Глобалізація в мовному аспекті

РОЗДІЛ 3. Глобальна англійська мова

За своєю природою глобалізація є космополітичною. Невідмінним її супутником у багатьох країн є дво- чи багатомовність. Ці явища виникають унаслідок інформаційної інтервенції через телебачення і радіо, прессу, маскультуру, інтеренету.

Російський дослідник Ю. Мельник пропонує власне визначення феномену мовної глобалізації: «це процесс взаємопроникнення мов в умовах глобалізації», яка призводить   до «загальної американізації мов світу» [15; 75].

Поза всяким сумнівом, найбільш яскравим проявом глобалізації у сфері мовних відносин є феномен беспрецедентного поширення англійської мови як lingua franca [18; 135]. Статистика свідчить, що англійською мовою вільно володіють близько 670 мільйонів осіб, а в межах «розумної компетентності» - приблизно 1,2 - 1,5 млн чоловік. [17; 95]. Крім того, левова частка публікацій з різни х сфер і галузей виходить англійською мовою (за даними минулого століття, у світі з 1000 наукових публікацій 760 виходять англійською мовою; нею продається 80 % інформації в мережі інтернет, хоча для 40 %  користувачів ця мова не є ані рідною, а ні першою; англомовні країни виробляють близько 40 % світового валового внутрішнього продукту [17; 32]. Отже, жодною мовою раніше в історії не розмовляла така кількість людей і так широко, і це при тому, що ніколи в історії не було такої кількості стандартизованих мов, як сьогодні, - 1,2 тис. [11; 21].

Вибір англійської на роль першої мови міжнародного спілкування  зумовлений як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. Дослідники відзначають її раціональну будову, багатство словникового складу, який дозволяє створювати розгалужені терміносистеми. Разом з тим, англійська асоціюється з англомовним світом (де панують свобода і демократія), на чолі якого стоїть найпотужніша держава сучасності – США. Все це забезпечує англійській мові високий престиж в очах мовців, спонукаючи їх до її вивчення.

Водночас, кожна національна мова намагається пристосовувати англійську до свої історичних, духовних, мовних традицій. Скоріш за все пройде ще певний час, доки англійська мова буде офіційно визнана глобальною, проте реальність свідчить про існування  вже  сьогодні  своєрідного  “усередненого”  варіанту  англійської  мови,  так  званої “євроанглійської”  –  “EuroEnglish”  або  “European  English”  [32],  яка  входить  як  складова частина  до  “світових  варіантів”  англійської  мови  (“World  Englishes”),  проте  має  свої, притаманні лише їй, особливості. Це є дуже цікавим прикладом для розгляду процесу еволюції мови в умовах глобалізаційних процесів. С.М. Максімов, базуючись на своєму перекладацькому досвіді, приводить декілька цікавих фактів [13; 127]:

1. На  синтаксичному  рівні  користувачі  “євроанглійської”  прагнуть  зберегти  структуру речень та порядок слів, притаманний їхнім рідним мовам. Типовими прикладами є інверсія обставин часу, місця, способу дії, порівняння тощо, а також означень, що виражені різними мовними  одиницями  –  словом,  словосполученням  або  предикативною  групою  (підрядним реченням),  в  той  час  як  у  британському  та  американському  варіантах  англійської  мови  ці структурні  елементи  розташовані  зазвичай  після  присудка.  Нижче  наведено  приклади  із виступу представника Нідерландів на міжнародній конференції із захисту авторського права та суміжних прав (Київ, 2001 р.): 

However, when after some time the sculptor visited the region, to his nasty surprise he saw in a number of shops copies of his sculpture on souvenir teaspoons, on ashtrays, on key rings and other kinds of souvenirs, as well as on picture postcards.

Quite  rightly  the  sculptor  concluded  that  it  was  a  pen-drawing    of  his  creation  with  the church in the background (13; 128). 

2.  На  морфологічному  рівні  для  “євроанглійської”  притаманне  надмірне  вживання конструкцй із пасивним станом дієслова:

When I was asked to make a presentation….

I always talk  about “my department”, although I have been retired from it.

На  морфологічному  рівні  спостерігається  також  некоректне  вживання  англійських дієслів у часових формах перфекту:  форма перфекту або зовсім не вживається там, де це потрібно, тобто там, де норми автентичної  англійської  мови  потребують  вживання  часової  форми  Present  Perfect,  або, навпаки,  форми перфекту ( вживаються там, де в них немає жодної потреби: 

And since that time it keeps violating its commitments en masse.

A photographer had made some beautiful photographs, that with his permission had been published  in  monthly  magazine,  where  he  has  been  paid  for (13;128).

