Когнатні об’єкти в німецькій мові

Класифікаційна схема  В. В. Виноградова зазнала ще раз зміни у зв'язку із спробою дати структурно-семантичну класифікацію фразеологічних одиниць німецької мови. Так, Л. А. Ліпська виділяє чотири типи субстантивних фразеологічних одиниць, де перші три (незважаючи на обмеження об'єкта дослідження) з точки зору ступеня переосмислення повністю збігаються з типами класифікації В. В. Виноградова: перший — ідіоми, у яких значення цілого не виводиться із сучасних значень окремих компонентів (Schwein haben - мати щастя); другий — образні фразеологічні одиниці, у яких переосмислений весь вираз на основі метафоричного або метонімічного переосмислення (ums Haar - на волосок); третій — фразеологічні сполучення, у яких переосмислений лише один компонент (der hohe Gast - високий гість)

До четвертого типу вона відносить «стійкі звичні словосполучення, які хоч і позбавлені тропеїчності значення компонентів, відзначаються своєю стійкістю функціонування в мові в одній і тій же незмінній формі і значенні» (der Held der Arbeit, die Menschen guten Willens, Volkseigener Betrieb, die Deutsche Demokratische Republik)[

Першим дослідженням германістики, де німецька фразеологія розглядається як об'єкт лінгвістики, є монографія І. І. Чернишової «Фразеологія сучасної німецької мови» [].

Праця І. І. Чернишової являє  собою спробу узагальнити здобутки німецької фразеології в радянській і зарубіжній германістиці. Тут чітко  окреслений об'єкт фразеології, наведена власна класифікація фразеологічних одиниць німецької мови, розглянуті системні зв'язки та закономірності розвитку фразеологічної системи сучасної німецької мови, проаналізовано матеріал словотвірної продуктивності фразеологічних і нефразеологічних утворень. Особливу увагу І. І. Чернишова приділяє значенню лінгвістичних і екстралінгвістичних причин розвитку фразеології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Фразеологізм як основна одиниця  вивчення фразеології

Фразеологізм  як одиниця мовної системи – складне  і багатогранне явище. Гостра полеміка ведеться навколо таких питань, як стійкість фразеологічних одиниць, співвідношення фразеологізму і  слова, значення фразеологічних одиниць, методи дослідження та вивчення фразеологічної одиниці і т. п.

Фразеологізм  – це семантично зв’язне сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не утворюється  в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих  закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді  усталеної одиниці, неподільної  та цілісної конструкції. Фразеологічні  одиниці приписують об’єктам ознаки, які асоціюються із картиною світу, припускають цілу дескриптивну ситуацію (текст), оцінюють її, та виражають ставлення  до неї.

Особливості фразеологізму:

1. лексичне значення виражається сполученням кількох слів, значення фразеологізму єдине;
2. постійне відтворювання одного й того самого компонентного складу;
3. характеризується стійкістю граматичних категорій;
4. слова у складі фразеологізмів мають часто переносне значення;
5. контекстуальна обумовленість вживання         Посилання

Одна  з основних проблем фразеології - це проблема розуміння її обсягу. Все різноманіття думок з приводу вирішення цього питання можна звести до існування двох точок зору:

• фразеологія у вузькому сенсі,
• фразеологія в широкому сенсі.

Під фразеологією у вузькому сенсі розуміється наука про строго фіксовані семантично відособлені поєднаннях слів. Це тільки фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності. Представниками цієї точки зору є В. П. Жуков, А. І. Молотков, Ю. А. Гвоздарев, В. М. Мокієнко та інші.

В. П. Жуков у книзі «Російська фразеологія» визначає фразеологізм як відтворений у мові оборот, побудований за зразком твірного або підрядного словосполучення (непредикативного або предикативного характеру), що володіє цілісним (або рідше - частково цілісним) значенням і поєднується зі словом. Фразеологізм виникає тоді, коли, щонайменше, два слова (частіше знаменних), що беруть участь у його формуванні, виявляються семантично перетвореними в такій мірі, що повністю або частково втрачають власне лексичне значення. Вчений виділяє такі істотні ознаки фразеологізму:

• стійкість;
• відтворюваність;
• семантична цілісність значення;
• роздільно оформлена будова;
• відкритість структури.

