Основні функціональні стилі в японській мові

 

                     ЗМІСТ                                                                                 стор.

 

ВСТУП           ………………………………………………………………………………………………………………… 2

РОЗДІЛ 1.     ОСНОВНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ В ЯПОНСЬКІЙ МОВІ………………..……….  4 

1. Поняття стилістики……………………………………………………………………..…. 4
2. Епістолярний стиль мовлення………………………………………………………   6
3. Публіцистичний стиль мовлення…………………………………………………    10
4. Офіційно - діловий стиль мовлення……………………………………..………  13
5. Науковий стиль мовлення…………………………………………………………….    15
6. Розмовний стиль мовлення……………………………………………………………   17
7. Художній стиль мовлення………………………………………………………………  19

РОЗДІЛ 2     АНАЛІЗ  ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ ЯПОНСЬКОЇ МОВИ НА ОСНОВІ

                      АВТЕНТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ     ……………………………………………..…………………  21 

2.1. Епістолярний стиль мовлення. Привітальні листівки…………………     21

2.2. Публіцистичний стиль мовлення. Стаття з газети………………………     22

                       2.3. Офіційно - діловий стиль мовлення. Конституція Японії.

                            Розділ І.Статті 1-6……………………………………………………………………………  23

                      2.4. Науковий стиль мовлення.Наукова стаття…………………………………….   26

                      2.5. Розмовний стиль мовлення. Аніме «プラネテス».…………………………27

                      2.6. Художній стиль мовлення. ……………………………………………………………    29

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………………………………………… 31

 АННОТАЦІЯ ЯПОНСЬКОЮ МОВОЮ…………………………………………………………………………  33

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………………………  34 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Питання характеристики стилю мовлення невід`ємне від визначення

стилістики, яка узагальнює в собі риси всіх стилів мовлення. Оскільки стиль

розглядається як спосіб функціонування мовних явищ, то науковці вживають термін “стиль мовлення”. Розрізнення стилів залежить від основних функцій мови

– спілкування, повідомлення і діяння, впливу. Так, наприклад, функція

наукового стилю виражається  в повідомленні, розмовного – у  спілкуванні,

а публіцистичного – в діянні, впливі на членів мовного колективу. Стиль

мовлення – це своєрідна  сукупність мовних засобів, що свідомо

використовується мовцем за певних умов спілкування.

       На сьогодні стилістика вивчається, викладається та знаходить практичне застосування у найрізноманітніших галузях суспільного життя, таких як освіта, рекламний бізнес, літературні студії.

Тема даної роботи – відмінності основних стилів японської мови.

Об’єкт дослідження –  функціональні стилі японської  мови

Предмет дослідження - питання визначення, формування і розвитку функціональних стилів мовлення.

За мету даної роботи було поставлено укласти систему даних про функціональні стилі японської мови. Окрім того, здійснено спробу дослідити процес виникнення та розвитку функціональних стилів японської мови. 

Мета дослідження зумовила необхідність виконання наступних  завдань:

1. описати основні функціональні стилі японського мовлення як системи та виявити їх відмінності.
2. виявити й описати основні мовні стратегії, властиві окремим стилям японської мови.
3. Розглянути виникнення та розвиток стилів мовлення.

Обрана тематика є вкрай актуальною, тому що функціональні стилі японської мови у вітчизняному японознавстві вивчені недостатньо, відсутня струнка система знань про застосування стилів для України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ В ЯПОНСЬКІЙ МОВІ

1. Поняття та сутність стилів мовлення

 

Стилістика - це розділ мовознавства, що вивчає стилі мовлення та мовні засоби, які створюють їх особливості.

Назва стилістика (лат.stilus, stylus, від гр. stylos- паличка) утворилася від слова стиль, яким у стародавні часи та середні віки називали загострений стрижень з кістки, метала чи дерева, що ним писали на воскових дощечках або берестині.[11]

На сьогодні стилістика вивчається, викладається та знаходить практичне застосування у найрізноманітніших галузях суспільного життя, таких як освіта, рекламний бізнес, літературні студії.

