Рекреаційний потенціал

Для будь-якої території  є екологічна межа щодо використання рекреаційних ресурсів. Тому в процесі  формування рекреаційних зон треба  утримувати оптимальну рівновагу між  природними передумовами, можливостями та потребами споживачів рекреаційних ресурсів із метою збереження навколишнього середовища та динамічного використання складових природних комплексів за умов інтенсивного рекреаційного використання .

Отже, на характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно  впливає екологічний стан території – чистота або забрудненість вод, повітря, ґрунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Нині до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІД, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються.[4,32]

 

1.2 Методичне  забезпечення дослідження рекреаційних  ресурсів регіону

 

              Рекреаційне навантаження характеризується інтенсивністю впливу рекреантів (відпочиваючих) на систему інженерно-будівельних споруд, необхідних для організації відпочинку, і на природний комплекс. Це навантаження не повинна перевищувати межі, за якими природне середовище починає необоротно деградувати, змінювати якісні характеристики. Природні рекреаційні ресурси обмежені в обсязі тимчасовими і просторовими межами, а природні рекреаційні комплекси не можуть вмістити нескінченно велику кількість відпочиваючих.[3]

Отже, допустиме рекреаційне навантаження можна визначати як максимальну чисельність відпочиваючих (з урахуванням місцевого населення і приїжджих), які можуть одночасно знаходитися на рекреаційній території без порушення встановлених норм використання природних ресурсів (з урахуванням психологічного комфорту відпочиваючих). Розрахунок допустимих навантажень дає уявлення про можливості та доцільності освоєння тих чи інших територій.

Для визначення допустимих рекреаційних навантажень  на природні ресурси необхідно враховувати такі вихідні дані:

- Площа природного  комплексу;

- Природний рекреаційний потенціал у відповідних до вимог прийнятої системи рекреаційних занять;

- Нормативні  показники використання природних  ресурсів;

- Інтенсивність  впливу рекреаційної діяльності  на природні комплекси; 
          - Стійкість природних ресурсів до рекреаційних навантажень.

Виявлення рекреаційних навантажень відноситься до робіт  з комплексної оцінки та ефективного  використання курортно-рекреаційного  потенціалу. Оцінка такого потенціалу здійснюється з урахуванням фізико-географічних умов територій, кліматичних зон і рекреаційних можливостей природного ландшафту. При цьому бажано враховувати орієнтацію досліджуваної рекреаційної території на місцеві або зовнішні потрібності.[3]

Початковий  етап включає характеристику природних параметрів, які мають істотне значення для цілей рекреації:

- Кліматичних  умов території;

- Мінеральних  і термальних вод, лікувальних  грязей;

- Гідрогеологічних  і геологічних умов;

- Пляжних ресурсів;

- Ландшафтних  рекреаційних ресурсів.

Оціненння погодних умов базується на даних гідрометеостанції. Для оцінки навантажень у зв'язку з сезонністю особливе значення має число днів сприятливого періоду з позитивною температурою води у водоймах, що використовуються для купання.

Важливою характеристикою стану курортно-рекреаційного потенціалу є природно-ландшафтні умови (рекреаційна комфортність, естетична виразність), вивчення яких також необхідно для складання територіального балансу.[35]

Пильної уваги  заслуговують:

• Гідрогеологічні особливості (водний баланс території, середня водність і т.д.);
• Характер грунтово - ерозійних процесів;
• Загальні площі і структура земельного фонду (сільськогосподарські угіддя, міські землі, землі лісового фонду, охоронювані території заповідників, рекреаційні землі та інше);
• Характеристика лісового фонду (площа, структура);
• Співвідношення площ, зайнятих різними типами рослинності (ліси, луки, степи);
• Розподіл територій по місцевості і запасами зелених насаджень на одну людину, у тому числі на одного міського жителя;
• Здатність лісових біогенозів до відновлення, їх стійкість до рекреаційних навантажень, характеристика пляжних ресурсів.

Відповідно  до рекомендацій з охорони навколишнього середовища в районному плануванні природна характеристика території повинна закінчуватися складанням ландшафтної карти, яка дозволяє створити єдиний документ, а також комплексно оцінює територію і територіальний баланс. Для характеристики території використовуються ландшафтні карти різних масштабів. Оцінку природного рекреаційного потенціалу рекомендується проводити відповідно до керівництва з формування курортно-рекреаційних систем.

