Когнатні об’єкти в німецькій мові

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Волинський  національний університет імені  Лесі Українки

 

 

 

Ольхова Оксана Михайлівна

 

 

Когнатні  об’єкти в німецькій мові

Спеціальність 6.030501 "Мова та література (німецька)"

 

 

 

 

                                                                         Робота виконана на кафедрі

                                                                         німецької філології

                                                                         

                                                                             Науковий керівник:

                                                                             кандидат

                                                                             філологічних наук,

                                                                             доцент кафедри

                                                                             німецької філології

                                                                             Лавриненко Г. Я.

 

 

 

 

 

 

Луцьк 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ  I. Фразеологія як об’єкт лінгвістичного дослідження

1.1. Предмет  і завдання фразеології 

1.2. Фразеологізм  як основна одиниця вивчення  фразеології

Розділ  II. Можливості класифікації фразеологізмів як мовних універсалій

2.1. Семантичний  принцип класифікації фразеологізмів

2.2. Структурно-семантичний  принцип класифікації фразеологізмів.

2.2.1. Класифікація фразеологізмів І. І.Чернишової

2.3. Класифікація фразеологізмів W. Fleischer

Висновки

Список  використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Фразеологія як одна з молодих  галузей мовознавства привертає  до себе дедалі більшу увагу дослідників. За останні роки у вітчизняній  і зарубіжній лінгвістичній літературі з’явилося чимало праць, в яких розглядаються  питання класифікації, семантики, структури  та синонімії німецької фразеології.

Фразеологія є одним з  яскравих та дієвих засобів мови. Метафоричність, емоційність, експресивність – всі ці якості фразеологізмів надають мові образності та виразності, адже фразеологізми не лише відображають уявлення народу про світ та їх специфічні ментальні особливості, а й усю складність і багатогранність мови. Саме ця складність є причиною інтенсивності досліджень та постійного інтересу мовознавців  у сфері фразеології, що відзначають помітну тенденцію до зміни та модифікації компонентного складу стійких сполук. Дослідження фразеології в німецькому мовознавстві бере свій початок із спостережень лексикографів, які давно звернули увагу на існування в мові стійких сполук слів, що відтворюються як готові одиниці з притаманною їм певною організацією елементів та значенням, відмінним від самостійних значень їх компонентів.

Уже в XVI—XVII ст. виходить декілька збірок німецькою  та латинською мовами: Agricola, Johannes Dreyhundert gemeyner Sprichwörter, der wir Deutschen uns gebrauchen. Hagenau, 1529; Namenlose Sammlung von Jahre 1532; Franck, Sebastian. Sprichwörter. Frankfurt а. M., 1541.

Найвидатнішою працею першої половини XX ст. є «Німецька фразеологія» („Deutsche Sprichwörterkunde“) Ф. Зейлера [].Значним досягненням німецької фразеології слід також назвати словник, виданий Е. Агріколою за участю Г. Гернера та Р. Кюфнер []. У вступній статті словника розглядаються різні типи сполук слів, серед них фразеологічні одиниці та їх класифікація, вказується на верхню і нижню межу фразеологізмів, дається характеристика сполук слів, що стоять безпосередньо за рамками фразеології. Існують різні типи класифікацій, проте укладачі розрізняють такі групи фразеологізмів:

1. Прості фразеологічні сполуки (einfache phraseologische Verbindungen).
2. Фразеологічні єдності (phraseologische Einheiten).
3. Ідіоми (Starre phraseologische Verbindungen).

Не дивлячись  на всі значні розходження в концепціях різних дослідників основні проблеми фразеологічної науки можуть бути вирішені в наш час на основі об’єктивних критеріїв, які створені в результаті конкретних зусиль вітчизняних мовознавців. Для дослідження фразеології в німецькій мові характерні наступні моменти:

1. Тривала стадія розгляду сталих словосполучень в різних розділах науки про мову, які не об’єднані в одну спільну дисципліну – фразеологію мови.
2. Відсутність твердих теоретичних принципів інвентаризації одиниць фразеології.
3. Недосконала розробка питань фразеології, а також відсутність теоретичних робіт, які вивчають нові аспекти даної області мови, такі як специфіка семантичних категорій у фразеології, взаємодія фразеологічної системи з іншими системами німецької мови.

