Переклад художнього тексту

 

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПЕРЕКЛАДУ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Переклад художнього тексту»

 

 

 

                                                                                   Студентки 1 курсу 145 групи

напряму підготовки 06.020303

спеціальності «Переклад»

Журавльової К.О.

Керівник:

Муратова В.Ф.

ст. викл., канд.. філол. н.

Національна шкала____________________

Кількість балів:_____ Оцінка ECTS:_____

Члени комісії:

_________________________________________

(підпис)                              (прізвище та ініціали)

_________________________________________

(підпис)                              (прізвище та ініціали)

_________________________________________

(підпис)                               (прізвище та ініціали)

                                   

                                                   

Миколаїв - 2013

 ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………

Розділ I. ФУНКЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ……………............................

            1.1 . Суспільно - перетворююча функція…………………………………..

            1.2 Художньо - концептуальна функція …………………………………...

            1.3 Пізнавально - евристична функція ……………………………………..

            1.4 Інформаційно - комунікативна функція ………………………...........

            1.5 Виховна функція………………………………………………………..

            1.6 Передбачення майбутнього …………………………………………...

            1.7 Естетична функція ……………………………………………………..

            1.8 Гедоністична функція ………… ………………………………..........

            1.9 Компенсаторна функція … ……………………………………………

            1.10 Сугестивна функція……………………………………………...........

Висновки до першого розділу………………………………………………..........

Розділ II. ВІДМІННІСТЬ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ ВІД ІНШИХ СТИЛІВ……………………………........................................................................

Висновки до другого розділу……………………………………………………....

Розділ III. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ ТА ПРОБЛЕМАТИКА ІХ ПЕРЕКЛАДУ……………………………………………

Висновки до третього розділу…………………………………….........................

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………...........................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………

 

 

 

 

 

                                                    

 

ВСТУП

Глобалізація, у зв’язку  з якою відбувається взаємопроникнення  культур, актуалізує такі поняття як міжнаціональна та міжкультурна комунікація. На сучасному етапі суспільно - політичні умови породжують проблему адекватної, толерантної міжкультурної комунікації, яка виникає тільки за умов повного взаєморозуміння носіїв різних культур. Адже, народи та нації є самобутніми носіями культур, у результаті міжкультурної взаємодії яких твориться світова культура.

Переклад творів художньої  літератури – один з важливих засобів  збагачення скарбниці національних літератур. Розширення літературних горизонтів відбувається шляхом запозичення моделей, концепцій, мотивів, образів, форм і жанрів. Кожна національна література може запропонувати щось своє, специфічне, притаманне лише їй, або властиве їй в особливому вираженні.

Художній переклад є духовним надбанням народу цільової культури, а також автономним твором, що функціонує в чужій культурі невіддільно від оригінальної літератури. Переклад забезпечує спілкування між двома національними літературами, знайомить із здобутками світової культури, єднає народи та епохи. Переклад є засобом міжкультурної комунікації, за допомогою якого відбувається інтегрування культур у єдину світову культуру, ознайомлення читачів з реаліями, притаманними іншій культурі, що сприяє розширенню їх кругозору і виховує повагу до цих культур.

Актуальність вивчення цієї теми визначається, по-перше, зростанням уваги до художніх текстів та проблеми їх перекладу, по-друге, важливостю адекватного перекладу реалій інших країн. І нарешті, необхідністю формування правильного сприйняття у читача того, що хотів передати автор твору.

Об’єктом дослідження є вивчення особливостей художнього тексту та його перекладу.

Предметом є аналіз кожної фунції художнього тексту, виконання порівняльної стилістики та розгляд  стилістичних засобів, проблематика їх перекладу.

Мета дослідження – дослідити особливості перекладу художнього твору.

Завдання

Для досягнення поставленої  мети необхідно розв’язати такі завдання:

• дослідити різновиди функцій художнього тексту;
• охарактеризувати особливості стилістики художнього тексту;
• проаналізувати специфіку перекладу стилістичних засобів художнього тексту.

Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні загальнонаукових і лінгвістичних методів, що зумовлено метою та конкретними завданнями. Дослідження здійснено на засадах загальнонаукових методів, таких як типологічний метод, дедукція, індукція; структурно - функціональний аналіз еквівалентності художнього перекладу.

Порівняльний метод, що виразився у зіставленні стилістики творів.

Очікувана наукова  новизна – теоретичний внесок у подальше вивчення цієї теми . Вперше у роботі робиться спроба систематизувати основні особливості , що виникають у ході перекладу художнього тексту.

   Практична значущість: 

• сприятиме подальшим дослідженням у цій галузі;
• слугуватиме базою для написання курсових робіт на старших курсах.

Структура. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури.

Загальний обсяг курсової роботи становить сторінки, з яких  сторінок складає основний текст, 29 сторінок – список використаних .

 

 

      Розділ I.

                      ФУНКЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

 

Слово текст латинського  походження (Textus) і у мові - продуценті позначало «тканину, сплетіння, з’єднання». Саме поняття тексту не зовсім чітко окреслене у сучасній науці. Під нього можна підвести найрізноманітніші висловлювання, часто не сумірні ні обсягом, ні побудовою, ні способом викладу – від лозунгу чи прислів’я до монографії чи багатотомної епопеї [10, с.11].

Текст (від лат. textus –  тканина, поєднання, в’язь) – це послідовність  мовленнєвих одиниць: висловлювань, абзаців, розділів і т. д. [22, с. 34].

У тексті знаходить своє втілення мовленнєва діяльність як форма  існування мови. Функціонування у певний період життя мови її структурних стилів відображується в текстах як мовленнєвих витворах. У сфері організації різних текстів виділяються певні принципи застосування мовних одиниць, що визначають можливий статус їхньої стилістичної відмінності.

Одним із різновидів стилістичної організації мовних засобів є  тексти художньої літератури. Як і інші тексти, художній текст відображує свій «стилеутворюючий стрижень», властивий стилеві художньої літератури.

Словесно - художній твір широко використовує елементи всіх стилів літературної мови і навіть ті, що перебувають поза її нормами.

Основним принципом  організації художнього тексту є  забезпечення образного відображення об’єктивної дійсності засобом  слова [18. с. 33]. 
             Для чого ж потрібні художні тексти? Адже вони не слугують ніяким практичним задачам. Але ми їх читаємо, тянемось до них, а деякі люди і дня не можуть прожити без них. Більше того, усі інші тексти живуть недовго: наукова стаття живе декілька десятків років, інструкція - декілька років, діловий лист - декілька днів. Художні тексти живуть століттями 
[8, с. 95].

1. 1 Суспільно-перетворююча функція

У процесі творчості  митець переробляє, перетворює факти  та уявлення реального життя і створює нову реальність — художній світ. Згадаймо, як побутову історію Антуана Берте, засудженого до страти в 1827 р. у Греноблі, Стендаль перетворив у соціально-політичний роман, де Жульєн Сорель, талановитий, розумний, завзятий представник низів суспільства, був позбавлений у добу Реставрації змоги зробити кар'єру, проявити свої здібності.

Література допомагала українському народові, який упродовж віків не мав державності, здійснювати  свої задуми, створювала художній світ, що не збігався з реальним. Українські народні думи («Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Дума про козака Голоту», «Перемога Корсунська», «Хмельницький та Барабаш» та ін.) возвеличували героїв, оповідали про їхні подвиги та самопожертву заради рідної землі. Думи та пісні формували духовний світ українців, живили та зберігали їх патріотизм.

Митець обробляє слова, словесні літературні образи та перетворює їх у романи, повісті, поеми, новели тощо.

 

1.2 Художньо - концептуальна функція

Мистецтво завжди є своєрідним аналізом стану світу. Оноре де Бальзак створив «Людську комедію», що складається з багатьох творів, але об'єднаних однією темою про зіпсоване грішми суспільство. Людина, за Бальзаком, завжди стоїть перед вибором: залишитися моральною і бідною чи йти проти сумління та здобути багатство. Найчастіше герої майже не вагаються, обираючи гроші. Тому й суспільство у віртуальній державі французького письменника є зіпсованим. Такою була мистецька концепція Оноре де Бальзака.