Характерним  для  осіб,  які  вживають  “євроанглійську”  є  словоутворення  шляхом номіналізації відповідних дієслів (зокрема форми, що закінчуються суфіксами -ing, -ion) там, де  носії  автентичної  англійської  мови,  як  правило,  вживають  особові  форми  дієслова. Наприклад: 

We have the case of a member-state as old, as the Council itself, that repeatedly violates the human  rights  of  its  own  people,  international  law  and  fundamental  rights  and  freedoms  of  the people  of  another  country-member  of  the  Council  by  invading  and  occupying  large  parts  of  its territory (13; 127).

3. На лексичному рівні для “євроанглійської” характерні такі особливості: 

а)  Більша  частотність  порівняно  з  автентичною  англійською  мовою  вживання професійних  галузевих  термінів,  що  подаються  їхніми  латинськими  (de  jure,  de facto,  post  mortem)  варіантами.

З  іншого  боку  багато  із  національних  мов  Європи  мають  у  широкому  вжитку  прямі запозичення з англійської, серед яких є загальновживані слова, галузеві терміни, неологізми, реалії,  абревіатури,  акроніми  тощо. 

б)  Вживання  англійських  галузевих  термінів  або  загальновживаних  слів  “другого ешелону”,  тобто  таких,  які  фіксуються  англійськими  словниками,  проте  дуже  рідко вживаються  автентичними  носіями  англійської  мови  у  певних  типах  дискурсу.  Це  явище можна  пояснити  тим,  що  мешканці  континентальної  Європи  надають  перевагу  словам  та словосполученням,  які  є  максимально  наближеними  за  формою  і  значенням  до  лексичних одиниць їхніх рідних національних мов. Наприклад: 

(…)  crimes  committed  in  connection  with  violation  of  author’s  rights  and  neighbouring rights (автентичний носій англійської мови зазвичай вживатиме allied rights –  суміжні права).

We  obtained  the  results  of  the  expertise (13; 129)  (автентичний  носій  англійської  мови зазвичай скаже examination або test – експертиза). 

г) Виникнення  “євроанглійських”  слів-неологізмів,  побудованих  за найрізноманітнішими моделями словотвору, наприклад:  Naturopa (від Nature та Europe) – назва  англомовного  журналу  із  питань  захисту  довкілля,  який  видається  Радою  Європи  у Страсбурзі. 

Наведений список можна продовжувати прикладами вживання “культурно забарвленої” лексики  (реалій)  автентичними  носіями  англійської  і  нейтральної  лексики  в  аналогічних позиціях  носіями  “євроанглійської”.  Так,  британці,  напевно  скажуть    coach  (автобус  із м’якими  сидіннями),  tube  (станція  метро),  snooker  (бильярд),  а  мешканці  континентальної Європи,  відповідно  – bus,  metro,  billiards,  американці  скажуть  bathroom  (туалет),  mall (торговельний центр), diner (дешевий пересувний ресторан, кафе), а носії “євроанглійскої” – toilet, shopping centre, restaurant або cafе.  У  цьому  зв’язку  цікавим  здається  спостереження,  що  мешканці  Фінляндії,  Швеції, Норвегії, Нідерландів, Бельгії, Данії, Австрії, Португалії, Греції, Мальти надають перевагу в своїй  “євроанглійській”  мові  британським  запозиченням,  а  мешканці  Франції  та  Італії  – американським,  що,  можливо,  викликано  певними  історичними  та  соціокультурними чинниками. 

Декілька слів слід сказати про наші спостереження над змінами у британському варіанті англійської мови. Ці зміни відбуваються у “зворотному напрямку”, тобто у Великій Британії фіксується цілий ряд слів, запозичених з мов континентальної Європи, наприклад delicatessen (назва відділу супермаркету, де продають делікатеси – з німецької). Безперечним є також вплив американського варіанту англійської мови на британський.  Прикладами можуть бути всім відомі американізми типу gonna, wanna, kids (діти), good guys and bad guys (хороші  та  погані  “хлопці”)  тощо,  вживання  яких    іще  15-20  років  тому  назад  вважалося “поганим тоном”, а зараз ці слова звучать із вуст провідних політиків та з екранів телевізорів. Таким чином, слід зробити висновок, що англійська мова, як і  інші національні мови, швидко  змінюється  під  впливом  процесів  європейської  інтеграції,  а  ширше  –  глобалізації.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки виконаної роботи, можна зробити висновок про загальну картину досліджених процесів мовної глобалізації.

У ході дослідження виявлені основні причини саме англомовної лінгвокультурної глобалізації – кількість і якість закодованої англійською мовою інформації становить основний масив сучасного світового інформативного простору. Це відбувається завдяки інтенсивному економічному та науковому розвитку країни-носія цієї мови. Саме тому іноді глобалізацію ототожнюють з американізацією.

