Використання рольової гри при навчанні діалогічного мовлення на уроках англійської мови

розвиток інтелектуального кругозору, психичних процесів і  якостей особистості учня, які  відіграють провідну роль у навчанні іншомовного мовлення;

активізація та стимулювання навчальної та навчально-виховної діяльності учнів тощо.

Перелічені цілі та завдання можуть бути реалізовані  практично шляхом використання різних видів індивідуалізації. Найвищий рівень інтересу та успішності при вивченні іноземної мови досягається при  співвідношенні зовнішньої та внутрішньої  мотивації як 70% до 30%, отже, мова іде  про так звану мотивуючу індивідуалізацію. Вона передбачає врахування сталої системи  мотивів оволодіння учнем іноземним  мовленням та цілеспрямоване формування нових, складніших мотивів та поки що відсутніх у них видів мотивації.

Регулююча індивідуалізація спрямована на врахування вчителем реального  рівня знань, умінь та навичок  учнів на кожному етапі навчального  процесу, тобто можливість спрощення  і варіювання завдань для менш підготовлених учнів та ускладнення  завдань для добре підготовлених  і зацікавлених іноземною мовою  учнів.

Формуюча індивідуалізація має за мету сприяти формуванню в  учнів індивідуального стилю  оволодіння іншомовною мовленнєвою  діяльністю з урахуванням та опорою на індивідуальні особливості нервової системи учня та стиль діяльності, який вже склався. Слід використовувати  різні прийоми навчання відповідно до змісту різних індивідуалізацій.

Зміни в освіті вимагають іншого підходу до особистісно-орієнтованого  навчання. На перший план виходить синергетика ( співпраця ) у процесі навчання.

Ця модель навчання також відповідає основним вимогам  рішень Колегії Міністерства освіти і науки України, Концепції розвитку загальної середньої освіти та Програми для загальноосвітніх навч. закладів з англійської мови.

Синергетична  освіта як особистісно-орієнтована  передбачає також використання таких  загально-методичних принципів, як , зокрема, принцип індивідуалізації навчання:

- засвоєння знань  в учнів повинно проходити  в темпі їх здібностей і  лише мінімум є загальнообов'язовим;

- здібні учні  повинні отримувати максимальні  можливості для розвитку їхніх  можливостей;

та принцип  максимального наближення навчального  матеріалу до реалій життя, близьких школярам:

- це сприятиме  розумінню важливості знань та  розвитку необхідної усвідомленої  вмотивованості.

Чимало стратегій  та методів навчання сприяють втіленню та реалізації цих принципів на практиці, і серед них такі, як:

дебати

рольові ігри

як методи взаємодіючого (синергетичного ) навчання

дискусії

рольові ігри

ігри

як методи, що грунтуються на досвіді

Обидві групи  методів містять рольові ігри, які мають певні переваги, такі як:

- стосуються  виду діяльності, у якому учні  отримують роль, яку вони повинні  зіграти;

- використовуються, щоб дізнатися про процеси,  які відбуваються в інших групах, або про почуття інших учасників  гри;

- учитель лише  дає учням завдання і пропонує  зіграти ролі, як це зробити  - обирають учні;

- учням дуже  подобається можливість опинитися  на місці когось іншого;

- створюється  сприятлива нагода для обговорення.

Якість оволодіння учнем іншомовною діяльністю значною  мірою зумовлена впливом окремих  психологічних процесів. На сучасному  етапі розвитку методики вчені вважають необхідним усвідомлене оволодіння іношомовними навичками та уміннями з опорою на мисленнєві процеси аналізу  та синтезу. Набуті таким шляхом навички  та уміння є більш гнучкими та сталими. Мислення учнів характеризується різними  особливостями такими, як самостійність, глибина розуміння, швидкість. Мислення функціонує в єдності з мовленням. Наявність індивідуальних відмінностей мислення вимагає застосування різних прийомів навчання.

Важливу роль в  оволодінні іноземною мовою відіграє також пам'ять. Участь в комунікативній діяльності можлива лише у тому випадку, коли у довгочасній пам'яті ( свідомості ) людини міцно зберігаються мовні  засоби. Існують різні типи пам'яті; одні учні краще запам'ятовують предмети ( образна пам'ять ), інші - слова ( вербальна  пам'ять ). Існує також поділ памяті за джерелом надходження інформації ( слухова, дотикова, зорова, рухова і  комбінована ) . У більшості людей  наявні всі типи пам'яті , але рівень розвитку кожного з них неоднаковий. Рівень розвитку пам'яті по-різному  впливає на певні види мовленнєвої  діяльності. Розвинути пам'ять кожного  типу допомагає зацікавленість учнів.