Художній твір, яким би не був геніальним автор, не може вирішити всіх питань буття. Але одна з його таємниць — влада грошей над людиною — знайшла своє віддзеркалення та аналіз у «Людській комедії».

Власну систему поглядів, концепцію про жіноче питання, емансипацію  жінок Ольга Кобилянська відтворила в повістях «Людина», «Царівна», у фрагменті «Valse melanco - lique» та ін. Розумна, мисляча жінка, яка прагне і родинного щастя, і освіти, науки, духовної культури, суспільної праці, — ідеал письменниці. Така жінка не одружується з природного фізіологічного обов'язку чи з користі заради грошей. Вона добровільно, цілком свідомо бере шлюб із коханим чоловіком, який поважає її як рівноправну особистість та кохає її як жінку [10, c. 41].

 

1. 3 Пізнавально - евристична функція

Мистецтво несе людству  знання про різноманітність та багатство світу, виконує і просвітительську функцію. У 1840 р. вийшов «Кобзар» Тараса Шевченка. Українці, які прочитали книгу, ніби вперше побачили себе, своїх предків, свою трагічну історію, почули красу і милозвучність рідної мови, задумались над своєю долею. Хтось інший уже в наш час відкрив для себе минуле України за допомогою романів Павла Загребельного «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан» та ін.

Еміграційна література — Іван Багряний «Сад Гетсиманський», «Тигролови», Улас Самчук «Марія», Василь Барка «Жовтий князь» та ін. — багатьом уперше розповіла про трагічну долю українців у XX ст.

Літературні переклади  виникли та існують певною мірою  з потреби пізнання та отримання  інформації про нову художню культуру інших народів.

 

 

1. 4 Інформаційно-комунікативна функція

Література несе інформацію, вона є засобом художнього спілкування, вона не має кордонів, нею не володіє  час. Через книги ми спілкуємося, засвоюємо культуру інших народів, інших епох.

Коли народи не мали державності, як свого часу італійці, німці, поляки, українці, грузини, література та мистецтво, об'єднували націю, зберігали мову, народний патріотичний дух.

«Сад Гетсиманський» І. Багряного був першою в світі  книжкою про антигуманну радянську тоталітарну машину. Твір сповістив світові про злочинну комуністичну систему під час сталінської диктатури ще в 1950 р.

Кожен митець певною мірою  володіє інформацією про власну добу і віддзеркалює її у своїх творах. Скажімо, з історії відомо, що під час Реставрації у Франції розбещеність суспільства, корупція влади не мали меж. Як це конкретно виглядало? Відповідь шукайте в романах Стендаля («Червоне та чорне»), Бальзака («Батько Горіо», «Гобсек» та ін.).

Використання і поширення  світових сюжетів, мотивів і образів, зокрема біблійних і античних, як моделей для втілення власних смислобуттєвих концепцій свідчить про те, що літературі одвічно притаманна, крім того, інформаційно - комунікативна функція. Згадаймо «Енеїду» І. Котляревського, «Мойсея» І. Франка та ін.

 

1. 5 Виховна функція

Література формує світогляд  і виховує читачів у певному  ідейному дусі. Радянські ідеологи добре розумілися саме на цьому питанні  і виховували молодь на взірцях літературних героїв, які, мов Павло Корчагін, свідомо віддавали своє життя за комуністичну ідею. З української класики до шкільних програм вводилися твори про важке трудове буття, героїв, які були зламані цим буттям, пиячили, лаялися, билися, ладні були, нехай з відчаю, вбивати, топити рідних, як - от Кайдаші, Чіпка, Гриць Летючий та ін. Навмисно таким чином формувався з юнацьких вразливих років комплекс знедоленого молодшого брата, ніби в українській літературі справжніх героїв, переможців (пригадаємо із сучасної програми хоча б Григорія Многогрішного із роману Івана Багряного «Тигролови») й не було.