Загальна характеристика вправ для навчання письма як виду мовленнєвої діяльності

     Загальна  характеристика вправ  для навчання письма як виду мовленнєвої  діяльності

     Вправи для навчання письма як виду мовленнєвої діяльності поділяються на вправи для формування:

1. Вмінь оформлення писемних текстів \ документів;
2. Стилістичних умінь;
3. Вмінь висловлювання думок у письмовій формі.

     Усі ці вміння формуються по-різному, залежно  від того, які за жанром типи текстів  студенти вчаться писати:

1. Листування (офіційного, ділового або приватного, дружнього);
2. Написання деяких видів ділових документів (практичне письмо);
3. Конспектування, анотування та реферування текстів (практичне письмо);
4. Написання статей, звітів, текстів доповідей, інструкцій (практичне письмо);
5. Написання викладів-переказів прочитаного або прослуханого (академічне письмо);
6. Написання творів (есе) (академічне письмо);
7. Написання творів літературного характеру; розповідей, нарисів, п’єс, віршів (креативне письмо як специфічний вид академічного письма).

     Далі  приклади вправ будуть наводитися відповідно до того жанру писемних текстів, які студенти вчаться писати, а вже в цих рамках будуть розглядатися вправи на формування вмінь оформлення писемних текстів \ документів, стилістичних умінь та вмінь висловлювання думок у письмовій формі.

     Вправи  для навчання письма як виду мовленнєвої  діяльності мають бути комунікативними або принаймні умовно-комунікативними. Навіть такі суто формальні вправи, як прийняття студентом рішення про місце розміщення адреси, дати, звернення тощо у діловому листі, треба будувати так, щоб навчальна діяльність моделювала реальну комунікативну діяльність, характерну для ділового листування. Не комунікативні вправи неприйнятні, оскільки вони не вчать самої мовленнєвої діяльності письма у реальній писемній комунікації. Те саме стосується вмотивованості вправ. Кожна вправа повинна бути вмотивованою відповідно до сформульованих у завданні потреб комунікації, а не бути псевдопотребою підготовки до такої комунікації, сформульованими в інструкції до серії вправ, як це можна робити у вправах для навчання техніки письма.

     Що  стосується керованості вправ, то вони можуть бути як частково та мінімально керованими, так і повністю керованими. Це залежить від того, наскільки однозначним може бути виконання завдання, та від того, наскільки це виконання підкріплюється опорами та вказівками в інструкції. Наприклад, коли студенту треба виконати вищенаведене завдання на розміщення окремих частин ділового листа, а самі ці частини даються у підказках та є спеціально створена опора – загальний план-схема листа, то керування буде повним. Якщо ж треба написати діловий лист згідно з обумовленими у завданні орієнтирами щодо його мети, призначення та теми без будь-яких додаткових підказок та опор, то слід говорити про мінімальне керування.

     Зі  сказаного виходить, що вправи можуть бути зовсім без опор, зі спеціально створеними опорами та, звичайно, з природними опорами.

     Частина вправ обов’язково є вправами суто рецептивними, наприклад, коли студенти ознайомлюються з жанровими та іншими особливостями написання ділових або дружніх листів, ділових паперів, статей фахового змісту, розповідей тощо, читаючи та аналізуючи відповідні зразки текстів. Надалі приклади таких вправ наводитися не будуть, хоча на них будуть робитися посилання у прикладах вправ іншого виду. Приклали рецептивних вправ не доцільні (за винятком вправ для навчання конспектування, анотування та реферування текстів, написання викладів-переказів прочитаного або прослуханого). Методика їх організації та проведення і так зрозуміла, а самі вправи є скоріше вправами з читання, аніж з письма. До того будь-які вправи, пов’язані з читанням будь-яких видів та жанрів текстів, також можна розглядати як підготовчі до вправ, спрямованих на написання аналогічних текстів. Усі не суто рецептивні вправи для навчання письма як виду мовленнєвої діяльності є або репродуктивними (найчастіше – це умовно-комунікативні вправи) або продуктивними (найчастіше – комунікативні вправи). Такі вправи можна також вважати рецептивно-репродуктивними або рецептивно-продуктивними, якщо взяти до уваги те, що після виконання вони зазвичай обговорюються, студенти слухають роботи одне одного, а нерідко (як буде видно з прикладів) читають їх для написання резюме, коментарів тощо. Але надалі цей аспект братися до уваги не буде. Беручи до уваги діяльність тільки того, хто пише, при виконанні тієї чи іншої вправи, такі вправи можна трактувати як чисто продуктивні або репродуктивні (знову винятками будуть вправи на конспектування, анотування та реферування текстів, написання викладів-переказів прочитаного або прослуханого-див. приклади).

