Використання трансформацій при перекладі англомовних текстів у галузі генетики

Рецкер Я.И. виділяє сім різновидів лексичних трансформацій, хоча не завжди можна чітко класифікувати кожен приклад перекладу із-за переплетення категорій.

1.  Диференціація значень.

2.  Конкретизація значень.

3.  Генералізація значень.

4.  Смисловий розвиток.

5.  Антонімічний переклад.

6.  Цілісне перетворення.

7.  Компенсація втрат в процесі перекладу.

Нерідко прийоми трансформацій поєднуються, наприклад, перші два [12, c. 12]. Усі лексичні трансформації ґрунтуються на формально-логічних стосунках між поняттями.

Прийоми логічних трансформацій базуються на таких формально-логічних категоріях:

−  підпорядкування;

−  контрадикторності;

−  перехрещення;

−  позаположенності.

Бархударов Л.С. розглядає наступні випадки лексичних замін:

−  конкретизація;

−  генералізація;

−  заміна слідства причиною і навпаки;

−  антонімічний переклад;

−  компенсація.

Хоча на перший погляд класифікації лексичних трансформацій Рецкера Я.І. та Бархударова Л.С. відрізняються, суть одна і та ж, бо, як вже вказувалось, багато прийомів поєднуються.

Прийом диференціації і конкретизації

Поширеність прийомів диференціації і конкретизації при перекладі з англійської мови на  українську  мову  пояснюється  великою кількістю  в  англійській  мові  слів  з широкою  семантикою,  яким  немає прямої відповідності в українській мові.

Горський Д.П.  в "Логіці"  пише: "відношення  підпорядкування між  поняттями  має місце,  коли об'єм одного поняття складає лише частину об'єму іншого поняття". Ця формально-логічна категорія являється основою трьох взаємозв'язаних прийомів лексичних трансформацій: диференціації, конкретизації в перекладі за допомогою звуження і генералізації значень за допомогою розширення понять.

Йдеться про те, що одному слову в українській мові, що виражає ширше поняття, в англійській мові можуть відповідати два або декілька слів, кожне з яких виражає вужче, порівняно з українською мовою, поняття тобто відноситься до більш обмеженого класу денотатів [12, c. 16]. Наприклад: рука - Arm, hand; годинник - watch, clock.

Прийом генералізації

Генералізацією називається явище, зворотне конкретизації, - заміна одиниці похідної мови, що має більше вузьке значення, одиницею мови перекладу з ширшим значенням.

Прийом смислового розвитку

Прийом смислового розвитку полягає в заміні словникової відповідності при перекладі контекстуальною, логічно пов'язаною з нею. Цей прийом смислового розвитку заснований на формально-логічній категорії перехрещення [12, c. 19].

Антонімічний переклад

Під  цією назвою в перекладацькій літературі відома широко поширена комплексна лексико-граматична заміна, суть якої полягає в трансформації ствердної конструкції на негативну або, навпаки, негативної на ствердну, що супроводжується  заміною одного із слів речення похідної мови, що перекладається, на його антонім в мові перекладу.

Антонімічний переклад повністю ґрунтується на формально-логічній категорії контрадикторності.

Прийом цілісного перетворення

Прийом  цілісного  перетворення  є  певним  різновидом  смислового  розвитку. Перетворюється внутрішня форма будь-якого відрізку мовного ланцюга - від окремого слова, переважно складного, до синтагми, а іноді і цілого речення. Причому перетворюється не по елементах, а цілісно, так, що зв'язок між внутрішньою формою одиниць похідної мови та мови перекладу вже не простежується.

Прийом компенсації

Компенсація - це заміна непередаваного елементу оригіналу елементом іншого порядку в відповідності із загальним ідейно-художнім характером оригіналу і там, де це представляється зручним за умовами української мови [12, c. 24].

Компенсація використовується  особливо часто  там, де необхідно передати чисто внутрішньо-лінгвістичні значення, що характеризують ті або інші мовні особливості оригіналу - діалектне забарвлення, неправильність або індивідуальні особливості мови, каламбури, а так само при передачі прагматичних значень, коли не завжди можна знайти пряму відповідність одиниці похідної мови в системі мови перекладу.

