Особливості граматичних трансформацій у перекладі художньої літератури

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

 

 

Кафедра теорії та

практики  перекладу

 

 

Особливості граматичних трансформацій  у перекладі художньої літератури

 

Курсова робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….……………....4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ …..................................6

1.1 Еквівалентність перекладу  ………………………....…….…….….7

1.2. Перекладацькі трансформації  ……………………....…..…...…....8

РОЗДІЛ 2. ГРАМАТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ  ЯК ВИД ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ………………......................................................................11

2.1. Трансформації на синтаксичному  рівні ................................12

2.1.1. Об’єднання та членування речень……………………..….12

2.1.2. Опущення та додавання …………………………………...13

2.1.3. Заміна сполуки словом і навпаки……….…………….…..15

2.1.4. Заміна синтаксичного зв’язку…………………….……….16

2.1.5. Транспозиція…………………………………………….….17

2.2. Трансформації на морфологічному  рівні.……….............18

2.2.1.Частиномовна заміна………………………….……………18

ВИСНОВКИ…………...…………….…………….......................………………21

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ.……….....……..….…23

СПИСОК ДЖЕРЕЛ МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ……………................….25

 

ВСТУП

Наша робота присвячена дослідженню  граматичних трансформацій на матеріалі  роману Агати Крісті "Забуте вбивство" («Sleepeing Murder») та його перекладу.

Перекладацькі трансформації  становлять значну частину перетворень  оригіналу під час перекладу. Перекладацькі трансформації (заміни) відбуваються через неповної спільності чи відмінності англійської та російської мов. Спільність між граматичними властивостями російської та англійської мов задається загальній приналежністю до індоєвропейської сім'ї та проявляється в наявності спільних граматичних значень, категорій та функцій, наприклад: категорій числа в іменників, категорій ступенів порівняння у прикметників, категорії у дієслова, функціональної значимості порядку слів і т.п. У той же час відмінність принципів граматичного ладу, що полягає в приналежності цих мов до різних граматичних групам, відбивається в істотних відмінностях між граматичними властивостями, наприклад, в існуванні несхожих граматичних категорій: артиклі в англійській мові, дієприслівник в російській мові; повнозначне узгодження в російській мові , фіксований порядок слів в англійській мові, і т.д.  
При цьому не слід забувати, що і відмінність, так і подібність між граматичними формами, їх функціями і значеннями може бути повним і неповним. Повна схожість, як правило, зустрічається порівняно рідко, так само як і повне, некомпенсируемое відмінність.

Інтерес до проблеми перекладацьких трансформацій з боку лінгвістів та їх всебічне вивчення є в курсі  теорії і практики перекладу вже  традиційними. Більшість типів і видів перекладацьких трансформацій уже досліджені в перекладознавчих працях таких відомих мовознавців як В. Виноградов, С Влахов , Р. Зорівчак, В. Комісаров, О. Кундзіч, В. Коптілов, А. Лілова, Я. Рецкер,  А. Швейцер та інші. Проте в сучасному перекладознавстві інтерес до різних аспектів міжмовних трансформацій не зменшується, а щодо окремих з них навіть зростає. Це стосується, зокрема, граматичних трансформацій.

Актуальність нашого дослідження зумовлена недостатністю аналізу граматичних трансформацій у перекладі, а також загальною спрямованістю лінгвістичних студій на вивчення та аналіз семантичної природи різних граматичних явищ.

Об’єктом дослідження є граматичні конструкції та їх лексичні відповідники.

Предмет дослідження – лексико-граматичні і структурно-семантичні характеристики граматичних трансформацій та їх види, а також причини й умови їх застосування в перекладі з англійської мови на українську.

Мета дослідження полягає у комплексному визначенні і всебічному аналізі граматичних трансформацій та різних їх видів, а також виявлення особливостей їх застосування в перекладі з англійської мови на українську. Досягнення мети передбачає виконання таких конкретних завдань:

• обґрунтувати теоретичні засади дослідження;
• визначити поняття «трансформація»;
• визначити поняття «граматична трансформація» та дослідити її види;
• систематизувати основні морфологічні і синтаксичні перетворення при перекладі;
• відібрати матеріал дослідження;
• проаналізувати граматичні трансформації, зафіксовані у матеріалі дослідження.

