Навчання монологічного мовлення на уроках англійської мови

Процес спілкування  здійснюється не тільки вербальними засобами. Тому необхідно оволодіти невербальними (екстралінгвістичними) автентичними засобами спілкування: мімікою, жестами, позою, які утворюють знакову систему, доповнює і підсилює, а іноді і замінює засоби вербальної комунікації - слова. Товаришеві, повідав про спіткало його горе, співрозмовник висловлює своє співчуття словами, супроводжуваними знаками невербальної комунікації: засмученим виразом обличчя, пониженням голосу, притисканням руки до щоки і погойдуванням голови, глибокими зітханнями і т.д.

Засоби невербальної комунікації як своєрідна мова почуттів є таким же продуктом суспільного  розвитку, як і мова слів, і можуть не співпадати в різних національних культурах. Болгари незгоду зі співрозмовником  висловлюють кивком голови, який російський сприймає як твердження і згоду, а негативне похитування головою, прийняте у росіян, болгари можуть легко прийняти за знак згоди. Той чи інший народ виходячи з своєї індивідуальності використовують свої екстралінгвістичні засоби спілкування, властиві тільки їм [8, с.5].

Навчання іноземних  мов у школі передбачає оволодіння основними функціями невербальних засобів, які апелюють до особистого досвіду учнів:

підкріплювати і передбачати сказане;

висловлювати  ставлення до сприймається;

акцентувати якусь  частину висловлювання;

заповнювати паузи  в спілкуванні;

компенсувати  відсутність мовних засобів.

Слід зазначити, що суттєво важливе значення для  посилення дії вербальної комунікації  має просторове розміщення спілкуються. У деяких видах навчання (у Зокрема, при навчанні "говорінню" на іноземних мовах) викладач воліє розміщувати учнів не "в потилицю один одному", як це прийнято в класі, а по колу, обличчям один до одного, що істотно підвищує комунікабельність спілкуються і інтенсифікує придбання навичок спілкування на іноземною мовою.

Іншими словами, особистісно-орієнтований підхід при  організації усно-мовного спілкування  на уроці, передбачає гнучкість у  визначенні цілей, створює передумови для більшої результативності навчання,

Таким чином, навчання говорінню в світлі особистісно-орієнтованого підходу вимагає повного розвитку особистості, в тому числі її комунікативних/комунікаційних здібностей, що полегшує входження у світове співтовариство і успішне функціонування в ньому.

1.2 Сутність  поняття "монологічне мовлення"

Ставлення до самому існуванню і відповідно визначенням  монологічного мови у психологів і лінгвістів далеко неоднозначно. Так, по думку Є.І. Пассова, немає  мови монологічного або діалогічної, а є висловлювання різних рівнів - на рівні слова, словосполучення, фрази, сверх'едінства і тексту (два останніх і зараховуються до так званої монологічного мовлення), з одного боку, і, з іншого боку,

І.А. Зимова

З точки зору

Виходячи з 

•

•

•

•

•

•

В даний час перед 

Рівні сформованості

продуктивний рівень

рівень 

рівень 

Говорячи проробити  висновки, умовиводи, складається наочно - дійове мислення. Розвивальне навчання учнів на середній ступені навчання дозволяє успішно формувати не тільки теоретичне мислення, але і рефлексію  на спосіб мовної діяльності, в Зокрема міркування.

Найбільш звичним і  доступним для даного віку все  також є рішення комунікативної задачі опису та оповідання. У цей  період монологічне опис і оповідання виступає в якості найбільш поширених  навчальних завдань, вирішення яких нерозривно пов'язано з оптимальними можливостями сприйняття. Найбільш цікаво воно удосконалюється саме на середній ступені навчання. Цей факт може бути врахований вчителем іноземної мови як психологічне обгрунтування широкого використання мовних опор, образної наочності: картинок, малюнків, предметів, як організації предметного плану висловлювання.

Дослідження Т.С. Путилова вирішення  комунікативних завдань школярами  різних вікових періодів показало, що учні даному ступені навчання по цілому ряду параметрів добре диференціюють такі комунікативні мовленнєві завдання, як опис і пояснення, з одного боку, і доказ і переконання, з іншого. Так, наприклад, при необхідності вирішення двох останніх завдань вони використовують значно більше слів, смислових зв'язків, що виражають причинність, ніж при вирішенні завдань опису і пояснення. Використання ними причинності у висловленні свідчить про тому, що учні цього віку розуміють і усвідомлюють спрямованість докази і переконання на розтин причинно-наслідкових зв'язків між предметами і явищами навколишньої дійсності.