Стилістика є  практичною галуззю мовознавства, що пов’язана  з дійсністю, з щоденним життя  суспільства. Стилістичні мовні  явища постійно змінюються,  підпорядковуючись  потребам суспільства, тому відомості  зі стилістики необхідно оновлювати. Наприклад, И.В.Жукова у своїй праці «Стилистика японского языка», яку було видано у 1978 році та перевидано у 2002, виділяє військово-документальний підстиль офіційно-ділового стиля. У цій праці ми цей підстиль виділяти та досліджувати не станемо, оскільки вважаємо, що в сьогочасній дійсності стиль військового документа не знаходить достатнього практичного застосування через мирний стан зовнішніх обставин у сучасній Японії. Функціональна стилістика вивчає закономірності функціонування мови відповідно до потреб учасників комунікативного акту та ситуації спілкування.

Вивчання стилістики дає  змогу краще зрозуміти сенс мовленого, оскільки розглядає мовленнєвий  акт у комплексі з екстралінгвістичними параметрами.

Стилістика аналізує текст, спираючись на всі рівні мови і  залучаючи розділи лінгвістичної  науки, які їх вивчають, такі як  фонологія, графологія, морфологія, синтаксис  та граматика, лексикологія, семантика та дискурсивний аналіз. [14, c. 5]

Особливу увагу функціональна  стилістика приділяє питанням визначення, формування і розвитку функціональних стилів мовлення. Також функціональна стилістика визначає участь екстралінгвістичних чинників у мовному спілкуванні. В сучасній лінгвістиці функціональна стилістика є найперспективнішим напрямом розвитку стилістики, оскільки вивчає як власне мову у її структурі, так і її функціональний та естетичний аспекти. Сучасна стилістика виділяє науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, розмовний та художній функціональні стилі. В японській мові виділяють такий стиль мовлення як епістолярний.

Більшість науковців-лінгвістів згодні у тому, що стилістика має  справу з такими поняттями як «естетичні функції мови, засоби виразності мови, синонімічні засобі вираження думок, емоційна забарвленість мови, стилістичні  прийоми, розшарування літературної мови на системи (стилі мовлення)» [7]

У вивченні японської мови стилістика особливо важлива вже  на початкових етапах знайомства з мовою, так само як і в період поглиблення знань і в професійній діяльності. Вона ставить за мету сприяти усвідомленню того, як краще використовувати можливості, надані мовою. Вона розглядає мовні явища з боку їх значення та експресії, оцінюючи, наскільки вони придатні для того, щоб точніше, ясніше і яскравіше висловити відому думку. 
Стилістика має прикладний характер, навчаючи мовною майстерності,  виробляючи свідоме ставлення до мови.Вона аналізує різноманітні тонкі відтінки значення з точки зору їх використання, допомагає вирішувати питання вибору близьких за значенням  мовних прийомів,  не цілком рівнозначних,  а відрізняються тими чи іншими відтінками, іноді дуже тонкими і важко вловимими. Такий вибір значною мірою є справою майстерності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. . Епістолярний стиль мовлення

Становлення сучасної поштової служби відноситься до періоду реформ, які здійснювалися після реставрації Мейджі. З 1873 пошта стала в Японії державною монополією. Японія має 24 тис. поштових відділень, що обслуговують біля 7 млн. клієнтів щодня. При цьому коло 80% складає ділова кореспонденція. Окрім того, 23 число кожного місяця вважається Днем листа (фумі но хі, використовується лінгвістична гра, число 23 можна прочитати як футсуу мітсуу, що співзвучно із словом «лист»).

Початок розвитку епістолярного  стилю можна датувати епохою Хейан (IX –　XII в.) Лист епохи Хейан був засобом спілкування між чоловіками та жінками. Листи писалися за суворими канонами, про які видавались спеціальні довідники. Важливим був як зміст листа, так і його форма, папір, його колір, прикладені до листа квітки, чорнила, сила надавлювання на кисть тощо. Тобто існував чіткий канонічний етикет написання листів.

Епістолярний стиль sourou (候) мав значне місце у кінці XIX сторіччя. На його основі навіть розвинувся окремий стиль літератури 候文 (souroubun).