     Вправи  для навчання письма як виду мовленнєвої  діяльності можуть бути без ігрового компонента або з рольовим ігровим компонентом. Вправи з нерольовим ігровим компонентом у принципі можливі, але нераціональні, оскільки комунікативний або умовно-комунікативний характер вправ змушує надавати перевагу рольовому ігровому компоненту як такому, що більшою мірою сприяє моделюванню реальних умов спілкування (винятком є так звані вправи на письмо для розваги – див. кінець цього підрозділу).

     Нарешті, що стосується організаційного аспекту  виконання вправ, то звичайно письмову роботу кожен студент виконує  індивідуально, і для значної кількості вправ індивідуальним виконанням все в основному й обмежується, навіть коли результати виконання обговорюються фронтально під керівництвом викладача. Але з прикладів, наведених далі, випливає, що багато творчих письмових видів робіт доцільно виконувати в парах або малих групах на основі попереднього обговорення, «мозкового штурму». Після написання робіт окремими студентами доцільно, щоб їх рецензували та коментували інші студенти, обговорювали ті чи інші роботи всією групою тощо. Це вже будуть парні, групові та загальногрупові форми організації навчальної діяльності. Як говорилося вище, в цих випадках для зручності та «компактності» класифікації можна не враховувати, що вправа насправді є рецептивно-продуктивною або рецептивно-репродуктивною. Наприклад, якщо один студент пише твір (продукція), а інший має дати до написаного письмовий коментар, то можна винести за дужки те, що спочатку цей другий студент читає написане першим (рецепція), а вже потім займається власною письмовою продукцією (написання коментаря). Але неможливо винести за дужки парний характер роботи цих двох студентів. Таким чином, вправи для навчання письма як виду мовленнєвої діяльності можуть проводитися індивідуально, у парах, групах (малих групах з 3-4 студентів) та навіть як загальногрупові.

     Для загальної характеристики вправ, що розглядаються, дуже важливим є фактор підходу до організації та проведення цих вправ. У сучасній методиці існують три таких підходи: текстовий (традиційний), жанровий (genre approach) та процесуальній (process approach).

     Текстовий підхід базується на тому, що спочатку ті, хто навчаються, ретельно опрацьовують зразки писемних текстів, а потім пишуть аналогічні тексти за цими зразками. Такий підхід вважається цілком зорієнтованим на продукт, тобто на результат написання учнем/студентом тексту, який перевіряється та оцінюється тільки викладачем.

     Жанровий  підхід орієнтується на мету письмової  комунікації. Він базується на навчанні досягнення різних видів комунікативних цілей у власних писемних текстах  через усвідомлення того, як такі цілі повинні досягатися у текстах різних жанрів, тобто того, як можна «інтегрувати» адресанта (того, хто пише) та текст з адресатом (читачем) для здійснення успішної комунікації. Цей підхід значно більшою мірою ніж попередній, переслідує комунікативні цілі, наміри та потреби письмового спілкування, але теж залишається орієнтованим тільки на продукт, тобто на кінцевий текст, написаний студентом.

     Процесуальний підхід має суттєву відмінність  від перших двох. У ньому основний акцент робиться на процесі створення  писемного тексту на його численних  переробках для досягнення бажаного комунікативного ефекту, а кінцевому продукту приділяється менше уваги. При цьому оцінювання, коментування, виправлення, надання порад щодо перероблення проміжних варіантів писемного тексту здебільшого проводиться самими студентами, які рецензують та коментують роботи один одного – peer-reviewing. В усіх випадках увага концентрується на змісті текстів, а не на їх мовній формі. Мовна форма – це відповідальність того, хто пише, і самостійно редагує свій текст. Цей підхід особливо прийнятний тим, що він забезпечує високий рівень творчої автономії тих, хто навчається, високу комунікативну орієнтацію навчання, заохочує до творчого ставлення до роботи, розвиває процесуальну мотивацію. Він найбільш прийнятний для максимально творчих видів письма, таких як написання літературних творів (креативне письмо). Згідно з підходом, що обговорюється, процес написання того чи іншого писемного тексту розподіляється на кілька етапів: передписьмо (підготовка, збір інформації), складання варіантів, або чернеток, тексту, рецензування та перероблення тексту, його редагування - prewriting, composing drafting, revising, editing.