Оволодіння учнями іншомовною діяльністю значною мірою  зумовлено і мотивацією, яка викликає і стимулює цілеспрямовану активність для досягнення мети. Психологи називають  мотивацію "запускним механізмом" діяльності, у тому числі й мовленнєвої.

Зіткнувшись з  різноманітними труднощами на шляху  до досягнення мети, мотивація у  учнів може знижуватись, зникає активність, погіршується успішність. "Мотивація  відноситься до суб'єктивних якостей  учня і вона визначається його особистими спонуканнями, пристрастями і потребами. Тому вчитель може вплинути на неї  лише опосередковано, створюючи умови, на основі яких виникає особиста зацікавленість у роботі."

Для того, щоб  реалізувати взаємодію та співпрацю  вчителя з учнем, а також розвиток інтересу учня до вивчення мови, важливо  продумувати стимули для мовлення, заохочувати учнів до активних мовленнєвих  дій у певній ситуації. За наявності  в учнів інтересу до мови, вивчена  мова не забувається , навіть якщо знання цієї мови не буде використовуватись  протягом тривалого часу. Одним з  основних стимулів є гра.

Різна навчальна  інформація сприймається по-різному.

70% інформації  засвоюється під час навчальних  дидактичних ігор,

50% - у групових  дискусіях - показує діаграма  засвоєння навчальної інформації.У  той час як інші стратегії  та методи навчання не дають  таких результатів засвоєння  інформації, а отже і навчального  матеріалу.

Наведені дані свідчать про необхідність індивідуалізації засобів та прийомів навчання. У  навчальному процесі має враховуватись  увесь комплекс психологічних особливостей учня.

Остання чверть XX та початок XXI століть орієнтовані  також на комунікацію як мету навчання іноземних мов дітей та дорослих, тобто увага наголошується на комунікативному підході до вивчення іноземної мови. Основою цього  підходу є переорієнтація на комунікативну  компетенцію як провідну, на спонтанність та природність комунікації з  мовною правильностю, які використовуються для певної мети. Визначальними принципами комунікативного підходу є:

мовленнєва спрямованість  навчального процесу, яка полягає  в тому, що шляхом до поставленої  практичної мети є правильне користування іноземною мовою;

індивідуалізація  з точки зору особистісного її аспекту як головного засобу мотивації  та активності учнів;

функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного  матеріалу адекватного процесу  комунікації;

ситуативність, новизна, тощо.

Реалізації основних принципів сприяє атмосфера колективного спілкування в комунікативних ситуаціях . Ситуації стимулюють учнів до комунікативно-вмотивованого  спілкування, а спілкування дає  змогу учням свідомо засвоїти матеріал . Розвиток комунікативних здібностей можливий тільки через вирішення  реальних завдань на уроці, що викличе  в учнів задоволення та впевненість  у собі, бажання говорити англійською  мовою.

Комунікативний  підхід передбачає як засвоєння правил, так і їх практичне використання, як свідоме, так і підсвідоме в  мовленні. Реалізація комунікативного  підходу в навчанні іноземної  мови означає, що формування навичок  та вмінь здійснюється завдяки мовленнєвої  діяльності учня. Оволодіння засобами спілкування та уміннями аудіювання, читання, говоріння і письма спрямоване на їх практичне використання, а  отже і навчальна діяльність учнів  організується для вирішення  комунікативних завдань, максимально  наближених до реального спілкування, тобто здійснюється в умовах, що моделюють спілкування. Процес навчання не може повністю співпадати з процесом комунікації в реальному житті, тому що навчання іноземної мови в  середніх навчальних закладах здійснюється в рідномовному середовищі. Саме тому мова іде лише про максимальне  зближення процесу навчання і  реального спілкування.

Метою навчання іноземних мов є оволодіння учнями іноземною мовою як засобом спілкування. Спілкування - це більше, ніж просто передача інформації від мовця до слухача. Мовець є одночасно і  суб'єктом, і об'єктом свого власного повідомлення... Спілкування - це обмін  інформацією, який включає в себе також і передачу відношення до повідомлень  як з точки зору мовця, так і  з точки зору слухача.

