Нова Регіональна Політика України

                                                          

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………………………………….2                                                                                                                              

1. Сутність, цілі та завдання регіональної економічної політики……………4

2. Економічне  районування країни……………………………………………12

3. Основні напрями регіональної політики………………………………….16

4. Проблеми та перспективи розвитку нової державної регіональної політики………………………………………………………………………….18

 

Висновки…………………………………………………………………………31

 

Список використаної літератури……………………………………………… 33

 

Додатки…………………………………………………………………………...34

 

 

                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Вступ

Державна регіональна економічна політика України формується і реалізується таким чином, щоб забезпечити територіальну цілісність держави, створити рівновигідні умови функціонування регіональних господарських комплексів з метою активізації ролі територій у проведенні економічних реформ та вирішенні нагальних соціальних проблем. Сучасна державна регіональна економічна політика України, як це визначено нормативними документами, грунтується на таких основних принципах:

• визнання і дотримання загальнодержавних пріоритетів та забезпечення органічної єдності завдань щодо соціально-економічного розвитку країни та розвитку продуктивних сил регіону;
• правове забезпечення економічної самостійності регіонів на основі розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування й підвищення їх відповідальності щодо вирішення завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку територій;
• дотримання вимог екологічної безпеки при реформуванні структури господарських комплексів і розміщенні нових підприємств;
• досягнення економічного і соціального ефекту за рахунок використання переваг територіального поділу праці, раціонального природокористування, розвитку міжрегіональних зв’язків.

Підвищення дієвості регіональної економічної політики, зростання  загальної керованості економічними процесами можливе лише на основі визначення і розмежування повноважень  місцевих органів виконавчої влади  та органів місцевого самоврядування. В процесі здійснення конкретних заходів державної регіональної економічної політики, спрямованих  на підвищення ролі регіонів у проведенні економічної реформи в країні, передбачається: сформувати нову територіальну  структуру державного сектора економіки; реформувати систему управління державним сектором економіки; зміцнити економічні основи місцевого самоврядування та розширити його важливі соціально-економічні функції щодо життєзабезпечення територіальних утворень; здійснити поетапний перехід на обгрунтовану систему бюджетного регулювання та розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці України.

Мета роботи: Визначити поділ країни на економічні райони; ознайомлення з основними напрямками регіональної політики; визначення проблем та перспектив формування нової державної регіональної політики.

Об’єктом дослідження є: проблеми та перспективи розвитку нової державної регіональної політики.

Предмет дослідження: регіональна політика країни(в Україні) та її напрями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність, цілі та завдання регіональної  економічної політика 

       

        Регіональна політика – сфера діяльності суспільства, яка реалізує

інтереси держави щодо регіонів і внутрішні інтереси самих  регіонів з

урахуванням природи сучасних регіональних процесів, а також цілей  і

завдань розвитку суспільства.

         Об’єктом державної регіональної політики є регіон, соціально-економічна сутність якого відображає система суспільних відносин із забезпечення відтворювальних процесів у межах конкретної території. У зв’язку із цимрегіоном може бути й спеціальна вільна економічна зона та іншізаконодавчо визначені територіальні утворення. Суб’єктами державної

регіональної політики є  органи державної влади, представницькі органи та

органи місцевого самоврядування. Засобом реалізації державної

регіональної політики є  управління, одна із галузей якого  – управління  ре-

гіональною економікою.

         Регіональна політика – складова державної політики, сукупність

організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у

сфері регіонального розвитку. Вона має сприяти раціональному

використанню природно-ресурсного, людського, виробничого,

інвестиційно-інноваційного  та інших потенціалів, створювати умови  для

врахування особливостей кожної території (природно-географічних,

історичних, ресурсних, виробничих, соціальних, демографічних та ін.) в

контексті загальнодержавних  інтересів. Регіональна політика за структурою досить складна.

         Однією з найважливіших складових регіональної політики держави в цілому є економічна регіональна політика, з якою безпосередньо пов’язані і всі інші види регіональної політики. Зокрема, соціально-культурна політика

покликана забезпечувати  передумови для успішного господарського

розвитку регіону через підвищення продуктивності праці, активності й ініціативи населення, культури праці та використання духовного, фізичного

потенціалу населення. Формування екістичних систем у межах регіону

спрямоване на підвищення рівня та якості життя населення, підвищення

соціальної, екологічної, економічної  ефективності функціонування регіону.

В екологічній політиці пріоритетним є раціональне використання природних

ресурсів. Науково-технічна політика має на меті цілеспрямовану зміну

структури, перепрофілювання промислових підприємств, технічне його

переоснащення на базі новітніх технологій, підвищення кваліфікації та

перепідготовку кадрів. Разом  з тим організація соціально-культурного

життя в регіоні, природокористування, науково-технічної діяльності та

інших сфер тісно пов’язана  з економічними передумовами. За визначенням, яке подане у законопроекті „Про Концепцію державної регіональної економічної політики”, який розглядався у вересні 1999 року і був схвалений Указом Президента України від 25 травня 2001 року № 341, державна регіональна економічна політика – це сукупність організаційних,

правових та економічних  заходів, які здійснюються державою у сфері

регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних

цілей.” 

