомі також ранньослов’янські поселення у Нововоронцовському, Бериславському, Горностаївському, Каховському районах. Надзвичайно багато історичних свідчень є про володіння краєм Турецькою імперією та Кримським ханством. Зокрема, це залишки укріплень та фортець у м. Беристлав (колишній Кезі-Кермен), с.Тягинці (Тягин), Генічеську (Дженічі). Історію запорізьких козаків засвідчують останки Каменської Січі (с. Республіканець Бериславського району) та Олешківської Січі (м. Цюрупинськ). Відомими є численні запорізькі переправи та перевози поблизу сучасних поселень на Дніпрі, зимівники на побережжях рік Дніпра та Інгульца.

Отже, історико-археологічні ресурси краю надзвичайно багаті. Вони не мають аналогів в Україні. Це підтверджує, по-перше, їх приналежність до різних історичних епох – від знахідок найдавніших стоянок до свідчень про культуру кіммерійців, скіфів, сарматів, греків; древніх слов’ян; запорізьких козаків, татар, турків, росіян. По-друге, тільки на цій території взаємодіють та змінюють одні одних Скіфське царство, грецькі колонії-міста; слов’янські поселення; Запорізька (Кам’янська) Січ та Кримське ханство; Османська Туреччина; Російська імперія. На жаль, ці ресурси практично не відомі широкому загалу. З науково-пізнавальною метою з ними знайомляться учнівська та студентська молодь, науковці. Між іншим, вказані ареали культурно-археологічних знахідок є важливими рекреаційними об’єктами. Їх необхідно більш широко використовувати як опорні пункти для створення туристично-екскурсійної мережі. Це сприяло б розширенню та урізноманітненню загального рекреаційного потенціалу краю.[2]

Архітектурно-громадські рекреаційні ресурси Херсонщини є порівняно новими відносно до інших  регіонів України. Їх виникнення пов’язане насамперед із заснуванням м. Херсона у 1778 р. як фортеці та суднобудівної верфі. У місті збереглося багато історичних споруд із самобутньою архітектурою, яку органічно доповнюють сучасні будови з оригінальними архітектурними рішеннями, культові споруди.

Самобутній  архітектурний образ мають села, містечка та невеликі міста області. На жаль, відсутній музей архітектури  та побуту під відкритим небом, який би характеризував особливості та самобутність в умовах типово степових та приморських поселень.

На терені краю велике пізнавальне значення мають  унікальні архітектурно-індустріальні  споруди: комплекс споруд Каховської ГЕС, міст через р. Дніпро, комплекс річкового  і морського порту у м. Херсон і, Станіслав-Аджигольський маяк у  гирлі Дніпра (найбільший у Європі).

Героїко-патріотичним змістом сповнені пам’ятки боїв запорізьких  козаків з татарами та турками, революційних подій, подій Великої Вітчизняної  війни, свідоцтвами трудового героїзму жителів краю. Вони пов’язані з  конкретними місцями, територіями, людьми.

Зокрема, козацькі походи проти кримчаків очолювали  кошові отамани І. Сірко, М. Ханенко, полковник С. Палій. У 1673 р. загін  І. Сірка захопив фортеці Кизи-Кермен і Тягин (теперішні Береслав і  Тягинка). Заснування та становлення Херсона пов’язане з іменами І. Ганнібала, Г. Потьомкіна, О. Суворова, Ф. Ушакова. В Херсоні відкриті пам’ятники О. Суворову та Ф. Ушакову. У Катериненському соборі похований князь Г. Потьомкін-Таврійський.

Дореволюційне культурне життя краю пов’язане  насамперед з бурхливим розвитком образотворчого та театрального мистецтва. З Херсоном та областю пов’язана діяльність І.К. Айвазовського, М.Л. Скадовського (народився в Білозерці), М.Б. Грекова, А.А. Шовкуненка, ін. В місті діє художній музей, виставковий зал. На сцені драматичного театру гастролювали трупи І.К. Карпенка-Карого, М.К. Садовського, А.К. Саксаганського, виступали М.К. Заньковець-ка, Ю.В. Шумський. У 1881 р. пішки пройшов територію краю М. Горький. У Херсоні бували також М.М. Коцюбинський, Л.М. Толстой, В.В. Маяков-ський. Дитячі роки у місті провів відомий український письменник В.М. Собко.

На жаль, ці та інші факти мало відомі широкому загалу. Вони недостатньо пропагуються, не оформлені належним чином. Між іншим, у м.Херсоні та інших містах і  селах області необхідно було б створити меморіальні музеї, пам’ятники, пам’ятні знаки видатних діячів культури і мистецтва, розробити туристичні та екскурсійні маршрути, пов’язані з відвіданням місць народження або життєдіяльності. Це також значно б доповнило існуючий рекреаційний потенціал.[23]