Державним освітнім стандартом та Програмою з іноземних  мов визначаються основні цілі навчання іноземної мови:

практична мета передбачає оволодіння учнями умінь  мовлення на рівні, достатньому для  здійснення іншомовного спілкування;

виховна мета реалізується через систему особистого ставлення  до нової ( іноземної ) культури у процесі  оволодіння нею;

освітня мета реалізується у процесі навчання: оволодіння знаннями про іноземну культуру, історію, традиції; порівняння явищ іноземної мови, що вивчається, з рідною мовою; залучення  до діалогу культур, тощо;

розвиваюча мета реалізується через розвиток в учнів  умінь переносу знань та навичок  у нову ситуацію на основі проблемно-пошукової  діяльності, готовності до участі в  іншомовному спілкуванні, умінь  спонтанно і логічно висловлювати свою думку, тощо.

Отже учні повинні  засвоїти програмний мовний матеріал для коректного вживання у відповідних  мовленнєвих ситуаціях, уміти самостійно підбирати необхідні мовні та мовленнєві засоби адекватні наміру мовця та комунікативній ситуації. Іншими словами учні повинні оволодіти  комунікативними навичками та уміннями їх використання у спілкуванні. Під  час спілкування комуніканти  виступають як носії певних соціальних стосунків, які виникають у тій  чи іншій сфері діяльності і реалізуються у комунікативних ситуаціях. Формування комунікативних навичок та умінь  можливе лише за умови створення  типових ситуацій реального спілкування , які виникають у різних сферах життя і стосуються різних тем, у  навчальному процесі.

Мовленнєва дія  неможлива поза ситуацією спілкування, тому вчитель на уроці повинен  створити певну ситуацію спілкування, або комунікативно-мовленнєву ситуацію. За визначенням В.Л. Скалкина, "комунікативно-мовленнєва ситуація - це динамічна система  взаємодіючих факторів, які залучають  людину до мовленнєвого спілкування  і визначають її поведінку в межах  одного акту спілкування." Комунікативна  ситуація включає чотири чинники:

- обставини дійсності,  в яких відбувається комунікація;

- стосунки між  комунікантами;

- мовленнєві  наміри;

- реалізація  самого акту спілкування , який  створює нові стимули до мовлення.

Одним із шляхів створення комунікативної ситуації є рольові ігри, які сприяють реалізації міжособистісного спілкування учнів  на уроці. Рольова гра орієнтує учнів  на планування оособистої мовленнєвої  поведінки і прогнозування поведінки  співрозмовника. Рольова гра передбачає елемент перевтілення учня у представника певної соціальної груи, професії, тощо. Через це рольові ігри часто сприймаються учнями як реальна дійсність: учні дістають у них можливості для самовираження, яке здійснюється у рамках цих  ролей. Кожен гравець виступає як частина соціального оточення інших  і демонструє шаблон, в рамках якого  він може спробувати свою власну чи групову поведінку. Кінцевою метою  рольової гри є відпрацьовування комунікативних навичок та умінь. Учасники рольової гри не тільки роблять повідомлення з певної теми, але й невимушено вступають у бесіду, намагаються  підтримати її, цікавляться думкою інших, обговорюють різні точки  зору, кожен прагне висловити свою думку, і таким чином розмова  стає невимушеною, що власне і є реалізацією  комунікативного підходу. Адже створена умовна ситуація, в якій "відбувається невимушене спілкування з обігруванням соціальних ролей", тобто моделюються  реальні умови комунікації.

Гра допомогає  зробити процес навчання цікавим, захоплюючим. Під час рольової гри діти виступають суб'єктами ігрового процесу, його активними  творцями. У грі навіть інтелектуально-пасивна  дитина спроможна виконати таке завдання, яке їй важко дається у звичайному житті, тому що тут існує певна  умовність і немає такої жорстокої  смуги оцінювання , яку відчуває на собі школяр з перших же днів навчання , адже це гра. Відчуття рівності, атмосфера  захопленості дають можливість учням  подолати скутість, зняти мовний бар'єр, втому, знизити тривожність, напруження, негативне ставлення учнів до навчальної діяльності, тощо.