Порівняльний аналіз семантичних груп фразеологізмів з анімалістичним компонентом у французькій та українській мовах

4) ареальний  аспект,який розглядає взаємодію  та зближення фразеології мов, який формують географічну,мовну та культурно – історичну спільність, наприклад європейський ареал та ін. ,

Конкретні напрями  дослідження, запропоновані цими авторами, актуальні у наш час,що доводить низка досліджень у рамках наукових статей,монографій та дисертаційних досліджень. Їх можна впорядкувати за такими напрямками:

1. За характером та кількістю порівнюваних мов:

     А) споріднені мови (групи та пари) (Глизирін Р.А. 1972, Добровольський Д.О. 1990,1990а, )

     Б) неспоріднені (пари,ряди,групи) (Гарифулліна А.М. 2005, Жоржоліна Д.А. 1987)

2. За характером  порівнюваних фразеологічних одиниць  (ФО):

    А) групи ФО з однотипною структурою та функцією (Глизирін Р.А. 1972, Кузнецова Є.П. 2002);

   Б) групи фразеологізмів, які містять семантично однотипний компонент, наприклад, ім’я соматизм, ім’я – зоонім та ін. (Доброполов О. В. 2004, Кудіна Є.Ф. 1982);

   В) групи фразеологізмів з однотипним сигніфікативним значенням

( Курлова Л.С. 1980, Ножин Є.А. 1996)

   Г) групи фразеологізмів з однаковою фразеологічною організацією та спільною семантикою у різних мовах, наприклад фразеологізми – повні еквіваленти (Сумін С.А. 1999, Траутманн Ф. 1977);

3. За характером  порівнюваних явищ:

   А) граматичні ознаки фразеологізмів,наприклад їх структурно – синтаксичні типи,морфологічний склад,взаємне розташування компонентів та ін. (Буторева Л.А. 1976, Мілехіна В.І. 1974)

   Б)лексичний( компонентий) склад фразеологізмів,наприклад,найбільш вживані компоненти,лексична варіантність (Міннуліна Г.В. 2003,Неведомська О.М. 1973)

   В)фразеологічна семантика та семантичні відношення у фразеологічній системі,наприклад,характер образності; фразеологічна синонімія,антонімія; організація фразеосемантичних мікросистем [Медведева Т.С. 1990, Сумин С.А. 1999];

   Г)стилістичні характеристики та явища у фразеології, наприклад, стилістичні особливості функціонування окремих фразеологічних груп та розрядів та ін. [Шадрин Н.Л. 1991];

   Ґ)кількісні характеристики фразеології, наприклад, вживаність у мовленні,число компонентів у фразеологічних одиницях та ін.[Данилова Н.Н. 1988, Чонг Донг Сан 1977];

  Д) гендерний аспект у фразеології  [Морозова Н.Н. 2002];

  Е) національно-культурний аспект [Димитрова ЕН.В. 2001];

  Ж) фразеологія у двомовній лексикографії [Костева В.М. 1996];

  З)перекладацькі проблеми [Лебідь О.Н. 1989, Шадрин Н.Л. 1991];

  К)дослідження фразеологічних концептуальних систем (Проскурін С.Г. 1999) 

Перелічена  низка досліджень дозволяє виявити превалюючий напрям у конфронтативній фразеології:

1.Зіставлення  конкретних фразеологізмів у плані встановлення міжмовних еквівалентів,виявлення парадигматичних відношень між фразеологізмами: синонімами, антонімами,омонімами та ін.

2. Зіставлення  розрядів та груп фразеологізмів  у структурно – семантичному, лексико – граматичному та семантичному планах.

3. Зіставлення між собою цілих фразеологічних систем.

1.3. Фразеологізми з анімалістичним компонентом як частина фразеологічного складу мови.

Серед складних і багатогранних відносин людини з навколишнім світом особливе значення для розвитку людського суспільства мало взаємовідношення «людина – природа», зокрема, «людина – тваринний світ».

Різні почуття  і переживання людини, що виникають  у процесі пізнання природи, знайшли відображення у мові в утворенні людської «другої природи», зокрема, в усталених словесних комплексах, що є мовними пам’ятками культурної історії народу[4;15].

Фразеологізми з назвами тварин  називаються вченими по-різному: «зоосемічні фразеологічні одиниці», «фразеологія живої природи» (Н.Петрова), «зоофразеологізми», «зоофразеологія» (В.Ужченко), «фразеологічні одиниці із зоосемічним компонентом», «зоосемічна фразеологія» (А.Семотюк), «фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом» (В.Бойко).