У своїй  роботі В. П. Жуков зазначає, що межею фразеологізму на рівні словосполучення служить фразеологічне сполучення, а на рівні речення - прислів'я, приказки та крилаті вислови [].

За А. І. Молотковим, фразеологічна одиниця - це особлива одиниця, що характеризується своїми, тільки їй властивими категоріальними ознаками, які в сукупності дозволяють, з одного боку, виділити її в самостійну одиницю мови, з іншого - обмежити від інших одиниць мови. Такими ознаками фразеологізму, на його думку, є:

• лексичне значення;
• компонентний склад;
• наявність граматичних категорій, притаманних певній частині мови.

Для А. І. Молоткова фразеологізм за формою - це словосполучення, а за значенням - слово.

Ю. А. Гвоздарєв під фразеологізмом розуміє таку одиницю мови, яка складається зі слів і одночасно може за значенням співвідноситися зі словами (кіт наплакав - мало, здобути перемогу - перемогти), що є по граматичній структурі або словосполученням (тягнути лямку, тягнути волинку), або пропозицією (бабуся надвоє сказала, Федот та не той). До фразеологізмів за структурою він відносить прислів'я, приказки та подібні, фразеологічність яких виражається в тому, що вони володіють постійним словесним складом, мають, окрім прямих значень, ще й переносні.

В. М. Мокієнко під ФО розуміє відносно стійке, що відтворюється, експресивне поєднання лексем, що володіє цілісним значенням.

Таким чином, для фразеологізмів у вузькому сенсі  цього слова вченими-лінгвістами  пропонуються різні критерії, серед  яких категоріальними є наступні:

1. Полікомпонентності, яка відрізняє ФО від слова;
2. Ідіоматичності, яка відрізняє ФО від вільного словосполучення;

Такі  властивості, як відтворюваність, стійкість, метафоричність, експресивність, також  характеризують ФО, але не є категоріальними  ознаками цієї одиниці.

До фразеології у широкому сенсі цього слова відносять всі сполучення слів, які характеризуються стійкістю і відтворюваністю. Представниками фразеології у широкому сенсі є Н. М. Шанський, А. М. Мелеровіч, В. М. Телія та інші.

М. М. Шанський під фразеологічним зворотом розуміє відтворну одиницю мови, що складається з двох або більше ударних компонентів за характером, цілісну за своїм значенням і стійку у своєму складі і структурі.

Диференціальною ознакою ФО вважається відтворюваність. Фразеологізми, на думку вченого, не створюються в процесі спілкування, а відтворюються як готові одиниці. Таким чином, Н. М. Шанський під фразеологією розуміє науку, предметом якої є фразеологічний зворот, що функціонує в мові, по-перше, на правах окремого слова, по-друге, за своєю структурою він може бути складним цілим, компоненти якого усвідомлюються як самостійні слова.

Ф. М. Мелеровіч ФО визначає наступним чином: фразеологічна одиниця - це роздільно оформлена одиниця мови, що є стійким, повністю або частково семантично перетвореним складним знаком. Дане визначення, на її думку, охоплює всі основні розряди ФО, виділені в мовознавстві, - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення і фразеологічні вирази.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що ФО в сучасній лінгвістиці позначає кілька семантично і формально різнорідних утворень:

• ідіоми, для яких характерна цілісність номінацій (фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності);
• фразеологічні сполучення, у яких переосмислено тільки одне слово, що має фразеологічно пов'язане значення;
• фразеологічні вирази номінативного характеру, що представляють собою поєднання слів, за структурою співвідносні із словосполученням;
• фразеологічні вирази комунікативного характеру, за структурою співвідносні з пропозицією;
• мовні штампи, кліше, за структурою рівні словосполученню.

З урахуванням сучасних вимог  дослідження фразеології веде Т. Шіппан. У «Вступі до семасіології автор дає визначення фразеологічної одиниці, вказує на формальні методи визначення її семантичної цілісності, розглядає класифікації фразеологізмів В. В. Виноградова Н. Н. Амосової та І. І. Чернишової, визначає характерні особливості фразеологізмів, дає свою класифікацію фразеологічних одиниць [.