Величину, що характеризує всю інтенсивність  рекреаційного  навантаження, слід розглядати як сумарну  місткість усіх функціональних частин території: санаторно-курортних установ відпочинку, які вже функціонують і можуть бути тут розміщені з урахуванням оцінки природних ресурсів, пляжів, територій для туризму і короткочасного відпочинку, для тривалого масового відпочинку (з урахуванням специфіки рекреаційних занять), площ під рекреаційними лісами (включаючи лісопарки, парки).

Сумарна місткість, наприклад, санаторно-курортних установ  бальнеологічних курортів визначається, виходячи із затверджених запасів ресурсів мінеральних вод.

W_B = Q_сут^. F

Q_сут -  cума дебітов всіх  джерел , м3/сут.

F- Наведений коефіцієнт, що враховує протяжність роботи, число робочих днів протягом місяця, витрата мінеральної води на одну процедуру і середня кількість процедур на одного лікується (F= 2-3).

Місткість кліматичних  курортів, зон тривалої і короткочасної рекреації розраховують.

W_p=SN_p 
де S - величина території природних ландшафтів, чол / га. Для орієнтовних розрахунків можуть використовуватися усереднені показники Nр.

Місткість кліматичних  курортів, зон тривалого або короткочасного відпочинку визначається величиною територіальних ресурсів з урахуванням допустимих навантажень на ландшафт прилеглих територій, які по порівнянню з лісовими районами можуть бути підвищені до 50 чол / га.

Розрахунок  місткості за площею пляжів і довжині берегової смуги пляжів Wp і довжину берегової смуги Wp2  доцільно проводити за формулами:

Wp1≤Fk1

Wp2≤

де F - площа природних  і штучних пляжів, м2; 
L - протяжність берегової смуги природних і штучних пляжів, використовуваної для входу у воду, м;

K1 - наведений  коефіцієнт, що враховує норму  площі пляжу на одного відвідувача  і одночасної загрузки пляжу  (орієнтовно може бути прийнятий  для морських пляжів 0,25; річкових  і озерних - 0,15; для дитячих  пляжів - 0,5);

К2 - наведений коефіцієнт, що враховує норму протяжності берегової смуги на одного відвідувача і одночасного завантаження пляжу. Звичайно приймається 0,1-0,2 (верхня межа для умов режимних обмежень використання пляжу).

При використанні водойм з обмеженою акваторією для  купання місткість зони відпочинку, розраховану з урахуванням територіальних і пляжних ресурсів, рекомендується перевіряти за величиною придатних для купання акваторію. Норматив допустимого навантаження на акваторію для купання в морі і в проточних водоймах може бути прийнятий 2 тис. чол. на 1 га, а в непротічних водоймах - 1 тис. чол. на 1 га. Місткість зон туризму та автотуризму (WT) визначають за обліком допустимого навантаження на території та об'єкти туризму та екскурсій. При цьому усереднена норма допустимого навантаження може бути прийнята як 1 чол. на 1 га.

При розрахунках  місткості закладів відпочинку за специфічним  профілем (W_сп) (будинки відпочинку матері і дитини, бази відпочинку на воді) доцільно застосовувати формулу:

W ≤SNсп

де S - територія  природних ландшафтів, придатних для організації специфічних видів рекреаційних занять відпочиваючих, га;

Nсп - норма допустимого  навантаження на ландшафт при  даному виді занять.

Існує багато чинників, що роблять негативний вплив на навколишнє середовище в процесі розвитку туризму. Однак причини, що призводять до деградації екосистем прибережних курортних районів, спільні для всього узбережжя. Зупинимося на одній з них рекреаційної навантаженні, що не відповідає потенціалу курорту. Це характерно для зон відпочинку, в яких щорічно у літній період санітарні служби змушені закривати пляжі через наднормативного бактеріологічного забруднення, викликаного збільшенням рекреаційного навантаження на них, а також через відсутність централізованої каналізації в прибережній смузі. Великої шкоди завдає і неорганізований туризм.

Донецьким інститутом туристичного бізнесу розрядів конкретна  методика за розрахунком допустимих навантажень  на територіях пляжів різних рекреаційних зон Азовського узбережжя: Урзуфской, Ялтинській, Меле-Кінскі, Маріупольській та Новоазовської.