Отже до лексичних трансформації відносяться: диференціація значень, конкретизація значень, генералізація значень, смисловий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення, та компенсація втрат в процесі перекладу.

1.2.2.              Граматичні трансформації

Термін "граматична трансформація" як перетворення англійського речення в процесі перекладу потрібно розуміти умовно. Англійське речення, звичайно, залишається самим собою, а у розумі перекладача відбувається певна операція перетворення тієї "фотографії" англійської конструкції, в якій англійські слова вже замінені українськими. По суті, відбувається перетворення дослівного перекладу, який є неминучим етапом в роботі перекладача-початківця [18, c. 22].

Лінгвіст Рецкер Я. І. зазначає, що всі різновиди граматичних трансформації при перекладі можуть бути зведені до наступних основних категорій:

1.      Зміна порядку слів.

2.      Зміна структури речення (повне і часткове).

3.      Заміна частин мови і членів речення.

4.      Додавання слів.

5.      Опущення слів [18, c. 22].

Бархударов Л.С. виділяє чотири основні граматичні трансформації:

1.      перестановки;

2.      заміни;

3.      додавання;

4.      опущення [3, c. 190].

Його класифікації ми і будемо дотримуватись в нашій дослідницькій роботі.

Прийом перестановки

Перестановка як вид перекладацької трансформації - це зміна розташування (порядку дотримання) мовних елементів в тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Елементами, що можуть піддаватися перестановці, є зазвичай слова, словосполучення, частини складної речення (клаузи) і самостійні речення в тексті.

Прийом заміни

Заміна - найбільш поширений і різноманітний вид перекладацької трансформації. В процесі перекладу заміні можуть піддаватися як граматичні одиниці - форми слів, частини мови, члени речення, типи синтаксичного зв'язку та ін. - так і лексичні, у зв'язку з чим можна говорити про граматичні і лексичні заміни.

Бархударов поділяє заміну на декілька категорій:

      Заміна форм слова

      Заміна частин мови

      Заміна членів речення

      Синтаксичні заміни в складному реченні.

      Лексичні заміни [3, c. 194-209].

Прийом додавання

Додавання припускають використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідностей в оригіналі.

Прийом упущення

Упущення навпаки додаванню - припускають упущення в перекладі деяких слів, наприклад артиклю або допоміжних дієслів.

1.2.3.              Лексико-семантичні трансформації

Вибір серед основних прийомів лексико-семантичних трансформацій складає одно з основних професійних умінь перекладача. Велику роль при цьому грає робота із словниками. Окрім словників, в особливо складних ситуаціях допомагає уява, інтуїція, почуття мови і культурний кругозір [1, c. 112].

Казакова Т.А. виділяє наступні лексико-семантичні трансформації:

1.      Звуження;

2.      Розширення;

3.      Емфатизація (нейтралізація);

4.      Опис;

5.      Перекладацький коментар [10, c. 112-113].

Звуження значення застосовується в тих випадках, коли початкова одиниця володіє високою мірою інформаційноїневизначеності і в значній мірі залежить від контексту. При цьому практично переводиться не стільки само слово, скільки конкретний варіант його значення у певному контексті.

Розширення початкового значення допускається в тих випадках, коли перекладацьке слово відрізняється більшою мірою інформаційної невизначеності, яка в достатній мірі упорядковується цим контекстом.

Емфатизація або нейтралізація початкового значення визначаються, головним чином, такими соціолінгвістичними чинниками, як розбіжність в традиціях емоційно-оцінної інформації та виділення, що потрібне культурі перекладу, та навпаки, приглушення цього слова у даному контексті.

Опис значення початкової одиниці застосовується в умовах відсутності

регулярної словникової відповідності або при не збігу смислових функцій відповідних одиниць в початковій мові та мові перекладу.

Перекладацький коментар слід розглядати як додатковий прийом, супроводжуючий слова, перекладені за допомогою будь-якої лексико-семантичної трансформації, але при цьому це такі слова, що вимагають розширеного пояснення [10, c. 112-113].