Виділені основні сфери наймасштабнішого поширення англомовної експансії. В термінологічній сфері запозичення є основним джерелом словотвору. Завдяки масовому поширенню англомовних комп’ютерно-інформаційних технологій масового вживання набуває і відповідна номенклатура та сленг. А через масову культуру, уніфіковані культурні і духовні тенденції продукти мовної глобалізації значно поширюються і в повсякденному мовленні.

Наведені в роботі приклади ілюструють значення англійської мови та культури у процесі еволюції мов світу, відображають процес асиміляції та взаємоадаптації  англійської мови як глобальної із мовами, на які вона безпосередньо впливає. Із ілюстративного матеріалу ми маємо змогу побачити, що запозичення відбуваються не лише на лексичному рівні, а взагалі на всіх рівнях мови-реципієнта, що дає змогу поповнювати її словниковий склад, сприяє прогресивному розвитку  її граматичної системи.

Виявлено, що використання запозичень не є завжди прагматично виправданим, і часто має підґрунтя, що пов’язане з процесами популяризації та модернізації. В мові-реципієнті може існувати автентичний відповідник поняттю, але все частіше такі відповідники відходять на задній план, поступаючись американізмам. Повністю релевантним і виправданим є використання іншомовних слів у сфері термінології, так як вона тісно пов’язана із процесами науково-технічного розвитку. Щодня у світі з’являються нові явища і предмети, які потребують назв і визначень, що найчастіше в більшості здійснюється англійською мовою. Не в останню чергу через те, що країни, для яких англійська є рідною мовою, досягли значних успіхів у світовому технічному прогресі.

Таким чином, поставлені в роботі  завдання були ретельно пропрацьовані і виконані. Як результат ми визначили суть і масштаби процесів мовної глобалізації, її значення у розвитку світової культури, простежили шляхи та способи взаємопроникнення мов в умовах культурної уніфікації. Наведені яскраві приклади, що ілюструють головні принципи та потреби запозичень як результату глобалізаційних процесів. Таким чином, за допомогою певної методологічної бази та на основі ілюстративного матеріалу досягнута головна мета роботи, яка реалізується у вищезгаданих завданнях.

У даний час можна говорити про взаємозалежний світ. Глобальна взаємозалежність стає  об'єктивною  реальністю, оскільки обмін інформацією відбувається  в  декількох напрямах:  соціокультурному  і  технологічному,  між  державою  і  цивільним суспільством,  і  ігнорувати  ці  процеси  неможливо.  Повністю  ігнорувати  існування інших культур означає заперечувати власну індивідуальність, яка закладена природою і формується  у  процесі  еволюції.  У  зв'язку  з  розвитком  техніки,  появою  нових технологій,  тісною  взаємодією  різних  світових  культур,  запозичення  з  інших  мов абсолютно  неминучі.  Ми  можемо  зробити  висновок,  що  запозичені  новоутворення збагатили словниковий запас мови і підкоряються законам і нормам його граматики, словотворення і фонетики. Процеси глобалізації не повинні  створювати  небезпеку  втрати  різними культурами своєї індивідуальності, своєї специфіки, що  може  привести  до  втрати  носіями  цієї культури самоідентичності, до розмивання культур і внаслідок цього різноманітності. Отже, поповнення складу термінів рідної мови іншомовними, мусить бути  обґрунтовано  прагматичними  потребами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                      Бергельсон М.Б. Языковые аспекты виртуальной коммуникации // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 2002. – №1. – 11с. Електронний ресурс. – Режим доступу http://bit.ly/uVFkcM

2.                      Біла книга з міжкультурного діалогу «Жити разом у рівності й гідності». – К.: «Оранта», 2010. – 44 с. Електронний ресурс. – Режим доступу http://195.78.68.75/mincult/uk/publish/article/206121

3.                      Білецький А.О.   Про мову і мовознавство. – К.: Артек, 1996. – 222 с.

4.                      Возняк  Т.  Семантичний  простір  мови.  Тексти  та  переклади. –  Харків:  Фоліо, 1998.  www.ji-magazine.lviv.ua.

5.                      Елистратов В.С. Глобализация и национальный язык // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 19, Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 2006. – № 4. – С. 21-27. Електронний ресурс. – Режим доступу http://bit.ly/ucVueV

6.                      Жиденко Л.А. Вплив процесів глобалізації на еволюцію української термінології. Наукові праці. Том 116. Випуск 106.  – 14c. Електронний ресурс. – Режим доступу  http://bibl.kma.mk.ua/index.php?m=10

7.                      Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи (Турчин М. Неологізми у сучасній німецькій мові) // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції. — ТНЕУ: Тернопіль, 2006. — 348 с.

8.                      Карпіловська Є. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники  стабілізації  інновацій // Українська  мова. – 2007. – №  4.  – 27с.