Переконання як комунікативна  задача відрізняється від інших  подібних завдань, наприклад, описи, пояснення, докази найбільшою комунікативною спрямованістю  на партнера спілкування. У силу особливостей своєї речемислітельной діяльності учні не завжди можуть повною мірою опанувати всіма структурними, змістовними і формальними (мовними) компонентами переконання. Спосіб вирішення даної задачі, що представляє самостійну трудність, не може стати об'єктом свідомості учня без спеціально організованого спілкування.

Характеризуючи в цілому рівень розвитку монологічного мовленнєвої  діяльності учнів на середній ступені  навчання, можна сказати, що в процесі  навчання у них відбувається ускладнення, комплексування та усного, і письмового висловлювання за рахунок збільшення кількості другорядних членів речення, появи складеного присудка і т.д. Одночасно, у зв'язку з розширенням словника школяра збільшується кількість пропозицій в породжуваному тексті, загальний обсяг висловлювання. Мовні дії набувають все більше і більше рефлексивний характер. Учень самостійно міркує і управляє своїми розумовими операціями, усвідомлює суттєві зв'язки у висловлюванні.

Названі вище особливості  комунікативного розвитку учнів  на середній ступені навчання свідчать про:

природної гетерохронности  розвитку усних і письмових форм спілкування, тобто випередженні усного висловлювання і розуміння на слух;

недостатньої сформованості  всіх мовленнєвих механізмів, в Зокрема, повного осмислення;

недостатньому рівні розвитку способів формування думки [7, с.6].

Таким чином, слід сказати, що думка учня не підпорядковується  ще цілком логічного плану її викладу. Висловлювання, особливо розгорнуті, часто  бувають недостатньо логічні. У  тому ж випадку, коли його цілеспрямовано вчать орфографії, пунктуації, побудові текстів, спілкуванню та т.д., він виявляє більш високий рівень розвитку в усіх видах мовленнєвої діяльності.

1. Говоріння  є видом мовної діяльності, за  допомогою якого здійснюється  усне вербальне спілкування. Навчання говорінню тісно пов'язане з використанням особистісно-орієнтованого підходу до освіті та вихованню підростаючого покоління, який враховує особистісні інтереси учнів, їх індивідуальні особливості.

Навчання говорінню  включає розвиток уміння діалогічної і монологічної мови. Кожен вид має свої психологічні та лінгвістичні особливості, дотримання яких сприяє успішному оволодінню тієї чи іншої усно-мовної формою спілкування.

2. Монологічна  мова - це мова однієї особи,  що виражає в більш-менш розгорнутій формі свої думки, наміри, оцінку подій і т. д. Монологічна мова відноситься переважно до контекстної промови, тому характеризується послідовністю і логічністю, повнотою, змістовністю, завершеністю і ясністю думки, що робить її більшою мірою незалежною від ситуації.

3. У навчанні  говорінню, зокрема навчанні монологічного  мовлення, слід враховувати психолого-педагогічні  особливості учнів на тій чи  іншій ступені навчання.

На середньому щаблі навчання іноземної мови учні здатні самостійно міркувати, управляти своїми розумовими операціями, усвідомлювати істотні зв'язки у висловлюванні.

монологічне мовлення англійську мову

 

ГЛАВА 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ навчання монологічного мовлення НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ  МОВИ

2.1 Методика  навчання монологічного мовлення на основі надфразової єдності на уроках англійської мови

Розглянемо  монологічну мова як об'єкт навчання. Зауважимо, що монологічним висловлюванням ми будемо називати такий відрізок мовлення, який знаходиться між двома  сусідніми висловлюваннями і володіє певними параметрами.

Монологічне висловлювання  може бути різного рівня :

1) слово (словоформа)

2) словосполучення, 

3) фраза, 

4) надфразової  єдності 

5) текст. 

На якому  з цих рівнів монологічне висловлювання  виступає в процесі спілкування в якості мовної одиниці, будь то репліка, твердження (словосполучення), питання (фраза), переконання (надфразової єдність) або доповідь, розповідь (текст) і т. п.

Мовленнєва  одиниця будь-якого рівня має  властивими їй труднощами оволодіння: для рівня слів і словосполучень - це морфологічні труднощі (хоча і різного плану), для рівня фраз - синтаксичні, для рівнів надфразової єдності і тексту - логіко-синтаксичні.

У кожного з  рівнів є свої моделі. Для слів - це типи словотворень, для словосполучень - їх типи, для всіх інших рівнів - їх основні структурні характеристики. Будь-яка модель може бути вербально наповнена, і тоді вона служить мовним зразком.

