Рекреаційний потенціал

 

ВСТУП 

 

Актуальність дослідження. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення – що врешті-решт означає здоров'я – є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов'язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.

Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення  екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.

На сьогодні рекреаційно-туристична галузь в світі  є однією з найбільших галузей  економіки, яка, за результатами 2008 року, утворила 12 % світового внутрішнього продукту і поглинула біля 13% витрат споживачів.

Туризм і  рекреація є одними з найбільш вагомих джерел утворення робочих  місць і, за прогнозами, створюватимуть 2500 нових робочих місць на протязі  наступних п'яти років. Це одна з не багатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не приводить до скорочення працюючого персоналу.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Херсонщина усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної  інфраструктури. Відвідавши нашу область, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.

Таким чином, викладене  вище зумовлює актуальність теми дослідження дипломної роботи.

Об'єктом  дослідження дипломної оботи є туристична галузь  Херсонської області.

Предмет дослідження – рекреаційні ресурси Херсонської області.

Метою дипломної роботи є дослідження використання рекреаційних ресурсів Херсонської області та визначення проблем та можливостей розвитку туризму в Херсонській області.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких  завдань:

1. дослідити поняття рекреаційних ресурсів;
2. розглянути наявність рекреаційних ресурсів в межах регіону;
3. визначити історичні аспекти дослідження рекреаційних ресурсів Херсонської області;
4. визначити проблеми та можливостей розвитку туризму в Херсонській області;
5. Розробка стратегії розвитку туристичної галузі Херсонщини;

Методи дослідження: літературно-аналітичний, картографічний, системний, історичний, статистичний, порівняльний, графічний.

Структурно робота скаладається з: вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (який нараховує 46 найменувань) та додатків. Загальний об`єм 39 сторінок друкованого тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  Поняття та методичне забезпечення дослідження рекреаційних ресурсів регіону

 

1.   Суть поняття рекреаційні ресурси та їх характеристика

 

Рекреаційні ресурси  – це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Про потреби  населення в організованих рекреаційних територіях, які б спеціалізувалися на окремих видах рекреаційної діяльності, почали говорити на початку 70-х років ХХ ст. Сьогодні рекреація постає як глобальне явище, що має стабільні темпи зростання, тому її вважають одним із найперспективніших напрямів суспільно-економічного розвитку. Рекреація як біологічна функція виявляється на конкретній території шляхом дії об'єктивних умов та суб'єктивних чинників, які забезпечують переваги її розвитку на цих територіях.[4,32]

Природні рекреаційні  ресурси – це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси – культурні  об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Фактори привабливості  рекреаційно-туристичних ресурсів:

31,1% – природа,

28,5% – клімат,

14,5% – мистецтво,

11,3% – історія,

7,7% – харчування,

3,7% – архітектура,

3,2% – релігія

До основних видів рекреаційних ресурсів належать:

1) узбережжя  теплих морів;

2) береги річок,  озер та водосховищ;

3) лісові та  лучні масиви;

4) передгір'я  та гірські країни;

5) міста –  столичні та історичні центри;

6) міста-курорти  або курортні місцевості;

7) релігійно-культові  комплекси та окремі споруди,  розташовані поза межами населених пунктів;

8) давні міста,  фортифікаційні споруди (печерні  міста, фортеці тощо), каменярні.

Поняття "рекреаційні  ресурси" є набагато ширшим від  поняття "туристичні ресурси", оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал. Зупинимось на найбільш важливих складових саме природного потенціалу.[14,32]

В області є  великі рекреаційні ресурси, які  мають міжнародне значення. Уся територія  характеризується виключно сприятливими умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку і лікування населення, проведення різних видів туристичної діяльності.

Урізноманітнення  та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища є головною причиною виділення  нових рекреаційних територій, а основа їхнього виділення – конкретні ландшафти з індивідуальним набором сприятливих для відпочинку характеристик та природних умов. Оцінка та врахування природних умов і ресурсів сприяють ефективному веденню рекреаційної діяльності в кожній ландшафтній місцевості та правильному виділенню профілю рекреаційної зони.

Природні умови  з огляду на їхню циклічність та періодичність необхідно розглядати окремо для зимових та літніх видів  відпочинку.

Основа територіальної організації туризму – наявність на цій території рекреаційних ресурсів. Виділяють такі їхні типи: природні, історико-культурні та соціально-економічні.

Природні рекреаційні  ресурси формують компоненти ландшафтних  комплексів. Їхні властивості повинні  мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб'єкта рекреації.

Рельєф залежно  від ступеня розчленованості  сприяє формуванню пішохідного, гірськолижного, водного та інших видів відпочинку, зумовлює естетичність території.[6]

Кліматичні  характеристики повинні враховувати  сонячний, температурний, вітровий режими, вологість повітря та опади, що оцінюють з урахуванням теплового стану  людини та її потреб. Кліматичний комплекс також повинен охоплювати дані про стан повітря: чистоту, насиченість фітонцидами, ступінь іонізації. Кліматичні дані є основою для розрахунку середньорічної кількості сприятливих для кліматотерапії днів.

Гідрологічні  складові потенційної рекреаційної зони також є сприятливим рекреаційним чинником. Потенційні експлуатаційні запаси термальних вод у цілому по Україні за способами експлуатації становлять:

• при фонтанному способі – 23,2 тис.м³/добу,
• насосному – 125 тис.,
• з підтримкою пластових тисків – 273 млн. м³/добу.