Розрахунок  наводився за двома показниками:

- Площі пляжу  (в м2), що припадає на одного відпочиваючого на пляжах цих зон;

- Протяжності  берегової лінії (в м), що припадає  на одного відпочиваючого на  пляжах всіх зазначених зон.

Для розрахунку антропогенного навантаження на території  пляжу в залежності від його загальної  площі виведена формула з урахуванням  одноразової завантаження пляжу  відпочиваючих різних категорій:

N_pS=S_p(M₁K₁+M₂K₂+M₃K₃+M₄K₄)

де N_pS  - площа пляжу, яка припадає на одного чоловіка, м2;

Sp - загальна площа пляжу, м2

М1- число відпочиваючих  у закладах відпочинку і туризма;

М2 - число відпочиваючих  в дитячих оздоровчих таборах;

М3- число відпочиваючих  з числа місцевих жителів;

М4 - число відпочиваючих  без путівок;

К1 - коефіцієнт одноразової завантаження пляжу  по категорії установ відпочинку і туризму, К1 - 0,7

К2 - коефіцієнт одноразової завантаження пляжу  по категорії дитячих оздоровчих таборів, К2 = 0,9

К3 - коефіцієнт одноразової завантаження пляжу  від числа місцевих жителів, К3= 0,2;

К4 - коефіцієнт одноразової завантаження пляжу  по категорії відпочиваючих без  путівок, К4 = 0,5.

Коефіцієнти К1, К2, К3, К4 взяті з ДБН-360-92 «Містобудування, планування и забудова міських и  сільських поселень».

Для розрахунку антропогенного навантаження на території пляжу в залежності від довжини берегової лінії виконана формула:

NpL=  
NpL - довжина берегової лінії пляжу, що припадає на 1 чол., м; 
Lp - довжина берегової лінії, м;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗРІЛ 2. Характеристика та сучасний стан рекреаційних ресурсів Херсонської області

 

2.1 Природні  ресурси Херсонської області

 

 

 Херсонська область  лежить у степовій зоні, належить до басейнів Чорного і Азовського морів. Найбільші ріки -Дніпро та його притока - Інгулець. У межах області знаходиться більша частина Каховського водосховища. Майже на 200 кілометрів простягнулися по кромці області морські узбережжя. (див. Додаток А) [5,30]     

Клімат помірно  континентальний. Пересічна температура  січня - 5°, - 3°, липня + 21,5°. Середньорічна температура становить +10°, максимальна +40°, мінімальна-31,5°.      

Рельєф - хвиляста рівнина із деяким нахилом з півночі  на південь. Для Правобережжя краю притаманні балки і яри, для Лівобережжя - неглибокі замкнуті зниження (поди). Уздовж морського узбережжя розкидані піщані острови, півострови і коси, найбільші з яких острів Джарилгач, півострів Ягорлицький Кут, коси Тендрівська, Кінбурнська і Арабатська Стрілка.     

Ґрунтовий покрив області різноманітний. На півночі переважають південні малогумусні чорноземи, які змінюються темно-каштановими грунтами. У приморській зоні - каштанові солонцюваті грунти, перемежовані солонцями. Степи майже повністю розорані.       

Ліси (сосна, біла акація, дуб, липа, клен, осокір) займають площу 212 тис. га (2007 р.). У степах і лісах водяться: зі звірів - олені, дикі свині, козулі, лосі, лисиці, сірі зайці, вовки, ховрахи, хом'яки, ондатри, з птахів - орли, яструби, дрофи, сірі куріпки, фазани, перепілки, жайворонки, качки, гуси, кулики, з риб - осетрові, лящі, карасі, соми, тараня, тюлька, камбала, бички та ін.      

Літо жарке, сухе, зими малосніжні. Тривалість безморозного періоду в середньому 179 днів на рік. Вегетаційний період триває 200-230 днів. Клімат краю сприятливий для вирощування зернових, олійних, баштанних культур, винограду.       

Надра краю багаті на нерудні корисні копалини - пісок, глини, вапняки, мергель і каоліни. Значні поклади будівельного і кварцового піску. Тут розташована найбільша  у Європі Олешківська піщана арена (площа до 200 тис. га). Сировину використовують як у будівельній,так і скляній промисловості.[5,7]       

На правобережжі Дніпра найбільш поширені вапняки. Використовують камінь на будівництві, для виробництва  вапна і щебеню, у чорній металургії - як флюси.