Матеріалом дослідження слугували 22 фрагменти, що містять граматичні трансформації, вилучені шляхом суцільної вибірки з тексту англомовного роману Агати Крісті "Забуте вбивство" загальним обсягом 132 сторінки та його українського перекладу, виконаного В. Шовкуном.

Для досягнення мети була застосована  комплексна методика дослідження. Головним методом дослідження є зіставний метод. Він полягає у співвіднесенні граматичних структур у тексті оригіналу та його перекладі. Додатковими методами були контекстуально-інтерпретаційний (з’ясування специфіки значення слів та словосполучень мовою оригіналу та перекладу), описовий і метод трансформаційного аналізу (дослідження граматичних перетворень).

Практична цінність нашої курсової роботи зумовлена можливістю використання матеріалів та висновків проведеного дослідження в курсах теоретичної та практичної граматики для покращення практики перекладу, на практичних заняттях із англійської мови, а також для викладання нормативних курсів зі вступу до перекладознавства, теорії та практики перекладу, спеціальних курсів з порівняльної граматики англійської й української мов, трансформаційного аспекту перекладу і граматичних трансформацій в англо-українському перекладі, для підготовки відповідних підручників і посібників.

Структура роботи була зумовлена характером основних завдань та методами дослідження, що використовувались. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури й переліку джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт, методи дослідження, а також розкрито актуальність роботи і зазначена її практична цінність.

У першому розділі розглянуто основні перекладацькі поняття, зокрема переклад, еквівалентність, трансформації; досліджено різні підходи до класифікації перекладацьких перетворень.

У другому розділі подано детальний аналіз граматичних трансформацій, виявлених при зіставленні тексту оригіналу та перекладу.

У висновках стисло викладено основні результати дослідження.

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Еквівалентність  перекладу

 

Переклад як термін має  полісемантичну природу, його найбільш розповсюджене і здебільшого  узагальнююче значення пов’язують з  процесом передачі значення/змісту слова, групи слів, речення або уривку з мови оригіналу на мову перекладу [1, с. 24]. Поняття “переклад” можна визначити наступним чином: заміна текстового матеріалу однієї мові (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу) [10, с. 19]. Головною ознакою адекватного перекладу є еквівалентність [21].

Традиційний термін «еквівалентність перекладу» є суперечливим і багатозначним. Його введення до перекладознавства пов’язують із Р. Якобсоном, який у статті «О лингвистических аспектах перевода» 1959 р. запропонував цей термін з огляду на його використання в машинному перекладі [20].

Існує багато визначень цього  терміну. Наприклад, Л. Латишев зазначає, що під еквівалентністю у теорії перекладу слід розуміти збереження відносної рівності змістовної, змістової, семантичної, стилістичної і функціонально- комунікативної інформації, що міститься в оригіналі і перекладі [13].

А. Федоров, використовуючи замість «еквівалентності» термін «повноцінність», говорить, що ця повноцінність включає «вичерпну передачу смислового змісту оригіналу».

Але найбільш оптимальним, на нашу думку, є визначення О. Селіванової, згідно з яким «еквівалентність перекладу є збалансованим співвідношенням двох найбільш важливих характеристик текстів оригіналу й перекладу: повноти й точності змісту, що передається; структурно-семантичною відповідністю одиниць різних рівнів у текстах оригіналу й перекладу» [20].

Розрізнюють теоретично можливу  й оптимальну еквівалентність. Перша  визначається співвідношенням структур і правил функціонування двох мов, друга  – відповідністю оригіналу й  перекладу в конкретному випадку.

Еквівалентність перекладу  досягається за допомогою перекладацьких перетворень – трансформацій.

 

1.2. Перекладацькі  трансформації

 

Як відомо, процес перекладу  – це не проста заміна одиниць однієї мови на відповідні одиниці іншої  мови. Це складний процес, який включає  в себе багато проблем і труднощів, які треба вирішувати і переборювати перекладачу. Одним із прийомів, які  допомагають йому в цьому, є трансформації.