Гідротермальна  енергія досягає 687,2 млн. і 441 млн. Гкал/добу. Термальні води розміщені в Україні у двох артезіанських басейнах – Причорноморському і Закарпатському.

Ріки, озера, ставки, водосховища  створюють можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства. Крім того, до водного простору тяжіють водоплавні птахи, які є об'єктом спортивного мисливства. Наявність підземних мінеральних вод, свідчить про доцільність розвитку лікувально-оздоровчої рекреації на цій території. Доглянуті джерела стають для рекреанта під час походу головним постачальником питної води.[4]

Лісові рекреаційні ресурси  є однією з головних умов для визначення та формування рекреаційних зон. Важливе  значення має ступінь благоустрою  лісових територій, їхній видовий та віковий склад, продуктивність, загальна лісистість території. Рекреаційне використання лісових ресурсів здебільшого залежить від їхньої приуроченості до відповідних місцевостей. Характеристики лісових ресурсів необхідні для територіальної організації оздоровчих видів рекреації.[18]

Компоненти ландшафтних  комплексів, їхні властивості можуть сприяти, обмежувати або перешкоджати організації чи проведенню рекреаційної діяльності. Ландшафт комплексно відображає потенційні властивості природного середовища, тому для будь-якого проекту необхідне ландшафтне обґрунтування.

Історико-культурні рекреаційні  ресурси мають пізнавальне значення і можуть бути використані для  задоволення духовних потреб населення. Географічне довкілля – основа життєдіяльності  етносу, тому пам'ятки культури, історії, архітектури, народної творчості є його надбанням, що відрізняється унікальністю і неповторністю, тож не може не привертати уваги туристів, адже людині завжди було притаманно цікавитися культурою та надбанням інших етнічних груп .   Соціально-економічні рекреаційні ресурси беруть участь у рекреаційній діяльності побічно. Вони формують матеріально-технічну базу перспективної території. Економічні параметри "продукції" рекреаційної діяльності залежать від різновиду рекреаційного ресурсу, його місцезнаходження, транспортної доступності, технології використання та екологічних характеристик, стану рекреаційного середовища. Ефективність рекреаційної діяльності функціональної зони значно залежить від розгалуженості об'єктів інфраструктури та кваліфікованих трудових ресурсів.[4,6]

Рекреаційні ресурси свідчать про потенційні можливості території, а не реалізацію. Усі рекреаційні  ресурси за ступенем впливу на формування та розвиток рекреаційної діяльності на певній території можна розділити  на такі групи:

1) ресурси, функціонально  необхідні для конкретних видів  відпочинку;

2) ресурси, що впливають  на процес відпочинку та його  ефективність;

3) ресурси, що впливають  на можливість рекреаційного  будівництва та функціонування  інфраструктури.[17]

Рівень концентрації та комбінування рекреаційних ресурсів визначає масштаби перспективної рекреаційної зони та її спеціалізацію. Рекреаційна зона може бути інтегральною, що охоплює  всі види рекреаційної діяльності, або спеціалізованою залежно  від наявних рекреаційних ресурсів.

Потреби суб'єкта рекреації  фіксовані комплексом оздоровчих, лікувальних, культурно-пізнавальних чи інших занять та залежать від наявності необхідних для реалізації цього комплексу  природних умов і ресурсів. До питання  рекреаційного попиту треба підходити індивідуально. Однак естетична привабливість ландшафту, висока розчленованість рельєфу, наявність оглядових майданчиків, унікальних пам'яток природи та культурні надбання того чи іншого регіону завжди будуть користуватися рекреаційним попитом. У разі формування потенційної рекреаційної зони потрібно пам'ятати, що повинна утримуватися рівновага між попитом на рекреаційними ресурсами території та її можливостями.[32]

У разі рекреаційного планування необхідне визначення допустимих та оптимальних навантажень на ландшафт, які забезпечують стійкість природних комплексів – важливу умову збереження рекреаційного потенціалу території. Стійкість – це здатність протистояти дії сил, що намагаються вивести територіальну систему зі стану рівноваги. Стійкість до рекреаційних навантажень залежить від багатьох природних факторів: крутості схилів, типу ґрунтового покриву, складу і віку трав'яного, чагарникового та деревного покриву, кліматичних характеристик тощо, а також різновиду рекреаційних занять та кількості рекреантів. Критичне рекреаційне навантаження на досліджувану територію не повинне перевищувати очікуваного потоку туристів, тобто оптимальної ємності території. Потрібно зазначити, що не можна визначити загального навантаження, якщо невідомий прогнозований термін перебування суб'єкта відпочинку на рекреаційній території та тривалості самовідновлення пошкоджених рекреаційною діяльністю елементів природних комплексів. Коли розриваються зв'язки між компонентами природного комплексу, порушуються процеси обміну речовин та енергії, відбувається рекреаційна дигресія. Вона виявляється в погіршенні санітарного стану, естетичного вигляду території, в розвитку несприятливих процесів (площинної ерозії, зсувів) із-за тривалого неконтрольованого використання рекреаційної території. Конструювати виділену для провадження рекреації територію треба з урахуванням просторово-часових параметрів, що допоможе організувати рекреаційну діяльність на цій території ефективніше, правильно розподілити рекреаційне навантаження.[32]