Проте стиль сучасних листів наближається до стилю повсякденного  спілкування. Стиль сучасних листів у порівнянні зі стилем со:ро: вільніший та різноманітніший. Однак, за словами Жукової, сучасний епістолярний стиль успадкував деякі особливості стилю со:ро:, а саме:

1. Використання шанобливих  дієслів, що практично не зустрічаються  у ввічливій усній мові (遊ばす та 仕る –– ввічливі варіанти する).

2. Використання традиційних  правил граматики та синтаксису, які проте можуть незначно  варіюватись, використання традиційних  елементів структури письма, як то вітання). Сучасний епістолярний стиль має також ряд граматичних та лексичних особливостей.

1. Зазвичай у листі  опускається 

• показник знахідного відмінку を у стійких виразах вибачення, подяки:

お返事（を）ありがとうございました。Вельми дякую за відповідь.

お体（を）お大切に。Бережіть себе.

• показник називного відмінку はпісля займенників першої особи:

私（は）食品会社に勤めることになりました。Я буду працювати у фірмі, що займається харчовими продуктами.

• には після звернення до адресату:

その後皆様（には）お変わりなくお過ごしのことと存じます。

Сподіваюсь, що у  Вас все буде гаразд.

• だ у стійких ввічливих конструкціях こと（だ）とお喜び申し上げます (Радію тому, що):

お忙しいこと（だ）と存じますが、ぜひお願いいたします。

Знаю, що ви зайнятий, проте маю до Вас прохання.

2.  У менш формальних  листах заключне ввічливе дієслово  може опускатися:

まずはお礼まで（もうしあげます）。

Перед все, хочу виразити Вам подяку.

3. Дієприслівна форма  дієслова у листах (наприклад, 負けて)　вважається неввічливою та замінюється на форму другої основи　（負け） або форму на суфікс –масу　（負けまして）.

4. Зазвичай, у дієприслівної  форми предикативних прикметників て　перед комою опускається:

試験も近く、お忙しいこととぞんじます。

Уявляю, наскільки  Ви зайняті зараз, коли наближаються екзамени.

5. Негативні форми дієслова, наприклад 分からなくて та 分からないで змінюються у листах на 分からず та 分からずに відповідно.

6. Форми дієслова на  –масу можуть стояти не тільки  у кінці речення, а і в  середині. Зазвичай форма на –масу  використовується з формою на  –тара або є означенням іменника:

お紹介いただきました田中さんにはなだあいませんでした。

Я ще не зустрічався  з паном Танакою, що ви мені його представили.

7. В епістолярному стилі  використовується ряд стійких  виразів:

• には використовується замість は для того, щоб зробити речення більш ввічливим.
• には・・・のことと存じます є дуже ввічливим аналогом は・・・だと思います。
• つきましては («у зв’язку з цим», «тому») часто використовується, щоб перейти до прохання після пояснення ситуації.
• このたび використовується перед тим як перейти до опису нещодавніх подій.
• その節は має значення «коли», «у той час» і посилається як на минулиі так і на майбутні події.
• A かたがたB ––　«водночас», «користуючись нагодою».
• 折 є ввічливою формою сполучника 時.
• の折から має значення «так як зараз», «тому що зараз»
• 追って є синонімом 後で.
• замість するように використовується ～のほど, особливо у формальних листах
• 何とぞ～　використовується для посилення прохання.
• звичайно замість ようにвикористовується よう [13, с. 23–57]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Публіцистичний стиль мовлення

 

Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним  забарвленням.

Метою публіцистичного стилю  стає викладення та з'ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або  слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей у газетах і журналах, по радіо і телебаченню, під час  мітингів і зібрань.

Публіцистичний стиль  потребує попереднього відбору певних мовних засобів, матеріалу.

Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний  або друкований монолог. Публіцистичний стиль має підстилі, а саме усні різновиди радіо та телеповідомлень, коментарів; письмові різновиди, як, наприклад, стиль газетних статей, есе, оглядів, рецензій, реклами.