Серед характерних ознак  фразеологізмів Т. Шіппан називає такі:

1. Семантична єдність. Усі слова є семантично зв'язаними, якщо їх значення може бути реалізоване лише у стійких контекстах;
2. Здатність фразеологізмів заміняти слова. Тут мається на увазі не еквівалентність фразеологічної одиниці слову, а її здатність зайняти синтаксичне місце слова;
3. Неможливість членування значення фразеологізмів на значення їх компонентів. Мається на увазі ідіоматичність або ізоляція значення (за Г. Паулем).
4. Цілісність значення фразеологізму. Значення фразеологізму, як і значення всіх лексем, складається з елементів значення;
5. Необхідність історичного дослідження для виявлення у багатьох фразеологізмів вмотивованості значення [].

Щодо класифікації фразеологічних одиниць, то Т. Шіппан ділить їх на дві великі групи з підвидами у кожній з них: 1) фразеологічні цілісності (die phraseologische Ganzheiten) z. B. ein Kuckucksei ins Nest legen, kurz und gut і 2) стійкі сполучений (feste Verbindungen) z. B. Bescheid geben, treu wie Gold. Між цими двома групами виділяється ряд перехідних типів [].

Заслуговує на увагу і  праця Ю. Гойзерманна «Фразеологія», в якій розглядаються основні проблеми німецької фразеології на грунті радянських досліджень[]. Велике місце у праці займає огляд літератури з фразеології, інтерпретація різних концепцій і напрямків головним чином у радянській, а також у американській фразеологічній науці. Ю. Гойзерманн вказує на різницю між радянськими та американськими дослідженнями з фразеології.

Праця Ю. Гойзерманна не відзначається оригінальністю власних спостережень і має, по суті, реферативний характер.

В цілому огляд літератури з фразеології в німецькому мовознавстві показує, що цьому питанню приділена ще недостатня увага. Відчувається відсутність капітальних праць, в першу чергу з основних питань фразеології.

Розділ II. Можливості класифікації фразеологізмів як мовних універсалій

2.1. Семантичний принцип класифікації  фразеологізмів

Проблема класифікації фразеологічних одиниць завжди знаходилася в центрі уваги фразеологів. Класифікація — це перш за все наукова систематизація різнорідного фразеологічного матеріалу, побудована за єдиним принципом, де показано співвідношення загальних і диференціальних ознак одиниць, що складають фразеологічний фонд. Кожен тип класифікації повинен описуватися з одних і тих самих позицій і показувати наявність або відсутність певних ознак. Якщо ж один із типів одиниць класифікації не має протиставлення з іншими типами на основі єдиної ознаки чи не має взагалі основних ознак одиниць, що класифікуються, то таку класифікацію слід визнати хибною.

Важливою умовою класифікації фразеологізмів є повнота охоплення  одиниць. Ті чи інші типи фразеологізмів є частковими, окремими елементами, до яких приводить аналіз сукупного цілого: вони повинні протиставлятися між собою, утворювати ряди із скінченим числом опозицій, хоч сама система чи сума одиниць, яку вони репрезентують, відкрита.

Аналіз класифікацій фразеологічних одиниць показує, що значна, якщо не найбільша, доля розбіжності між ними припадає саме на різне розуміння дослідниками сукупного цілого, обсягу фразеології. Тому принаймні на один тип одиниць більше або менше містить та чи інша класифікація фразеологізмів. Особливо це стосується прислів'їв та приказок, термінів, складених із двох і більше слів, а також цілого ряду зворотів типу zum Ausdruck bringen, ins Gespräch kommen.

При класифікації фразеологізмів важливе значення має використання формальних критеріїв. Формалізація критеріїв, тобто запобігання впливу суб'єктивного фактора, має значення і для розвитку теорії фразеології в цілому.

Класти в основу типологічного  поділу фразеологізмів тільки семантичний  фактор треба дуже обережно, оскільки семантика, значення одиниць не піддається формалізації, а значить, не дозволяє повністю позбутися суб'єктивно-психологічного підходу до явища.

Класифікація фразеологічних одиниць може мати основне або  допоміжне значення, в залежності від того, які сторони фразеологізмів беруться до уваги. Безумовно, першочергове значення належить розкриттю найбільш загальних ознак, які відображають основні властивості фразеологізмів як таких. Класифікації, що розкривають лише певні сторони явища (наприклад, структуру, граматичні чи функціональні особливості фразеологічних одиниць), мають допоміжне, хоч і важливе значення.