Велике  значення для розвитку вчення про  фразеологію мають праці акад. В. В. Виноградова. Основне значення його семантичної теорії фразеології  полягає в тому, що завдяки їй фразеологічні одиниці були виділені в системі мови як лексичні комплекси, що відзначаються семантичною своєрідністю.

Отже,  актуальність теми дослідження обумовлена потребою подальшого вивчення структурного та семантичного складу фразеологізмів сучасної німецької мови, необхідністю поглиблювати та розширювати знання в галузі дослідження фразеології та її класифікації.

Предметом дослідження є німецькі фразеологізми у лексикографічному аспекті, трансформації структури й семантики фразеологізмів сучасної німецької мови,

Об’єктом нашого дослідження є фразеологічні одиниці як особливі мовні ускладнення та принципи їх класифікації.

Метою роботи є вивчення семантичної та структурно-семантичної класифікації фразеологізмів, дослідження та переклад фразеологічних одиниць сучасної німецької мови.

У рамках даного дослідження ставляться наступні завдання:

1) дослідити  історію розвитку фразеології  як науки;

2) проаналізувати  фразеологізм як основну одиницю  вивчення фразеології;

3) розглянути  можливості класифікації фразеологізмів.

Структура дослідження: Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Фразеологія як об’єкт лінгвістичного дослідження

 

1.1. Предмет і завдання фразеології

Фразеологія як одна з молодих галузей мовознавства привертає до себе дедалі більшу увагу  дослідників. За останні роки у вітчизняній  та зарубіжній лінгвістичній науці  натрапляємо на низку праць , у  який розглядається широке коло питань німецької та української фразеології.

Фразеологія (греч. phrasis - "вислів", logos - "вчення") - розділ мовознавства, який вивчає стійкі сполучення в мові. Фразеологією називається  також сукупність стійких сполучень  у мові в цілому, у мові того або  іншого письменника, у мові окремого художнього твору тощо.

До завдань  фразеології як лінгвістичної дисципліни входить всебічне вивчення фразеологічного  фонду тієї або іншої мови. Важливими  аспектами дослідження цієї науки  є: стійкість фразеологічних одиниць, системність фразеології й семантична структура фразеологічних одиниць, їхнє походження й основні функції. Особливо складною галуззю фразеології  є переклад фразеологічних одиниць, що вимагає чималого досвіду в  сфері дослідження цієї дисципліни.

Фразеологія розробляє принципи виділення фразеологічних одиниць, методи їхнього вивчення, класифікації й фразеографії - опису в словниках. Фразеологія користується різними  методами дослідження, наприклад компонентним аналізом значення. На базі існуючих у  мовознавстві методів дослідження  розробляються «власне фразеологічні  прийоми аналізу й опису»

метод ідентифікації - встановлення тотожностей слів і  синтаксичних конструкцій, які утворюють  фразеологізми, з їхніми вільними аналогами;

метод аплікації, що є різновидом методу ідентифікації, метод обмежений у виборі змінних, що встановлює відмінні структурно-семантичні організації фразеологізму від  сполучень, утворених відповідно до регулярних закономірностей вибору й комбінації тощо. Фразеологія пропонує різні типи класифікацій фразеологічного складу мови залежно від властивостей фразеологізмів і методів їхнього дослідження.

Предметом історії фразеології є вивчення первинних, вихідних форм і значень  фразеологізмів, визначення їхніх джерел за всіма доступними пам'ятниками, виявлення  сфер їхнього вживання в різні  епохи існування мови, а також  встановлення обсягу фразеологічного  складу і його системної впорядкованості  в ту або іншу історичну епоху  розвитку мови.