     Більшість вітчизняних і закордонних методистів, які розглядали це питання, сходяться  на необхідності поєднання підходів. Але шляхи цього поєднання  залежать від жанру та характеру  текстів, які треба навчитися  писати. Наприклад, якщо йдеться про  формальні тексти з незмінною  структурою, форматом та композицію, великою  кількістю стандартних або стандартизованих частин та елементів, численними мовними  кліше тощо, то оптимальним буде поєднання текстового та жанрового  підходів (ділові та стандартні приватні листи, більшість ділових документів, реферати, анотації, конспекти, навіть письмові виклади-перекази прочитаного  та прослуханого, що відповідають стандарту, поданому в оригіналі, за яким пишеться переказ). Перший з цих підходів  допоможе навчити писати такі тексти, додержуючись стандартизованих вимог  до них, розкритих через опрацьовані  зразки. Другий забезпечить оволодіння вміннями досягати власних комунікативних цілей та реалізувати комунікативні  наміри через стандартизовані форми  писемних текстів. Якщо студенти вчаться  писати  тексти менш формалізованого, більш творчого характеру (статті, твори, твори у рамках креативного письма тощо), то тут, безумовно, потрібне поєднання  процесуального та жанрового підходів. Перший з них вчить творчому письму з основним аспектом на зміст, а другий забезпечує оволодіння оптимальними шляхами  здійснення комунікативних намірів.

     Саме  такі шляхи поєднання підходів будуть надалі відображені у прикладах  вправ.

     Слід  також відзначити, що всі без винятку  вправи для навчання письма як виду мовленнєвої діяльності обов’язково  розвивають, закріплюють та вдосконалюють  техніку письма.

     Приклади  завдань до вправ, що вчать листування (офіційного, ділового або приватного, дружнього) іноземною мовою (практичне  письмо).

     Приклад 1. Вправа для формування вмінь писати листи за прийнятим у даній  іншомовній соціокультурній спільноті  стандартом оформлення. (Вмотивована  умовно-комунікативна репродуктивна  вправа з повним керуванням, рольовим ігровим компонентом та зі спеціально створеною опорою. Виконується індивідуально  на початковому етапі). Студенту дається  текст листа з перемішаними у  випадковому порядку частинами, абзацами, де викладається мета звертання, прохання або запит, інформація про  адресанта та адресата, дата, зверненням, закінченням тощо. На окремому аркуші подано пусті «рамки» – незаповнені  прямокутники, що стоять на тих місцях, де повинні бути розміщені окремі частини листа. Завдання студента полягає  в тому, щоб вписати кожну з  перемішаних частин листа у ту «рамку» (прямокутник), де відповідна частина  повинна знаходитися за прийнятим  стандартом оформлення. Інструкція може бути такою: Ми з вами проаналізували багато зразків англомовних (франкомовних, іспаномовних тощо) ділових листів щодо їх формату та шляхів досягнення комунікативних цілей. Як працівнику фірми, Вам потрібно звернутися до іноземної  фірми-партнера з листом-запитом  конкретної інформації, Ви довго обмірковували  лист та писали його частинами, внаслідок  чого окремі частини були перемішані. Ваша чернетка з перемішаними частинами  перед Вами. Розставте всі частини  на потрібні місця, користуючись рамками-підказками та підготуйте лист до відправлення. Аналогічно може бути побудована вправа на опрацювання  стандартів оформлення, прийнятих для  стандартних приватних та дружніх  листів.

     Такий вид вправ має багато варіантів, що дозволяють вносити різні утруднення. Наприклад, можна не давати студентам  «рамки», знявши тим самим спеціально створену опору та залишивши тільки природну опору у перемішаних  частинах листа. Студенти повністю самостійно вирішують, де та в якій послідовності  розміщувати ті чи інші частини на аркуші паперу. Ще більше ускладнення  досягається, коли певні частини (наприклад, звернення, інформація про адресанта, закінчення, один з абзаців основної частини) не даються у готовому вигляді. Студент повинен скласти їх сам, спираючись на інформацію в інструкції та розставити на потрібні місця у  потрібній послідовності. Нарешті, можна давати лише «рамки» частин листа без тексту, а інструкцію будувати так, щоб у ній були вказівки про те, яким має бути зміст листа, від кого до кого він має бути відправлений, з якою метою тощо. У останніх двох випадках вправа стає продуктивною з частковим або  мінімальним (в останньому випадку) керуванням , пристосованою для основного  або навіть просунутого рівня  навчання, та такою, що слугує не тільки для розвитку вмінь писати листи  у прийнятому для даної іншомовної соціокультурної спільноти форматі, але для розвитку стилістичних умінь  та вмінь висловлювання думок  у письмовій формі при листуванні.