Отже ми виявили три основні типи перекладацьких трансформацій: лексичні трансформації (диференціація значень, конкретизація значень, генералізація значень, смисловий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення, та компенсація втрат в процесі перекладу); граматичні трансформації (перестановки, заміни, додавання, опущення); лексико-семантичні трансформації (звуження, розширення, емфатизація (нейтралізація), опис, перекладацький коментар).

РОЗДІЛ 2. ТЕКСТ ПЕРЕКЛАДУ

Запрограмовані на мовлення

Себастіан Хеслер

Чи походить мова – унікальна особливість людини – від наших генів чи її потрібно вивчати? Світила науки, такі як Ноам Хомскі з Массачусетського Інституту Технологій поставили роль еволюційної спадщини вище ніж роль культури. Але вже багато років прихильники цієї теорії могли лише шукати доказ цьому саме у мові. Вони помітили, що багато мов мають спільні граматичні структури та ознаки, у доказ того, що мова є природженою властивістю. Ідея про те, що „ген мови” можливо існує залишалася непідтвердженою. Але в 1990 році трапилось щось надзвичайне.

Не могло бути випадковим збігом обставин те, що доволі велика кількість дітей з однієї родини  потрапили логопедичній школи в Англії. Діти нечітко і незрозуміло щось вимовляли та робили багато помилок з граматики – вони не могли, наприклад, описати події у правильному хронологічному порядку.

В своїх дослідженнях під керівництвом Джейн А. Херст в Госпіталі Редкліф в Оксфорді (Англія), вчені  виявили, що члени родини, КЕ родини,  котрі уражені хворобою, мають нормальний артикуляційний апарат – губи, челюсті, язик та голосові зв’язки. Їх рухові навики були в нормі так само як і їх слух та  IQ(коефіцієнт розумового розвитку).  Протягом 3 поколінь приблизно половина членів родини страждали тим же самим дефектом мовлення. Безсумнівно, розлад мав генетичне походження та був досить незвичайним для того, щоб сподіватись на те, що хвороба була безпосередньо пов’язана з цим невловимим геном мови.

Коли ген, відповідальний за заїкання, був  остаточно визначений, його існування врешті решт довело, що здатність говорити закладена в наших ДНК. Але як же насправді гени регулюють такий складний розумовий процес як мовлення.

Дослідження генів у людини та у тварин – особливо у співочих птахів, котрі навчаються мовленню подібно до людей – може допомогти пояснити чому мова еволюціонувала саме в людині, а ні  в жодному іншому виді. Вони також можуть допомогти знайти способи лікування заїкання як і в КЕ родині.

Мова в наших генах

Генетики під керівництвом Саймона Е.Фішера з Оксфордського Університету визначили сегмент сьомої хромосоми в котрій повинна була бути мутація. Та визначення, який саме з десятків генів в цьому сегменті був мутаційним обіцяло стати дуже довгим процесом з низкою спроб та помилок. Дослідникам пощастило, коли вони знайшли хлопця, в котрого була та сама мовленнєва проблема. В хлопця був очевидний дефект сьомої хромосоми в тому ж сегменті, що здавався сумнівним в КЕ родині. Дефективна хромосома знаходилась  в гені, відомому як  FOXP2, таким чином дослідники стали звертати увагу саме на цей ген. В 2001 році вони визначили FOXP2 мутації в членах КЕ родині з мовленнєвими дефектами, та такий самий дефект був пізніше підтверджений в інших людей з дефектом заїкання.

З тих пір як були опубліковані перші роботи з FOXP2, молекулярні генетики та лінгвісти розпочали гучні дебати щодо того, як саме гени впливають на мову.  Для нормального розвитку ген є дуже важливим, але треба ще висвітлити його особливу роль. FOXP2 ген, який містить в собі інформацію про білок, впливає на сотні, можливо навіть на тисячі генів, та вчені тільки-но почали розуміти його комплексний вплив. Мутації в гені FOXP2 стають на заваді розвитку областей мозку, які відповідають за контроль рухів та тих, що приймають участь в мовленнєвому процесі. Більш того, ген FOXP2 існує в багатьох видах – від рептилій до ссавців – таким чином він може виконувати і інші функції окрім сприяння мовленню.