Висловлювання будь-якого рівня характеризується певними параметрами, серед яких є і загальні, і специфічні для кожного з рівнів. Перші три рівня висловлювань в плані навчання відносяться до оволодіння лексичної і граматичної сторонами говоріння, до етапу розвитку мовного уміння відносяться лише рівні надфразової єдності та тексту. Далі, говорячи про навчанні монологічного вислову, ми будемо мати на увазі лише рівень сверхфразового єдності . Саме даний рівень складає всю складність навчання на етапі розвитку мовного вміння, характерний для монологічного висловлювання та є ключем до оволодіння ім. Монологічне висловлювання на рівні надфразової єдності можна розглядати як діяльність (процес) і як продукт. І в тому і в іншому випадку монологічне висловлювання характеризується різними параметрами. Як діяльність воно завжди цілеспрямовано, пов'язане з комунікативним мисленням, із загальною діяльністю людини, з особистістю мовця, воно ситуативне, евристичність і проходить в певному темпі. Як продукт дане висловлювання завжди інформативно, продуктивно, виразно, структурно, логічно, цілісно.

Навіть одне перерахування параметрів монологічного висловлювання показує, що навчання йому - надзвичайно складна справа, а питально-відповідні вправи не саме адекватне засіб навчання. Тому з всіх його параметрів вичленуємо лише три, які і відображають його сутність, і складають головну трудність, вимагають особливих засобів навчання.

1. Щодо безперервний  характер висловлювання. Процес  його породження триває певний  час, не будучи перерваним-ким  (чим-небудь). Дана якість монологічного  висловлювання визначає, насамперед, вельми специфічну психологічну налаштованість мовця, а також організацію його висловлювання. Головний механізм тут - це механізм сверхфразового попередження. Ось чому монологічне висловлювання не є сума відповідей на низку запитань.

2. Послідовність,  логічність. Ця якість проявляється в розвитку ідеї ключової фрази в наступних (інших). "Розвиток ідеї" не слід розуміти буквально. Мається на увазі її уточнення, пояснення, обгрунтування, доповнення, підходи до неї. Тому ключова фраза може знаходитися в будь-якому місці висловлювання. Для навчання дуже важливо знати, як розгортається висловлювання, які в цьому є закономірності, які моделі лежать в основі різних видів монологічних висловлювань.

3. Відносна смислова  завершеність, комунікативна спрямованість. "Монологічні" висловлювання виду I want to write a letter. So, I will go to the post office where I will buy an envelope and stamps. Then I will write a letter, put it into the envelope, stick it and drop the letter in the mailbox, є всього лише перерахуванням дій. Логічність дій в них - тимчасова, а не смислова, що робиться лише для формального вживання слів, тимчасових форм і т. п. в процесі навчання. Але в процесі спілкування такі висловлювання виправдати важко.

Для успішного навчання монологічного  вислову на основі надфразової єдності необхідно дотримуватися наступних етапів:

На  першому етапі виробляється вміння висловити одну закінчену думку, одне твердження по темі на рівні однієї фрази. Учитель називає тему, учні по черзі вимовляють по одній будь фразі. Якщо учень і вимовляє два пропозиції, то вони можуть являти собою два самостійних висловлювання, обов'язковою зв'язку між ними немає.

Другий  етап починається тоді, коли від учнів потрібно звернути увагу на логічний зв'язок сказаних фраз. Наприклад, вислів Our classroom is large. Our classroom is clean погано, так як пропозиції побудовані за однією моделлю, а вислів Our classroom is large. There are four windows in it добре. На цьому етапі потрібно подолати отримане протиріччя, тобто відучити учнів вимовляти беззмістовний набір пропозицій і вчити висловлюватися логічно.

Третій  етап характеризується новими логічними задачами та обов'язковим збільшенням обсягу висловлювання. Тут учень повинен включати елементи міркування аргументації [7, с.22].

На етапі  вдосконалення навичок слід домагатися висловлювання з усіма притаманними йому якостями на рівні двох-трьох фраз, таке висловлювання можна назвати мікровисказиваніем. На етапі розвитку вміння слід розвивати висловлювання більшого об'єму і, відповідно, кращої якості.

Для навчання монологічного вислову на рівні надфразової єдності необхідно використовувати вправи , які сприяють розвитку логічного мислення, формуванню навичок і вмінь логічного побудови промови. Наприклад:

З'єднай прості речення розповіді в складні;

Закінчи висловлювання, (використовуючи запропоновані варіанти);

Підбери до даних  тезам відповідні аргументи (тези наведені нижче);

Поясни причину ...;

Доведи, що ...;

Вибери картинку, яка викликає асоціації з навчанням (відпочинком, роботою тощо), аргументує свій вибір;

Послухай звукову  ситуацію (ланцюжок звуків, музичний твір і т.п.) та вислови свою думку про  місце подій т.п.

Говоріння в  монологічного формі представляє  велику трудність для учнів як рідною, так і іноземною мовою. Воно пов'язане з вибором того, що сказати і як сказати, тобто з визначенням змісту і форми його викладу. Тому формування цього складного уміння передбачає широке використання опор .