     Приклад 2. Вправи для формування стилістичних вмінь написання листів (Вмотивована  умовно-комунікативна або комунікативно-продуктивна  вправа з частковим керуванням, рольовим ігровим компонентом або без  нього з природними опорами. Виконується  індивідуально на різних рівнях навчання). Може бути поданою багатьох варіантах. Наприклад: Ми з Вами ретельно розглянули на зразках, як треба писати офіційні листи-скарги. Зараз перед Вами лист, що Ви написані англійському другу, де Ви описуєте письмову скаргу, яку надіслали до англійського універмагу в якому під час Вашої подорожі до Англії Вам продані неякісний товар. У листі Ви знайдете всю потрібну інформацію щодо обставин, товару, Ваших вимог тощо. Але лист до друга, звичайно, написаний у неформальному стилі. Написавши його, Ви згадали, що не затінили собі копії самої скарги. Тепер Вам потрібно відновити її, спираючись в інформаційному плані на лист до друга, але повністю переробивши стиль письма - з неофіційного, дружнього на формальний, офіційний. Зворотним варіантом вправи буде перероблення офіційного листа-скарги на приватний лист до друга, в якому розповідається вся історія зі скаргою. Якщо зняти рольовий ігровий компонент та тільки дати завдання змінити стиль листа, то вправа перетвориться з комунікативної на умовно-комунікативну, тому що знизиться рівень моделювання умов реальної комунікації. Варіантами тієї самої вправи будуть вправи на редагування стилю. Наприклад: Ваш знайомий попросив Вас перевірити його лист-заяву щодо участі у науковій експедиції. Лист, що перед Вами написаний у явно неприйнятному неофіційному стилі з численними колоквіалізмами та навіть жаргонізмами. Виправте лист стилістично. Такий вид вправ може бути перетворений на вправи з професійною орієнтацією, коли студенту пропонується написати педагогічний коментар щодо стилістики листа, написаного учнем, вказати на стилістичні помилки тощо.

     Приклад 3. Вправа для розвитку вмінь висловлювання думок у письмовій формі при листуванні (Комунікативна продуктивна вправа з мінімальним керуванням без опори з рольовим ігровим компонентом або без нього, з природною опорою або без неї. Виконується індивідуально на різних рівнях навчання). Усі варіанти вправи такого виду зводяться до самостійного написання листа певною змісту, призначення, що має певну комунікативну мету, яку треба досягти. В інструкції описуються умови та мета написання: кому, для чого тощо. Опори зазвичай природні, наприклад, текст отриманого листа, на який треба відповісти. Наприклад: Перед Вами лист від Вашого паризького знайомого, в якому він розповідає Вам про те, що сталося з ним за той час, що Ви не бачитися, повідомляє що повинен залишитися у Парижі на все літо, та запрошує приїхати до нього та провести канікули з ним. Напишіть відповідь, розповівши про себе, подякуйте за запрошення та прийміть його або відхиліть. Якщо будете відхиляти запрошення, то вибачтеся та детально поясніть причини відмови. Якщо приймете запрошення, детально обговоріть умови та строки візиту, попросіть надіслати офіційне запрошення для отримання візи тощо. Треба відзначити, що вправи такого виду паралельно розвивають усі три види вмінь: уміння писати листи за прийнятим стандартом оформлення, стилістичні вміння та вміння висловлювання думок у письмовій формі – при пріоритеті останнього виду вмінь (це ж саме має місце в аналогічних вправах для розвитку вмінь висловлювання думок у письмовій формі, коли вчать писати тексти інших жанрів, тому далі згадуватися не буде). Такі вправи також легко отримують професійно орієнтовану педагогічну спрямованість, якщо ставити завдання написати педагогічний коментар до листів, написаних іншими студентами або вигаданими «учнями», проаналізувати такі листи з точки зору ефективності висловлювання думок у письмовім формі, виправиш їх тощо.