Ш. Баллі зауважував: «Одвічна недосконалість людського розуму проявляється у тому,що людина завжди прагне одухотворити все,що її оточує. Вона не може собі уявити,що природа мертва та бездушна; її уява постійно наділяє життям неживі предмети,але це ще не все: людина постійно приписує усім предметам зовнішнього світу риси і прагнення, характерні для її особистості» [10;55]. В.Г. Гак суттєво корегує вислів Баллі: « Оскільки у центрі уваги людини знаходиться вона сама, звідси її постійне прагнення описувати оточуючий світ за образом та подобою своєю. Мовний антропоморфізм не є пережитком первісного мислення, як стверджують деякі філософи,а загальним законом розвитку засобів номінації у мові»[13;31].

Споконвіку  тварини слугували людині «символічним вираженням як різноманітних явищ природи,так і її власного духовного життя, її пристрастей,вад та чеснот [28;20]. Характеризуючи свого ближнього назвою тварини, людина зазвичай концентрує в останній лише одну якість, робить з тварини символ цієї якості.

Отже, характерною для семантичної структури анімалістичних фразеологізмів виявляється символічна насиченість компонентів.

Завдяки символізації компоненти-зооніми фразеологізмів стають фокусом висловлювання, навколо якого "формується його оточення (рамка)", власне — фразема. Окремі із зоосимволів є усталеними, одвічними етнокультурними координатами усномовної стихії, художньої літератури, фольклору. Специфіка семантики зоофразеологізмів — у домінантній ролі зоосимволів з їх могутнім фразеотворчим потенціалом [9;93].

Номінації тварин у складі фразеологізмів використовуються на позначення концептосфери ЛЮДИНА, когнітивним підґрунтям чого є суміщення концептів на підставі одного суміжного поняття . Відомий російський філософ С.М. Булгаков зауважував: «Людина є всетварина і в собі містить мовби всю програму творіння. У ній можна знайти і риси орла, і лева, й інші душевні якості, що утворюють основу тваринного світу, цього спектра, на який може бути розкладений білий цвіт людства» [11;249].

Другим, найбільш поширеним когнітивним процесом є аналогізація сценарних структур різних концептосфер свідомості (онтологічна метафора) Такі сценарії використані етносом при уподібненні ознак та поведінки, пов’язаних із тваринним світом, до характеристик людини, її дій тощо. У цих зворотах дієслова зазвичай позначають предикати пропозиційного статусу в концепті ЛЮДИНА, а назви тварин є його асоціатами, набутими із донорської зони ТВАРИНА. Наприклад, ходити півником, триматися як собака за обгризену кістку [ 7;58].

Зоосимволіка  вписана в семантику етнокультурного  контексту, що засвідчує, зокрема, порівняння образів — символів абсолютно різних вербально-символічних систем. Зіставлення мов (фразеосистем) — це вихід у різні духовні й ментальні світи народів, тобто вихід до субстанції найвищого порядку [9;156].

Номени тварин у їхньому вторинному „антропоморфному” означуванні дозволяють дослідити роботу гностико-асоціативно оцінного аппарату етнічної мовної свідомості. Виступаючи носіями певних національно детермінованих асоціативних стереотипів, експресивні метафори здатні позначати суттєві віхи у розумінні та  „відчуванні” етносом того фрагмента реального світу, який він безпосередньо сприймає[7;59].

1.4. Виділення фразеосемантичних груп як метод мовного дослідження

В основі розподілу  фразеологічних одниць по фразеосемантичних групах лежить ідентифікація цих одниць окремими лексемами, словосполученнями або розгорнутими описами у лексикографічних джерелах, а також наявність інтегруючих елементів їх семантики. Такими інтегруючим компонентом семантики фразеологічних одиниць є сема, яка розглядається як мікроелемент значення [29;135].

Поняття «семи» є базовим для побудови семантичної  групи. Термін «сема» вперше ввів чеській лінгвіст В. Скалічка на позначення мікроелементу змісту.

В основі виділення  семантичної групи лежить спільна для поєднання фразеологізмів сема. У значенні фразеологізма обов’язково має бути присутній головний компонент, за яким визначається належність слова до певної семантичної групи. Головна семантична диференційна ознака, яка входить як один з компонентів у семантичну структуру конституєнтів, слугує об’єктивним критерієм для виділення семантичної групи[29;140].

