Глобалізація в мовному аспекті

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                                                                        3

РОЗДІЛ 1. Джерела і розвиток мовно-глобалізаційних процесів                                          6

РОЗДІЛ 2. Сфери експансії англійської мови                                                                                    8

РОЗДІЛ 3. Глобальна англійська мова                                                                                                    18

ВИСНОВКИ                                                                                                                                                    23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Наукова література                                                                                                                                 25

Довідникова література                                                                                                                        27

Ілюстративна література                                                                                                                        28

ВСТУП

Глобалізація як одна з домінуючих тенденцій розвитку цивілізації в ХХІ столітті охопила майже всі сфери життя країн Сходу й Заходу. Перспективи й наслідки цього суперечливого процесу ще недостатньо вивчені в науковому плані, попри жваве обговорення даної проблеми широкою громадськістю і фахівцями різних галузей гуманітарного знання, зокрема лінгвістами.

Глобалізація – і як феномен, і як аналітична парадигма – має з мовою,процесами мовного розвитку, цілий комплекс відносин політико- лінгвістичного характеру. Сама природа глобалізації має визначену інформаційну, комунікативну складову, яка не існує поза мовним середовищем і мовними засобами. Відмінності у її інтерпретації здебільшого стосуються місця цієї складової в ієрархії виявів глобалізації, зокрема співвідношенням з фінансово-економічними, політичними,соціокультурними складовими: одні вчені та експерти надають інформаційним аспектам глобалізації другорядну роль, інші висувають їх на перше місце.

Мовний аспект глобалізації, процес розвитку національних мов, їх взаємопроникнення, оновлення, нові напрямки та основні сфери еволюції в умовах лінгвокультурної уніфікації – всі ці нагальні питання отримують наукове осмислення в працях сучасних дослідників (Б.І. Ажнюк,                   В. Єлістратов, А.О. Кургузов, Л.О. Нагорна, С.М. Максімов,                          М.В. Русанівський ).

В.С. Єлістратов розуміє епоху глобалізації як епоху глобального ринка культур, мов і релігій; як епоху мод на культури, мови і релігії, які регулюються економікою [5; 24].

Електронний словник визначає поняття глобалізації як «процес розповсюдження інформаційних технологій, продуктів і систем у всьому світі, що несе за собою економічну і культурну інтеграцію. Прибічники цього процесу вбачають в ньому можливість подальшого процесу за умови розвитку глобального інформаційного суспільства. Опоненти попереджають про небезпеку глобалізації для національних культурних традицій та поглиблення соціальної нерівності»[27] .

Актуальність роботи полягає в тому, що розкриття питання мовної глобалізації може мати вагоме значення у вирішенні проблем раціоналізації процесу мовної адаптації до чужоземних культур, а також в деталізованому і масштабному огляді всіх дискурсів взаємопроникнення мов.

Метою роботи є виявлення об’єктивних причин впливу процесу глобалізації на розвиток багатьох світових мов, зокрема європейських на прикладі англійської, української та німецької, визначення основних дискурсів найістотнішого проникнення іншомовної лексики та принципів і потреб англомовних запозичень. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

- розглянути і пояснити приклади іншомовних запозичень, набутих в період глобалізації;

- проаналізувати ступінь релевантності іншомовних запозичень у різних дискурсах.

Об’єктом роботи є іншомовні запозичення, неологізми, англіцизми, взяті із сучасної наукової, художньої літератури, науково-ділової та комп’ютерної номенклатури.

Предметом роботи є вивчення шляхів експансії мови глобалізації та адаптація результатів мовної уніфікації до мовних норм не носіїв глобальної мови.

Досягнення поставленої мети потребувало застосування певної методологічної бази. Використовувався порівняльно-історичний та описовий і аналітичний методи.

Теоретична цінність роботи полягає в масштабності і змістовності викладення суті проблеми, сформовано чітку рамку аспектів розуміння процесу глобалізації як культурного та мовного уніфікатора, наведено багато яскравих прикладів, що можуть слугувати ілюстративним матеріалом для подальших досліджень в цій сфері.

Практична цінність роботи реалізується в можливості застосувати її матеріали для обмеження невиправдано активного і стихійного процесу запозичень, для повернення автентичності української лексики та спонукання до раціонального використання іншомовних слів.

Структура роботи являє собою вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. У вступі надається теоретичне підґрунтя для дослідження питання, загальна інформація про поняття глобалізації, згадується про лінгвістів, які займались вивченням цієї проблеми. Також описані мета, об’єкт та предмет курсової роботи, методи. У першому розділі розкритий описово-історичний аспект процесу глобалізації, визначаються її джерела. Другий розділ надає ілюстративний матеріал та містить детальний опис сфер накопичення продуктів мовної глобалізації. Третій розділ розкриває багатосторонність глобалізаційних процесів, викриває їх негативні та позитивні наслідки. У висновках наводиться аналіз виконаної роботи, узагальнюються отримані знання та встановлюється відповідність результатів поставленій меті. Список літератури містить    джерела, серед них    наукові,    довідникові та   ілюстративні.