Фразеологія як наука виникла на початку 20 століття. На сьогоднішній день нез’ясованим залишаються питання про статус фразеології, хто є основоположником даної дисципліни та велика кількість проблем з теорії даної науки. До нерозв’язаних питань належать невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Нез’ясованою залишається теорія еквівалентності, проблема слівності компонентів та інші. Науковий пошук у цих напрямках продовжується. Досить плідними є дослідження вітчизняних ( зокрема російських та українських) мовознавців. Розробкою питань теорії фразеології займалися В. В. Виноградов, В. Л. Архангельський, Л. Г. Скрипник та інші. Серед західних мовознавців слід відзначити Ш. Баллі та Л. П. Сміта.

Фразеологія нерозривно пов’язана з психологією. Адже виникнення фразеологізмів зумовлено особливістю людської психіки. Фразеологізм як мовне явище може розглядатися не лише в лінгвістичному, а й в психологічному контексті. Такий підхід невипадковий. Праці В. Гумбольдта, Ф. де Соссюра та О. О. Потебні яскраво засвідчують, що природу мовних явищ слід шукати в психіці людини. На думку О. О. Потебні, зближення мовознавства з психологією дає можливість «шукати рішення питань про мову в психології, і, навпаки, чекати від досліджень мови нових відкриттів в області психології».

Розглядаючи мову як систему знаків, Ф. де Соссюр зазначає, що мовний знак, є «двобічною психічною сутністю», «обидва боки мовного знаку психічні і пов’язуються  внашому мозку асоціативним зв’язком». Ми маємо справу з різними мовними знаками, коли розглядаємо фразеологічні одиниці (ФО).

Вивчення  фразеологізмів як мовних одиниць є  прерогативою фразеології, статус якої як науки далекий від однозначного вирішення. Фразеологічний рівень розглядається в мові як проміжний. Він знаходиться на стику лексико-семантичного і синтаксичного рівнів. Невизначеність статусу фразеології пов’язана з питанням еквівалентності ФО слову, невизначеність самого терміну, предмета даної науки та іншими. Спірним залишається питання про те, коли зародилася фразеологія. Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш. Баллі. Інші вважають, що фразеологізми зародилися тоді, коли В. В. Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології.

Фразеологія німецької мови стала предметом дослідження радянських германістів у той час, коли в нашій країні дослідження фразеології В. В. Виноградовим було переведене з описового плану в теоретичний. Дослідники з самого початку опиралися на міцний фундамент в основі якого лежала концепція В. В. Виноградова.

Використання ідей цього вченого, що сприймалися «як безумовні істини, що не потребують ні перевірки, ні дальшого опрацювання» [10, с. 3], позначилося на характері досліджень. Дослідження носили в основному порівняльний характер. Виявлення характерних особливостей фразеологізмів німецької мови змушували дослідників вдосконалювати існуючу фразеологічну класифікацію.

Першу таку спробу зробила М. Д. Городнікова. Вона об'єднала виноградівські зрощення і єдності в одну групу, тому запропонована нею класифікація містить лише дві групи: ідіоми та лексичні єдності [43].

Дві групи містить також  класифікація фразеологічних одиниць Л. Р. Зіндера і Т. В. Строєвої. Вони вважають, що фразеологічні зрощення і єдності не повинні розмежовуватись, оскільки «критерій повної і часткової мотивації може виявитися дещо суб'єктивним і буде залежати іноді від ступеня освіченості» і т. д. Далі підкреслюється, що «прозорість і затемненість образу — поняття історичне» [57, с. 397}.

Однак об'єднані авторами в одну групу зрощення та єдності під загальною назвою фразеологічні єдності тут же розмежовуються на дві підгрупи: а) переосмислене ціле з затемненим образом (einen Narren an j-m gefressen haben); б) переосмислене ціле з живим, прозорим, вмотивованим образом (den Kopf waschen) [57, с. 397].

Другу групу цієї класифікації утворюють фразеологічні сполучення: Reise (Vorwürfe) machen, in Tränen (in Lachen) ausbrechen; von Interesse (von Bedeutung) sein; in Erwägung ziehen та ін. Для таких словосполучень, на думку авторів, не характерна образність, і вони не вживаються у мові зі стилістичною метою, а утворюють ніби нові лексичні одиниці, відмінні за своїм значенням від слів, з якими можуть бути зіставлені [].