У науковій літературі існують  численні тлумачення терміна «перекладацька трансформація». Із метою визначення цього терміна науковці обирають різні ключові слова. А. Швейцер кваліфікуює перекладацькі трансформації як перетворення, заміни у процесі перекладу однієї форми вираження іншою [24], Я. Рецкер визначає їх як «прийоми логічного мислення» [18], Л. Латишев - як міжмовні перефразування [13]. В. Комісаров, в свою чергу іменує перекладацькі трансформації засобами перекладу за умови відсутності словникової відповідності або неможливості використання таких відповідників з огляду на контекстуальне оточення [10]. В. Щетінкін зазначає, що перекладацька трансформація – це перебудова елемента тексту оригінала, яка здійснюється в процесі перекладу для збереження в тексті перекладу специфіки значення цього елемента і для отримання у мові перекладу повноцінного еквіваленту [25, с. 38].

У перекладознавстві наявні розгалужені класифікації трансформацій.

А. Фітерман [14], Р. Міньяр-Бєлоручев [16; 17] і В. Комісаров [10] виокремлюють лексичні і граматичні трансформації. Погляди вчених щодо третього виду перетворень дещо різняться. Вони визначають його як стилістичні, семантичні, комплексні трансформації відповідно. В. Щетінкін і Т. Левицька [14] погоджуються із А. Фітерманом, також виділяючи третім видом стилістичні трансформації. В цей час А. Шевнін і Н. Сєров виділяють лише лексичні та граматичні трансформації [2].

Л. Бархударов, відомий лінгвіст, називає чотири типи перетворень, які мають місце при перекладі: перестановка, заміна, опущення та додавання [4, с. 190-231].

За основу ж нашої роботи ми беремо класифікацію відомого лінгвіста, професора, доктора філологічних наук, О. Селіванової. Вона виділяє формальні і формально-змістові трансформації. Формальні містять п’ять рівнів, а саме фонетичний рівень (транскрипція, транслітерація, фонографічна заміна, транскрипція і транслітерація разом), словотвірний рівень (словотвірне калькування, інверсія складників), лексичний рівень (перетворення простого слова на похідне, на композит, на стійку сполуку; перетворення похідної форми на композит або на стійку сполуку; перетворення композита на стійку сполуку і навпаки; лексема або сполука перекладена описовим зворотом), морфологічний рівень (категорійна заміна, частиномовна заміна, перетворення морфологічних засобів на лексичні засоби з однаковим змістом, транспозиція) і синтаксичний рівень (опущення, додавання, перетворення сполуки в слово). До формально-змістових(прагматичних) дослідниця відносить фонетичний рівень (зміна ритміко-мелодійної структури вірша, зміна концептуального плану тексту), лексичний рівень (денотативні й конотативні трансформації), морфологічний рівень (категорійні заміни зі зміною смислу, частиномовні заміни, заміни граматичних засобів лексичними зі зміною змісту), синтаксичний рівень (перетворення слова у сполуку і навпаки, опущення, перестановка, додавання елементів речення та тексту) і формально-змістові трансформації з прагматичним компонентом/ мегатекстові трансформації [20].

Як ми бачимо, усі класифікації мають спільні й відмінні риси. Майже всі лінгвісти заявляють, що поділ трансформацій на типи і  види – це умовність, яка пов’язана з тим, що деякі трансформації майже не вживаються в чистому вигляді. Саме цей момент споріднює усі класифікації. Але все ж таки єдиної класифікації типів перекладацьких трансформацій у сучасній лінгвістичній науці не існує. Створення єдиної класифікації ускладнено тим, що різні лінгвісти виділяють різну кількість прийомів перекладацьких трансформацій.

Серед великої кількості  перекладацьких трансформації на особливу увагу заслуговують граматичні. Саме їх ми і розглянемо в наступному розділі. Отже:

1. Переклад – заміна текстового матеріалу мови оригіналу еквівалентним текстовим матеріалом мови перекладу. Головна ознака перекладу – еквівалентність. Збалансоване співвідношення двох найбільш важливих характеристик текстів оригіналу й перекладу: повноти й точності змісту, що передається називається еквівалентністю.