РОЗДІЛ 1. Джерела і розвиток мовно-глобалізаційних процесів

ХХ століття стало найвизначнішим періодом розвитку всіх сфер людського життя. Прогресивні напрямки науки, технологій, економіки та інформаційної експансії зазнали впливу каталізуючих факторів різноманітної природи – міграція населення, революційні процеси в науковій індустрії, необхідність універсалізації світової культури і встановлення міжнародних зв’язків. Явище, яке сприяло утворенню і поширенню загальносвітових стандартів і тенденцій у більшості видів людської діяльності, як і будь-яке інше явище, визначне і раціонально виправдане, повинне знайти своє місце в термінологічних системах мов. Термін «глобалізація» став детермінантою нового поняття, що узагальнює процеси планетарного масштабу, пов’язані з розширенням транснаціональних обмінів в умовах переходу від індустріального до інформаційного суспільства.

Хоча термін «глобалізація» уже встиг стати інтернаціональним, його ще досить важко знайти в енциклопедичних словниках. Так, наприклад, український "Універсальний словник-енциклопедія" [31] не фіксує цього поняття. Немає його і у великому англійському словнику Вебстера  [35].

Процес  глобалізації  має  ряд  самих  різних  аспектів  і  сторін:  це  глобалізація економічна (розповсюдження економічних моделей, вироблених в країнах Заходу, на інших регіонах світу), політична (розповсюдження принципів демократії західного типу, що припускають суверенітет особи щодо суспільства і держави, право вибору і  т.  д.), але перш за все глобалізація культурна, тобто формування загальних для всіх культур світу форм і структур, що забезпечують комунікацію між окремими індивідами, між групами і між індивідом і групою. Невід’ємною складовою будь-яких культурних та інформаційних відносин є насамперед мова. Саме мова найяскравіше відображає в яких масштабах і на які сфери найбільше впливає глобалізація.

В результаті стрімкого розвитку телекомунікацій та інформаційних технологій все різноманіття мов світу спочатку було практично зведено до шести світових мов: англійська, французька, іспанська, російська, китайська, арабська. У наш час безперечним лідером, який вже перемагає інші світові мови, виявляється англійська мова, якою в третьому тисячолітті говоритиме близько мільярда чоловік.

Посилення впливу англійської мови стало можливим частково через перерозподіл статусів європейських мов, який почався ще під час Першої світової війни. Після Другої світової німецька мова остаточно втратила статус міжнародної, її вплив стрімко зменшувався. У 1945 році, коли було створено ООН, німецька мова там взагалі не була представлена, вона почала використовуватися тільки в 1975 році. Процес активного захоплення англійською мовою світового мовного простору активізувався одразу після 1945 року, коли США з системою американських цінностей, “американським стилем життя”, гуманітарними вантажами, голлівудськими фільмами виявилися в дуже привабливому світлі. В “західногерманскому варіанті” німецької мови (ФРН) вже тоді з'явилося багато американських запозичень. Аналогічний період переживала Росія напркінці 1980-х і у 1990-ті, коли ситий, злагоджений, вільний американський світ позитивно сприймався в рамках масової культури. Друга світова війна також сприяла зміцненню статусу англійської мови і на північноамериканських територіях: вживання англійської в середовищі національних меншин розцінювалося як вияв патріотичних подчуттів до країни справжньої свободи і демократії.

Згодом англійська мова стала основною для всіх технологічних і наукових процесів, фактично мовою прогресу, і протягом останніх 50 років стала найінформативнішою з усіх  світових мов. За даними інтернет-джерел в 2011 році англійською як нерідною розмовляє в загальному 350 млн людей [27].

РОЗДІЛ 2. Сфери експансії англійської мови

Глобалізація як складний і багаторівневий процес відбивається на усіх сторонах життя, у тому числі – культурного, економічного, політичного, професійного тощо, а процеси глобалізації охоплюють усі сфери комунікації фахівців з різних сфер людського буття. Світова глобалізація маніфестується англійською мовою. Однією із сторін розвитку процесів масової універсалізації в сучасному світі є величезний позитив англомовного інфопростору, що виникає із актуальності і престижності англійської мови. Кількість і якість закодованої нею інформації є визначним фактором її значущості, а отже і запотребованості на лінгвальному «ринку».