Різними дослідниками (Г.С. Щуром, Л.И. Антроповою, Н.И. Пічкуром та ін.) в основу виділення фразеосемантичних груп, незалежно від специфіки конституєнтів поля, покладено інваріантний принцип. Під лінгвістичним інваріантом мають на увазі те спільне,що об’єктивно виявляється у класі відносно однорідних предметів та явищ. Інваріант – ідеальний об ’ єкт, який може бути використаний для вивчення спільних властивостей певного класу предметів та будь – якого предмета, який належить до цього класу. Інваріант – це те,що існує у варіантах як спільне в окремому [24;156].

Таким чином, фразеологія -  є  особливою підсистемою мови, в якій в усталеній формі передається специфічне світобачення певного народу. Фразеологія  є  відображенням національного духу, психології та способу мислення. У науковій літературі фразеологія визначається як сукупність ФО певної мови (мов), або фразеологічний склад мови. Фразеологізм — це надслівна, семантично цілісна, відносно стійка (з допущенням варіантності), відтворювана й переважно експресивна одиниця. Важливою частиною фразеологічного складу мови є ФО з анімалістичним компонентом. Характерною ознакою семантичної структури таких ФО є  символічна насиченість компонентів. В основі численних анімалістичних ФО лежать зоохарактеристики людини, специфіка яких найяскравіше проявляється при порівнянні анімалістичних сталих словосполучень у різних мовах. У лінгвістиці склалися такі принципи міжмовного порівняльного аналізу: 1) первинність опису певної мови відносно міжмовного; 2) примат тотожностей над відмінностями у дослідженні; 3) однобічне або двобічне  порівняння; 4) використання при порівнянні семасіологічного або ономасіологічного підходу; 5) дослідження може бути синхронно – порівняльним або діахронно – порівняльним ; 6) існує три основні групи джерел  при порівняльному аналізі: теоретичні,лексикографічні та текстові. Одним з методів мовного дослідження є також виділення фразеосемантичних груп.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II.Порівняльний аналіз сематичних груп фразеологізмів з анімалістичним компонентом у французькій та українській мовах

Виходячи з образної основи фразеологічних одиниць серед них слід виділити 1) реальні (логічні, мотивовані), тобто ті, які виникають на основі традиційних уявлень про ту чи іншу тварину та 2) ірреальні (немотивовані).

Реальні порівняння – це результат спостережень людини над дійсністю та оточенням. Вони стали основою загальних для багатьох народів образів-символів. Так, наприклад, лисиця – це символ хитрості, підступності, віл – працьовитості, осел – впертості і т.п. Ця група є досить численною, а такі компаративні одиниці співпадають, як правило, у багатьох мовах.

Фразеологізми, які спираються на реальні спостереження за тваринами, виникають у різних мовах незалежно один від одного.

Ірреальні порівняння є в усіх мовах, що теж відображає одну з закономірностей утворення  фразеологізмів: у таких сполученнях  знаходить своє відображення своєрідність бачення явищ дійсності, хоча, слід зазначити, що тут більше поле діяльності для каламбуру, гротеску, іронії. Фразеологізми цієї групи відзначаються національною своєрідністю і не співпадають (за виключенням запозичень) у різних мовах.

2.1. Семантична група “зовнішній вигляд»

У семантичній групі «зовнішній вигляд» можна виділити наступні спільні риси між французькими та українськими фразеологізмами: дві нації асоціюють силу та здоров’я  з великою твариною(fort comme un bœuf(ours), сильний( здоровий) як бик); слабкість з маленькою твариною (faible comme un poulet, слабкий як кошеня), худорба з рибою (maigre comme hareng saur; худий як тріска), у французькій мові на позначення цього концепту існують також такі вирази, як maigre comme un chat de gouttière, comme un chien fou, comme un coucou, гладкість – корова, у французькій мові також існує порівняння з перепелом (dodu comme une caille). Свиня асоціюється з неохайною людиною (être sale comme un cochon, чепурний як свиня дощ); жаба – бридка, потворна ( laid comme un crapaud, бридкий як жаба), у французькій мові також використовують фразеологізм  vilain merle або beau merle. Двом  мовам притаманні такі інваріантні моделі: повільність – черепаха ( lent comme un escargot; повільний як черепаха) , равлик ( lent comme un escargot) або слимак (повільний як слимак), незграбні рухи – велика тварина (maladroit comme un éléphant dans un magasin de porcelaine, як ведмідь у танці). Що стосується часткових характеристик, вони співпадають у двох мовах коров`ячі очі – гарні, лапи птахів, а саме гусячі лапки – зморшки біля очей, кінський хвіст – жіноча зачіска. Виокремлюється також така інваріантна модель як недоладність зовнішнього вигляду( ça lui va comme un tablier à une vache; пристало як свині наритники або як корові сідло).