Польсько-українська міжмовна омонімія

                                  б) «вигадка».

                              2. «м’яка бавов’яна тканина».

     пол. rota – 1. значення укр. рота,

                         2. «формула присяги»;

     укр. рота – 1. «військовий підрозділ, що входить до складу батальйону».

     2. Міжмовні омоніми  з регулярними  фонетичними відмінностями:

     пол. grono – 1. у значенні укр. гроно,

                           2. «группа людей»;

          укр. гроно – 1. «скупчення плодів на одній гілці»;

(проривний  польській [g] протиставляеться [г] фрекативному українському).

          пол. opiekun – 1. значення укр. опікун,

                              2. «заступник, покровитель»,

                              3. «класний керівник»;

     укр. опікун – 1. «той, хто виявляє піклування про кого-небудь»,

                             2. «особа, що здійснює опіку».

     3. Міжмовні омоутворення, диференційовані за графіко-фонетичними особливостями:

     пол. makutra – 1. «глиняна посуда»;

     укр. макітра – 1. «вид глиняного посуду»,

                                 2. «стрижений під макітру»,

                                 3. «про розумну людину».

       ([u] – в польскій, як етимологічний складник, в укр. йому в закритому складі відповідає [і]);

     пол. bohater – 1. значення укр. богатир,

                              2. «головний герой літературного  твору»,

                              3. «той, хто привертає до себе увагу оточуючих»;

     укр. богатир – 1. «герой, хоробрий воїн»,

       ([х] [е] в польській корелюють з [г] та [и] в українській);

     4. Міжмовні омоніми  з закономірними  графічно-орфографічними  розбіжностями:

     пол. stanowisko – 1. значення    укр. становисько.

                                   2. «погляд, точка зору», 

                                   3. «військова позиція»;

     укр. становисько – 1. «те саме, що становище».

       (формант -isk- відповідає -иськ-).

       пол. wieniec – 1. «в’язанка квітів»,

                              2. «предмет у вигляді кола»,

                              3. «роги оленя»;

       укр. вінець – 1. «вінок»,

                              2. «найвищий ступінь чого-небудь»,

                              3. «коштовна прикраса».

     5. Міжмовні омоніми  з регулярними  розбіжностями:

       пол. dodatek – 1. у значенні укр. додаток,

                              2. «короткометражний фільм перед  кінофільмом»;               

     укр. додаток – 1. «дія за значенням додавати»,

                                 2. «друготядний член речення».

     пол. gadanie – 1. «невимушена розмова»;

     укр. гадання – 1. «дія за значенням гадати».

                               2. «ворожіння» [22, 25-26, 32-34, 44-45, 49-50]. 
 
 

Розділ 2. Структурно-семантична характеристика польсько-української міжмовної омонімії

2.1 Словотвірні омоніми: структурний та функціонально-семантичний                       аспекти

     Семантичні  відмінності міжмовних омонімічних  одиниць можуть бути зумовлені різним характером дериваційних процесів в українській та польських мовах, тобто структурно-словотвірними особливостями похідного слова. Характеристика словотвірних омонімічних утворень на міжмовному рівні значною мірою спирається  на  аналогічну  категорію   внутрішньомовного   плану, зокрема й такі oсновні параметри, як дериваційне значення, словотвірний тип (модель). Оскільки майже будь-яка мовна одиниця, як відомо, належить одночасно до трьох мовних рівнів – лексичного, граматичного i словотвірного – жодне явище в мові не може бути зрозумілим,  без урахування  системи, до якої воно належить. Дериваційна структура лексеми у споріднених мовах також має системний характер, який визначається аналізом типологіі структурних закономірностей, що зіставляються з одиницями з подібним або ідентичними зовнішнім виражальним планом, але відмінним значениям [10, 19-21].

     Словотвірну омонімію в межах однієї мови дослідники кваліфікують однозначно, як слова, значення яких співвідносяться з різними одиницями одного і того ж словотвірного гнізда і лексико семантичні варіанти яких мають дериваційну структуру. Словотворення – один із найпродуктивніших шляхів формування омоструктур не тільки в одній мовній системі.

     Від спільного дериваційного значення утворюється лише по одному деривату з відмінним значенням, а в інших наявні спільні дериваційні   семантичні структури, а розбіжності зводяться до неоднакової якісної характеристики семем, зокрема і співвідношення прямого і вторинного значень. Унаслідок цього явище абсолютної міжмовної омонімії тісно переплітається з відносною омонімією. Наприклад в українській мові від однієї  основи: польське слово zabieg має конкретизоване значення – «заходи», «медична лікувальна процедура», а в українській мові віддієслівний дериват забіг пов’язуеться передусім із спортивним поняттям «біг на певну відстань», а інші значення «притулок», «захист» кваліфікуються як архаїчні або діалектні.

     Від різних мотиваційних основ утворені омоніми, що характеризуються випадковим збігом зовнішньої форми, наприклад, укр. оскал – «рудокопна скала», мотивоване словом скала. Таку омонімію дослідники кваліфікують як  успадковану, що виникає внаслідок омонімічності кореневої морфеми [9, 13-15].