Дослідимо відображення процесів англомовного проникнення на прикладі української мови. „В  українській  мові ... англіцизми  й  американізми  становлять  близько 75-80%  серед  всіх  нових  запозичень” [23, 251]. Запозичена  лексика,  зберігаючи  питомі  ознаки  свого  походження,  ускладнює  процес  засвоєння  мови  пересічним громадянином, який усвідомлює її чужорідність. За останні 20 років відбулись такі процеси:

а) деяка частина лексики ввійшла до активного ужитку і її прийнято називати „засвоєною”:  супермен,  робінзон,  ловелас  тощо.  До  цієї  групи  лексики  відносять лексеми, засвоєні досить рано, а також ті, які не викликають почуття чужого;

б) окремі слова, ставши модними на певний період, нині вже не з’являються або  дуже  рідко  вживані  в  повсякденному мовленні,  наприклад,  інтерквіз,  кіднеп,  кіднепінг,  кантрі, аудіоплеєр, бартер;

в)  у  зв’язку  з  політичними,  економічними,  культурними  змінами, інтенсифікацією міжнародних стосунків засвідчено наплив нової лексики: месидж, TV-маркет, dress-код, PR-конференція,  РR-контора, VIP-клієнт, VIP-ложа, web-рідер, web-райтер, web-сайт, off-роад, off-сайт, on-лайн,  флайледі,  фармамаркет, тіч-ин, мастер-дизайнер,  менеджер, менеджеризм,  менеджмент,  Інтернет,  Інтернет-клуб,  гудвіл,  біг-бід,  бебі,  арт-бізнес,  арт-директор,  байк-шоу.  До  цієї  ланки  лексики  належать  слова,  засвоєні українською мовою нещодавно, до того ж вони ще зберігають риси іншомовності.

Якщо розглядати українську мову як приклад мови, що зазнала впливу глобалізації, то для неї на сучасному етапі розвитку характерні такі особливості:

1)  предметом запозичення слугують цілі слова або їхні частини (суфікси, префікси,  в  обмеженій  мірі  навіть  граматичні  закінчення  та  окремі  звуки),  тобто береться  готовий  чужий  матеріал,  зовнішня  форма  слова:  GPRS-послуга, Push-повідомлення, VIP-інформ, Product-менеджер, QIP-менеджер контактів тощо;

2)  запозичується  зовнішня  форма  слова,  принцип  його  внутрішньої побудови,  коли  відбувається  формальний,  дослівний  переклад  чужого  слова  або цілих синтаксичних зворотів: так, в останні роки було запозичено слово сплітер – англ. splitter, девайс – англ. deviсe.

І.Щур зауважила, що на сьогодні в українському мовленні частотні англійські терміни з незрозумілою внутрішньою формою інколи переосмислюються відповідно до звукових чи образних асоціацій зі словами рідної мови. Характерним для цього є комп’ютерний  сленг:  дрова (драйвера, від англ. driver),  мило (від  англ. e-mail), момед  і  мопед (модем),  нафігатор (програма Netscape Navigator), піжамкер (програма Page Maker), трупопаскаль (мова програмування Turbo Pascal), шаровари (умовно-безкоштовна  версія  програми,  від  англ.  shareware),  чекіст (програма Check It) [32].  

Є. Карпіловська  вважає,  що  унормування  та  кодифікація  нової  лексики передбачають передусім з’ясування її активності й значущості в процесах номінації та комунікації, відповідності чинним мовним нормам і вже на цій підставі виявлення чинників,  які  сприяють  її  стабілізації  в  сучасній  українській  мові.  Завершенням процесу усталення певної інновації в мові можна вважати її фіксацію нормативними словниками (загальномовними  чи  галузевими) [8; 3].

На  думку  дослідниці,  інтенсивне  оновлення  сучасного  українського лексикону спричинило  появу чималої  кількості  номінацій  зі  спільним  означуваним – варіантів  або  синонімів. Вона виділяє такі назви:

1) з новим означуваним – нові адаптовані (транслітеровані чи транскрибовані) та неадаптовані запозичення, так звані вкраплення, які вводять до складу лесикону нові основи та форманти: месидж / месідж / меседж / SMS / SMS (смс-)-повідомлення / SMS’ка  (смс-ка) / есемеска або суфіксоїд-основа -нет (від англ. net „сітка, мережа”) в активно поповнюваному ряду запозичень і новотворів на  зразок  Інтернет,  Рунет,  Укрнет,  Фринет,  Євронет,  Євроворднет  тощо;

2) новотвори з уже наявними в системі української мови основами й формантами. Сюди  можна  віднести  новотвори – неосемантизми,  які  становлять  результат  не морфологічного  (зовнішнього,  міжслівного),  а  семантичного (внутрішнього, внутрішньослівного)  словотворення.  Яскравим  виявом  цієї  тенденції  поповнення лексикону є також високопродуктивні моделі творення іменників та прикметників з непрямою, перифрастичеою семантикою [8; 5]. Це слова, на зразок: антирейтинг, антипіар,  антипіарний,  антипіарити,  антименеджер,  антименеджерський, антипромоушн / антипромоушен тощо.