 

          Для України в умовах перехідного типу економіки й інші проблеми

повинні бути у центрі уваги  регіональної економічної політики. У зв’язку з

цим важливим у реалізації політики регіонального розвитку є виявлення і обґрунтування проблемних регіонів для розробки системи заходів і стимулів, специфічних для кожного типу виділених територій. Зокрема, для розробки

диференційованої регіональної політики слід виділяти регіони таких типів:

екологічно несприятливі, з високою концентрацією населення  і виробництва;

індустріально слаборозвинуті сільськогосподарські; промислові депресивні; резервні; рекреаційні.

         Для регіонів з високою концентрацією виробництва, екологічно

несприятливих з диверсифікованою структурою господарства, найвищим

рівнем прибутку на одного жителя потрібна розробка економічних  заходів

щодо запобігання надмірній  господарській активності і концентрації

населення, оздоровлення природного середовища, стимулювання ресурсо-

збереження і ресурсозабезпечення. Щодо регіонів із значною концентрацією

виробництва, високою часткою  прибутку на одного жителя також потрібна

жорстка політика ресурсозбереження  і оздоровлення природного середовища. Однак поряд з високими нормативами плати за регіональні ресурси повинні передбачатися і певні субвенції з вищерангового бюджету

на реалізацію названих програм. Для регіонів, які ми умовно можна віднести до промислово депресивних (з низькими темпами зростання обсягів виробництва, високим рівнем інвестицій у їх розвиток і низькою віддачею, невисоким рівнем прибутку на особу), необхідна розробка програм переорієнтації на розвиток нових передових, технологічно високих і екологічно чистих виробництв, реалізація програм по перекваліфікації кадрів. Цілі регіональної економічної політики можна класифікувати за такими ознаками:

 

1.        За змістом: економічні цілі (закріплюють систему економічних

відносин); соціальні цілі (відображають стан населення і рівень його життя)

; політичні цілі, ідеологічні  цілі (характеризують програмні вимоги тих чи

інших партій і суспільних організацій, які переважають в органах регіональної влади); релігійні цілі (охоплюють етичні і моральні проблеми

віруючого населення регіону) тощо.

2) За терміном дії: стратегічні цілі, тактичні цілі, оперативні цілі.

3 ) За ознакою рівня управління: народногосподарські, міжгалузеві,

галузеві, регіональні, а  також цілі підприємств і організацій  різних

форм власності та їх структурних  підрозділів.

            У Концепції державної регіональної політики визначена головна мета і завдання державної регіональної політики:

 

- збільшення національного багатства країни шляхом ефективного

використання природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу кожного

регіону та тісного співробітництва  між регіонами;

- послідовне здійснення заходів щодо поступового підвищення рівня

соціально-економічного розвитку регіонів та ефективності територіального

поділу праці, раціоналізації систем розселення;

- дотримання внутрішньорегіональної збалансованості

соціально-економічного розвитку, екологічного стану,

соціально-демографічного і  суспільно-політичного процесу.

 

Серед головних цілей і  завдань у соціальній сфері вказано:

- підвищення рівня добробуту і забезпечення єдиних мінімальних

соціальних стандартів та соціального захисту населення  незалежно  від

економічних можливостей  регіонів;

- стабілізація рівня життя населення, створення міцних засад для його

підвищення в усіх регіонах;

- гарантування продовольчого забезпечення регіонів, створення

високопродуктивних галузей  в агропромисловому виробництві, вихід  на

продовольчі ринки світу;

- гарантування соціальних прав громадян, встановлених Конституцією

України, забезпечення зайнятості населення шляхом удосконалення

функціонування ринків праці  та регулювання міграційних процесів;

- запобігання погіршенню демографічної ситуації, гострим проявам

депопуляції населення;

- здійснення заходів економічного і соціального характеру, спрямованих на збільшення тривалості життя та природного приросту населення у регіонах;

 

- формування раціональної системи розселення шляхом збереження існуючих та створення нових населених пунктів, активізації функціонування сіл та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст і сприяння якісним перетворенням у них.

           Особливо важливим є визначити стратегічні цілі, які пов’язані з якістю

економічної системи, її збереженням  чи перетворенням. Вони у свою чергу

трансформуються у тактичні, які фіксують крупні блоки дій  з досягнення

стратегічних, а тактичні – в оперативні, які визначають щоденні конкретні

дії з досягнення перших і других.

          Отже, необхідно мати чітке і продумане визначення стратегічних цілей,

щоб потім сформувати конкретну  програму їх перетворення у  часі і у

просторі в реальність. Неправильне формування цілей може призвести до

формування нереальних планів регіонального розвитку.

          До стратегічних завдань регіонального розвитку України належать:

• реконструкція економіки промислових регіонів і великих міських

агломерацій через конверсію  оборонних та цивільних галузей, модернізацію

інфраструктури, оздоровлення екологічної ситуації, роздержавлення і

приватизацію;

- подолання депресивного стану аграрно-промислових регіонів,

відродження сіл і малих  міст. прискорене відновлення втраченої