     Від наведених прикладів слід відрізняти явище омонімії внутрішньомовного типу, співвіднесене з полісемією значень в іншій мові, при ідентичності чи подібності покладеної в основу назв мотиваційної ознаки, пов’язаної з позначенням різних денотатів. Ці приклади можна кваліфікувати як результат різного підходу лексикографів до омонімії в межах окремо взятої мови. Зокрема в польській мові слово:

       podmiot – 1. граматичне «підмет»,

                        2. філософське «суб’єкт»;

     В українській мові йому відповідають відповідають слова різні значення:

       підмет – 1. «головний член речення, що означає суб’єкт», 

       підмет – 2. «невелика грядка, ділянка землі».

Порівняймо  також польське:

          chlodnik – збігається з першим значенням укр. холоднік;

          холоднік – 1. «холодний борщ на буряковому відварі»,

                              2. «холодильник» (діал.).

           Нерідко словотвірна омонімія може супроводжуватися акцентологічними (графічними) відмінностями, наприклад, польське:

           ciemnik – 1. «абажур, ковпак на лампу»,

                           2. «захісний козирок»;

          темник – 1. «погріб»,

                              2. «приміщення для зимування бджіл»[21, 56-57, 78-79].

         

      Морфологічна  словотвірна структура омонімічних одиниць у споріднених мовах зумовлена як національною своєрідністю членування позамовної дійсності, національно-культурними, психолінгвістичними чинниками, так і своєрідністю вираження внутрішньої семантичної структури однаково лінгвалізованих реалій, предметів, явищ. Номінаційні, словотворчі, семантичні та стилістичні властивості міжмовних омоутворень значною мірою залежить від їхньої частиномовної належності. За данними спостережень мовознаців, переважають омоніми віддієслівного характеру. Значно скромніше представлені омоутворення від іменників та прикметників. Названі омоутворення в міжмовному аспекті входять до таких семантико-граматичних і структурно-морфологічних груп:

      1. міжмовні омоніми з конкретним значеням, що означають діючу особу, виконавця, або носія процесуально-статичної ознаки, названої твірним словом (модель1: омонімія/омоформія/або омографія основи + полісемантичний афікс -nik/ -нік, -un/ -ун).

      2. міжмовні омоніми з абстрактним значенням віддієслівного типу із спільним значенням опредмеченої дії, процесу, стану, які утворені:

      а) шляхом афіксації – форманти: -nie ,-anie ,-enie, -ok, -ek з відповідниками української мови: -ость, -ння, -ання, -ення, -яння –

      б) шляхом нульвої афіксаціїї + омоформія/омографія = слово-омонім.

      Омонімічні  одиниці з абстрактними значеннями становлять досить продуктивний словотворчий тип в польській та українській  мовах. Цей пласт свідчить про рівень духовної культури етносів. Омонімічні лексеми з абстрактною семантикою торкаються різних сфер (наукової, виробничо-професійної, політичної, соціальної), явищ і реалій ідеологічного життя, культурних стосунків [4, 54-57].

      У процесі засвоєння віддієслівних  іменників у літературній мові і творення за цією моделлю нових абстрактних назв на матеріалі народно-розмовної мови та діалектів простежується тенденція до лексикалізації, конкретизації, що й зумовлює зміщення семантики абстрактних назв, її диференціацію,  появу невідповідних лексем. Зокрема, в польській мові форма:

          spychanie – 1. «ступа для проса»,

           а в польській ззовні подібне:             

     спихання  – 1. позначає дію за значенням спихати.

     Трапляються і віддієслівні абстрактні міжмовні омоніми-іменники в різних жанрах народної творчості. Так, омонімічними можуть бути одиниці, що вступають у синонімічні звязки, наприклад:

     пол. widzenie – 2. має архаїчний значенневий комплекс «можливість бачити», «мара, привід»;

     укр. видіння – 1. позначає образ, що постає у свідомості, уяві.

     пол. baczenie – 1. «звертання уваги, пильність»

               2. також застаріле значення, яке вже вийшло з ужитку «увага, чуйність, око»;

      укр. бачення – 1. виражає дію за значенням бачити або здатність бачити.

     Повністю розійшлися за значенням і не мають історично спільних семем омонімічні утворення від дієслів  skazać і сказати :

пол. skazanie – 1. «присудження до чогось»,

                           2. «засудження»;

укр. сказання – 1. «жанр давньоруської літератури про історичних діячів,     

                           2. «передача словами думок, почуттів»[22, 45-46, 68-67, 96-98].

     Загалом усі омонімічні утворення з абстрактним  значення тяжіють до категорій відносних  омонімів, оскільки переважна їхня більшість має подібну        семантичну структуру, особливо у прямому значенні, а розбіжності можуть бути зведені до такого типу зіставлень, як у кількісному, так і якісному плані:

     а) прямому значенню в одній мові відповідає кілька переносних в іншій;

б) моносемні одиниці-омоніми диференціюються або тільки за прямим,         або тільки за переносним значенням;